УХВАЛА
06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990/132/24
провадження № 11-21заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивача ОСОБА_1,
представниці відповідача - Предоляк Н. Ю.,
розглянула на відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської Олени Анатоліївни від участі в адміністративній справі № 990/132/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 340/дс-24 від 14 березня 2024 року про відмову надати ОСОБА_1 рекомендації для призначення на посаду судді Великомихайлівського районного суду Одеської області;
- зобов`язати ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1, переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад місцевих судів, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 119/дс-24.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 17 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 січня 2025 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 05 лютого 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду на судовому засіданні на 15 годину 06 березня 2025 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заявив відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губській Олені Анатоліївні від участі в розгляді цієї справи.
З покликанням на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) автор заяви про відвід судді вважає, що є обставини, які викликають сумнів у її неупередженості та об`єктивності.
Мотивуючи відвід позивач зазначає, що після ознайомлення із судовою практикою Великої Палати Верховного Суду у нього є підстави вважати, що у справах, де стороною є ВККС, суддя Губська О. А. займає позицію на користь державного органу і в неї вже сформована позиція на користь відповідача, що заважатиме бути об`єктивною у цій справі.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 КАС України, за приписами частини сьомої якої питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина одинадцята статті 40 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду перевірила доводи позивача, які він висловив на обґрунтування заяви про відвід судді Губської О. А., і вважає, що підстав для її задоволення немає з огляду на таке.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС України.
З огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Як на підставу для відводу судді позивач посилається на приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги те, що, окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу саме по собі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Посилання позивача на упередженість судді Губської О. А., яка ухвалювала рішення не на користь позивачів, де відповідачем була ВККС, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, позаяк такі доводи ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті результатів розгляду справ подібної категорії.
Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Судді Верховного Суду обираються до Великої Палати зборами суддів відповідних касаційних судів з числа суддів таких касаційних судів (частина третя статті 45 цього Закону).
Частинами п`ятою, шостою статті 45 Закону № 1402-VIII передбачено, що кожен касаційний суд у складі Верховного Суду обирає по п`ять суддів до Великої Палати Верховного Суду. Суддя Верховного Суду, обраний до Великої Палати, здійснює повноваження судді Великої Палати Верховного Суду протягом трьох років (крім Голови Верховного Суду), але не більше двох строків поспіль.
З огляду на наведені вище законодавчі правила Велика Палата Верховного Суду виснувала, що нема жодних підстав вважати, що сам лише факт включення судді Губської О. А.до складу суду, який буде здійснювати розгляд цієї справи, викликає сумнів у її об`єктивності та неупередженості.
До того ж зі змісту підстав зави про відвід видно, що апелянт ОСОБА_1 просить відвести суддю фактично за її суддівський розсуд у певній категорії судових справ, де стороною є ВККС. Однак відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України процесуальні рішення судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу судді тільки через те, що сторона (позивач) не погоджується (висловлює незгоду) з такими рішеннями, зокрема з рішеннями певного судді в адміністративних справах, де стороною є ВККС.
З предмета та меж перегляду в цій справі не можна простежити будь-яку залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано ілюстрував би упередженість або необ`єктивність судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А.
Відтак можна підсумувати, що наведені позивачем обставини на обґрунтування заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А. не містять у собі об`єктивно спроможних підстав, які б у розумінні пункту 4 частини першої статті 36 КАС України та інших зумовлювали відведення цієї судді від розгляду справи.
З огляду на наведене, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду