ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 159/463/19
провадження № 51-4236 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілих ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини
1. Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2023 року ОСОБА_8 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
2. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, цивільного позову.
3. Волинський апеляційний суд ухвалою від 13 серпня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишив без змін.
4 За обставин, детально викладених у вироку, 02 січня 2018 року близько 19:34 годині, ОСОБА_8, керуючи технічно справним автомобілем марки "BMW 525", реєстраційний номер Литовської Республіки НОМЕР_1, порушуючи вимоги пунктів 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись по вул. Луцькій в м. Ковелі Волинської області зі сторони АЗС "WOG",зі швидкістю понад 50 км/год, діючи свідомо, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно, розраховуючи на їх відвернення, не дотримався дозволеної швидкості в населеному пункті, не стежив за дорожньою обстановкою, при об`єктивному виявленні автомобіля марки "ВАЗ 2104", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався попереду в попутному напрямку у його смузі руху, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення із вказаним автомобілем "ВАЗ 2104".
5. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "ВАЗ 2104", ОСОБА_9, отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня.
6. Крім того, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля "ВАЗ 2104" ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння, що спричинили смерть потерпілого.
7. Таким чином ОСОБА_8 вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості ушкодження та смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд провів розгляд формально, без об`єктивної перевірки обставин кримінального провадження; не в повній мірі дослідив та проаналізував відповідність висновків експертів вихідним даним, зокрема у частині наявності суперечностей щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди; не перевірив усіх доводів апеляційних скарг сторони захисту, не надав на них вичерпних відповідей, зокрема щодо слідчого експерименту від 18 жовтня 2018 року, який був проведений при погодних умовах, які не відповідали тим, що були на момент дорожньо-транспортної пригоди; не надав оцінки відмові місцевого суду у задоволенні клопотання про проведення повторного слідчого експерименту.
10. До початку судового розгляду захисник подав доповнення до касаційної скарги, за змістом яких просить призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК без додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. На обґрунтування свого прохання зазначає, що апеляційним судом не було досліджено та перевірено питання щодо можливості застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК за наявності обставин, які пом`якшують покарання, зокрема, добровільного відшкодування шкоди та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Вказує, що під час розгляду провадження у судах попередніх інстанцій ОСОБА_8 вину не визнав, оскільки такою була тактика захисту попереднього захисника, проте на даний час засуджений щиро та свідомо визнає свою вину у вчиненому, жалкує про те, що сталося, наголошує, що з моменту вчинення злочину пройшло майже 6 років і жодних відомостей про його неналежну поведінку за цей час не зафіксовано.
11. На адресу суду від представника потерпілого, адвоката ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу та пояснення щодо доповнень до касаційної скарги сторони захисту. Зокрема, у поясненнях він вказує, що потерпілий ОСОБА_9, ознайомившись зі змістом доповнень до касаційної скарги, не заперечує щодо задоволення касаційної скарги зі змінами та доповненнями і вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК, без застосування додаткового покарання.
Позиції учасників судового провадження
12. У судовому засіданні захисник та засуджений змінили касаційні вимоги та просили вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду змінити в частині призначеного покарання, та застосувати положення ст. 75 КК. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник пояснив суду, що на сьогоднішній день змінилася стратегія захисту, оскільки ОСОБА_8 повністю визнає свою вину та щиро кається у вчиненому, а тому просить розглянути лише питання щодо можливості застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
13. Представник потерпілих висловив позиції всіх потерпілих, які з огляду на повне визнання вини засудженим, його щире каяття, неодноразове вибачення перед ними, відшкодування заподіяної шкоди, не заперечували щодо призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК без додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
14. Прокурор заперечила щодо змінених вимог сторони захисту та просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
15. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
16. Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції визначені ст. 438 КПК.
17. З огляду на зміну позиції сторони захисту у судовому засіданні, колегія суддів вирішує лише питання щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК та застосування додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами.
18. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
19. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
20. Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
21. Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду. Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статей 409, 414, 438 КПК вправі скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
22. Як убачається з матеріалів провадження, під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій не встановлено обставин, що пом`якшують покарання з огляду на положення ст. 66 КК, оскільки засуджений ОСОБА_8, хоча і розумів непоправні наслідки своїх дій, однак вину не визнавав.
23. Разом з тим, як свідчить системний аналіз кримінального закону для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення на якій стадії воно відбулося, вирішальним є встановлення факторів, які б свідчили про справжність, щирість визнання вини, шляхом відповідного ставлення до скоєного, що передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
24. У суді касаційної інстанції сторона захисту змінила свої вимоги, засуджений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та шкодував з приводу того, що сталося, наголосив, що неодноразово попросив вибачення у потерпілих та відшкодував заподіяну їм шкоду.
25. Представник потерпілих під час касаційного розгляду висловив позицію всіх потерпілих щодо відсутності будь-яких претензій до засудженого, який дійсно визнав вину, щиро розкаявся, неодноразово просив вибачення та відшкодував завдану шкоду, а тому вони не заперечують щодо застосування до нього положень ст. 75 КК без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом. При цьому, як убачається з матеріалів провадження, ще на стадії апеляційного розгляду представник потерпілих адвокат ОСОБА_6, у зв`язку з тим, що потерпілі у кримінальному провадженні отримали від засудженого відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовився від апеляційної скарги на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 і така відмова була прийнята апеляційним судом.
26. Суд також бере до уваги, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності за необережний злочин, має на утриманні дітей, його позитивну характеристику та сталі соціальні зв`язки, позитивну посткримінальну поведінку, оскільки з моменту вчинення злочину пройшло більше 6 років і за цей час ОСОБА_8 ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, його особисте ставлення до вчиненого, усвідомлення ним провини, що виразилось у неодноразових вибаченнях перед потерпілими та повному відшкодуванні завданої шкоди.
27. Ураховуючи викладене, колегія суддів, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, вважає, що в цьому конкретному кримінальному провадженні виправлення ОСОБА_8 можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі та вважає за можливе застосувати щодо нього положення ст. 75 КК.
28. Водночас, враховуючи вчинення засудженим злочину, пов`язаного із порушенням правил безпеки дорожнього руху, а також його наслідків, колегія суддів не вбачає підстав для зміни судових рішень в частині призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
29. З огляду на викладене, касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 436, п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд