ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 2-10/11
провадження № 61-1821св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,
третя особа - виконавчий комітет Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у складі судді Вінської Н. В. від 14 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І., від 14 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, у якому просила визнати за відповідачем право власності на автомобіль ВАЗ-21053 та гараж у смт Чорноморське Комінтернівського району Одеської області, стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію половини вартості вказаного майна, посилаючись на набуття вказаного майна за спільні кошти та під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 1991 року до 28 липня 2000 року.
У вересні 2003 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якому просив виділити йому у власність автомобіль ВАЗ-21053, стягнути компенсацію у сумі 14 000 грн,
а відповідачці незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 на суму 16 000 грн, зобов`язати ОСОБА_1 разом із дітьми виписатися із квартири
АДРЕСА_2 та зареєструватися за адресою:
АДРЕСА_1 .
У серпні 2003 року ОСОБА_1, яка діла від свого імені та від імені малолітньої дочки ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_2, зобов`язати паспортний відділ Комінтернівського РВ УМВС України в Одеські області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5, зобов`язати ЖКГ Чорноморської селищної ради перереєструвати особовий рахунок вказаної квартири на ОСОБА_1 .
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_5 є основним квартиронаймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Крім нього, у квартирі прописані вона та двоє дітей, а саме донька ОСОБА_3, 1985 року народження від першого шлюбу, та їх спільна донька ОСОБА_2, 1993 року народження. Після розлучення у 2000 році відповідач систематично псує жиле приміщення, порушує правила співжиття, робить неможливим проживання з ним в одній квартирі, що відповідно до статті 116 ЖК України є підставою для його виселення.
У липні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просив визнати за ним право користування квартирою
АДРЕСА_2, зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою та вселити його в квартиру. Посилався на те, що з 2000 року не може користуватись спірної квартирою, оскільки після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1 склалися неприязні відносини, що унеможливило постійне спільне проживання на одній жилій площі, внаслідок чого він неодноразово звертався до правоохоронних органів. Крім того, ОСОБА_1, змінивши вхідні двері та замки у квартирі, чинить йому перешкоди у користуванні житловим приміщення.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 червня
2008 року вказані позови об`єднано в одне провадження (а. с. 94, т. 1).
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 неодноразово уточнювали позовні вимоги та з урахуванням останніх уточнень просили суд: визнати спільною частковою власністю подружжя: автомобіль ВАЗ - 21053, 1983 року випуску; гараж, розташований в смт. Чорноморське Лиманського р-ну Одеської області та поділити спільне майно подружжя в рівних частках, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного майна; визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою.
В частині вимог про визнання відповідачем таким, що втратив право користування квартирою позивачки змінили підставу позову, посилаючись на те, що з 2002 року відповідач у квартирі без поважних причин не проживав, нею не цікавився, витрат на її утримання не ніс, зв`язку з квартирою не мав, що відповідно до статей 71, 72 ЖК України є підставою для задоволення позову в цій частині.
ОСОБА_5 також неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив: виділити ОСОБА_1 домоволодіння
АДРЕСА_1 разом із прилеглою земельною ділянкою та автомобіль, 1983 року випуску; виділити (повернути) ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її онуку ОСОБА_4 виписатися зі спірної квартири (звільнити квартиру); визнати за ним право користування вказаною квартирою та усунути перешкоди у її користуванні.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 травня
2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на автомобіль ВАЗ 21053.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 2 000 грн компенсації за спірний автомобіль.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення та про зняття з реєстраційного обліку.
Відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2014 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 (від імені та в інтересах ОСОБА_4 ) до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення про визнання ОСОБА_5 втратившим право користування квартирою.
В решті рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поділ автомобіля, оскільки він придбаний сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, та правильно відмовив у поділі будинку, оскільки він є недобудованим.
При цьому апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у первісному позові про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки ОСОБА_5 з 2002 року у квартирі без поважних причин не проживав, нею не цікавився, витрат на її утримання не ніс, зв`язку з квартирою немає, що відповідно до статей 71, 72 ЖК України
є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області
від 06 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області
від 25 листопада 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд не навів будь-яких висновків щодо можливості поділу незакінченого будівництвом будинку, враховуючи ступінь його готовності, можливість визначення окремих частин будинку, що підлягають виділу, належної оцінки варіанту поділу вказаного будинку, запропонованого висновком експертизи не дав. Крім того, в судових рішеннях відсутні будь-які висновки щодо поділу гаража у смт Чорноморське Комінтернівського району Одеської області, про поділ якого просила
ОСОБА_1, та не встановлена вартість автомобіля ВАЗ-21053 на момент його поділу.
Суди не надали оцінки запереченням відповідача проти позовних вимог про визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою, де він зазначив, що з 2000 року не може користуватись спірної квартирою, оскільки після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1 склалися неприязні відносини, що унеможливило постійне спільне проживання на одній жилій площі, внаслідок чого він неодноразово звертався до правоохоронних органів.
Крім того, ОСОБА_1, змінивши вхідні двері та замки у квартирі, чинить йому перешкоди у користуванні житловим приміщення. Суди не перевірили, чи не була відсутність останнього у спірній квартирі наслідком неправомірних дій
ОСОБА_1 .
Суд касаційної інстанції зазначив, що непроживання ОСОБА_5 у вказаній квартирі за наведених обставин та факт проживання його протягом п`яти років в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 за іншою адресою не свідчить про те, що останній втратив інтерес до спірного житла.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 січня
2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 14 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 задоволено частково. Суд визнав спільною власністю подружжя та поділив автомобіль ВАЗ - 21053, 1983 року випуску, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності на частину вказаного майна.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та вселено останнього у вказану квартиру.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки автомобіль придбаний сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, то він підлягає поділу. При цьому суд вважав, що не підлягає поділу будинок, оскільки він є недобудованим, не зданим в експлуатацію та непридатним до життя. Вимог про поділ будівельних матеріалів сторонами не ставилося. Також не підлягає поділу гараж, оскільки судом не встановлено, що зазначений гараж взагалі існує, був придбаний подружжям за час шлюбу та належить комусь з них на праві власності.
Суд вважав, що не підлягають задоволенню первісні позовні вимоги про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою, оскільки встановлено, що останній є основним квартиронаймачем. Після розірвання шлюбу між ним та позивачкою ОСОБА_1 склались неприязні стосунки, які унеможливлюють спільне проживання в зазначеній квартирі, відповідач не втратив право та інтерес до вказаної квартири та постійно здійснював спроби поновити своє порушене право. Непроживання ОСОБА_5 у вищевказаній квартирі та проживання у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 за іншою адресою є вимушеним, оскільки ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні зазначеною квартирою, у зв`язку із чим також підлягають задоволенню вимоги відповідача про усунення перешкод у користуванні квартирою.
У суді апеляційної інстанції позивачі за первісним позовом оскаржили рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 січня 2020 року лише в частині відмови у задоволенні первісного позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та в частині задоволення зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.
В частині поділу майна судове рішення не оскаржувалося.
Залишаючи без змін судове рішення першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що після розірвання шлюбу між
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склалися неприязні відносин, що унеможливило постійне проживання відповідача в однокімнатній квартирі, внаслідок чого він неодноразово звертався до правоохоронних органів. Також суд зазначив, що через постійні сварки та зміну вхідної двері та замків у квартирі, відповідачка ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні житлом. Тобто обставини його тривалого непроживання у квартирі є поважними, а позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою і вселення - доведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
01 лютого 2024 року до Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просили їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та ухвалити нове в цій частині про задоволення позову щодо визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 .
Підставою касаційного оскарження заявники зазначають застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 31 березня 2021 року у справі № 753/72/17, від 11 жовтня 2021 року у справі № 203/1665/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 344/19735/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що з 2002 року відповідач ОСОБА_5 добровільно забрав свої речі та переїхав до іншого місця проживання до цивільної дружини ОСОБА_6, житлом не цікавиться, тому втратив право користування спірною квартирою. Зазначають, що відповідач постійно влаштовує сварки, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та позбавлено батьківських прав щодо дочки
ОСОБА_7 . Вказують, що припинення права користування відповідача спірним житлом відповідає пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на те, що між сторонами склалися вкрай неприязні стосунки, відповідач має постійне місце проживання за іншою адресою, а окрім спірної квартири у позивачів іншого житла немає.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 13 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
З 26 грудня 1991 року по 28 липня 2000 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_2 .
Квартира АДРЕСА_2 надавалась ОСОБА_5 згідно з ордером від 03 лютого 1984 року, виданим КЕЧ Чабанського району на склад сім`ї (дружина ОСОБА_8, син ОСОБА_2 (які не є учасниками справи)).
Спірна квартира є однокімнатною, не приватизованою, житловою площею
17 кв. м.
Відповідно до довідки (витягу з домової книги про склад сім`ї та прописку)
від 06 червня 2003 року та довідки від 02 червня 2011 року місце проживання у спірній квартирі зареєстровано ОСОБА_9, ОСОБА_5 (основний квартиронаймач), ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_1 від першого шлюбу).
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 неодноразово зверталися до органів поліції із заявами один на одного щодо конфліктних між ними ситуацій, однак у порушенні кримінальних проваджень було відмовлено у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (а. с. 25, 26, 41, 44, 56, 281-283 т. 1, а. с. 69, 81,
т. 2, а. с. 110, т. 3).
Відповідно до протоколів адміністративної комісії виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області
від 16 січня, 23 травня, 13 червня 2002 року розглядалася виникла конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав.
Згідно з протоколом від 13 червня 2002 року адміністративна комісія виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області зобов`язала ОСОБА_5 придбати та встановити сантехніку
(а. с. 21, т. 1).
17 травня 2002 року фахівцем у справах неповнолітніх було складено акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2, ОСОБА_3 у квартирі, де вказано, що є заборгованість за комунальні послуги, ОСОБА_1 із дітьми сплять на одному дивані, кухня без освітлення, без мийки (відсутня 3 роки, умисно знята ОСОБА_5 ) та в аварійному стані, ванна кімната без унітазу (відсутній 1,5 роки), житлові умови не придатні для проживання неповнолітніх, ОСОБА_5 виганяє з квартири ОСОБА_3, ремонт в квартирі не робився більше 8 років, ОСОБА_5 не дозволяє проведення робіт електриками та сантехніками
(а. с. 10, т. 1)
04 січня 2003 року на підставі статті 10 Закону України "Про попередження насильства в сім`ї", ДІМ Комінтернівського РВ УМВС України в Одеській області було офіційно застережено ОСОБА_5 про недопущення насильства в сім`ї та ним надана на ім`я начальника Комінтернівського РВ УМВС України в Одеській області розписка, де він зобов`язався всі спірні питання з ОСОБА_1 вирішувати в рамках закону (а. с. 29, 33, т. 1).
14 травня 2005 року ОСОБА_5 проник до спірної квартири і не впустив в квартиру ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вимушені були ночувати в під`їзді, не впустив навіть після втручання комісії, складеної з заступника Чорноморської селищної ради, депутата Чорноморської селищної ради, дільничного інспектора, працівника соціальної служби, що підтверджується відповідними актами (а. с. 118, 199, 261, т. 1).
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2005 року ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства до своєї дочки ОСОБА_2 (не впустив дочку до квартири, внаслідок чого вона була вимушена ночувати на сходовому майданчику та у сусідів (а. с. 115, т. 1)).
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 травня
2006 року (справа № 2-1190/06) ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_2 .
Відповідно до акта від 26 жовтня 2005 року, складеного в присутності мешканців будинку ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14, ОСОБА_15, слідує, що ОСОБА_16 12 квітня 2005 року замінила вхідні двері та замки квартири, чим здійснює ОСОБА_5 перешкоди у користуванні житловим приміщенням (а. с. 65, т. 2).
Актами комісії у складі депутата Чорноморської селищної ради та мешканців будинку АДРЕСА_3 від 29 листопада 2007 року, 03 березня
2009 року, 21 серпня 2009 року, 02 серпня 2010 року встановлено, що на час перевірки ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_4 не проживає, його особистих речей в квартирі немає. Зі слів сусідів, він не проживає за зазначеною адресою
з 2002 року (а. с. 205-208, т. 2).
Відповідно до акту комісії у складі депутата Чорноморської селищної ради та жителів будинку АДРЕСА_3 від 26 лютого 2010 року ОСОБА_5 постійно не проживає у квартирі АДРЕСА_4 з 2002 року
(а. с. 214, т. 2).
Актом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 18 червня 2012 року під час перевірки встановлено, що спірній квартирі зареєстровані і постійно проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зареєстрований, проте не проживає відповідач ОСОБА_5, його особистих речей та майна в квартирі немає.
З постанови про відмову у відкритті кримінального провадження від 20 вересня 2010 року співробітником Комінтернівського РО ГУ МВД України було встановлено, що ОСОБА_5 мешкає на протязі п`яти років за адресою:
АДРЕСА_5 разом із цивільною дружиною ОСОБА_6 (а. с. 227, т. 2). Такі обставини не заперечуються відповідачем.