ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 522/1515/16
провадження № 61-14759св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
стягувач - ОСОБА_2,
виконавець - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатка Носова Вікторія Іванівна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року у складі судді Бондаря В. Я., постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів Назарової М. В., Лозко Ю. П., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області (далі - приватний виконавець) Русецької О. О., стягувач - ОСОБА_2 .
Скаргу мотивовано тим, що 13 березня 2023 року приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП) № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 522/1515/16-ц, виданого 16 грудня 2022 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 200 000,00 доларів США, що на час ухвалення рішення еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) 5 234 000,00 грн, 3 % річних від простроченої суми боргу - 353 456,00 грн, судового збору - 6 890,00 грн, всього - 5 594 346,71 грн.
13 березня 2023 року приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанови про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766 717,67 грн, про арешт її коштів і майна.
Арешт на кошти і майно заявниці накладено на суму 8 434 394,38 грн, що на 2 000 000,00 грн більше, ніж зазначено у резолютивній частині рішення суду.
У постанові приватного виконавця Русецької О. О. від 13 березня 2023 року відсутній розрахунок та порядок стягнення основної винагороди.
Відповідно до судового рішення, виконавчого листа та постанови про відкриття виконавчого провадження розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 5 594 346,7 грн, відповідно 10 % від цієї суми - 559 434,67 грн, водночас приватний виконавець Русецька О. О. зазначила значно більшу суму у розмірі 766 717,67 грн.
Приватний виконавець Русецька О. О. помилково здійснила обрахування основної винагороди від суми заборгованості в доларах за курсом на день прийняття постанови, і яка повинна розраховуватися від суми, вказаної у виконавчому листі у гривнях, та у разі курсових змін під час виконання мала можливість прийняти іншу постанову.
Під час накладення арешту на кошти та майно ОСОБА_1 приватний виконавець Русецька О. О. розрахувала суму основного боргу на 2 072 829,62 грн більше, ніж зазначено у виконавчому документі.
У зв`язку з прийняттям НБУ постанови від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", якою обмежено продаж іноземної валюти фізичним особам та виконавцям під час виконання судових рішень, приватний виконавець Русецька О. О. не зможе перерахувати кошти в іноземній валюті стягувачу, водночас арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що наразі неможливо.
Просила:
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 13 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766 717,67 грн;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 14 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 на суму 8 434 394,38 грн;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 14 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 на суму 8 434 394,38 грн.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді Бондаря В. Я.
Заяву мотивовано тим, що суддя безпідставно з порушенням норм процесуального права відмовив представнику ОСОБА_1 у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що обмежує права заявниці та її представника та викликає сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
19 квітня 2023 року та 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду доповнення до скарги, в яких просила:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Русецької О. О. щодо ненадання її представнику для ознайомлення всіх матеріалів ВП № НОМЕР_1 та зобов`язати приватного виконавця надати її представнику для ознайомлення всі матеріали ВП № НОМЕР_1;
- поновити строк на подання скарги щодо скасування постанови про відкриття ВП № НОМЕР_1 від 13 березня 2023 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. від 13 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження;
- визнати протиправними дії приватного виконавця Русецької О. О. щодо розрахунку у постанові про відкриття ВП № НОМЕР_1 від 13 березня 2023 року суми, що підлягає стягненню в загальному гривневому еквіваленті станом на 13 березня 2023 року у розмірі 766 7176,71 грн;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 14 квітня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про виправлення помилки у процесуальному документі від 14 квітня 2023 року у постанові про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 20 000,00 доларів США та 35 345,67 грн;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 14 квітня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про виправлення помилки у процесуальному документі від 14 квітня 2023 року у постанові про арешт коштів боржника у сумі 220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн (повний гривневий еквівалент станом на 14 березня 2023 року становить 843 4394,38 грн).
Одночасно просила поновити строк на подання доповнень до скарги та посилалася на те, що лише 19 квітня 2023 року на електронну адресу представника заявниці від приватного виконавця надійшли копії матеріалів ВП № НОМЕР_1, до яких долучено дві нові постанови приватного виконавця про виправлення помилки у процесуальному документі від 14 квітня 2023 року, які є невід`ємними частинами оскаржуваних постанов приватного виконавця.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції та мотиви їх ухвалення
Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 10 квітня 2023 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бондаря В. Я. відмовив.
Суд керувався тим, що заявниця не довела обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, а її доводи зводяться до незгоди із процесуальними діями судді у справі, а саме відмови у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, занесеною до протоколу судового засідання від 20 квітня 2023 року, на підставі статті 126 ЦПК України відмовлено у поновленні процесуального строку для подання доповнень до скарги щодо оскарження постанов приватного виконавця про виправлення помилок, ці доповнення залишено без розгляду та повернено заявниці (т. 1, а. с. 221, 222).
Суд першої інстанції керувався тим, що доповнення про скасування постанов приватного виконавця про виправлення помилок подані з пропуском процесуального строку на їх подання.
Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 20 квітня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Русецької О. О. щодо оскарження постанови від 13 березня 2023 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанов від 14 березня 2023 року про накладення арешту на кошти та майно залишив без задоволення.
Суд першої інстанції керувався тим, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі, тому відсутня помилка в розрахунку суми стягнення у постановах приватного виконавця про арешт коштів та арешт майна.
Введення певних обмежень щодо купівлі-продажу іноземної валюти не може свідчити про неможливість здійснення виконання рішення, заборгованість за яким стягнено в іноземній валюті.
У частині заперечень на стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця місцевий суд керувався тим, що розрахунок є правильним, дотримано порядку стягнення, тому доводи заявниці в цій частині не підтвердилися.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції та мотиви їх ухвалення
Не погоджуючись із ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 10 та 20 квітня 2023 року і протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу на вказані ухвали.
Апеляційний суд, прийнявши апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду:
- ухвалою від 02 червня 2023 року відкрив апеляційне провадження № 22-ц/813/6095/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року про відмову у задоволенні відводу судді;
- ухвалою від 02 червня 2023 року відкрив апеляційне провадження № 22-ц/813/6096/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про залишення доповнень ОСОБА_1 до скарги на постанови приватного виконавця від 13 березня 2023 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанов від 14 березня 2023 року про накладення арешту на кошти та майно без розгляду та їх повернення;
- ухвалою від 02 червня 2023 року відкрив апеляційне провадження № 22-ц/813/6081/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця по суті.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2023 року (з урахуванням ухвали від 20 вересня 2023 року про виправлення описки у скороченій ухвалі) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді закрив на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Апеляційний суд керувався тим, що вказана ухвала не може бути оскаржена окремо від судового рішення по суті скарги та виснував, що скарга ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, оскільки її подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану ОСОБА_3, на протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про залишення доповнень ОСОБА_1 до скарги на постанови приватного виконавця від 13 березня 2023 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанов від 14 березня 2023 року про накладення арешту на кошти та майно задоволено частково.
Скасовано протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доповнень до скарги на дії приватного виконавця у ВП № НОМЕР_1, залишення їх без розгляду та повернення і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд керувався тим, що процесуальний закон не встановлює строку, протягом якого учасник виконавчого провадження може звернутися до суду із доповненням або уточненням своєї скарги. Частина доповнень та уточнень ОСОБА_1 не може бути самостійним предметом оскарження, оскільки виправлення помилки у постанові приватного виконавця може розглядатися лише разом із постановою, до якої ці виправлення внесено.
Врахувавши наведене, апеляційний суд виснував, що місцевий суд помилково відмовив у поновленні процесуального строку з огляду на його пропуск, залишивши доповнення заявниці без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану ОСОБА_3, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця по суті задоволено частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Русецької О. О. від 13 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766 717,67 грн скасовано.
Провадження у справі у частині вказаних вимог закрито.
В іншій частині розгляду первісної скарги по суті ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 рокузалишено без змін.
Закривши провадження у справі в частині оскарження постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, апеляційний суд виснував про неврахування місцевим судом висновків Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення основної винагороди, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У частині інших вимог по суті скарги щодо скасування постанов приватного виконавця про арешт майна та коштів боржника суд апеляційної інстанції зазначив, що ці вимоги ОСОБА_1 є похідними від вимоги про скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка не оскаржена заявницею та є чинною.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У касаційній скарзі на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року заявниця просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 подала одну апеляційну скаргу, в якій оскаржила ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року, протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року.
У зміст апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року по суті скарги заявниця включила заперечення на ухвалу місцевого суду від 10 квітня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув і фактично не переглянув оспорювану ухвалу.
У касаційній скарзі на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року заявниця просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд постановою від 12 вересня 2023 року скасував протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доповнень ОСОБА_1 до скарги на дії приватного виконавця у ВП № НОМЕР_1, залишення їх без розгляду та повернення, і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд виснував, що скарга на дії державного виконавця повинна розглядатися разом із доповненнями до скарги. Разом з тим дійшов помилкового висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржена разом із постановами про накладення арешту на майно та кошти, оскільки саме у доповненнях до скарги на дії приватного виконавця, які безпідставно не прийняв до розгляду місцевий суд, ОСОБА_1 і обґрунтовувала такими обставинами вимоги скарги, та їх має врахувати місцевий суд під час нового розгляду скарги.
Незважаючи на те, що практика Верховного Суду щодо юрисдикції розгляду справ за скаргами на дії державних / приватних виконавців стосовно визначення розміру основної винагороди виконавця, відносить такі спори до адміністративної юрисдикції, просить розглянути скаргу в цій частині за правилами цивільного судочинства.
У касаційній скарзі заявниця також наводить доводи щодо оскарження постанови про відкриття ВП № НОМЕР_1 та щодо розрахунку розміру стягнення за виконавчим листом, здійсненого приватним виконавцем, що став підставою для накладення арешту на кошти та майно боржниці.
Заявниця не оскаржує постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, якою переглянуто протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про залишення доповнень ОСОБА_1 до скарги на постанови приватного виконавця від 13 березня 2023 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанов від 14 березня 2023 року про накладення арешту на кошти та майно без розгляду та їх повернення, оскільки в цій частині апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції задовольнив, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли.
Рух справи у суді касаційної інстанції
16 жовтня 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатка Носова В. І., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.
17 жовтня 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатка Носова В. І., на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.
Ухвалами Верховного Суду 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, що встановили суди
13 березня 2023 року за заявою ОСОБА_2 приватний виконавець Русецька О. О. постановою від 13 березня 2023 року відкрила ВП № НОМЕР_2 щодо виконавчого листа № 522/1515/16-ц, виданого 16 грудня 2022 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 01 жовтня 2013 року № 01/10/13 у розмірі 200 000,00 доларів США, що на час ухвалення рішення за курсом НБУ еквівалентно 5 234 000,00 грн, 3 % річних від простроченої суми боргу за період з 02 серпня 2015 року до 23 квітня 2018 року - 353 456,71 грн, судового збору - 6 890,00 грн (т. 1, а. с. 12).
13 березня 2023 приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно з якою загальна сума мінімальних витрат становить 500,00 грн, а також постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 766 717,67 грн (т. 1, а. с. 14, 16).
14 березня 2023 року приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанову про арешт майна, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 8 434 394,38 грн (т. 1, а. с. 15).
14 березня 2023 року приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1, а саме арешт грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після прийняття постанови, крім коштів, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 8 434 394,38 грн (т. 1, а. с. 17).
14 квітня 2023 року приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, мотивувальну частину постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 13 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 викладено у такій редакції:
"Відповідно до ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. 2. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України Постанова № 643 від 08.09.2016 року зі змінами, у розмірі 10 %, що підлягає стягненню за виконавчим документом, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди розраховується за наступною формулою: А х 10% = W Де - А - сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом; W сума основної винагороди приватного виконавця. Сума стягнення за виконавчим документом = (200 000,00 дол. США (що в гривневому еквіваленті на 13.03.2023 складає 7 313 720,00 грн. + 353 456,71 грн.)х 10% =20 000,00 дол. США (що в гривневому еквіваленті на 13.03.2023 складає 731 372,00 грн + 35 345,67 грн., основної винагороди приватного виконавця, що підлягає стягненню з боржника. Основна винагорода стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Абзац другий пункту першого резолютивної частини постанови про стягнення основної винагороди викласти в наступній редакції: "Основну винагороду у сумі 20 000,00 дол. США та 35 345,67 грн." (т. 1, а. с. 99, 100).
14 квітня 2023 року приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме абзац другий пункту першого постанови про арешт майна боржника від 14 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 викладено у такій редакції : "У межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 року складає 8 434 394,38 грн)" (т. 1, а. с. 102, 103).
14 квітня 2023 року приватний виконавець Русецька О. О. прийняла постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, абзац другий пункту першого постанови про арешт коштів боржника від 14 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 викладено у такій редакції: "У межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн. (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 року складає 8 434 394,38 грн.)" (т. 1, а. с. 106, 107).
Листом від 31 березня 2023 року Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" повідомило приватного виконавця Русецьку О. О. про неможливість накладення арешту, оскільки станом на 31 березня 2023 року ОСОБА_1 не є клієнтом банку (т. 1, а. с. 94).
ОСОБА_1 також не є клієнтом Акціонерного банку "Південний", Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", Акціонерного товариства "МР Банк" (а. с. 108), Акціонерного банку "Укргазбанк" (т. 1, а. с. 95, 96, 109).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), заява № 18357/91).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - Закон у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частини друга, четверта статті 27 Закону).
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина перша, абзаци перший, третій частини другої, частина третя статті 56 Закону).
У справі, що переглядається, боржник просила визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця Русецької О. О. у ВП № НОМЕР_1 від 13 березня 2023 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця та від 14 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення арешту на кошти та майно ОСОБА_1 .
07 квітня 2023 року ОСОБА_1 заявила відвід судді Бондарю В. Я., у задоволенні якого Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 10 квітня 2023 року відмовив.
14 квітня 2023 року під час розгляду справи в суді першої інстанції за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Русецької О. О. приватний виконавець у ВП № НОМЕР_1 прийнялапостанови про виправлення помилок в оскаржуваних постановах.
Ознайомившись зі змістом постанов приватного виконавця Русецької О. О. від 14 квітня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 19 квітня та 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду доповнення до скарги в частині скасування постанов про виправлення помилок в оскаржуваних постановах приватного виконавця, оскільки вони є невід`ємною частиною оскаржуваних постанов.
Під час розгляду скарги по суті Приморський районний суд м. Одеси протокольною ухвалою від 20 квітня 2023 року відмовив у поновленні процесуального строку для подання доповнень до скарги та залишив їх без розгляду, повернувши заявниці.
Переглянувши скаргу по суті, Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 20 квітня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Русецької О. О. залишив без задоволення.
ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою на протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року (про залишення доповнень ОСОБА_1 до скарги на постанови приватного виконавця від 13 березня 2023 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанов від 14 березня 2023 року про накладення арешту на кошти та майно без розгляду та їх повернення) та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року (щодо вирішення скарги по суті) разом із запереченнями на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року (про відмову у задоволенні відводу судді).
Прийнявши апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд відкрив три окремі провадження:
- № 22-ц/813/6095/23 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року про відмову у задоволенні відводу судді;
- № 22-ц/813/6096/23 на протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про залишення доповнень ОСОБА_1 до скарги на постанови приватного виконавця від 13 березня 2023 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця та постанов від 14 березня 2023 року про накладення арешту на кошти та майно без розгляду та їх повернення;
- № 22-ц/813/6081/23 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
За результатами їх перегляду апеляційний суд:
- у провадженні № 22-ц/813/6096/23 постановою від 12 вересня 2023 року протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції;
- у провадженні № 22-ц/813/6081/23 постановою від 12 вересня 2023 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року переглянув по суті, у частині оскарження постанови щодо витрат на виконавче провадження - скасував, провадження у справі закрив, в іншій частині розгляду первісної скарги по суті - залишив без змін;
- у провадженні № 22-ц/813/6095/23 ухвалою від 12 вересня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року закрив.