ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 913/375/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
боржника - адвокат Герасименко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Грицая Володимира Володимировича як уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
від 17.12.2024
у справі № 913/375/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Енергетичний Реєстр"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід"
про порушення провадження у справі про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Енергетичний Реєстр" звернулось до господарського суду Луганської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід".
2. ОСОБА_1, як уповноважена особа учасників боржника, не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 закрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Рух касаційної скарги
4. 06.01.2025 ОСОБА_1 як уповноважена особа учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.01.2025 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 913/375/23, сформована в системі "Електронний суд" 06.01.2025.
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 як уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" у справі № 913/375/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Пєскова В.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.01.2025.
6. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 як уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" від 06.01.2025 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 913/375/23 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 як уповноваженій особі учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 913/375/23.
7. 04.02.2025 від ОСОБА_1 як уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки від 04.02.2025 № ТВБВ 10024/080), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 913/375/23.
8. Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 913/375/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 як уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" від 06.01.2025 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та призначено розгляд касаційної скарги на 25.03.2025 о 10:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись із вказаною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій останній просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.
10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
10.1 Судом апеляційної інстанції не враховано, що право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 про відкриття провадження у справі № 913/375/19 у уповноваженої особи виникло лише 01.10.2024, тобто з дати, коли відбулися загальні збори учасників.
10.2 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає обов`язкову формалізацію статусу учасників справи про банкрутство (окрім конкурсних кредиторів) шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали).
10.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що саме Східний апеляційний господарський суд на підставі наданого разом з апеляційною скаргою протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Енера Схід" від 01.10.2024 про обрання ОСОБА_1 уповноваженою особою учасників Боржника повинен був легітимізувати статус ОСОБА_1, як учасника справи про банкрутство. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 та від 23.02.2023 у справі № 911/2794/21.
10.4 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що уповноважена особа учасників Боржника ОСОБА_1 є особою, яка представляє заінтересованих осіб стосовно боржника, визначених статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак Господарським судом Луганської області ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство від 27.10.2023 прийнято рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. Представником боржника подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить задовольнити касаційну скаргу.
12. Представник боржника в судовому засіданні 25.03.2025 підтримала касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Судом апеляційної інстанції встановлено, зокрема, наступне.
16.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Енергетичний Реєстр" звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід".
16.2 Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Енергетичний Реєстр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" в розмірі 26 840,00 грн - 1 черга задоволення; 68 148,00 грн - до 4 черга задоволення; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід"; оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід"; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" арбітражного керуючого Каленчук Оксану Іванівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1736 від 05.11.2015); заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; встановлено розпоряднику майна боржника строк до 08.01.2024 для подачі до Господарського суду Луганської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), реєстру вимог кредиторів, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; визначено дату проведення попереднього судового засідання на 15.01.2024 о 10:00 год; зобов`язано розпорядника майна у строк до 08.01.2024 провести інвентаризацію майна боржника; зобов`язано Державного реєстратора надати суду докази внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
16.3 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 залишено без змін.
16.4 Постановою Верховного Суду від 09.04.2024 касаційну скаргу ТОВ "Луганськобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 залишено без задоволення; постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 залишено без змін.
16.5 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 913/375/23 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника працівників боржника ТОВ "Енера Схід" Медведєва Г.О. на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у цій справі.
16.6 Постановою Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №913/375/23 касаційну скаргу представника працівників боржника ТОВ "Енера Схід" Медведєвої Г.О. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 913/375/23 залишено без задоволення; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 913/375/23 залишено без змін.
16.7 Грицай Володимир Володимирович як уповноважена особа учасників боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід", також не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 та прийняте нове судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі.
17. Аргументи скаржника (пункти 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
18. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід".
19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 залишено без змін.
20. Постановою Верховного Суду від 09.04.2024 касаційну скаргу ТОВ "Луганськобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 залишено без задоволення; постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у справі № 913/375/23 залишено без змін.
21. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 913/375/23 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника працівників боржника ТОВ "Енера Схід" Медведєва Г.О. на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.11.2023 у цій справі.
22. Постановою Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 913/375/23 касаційну скаргу представника працівників боржника ТОВ "Енера Схід" Медведєвої Г.О. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі
№ 913/375/23 залишено без задоволення; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 913/375/23 залишено без змін.
23. Згідно частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
24. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
25. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
26. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
27. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
28. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
29. В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення (ухвали, постанови) у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства. Тобто, у справах про банкрутство склад учасників справи визначався Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина п`ята статті 41 ГПК України), а з дня введення в дію КУзПБ - цим Кодексом.
30. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
31. Разом з тим, встановлення права особи на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство слід здійснювати з урахуванням визначеного зазначеними нормами кола учасників справи про банкрутство і дотримання процесуальних строків на оскарження у відповідній інстанції.
32. Право учасника справи на апеляційне оскарження - це диспозитивне право, яке реалізується таким суб`єктом на власний розсуд у встановлених процесуальним законом межах, які є процесуальними фільтрами і визначають, зокрема, ухвали, що підлягають апеляційному оскарженню, та строки подання апеляційних скарг.
33. За положеннями частин першої, другої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.
34. Згідно частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
35. Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
36. В свою чергу, за приписами статті 11 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства зобов`язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов`язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
37. Відповідно до статті 23 Закону України "Про господарські товариства", управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.
38. Згідно статті 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
39. За приписами частин першої - четвертої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
40. Згідно частин першої - третьої статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства: Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).
41. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
42. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
43. За змістом приписів статей 17, 254 ГПК України процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: (1) учасники справи; (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
44. Системний аналіз приписів статей 17, 42, 44, 254, 255 ГПК України засвідчує те, що на відміну від осіб, які не брали участі у справі, учасники справи наділені правом оскаржувати судові рішення у такій справі в силу закону, згідно з пунктом 5 частини першої статті 42 ГПК України (за винятком встановлених законом обмежень).
45. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
46. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.
47. Водночас, за змістом Рішення Конституційного суду від 01.12.2004 у справі № 1/10/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
48. Визначений положеннями ГПК України підхід щодо визначення кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, не може бути в повній мірі застосовним під час здійснення провадження у справі про банкрутство, оскільки з моменту відкриття такого провадження права і обов`язки його учасників, окрім норм ГПК України, визначаються також і нормами КУзПБ.
49. Колегія суддів звертає увагу, що в силу встановленого законом правового регулювання процедур банкрутства, прийняття судом рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника може спричинити вплив на права та інтереси необмеженого кола осіб (наприклад, учасників/власника боржника, працівників боржника, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банківських установ, контрагентів боржника у господарських/цивільних відносинах тощо).
50. Разом з тим, настання таких наслідків прямо встановлене законом і не може тлумачитися судом як порушення прав та інтересів інших осіб (в процесуальному аспекті), а, відтак, як підстава для звернення до суду, у інший спосіб, ніж прямо передбачений КУзПБ, з метою захисту порушених вимог та інтересів кожного, чиїх прав та інтересів відкриття провадження у справі про банкрутство може стосуватися.
51. Тобто, наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство слід в першу чергу тлумачити не як порушення, а як встановлені законом обмеження прав та інтересів відповідних осіб. Водночас, набуття такими особами статусу учасника (сторони) провадження у справі про банкрутство навпаки надає додаткові можливості (інструменти) з метою захисту порушених прав та інтересів.
52. Нормами КУзПБ чи ГПК України не передбачено прямої заборони на оскарження ухвал, які були постановлені господарським судом до вступу певної особи у справу чи набуття нею процесуального статусу учасника справи про банкрутство.
53. Відповідно до частин другої та третьої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
54. Водночас, під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, як правило, приймають участь три учасники - сторони (ініціюючий кредитор або декілька ініціюючих кредиторів, боржник) та арбітражний керуючий, про права, обов`язки та інтереси яких прямо зазначається як в мотивувальній частині ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і в резолютивній частині цього рішення.
55. Отже, системний аналіз приписів статей 42, 254, 255 ГПК України та статей 1, 9, 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що не позбавлені права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор та боржник, які наділені таким правом не лише на підставі закону, але і як безпосередні учасники підготовчого засідання.
56. Також оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство можуть інші безпосередні учасники підготовчого засідання, які не обов`язково можуть мати статус сторони у справі про банкрутство, однак можуть бути залучені судом (наприклад, уповноважена особа учасників/працівників боржника) або приймають участь у підготовчому засіданні як зацікавлені особи в межах наданих їм нормами КУзПБ та ГПК України прав та повноважень (наприклад, інші ініціюючі кредитори, заяви яких надійшли пізніше, забезпечений кредитор, ініціюючі кредитори щодо боржника в інших справах тощо). Водночас наявність права оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство суд встановлює в кожному такому випадку окремо.
57. В подальшому особи можуть бути наділені правом оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови набуття відповідного процесуального статусу учасника (сторони) справи про банкрутство.
58. Отже, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство мають право першочергово оспорювати у судах апеляційної та касаційної інстанцій визнані судовим рішенням про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони - боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство).
59. Інші особи, за загальним правилом, можуть оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови участі таких осіб в розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (наприклад, інші кредитори, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника до підготовчого засідання суду і заяви яких залишено без розгляду), або у разі набуття такими особами відповідного процесуального статусу учасника справи (сторони у справі) про банкрутство (в тому числі і до або під час підготовчого засідання).
60. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України.
61. Так, вищезазначеною статтею 256 ГПК України визначено строк на апеляційне оскарження судових рішень господарських судів.
62. Вказані норми відповідно до вимог частини першої статті 3 ГПК України та частини першої статті 2 КУзПБ поширюють свою дію також на випадки оскарження судових рішень у справах про банкрутство.
63. Разом з тим, частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
64. Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
65. З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, Закон про банкрутство.
66. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, учасники у справі про банкрутство - це сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
67. Поряд з цим, чинним законодавством про банкрутство не визначено порядку набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника провадження у справі про банкрутство.
68. Набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника справи про банкрутство пов`язане саме із уповноваженням такої особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) відповідним рішенням зборів (загальних зборів) засновників (учасників, акціонерів) боржника, оформленим протоколом.
69. З наведеного суд робить висновок, що з метою реалізації процесуальної дієздатності у справі про банкрутство уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави такого представництва доказами в порядку статей 74 - 79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення зборів (загальних зборів) засновників (учасників, акціонерів).
70. Відтак саме з дати прийняття зборами (загальними зборами) засновників (учасників, акціонерів) рішення про уповноваження певної особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів), у такої особи виникає право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, у тому числі ухвалених без її участі раніше.
71. За загальним правилом набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України. Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України. Таким чином, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов`язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.
72. У разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції.
73. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 910/2217/23.
74. Необхідним при цьому є вирішення питання про поновлення строків на апеляційне чи касаційне оскарження таких рішень.
75. Як встановлено судом апеляційної інстанції та зазначається самим скаржником, ОСОБА_1 набув статусу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід" на підставі рішення учасника ТОВ "Енера Схід" від 01.10.2024.
76. Суд касаційної інстанції наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження судових рішень, ухвалених до уповноваження представника засновників (учасників, акціонерів) боржника на представництво їх інтересів, судам необхідно враховувати, що сам по собі факт набуття цією особою статусу учасника справи після спливу строків оскарження не є поважною причиною їх пропуску за відсутності доказів об`єктивної неможливості засновників (учасників, акціонерів) боржника раніше реалізувати право на захист своїх спільних інтересів у справі про банкрутство.
77. Ураховуючи викладене уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, у тому числі ухвалених до призначення такої особи, у разі доведення об`єктивної неможливості вирішення питання щодо уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника раніше, зокрема й в межах строків відповідного (апеляційного чи касаційного) оскарження.
78. Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 06.09.2023 у справі № 914/466/23, від 20.08.2024 у справі № 910/10854/23 у питанні можливості оскарження уповноваженими представниками працівників боржника та представниками засновників (учасників, акціонерів) боржника раніше прийнятих судових рішень у справі про банкрутство.
79. Враховуючи наведене, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника у випадку її уповноваження відповідним рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника вже після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень, не позбавлена можливості реалізувати своє право на апеляційне чи касаційне оскарження і, як виняток, така особа набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції.
80. Проте, вказане жодним чином не звільняє такого скаржника від обов`язку доведення об`єктивної неможливості вирішення питання щодо уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника раніше, зокрема й в межах строків відповідного (апеляційного чи касаційного) оскарження.
81. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що можливість уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізувати своє право на апеляційне чи касаційне оскарження, у випадку її уповноваження відповідним рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника вже після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень, і, як виняток, набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в судах апеляційної та касаційної інстанцій, ставиться в пряму залежність із дотриманням скаржником встановленого законом строку на апеляційне чи касаційне оскарження таких судових рішень у справі про банкрутство, або ж у разі доведення об`єктивної неможливості вирішення питання щодо уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника раніше, зокрема й в межах строків відповідного (апеляційного чи касаційного) оскарження.
82. Всупереч наведеному, в цьому випадку скаржником не зазначено, а судом апеляційної інстанції не встановлено наявність будь-яких обґрунтованих обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість вирішення питання щодо уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника раніше, аніж 01.10.2024, в межах строків на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, або ж обставин об`єктивної неможливості вирішення питання щодо уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів), враховуючи те, що рішення учасника ТОВ "Енера Схід" від 01.10.2024 про обрання уповноваженої особи учасників товариства оформлене більше ніж через 10 місяців після відкриття провадження у цій справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.11.2023.
83. Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції в цьому випадку були відсутні правові підстави для легітимізації набуття скаржником, як уповноваженою особою учасників боржника, статусу учасника цієї справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
83. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянт не звертався до суду першої інстанції із заявою про вступ у справу про банкрутство як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), а суд першої інстанції відповідно не приймав рішення про залучення особи до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви.
84. З огляду на викладене, в цьому випадку в цілому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що апелянт - ОСОБА_1 як уповноважена особа учасників боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Схід", не набув процесуального статусу учасника у справі № 913/375/23.
85. Тому, аргументи скаржника (пункти 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
86. При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 та від 23.02.2023 у справі № 911/2794/21 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 913/375/23 доказів та встановлених фактичних обставин, а також не врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.09.2023 у справі № 914/466/23, від 20.08.2024 у справі № 910/10854/23.
87. Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, із посиланням на положення пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, про те, що оскаржуваним судовим актом не вирішувалося питання щодо корпоративних або майнових прав учасників боржника, його обов`язків в розумінні вимог КУзПБ, що судом першої інстанції вказаним судовим рішенням не вирішувались будь-які питання щодо прав, інтересів або обов`язків скаржника, з огляду на наведені вище правові висновки Верховного Суду про те, що особи можуть бути наділені правом оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство за умови набуття відповідного процесуального статусу учасника (сторони) справи про банкрутство, у спосіб встановлений законом.
88. Згідно частини першої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
89. Відповідно до частини другої статті 311 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
90. Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").
91. Аналіз наведеного свідчить про те, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
92. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є нічим іншим ніж проявом правового пуризму.
93. Відтак, вказане саме по собі не може бути підставою для скасування законної ухвали суду апеляційної інстанції.
94. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
95. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
96. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
97. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
98. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
99. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
100. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
101. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були дотримані.
102. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,