ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 873/144/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Кондратюк Л.М.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (суддя Майданевич А.Г.) від 10.02.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ"
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у третейській справі № С3-02-01/2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ"
про стягнення заборгованості.
Учасники справи:
представник позивача - Криванчик В.О.;
представник відповідача - Торбєєв М.О., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 24.09.2024 Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації "Принцип" (далі - Третейський суд) постановив у третейській справі № С3-02-01/2024 рішення (далі - Рішення) про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" (далі - Позивач) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ" (далі - Відповідач) на користь Позивача заборгованість за технічне обслуговування і ремонт автомобіля в сумі 75 263 грн 87 коп., з яких: основний борг - 68 424 грн 76 коп., сума інфляційного збільшення суми основного боргу - 1 505 грн 34 коп., пеня - 2 118 грн 18 коп., 40% річних згідно з пунктом 5.1. укладеного між сторонами 21.07.2020 договору № 12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів (далі - Договір) - 3 215 грн 59 коп.; а також реєстраційний збір - 500 грн 00 коп. та третейський збір - 1 505 грн 28 коп.
1.2. 06.11.2024 Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду.
1.3. Заява обґрунтована ухваленням Рішення, що набрало чинності та не скасоване, однак яке не було добровільно виконано Відповідачем та вимагає примусового виконання.
1.4. 20.11.2024 Відповідач у межах окремого провадження у справі № 873/151/24 подав заяву про скасування Рішення Третейського суду.
1.5. Заява обґрунтована недійсністю третейського застереження в Договорі через відсутність у цьому застереженні конкретно визначеного предмета спору, оскільки сторони фактично не досягли згоди щодо такої істотної умови третейського застереження як предмет спору, визначенню якого у застереженні надано формального, а не суттєвого значення, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Заявник також вказав на незазначення в Рішенні порядку формування складу третейського суду для вирішення спору у відповідній справі, що ставить під сумнів юридичну силу такого документу та позбавляє можливості перевірити та встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи. Крім цього заявник зазначив, що третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції і відповідно не можуть здійснювати правосуддя під час дії воєнного стану.
1.6. 15.01.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив об`єднати провадження з розгляду заяви Відповідача про скасування Рішення Третейського суду (справа № 873/151/24) в одне провадження із заявою Позивача про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Третейського суду (справа № 873/144/24).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 10.02.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив про відмову у задоволенні заяви Відповідача про скасування Рішення Третейського суду та про задоволення заяви Позивача про видачу виконавчого документу на примусове виконання Рішення Третейського суду: стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за технічне обслуговування і ремонт автомобіля в сумі 75 263 грн 87 коп., з яких: основний борг - 68 424 грн 76 коп., сума інфляційного збільшення суми основного боргу - 1 505 грн 34 коп., пеня - 2 118 грн 18 коп., 40% річних згідно з пунктом 5.1 Договору - 3 215 грн 59 коп., а також реєстраційний збір - 500 грн 00 коп. та третейський збір - 1 505 грн 28 коп., з видачею наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду; а також про стягнення з Відповідача на користь Позивача реєстраційного збору в сумі 500 грн 00 коп., третейського збору - 1 505 грн 28 коп., витрат зі сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в сумі 1 514 грн 00 коп., з видачею відповідних наказів.
2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав як для скасування Рішення Третейського суду, так і для відмови у видачі наказу на примусове виконання такого рішення, оскільки введення воєнного стану не встановлює заборону третейського розгляду справ, був дотриманий порядок призначення судді Третейського суду для розгляду та вирішення відповідного спору між сторонами за Договором, адже Голова Третейського суду ухвалив про це відповідне рішення, Відповідач в третейському застереженні погодив порядок розгляду спору відповідно до Регламенту Третейського суду, тож не був позбавлений права ознайомитися як із передбаченим ним порядком призначення третейського судді, так і зі списком третейських суддів. Також суд зауважив, що Третейський суд належним чином зареєстрований відповідно до визначеного законом порядку.
Крім цього суд зазначив, що Рішення ухвалено у справі, підвідомчій третейському суді, у спорі, погодженому в третейському застереженні в Договорі, відсутні підстави для визнання та докази визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження в Договорі, укладеному між сторонами, а також відсутнє визначення в Рішенні способів захисту, які не передбачені законами України.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Рішення прийнято Третейським судом у спорі, що виник з підстав невиконання Відповідачем своїх зобов`язань відповідно до Договору та підтвердженої заборгованості.
Вимоги Позивача обґрунтовані наявністю Договору (про технічне обслуговування і ремонт автомобілів), укладеного з Відповідачем та непогашення ним заборгованості за цим договором.
Предметом спору у третейській справі № С3-02-01/2024 було стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором.
3.2. Третейський суд встановив, що відповідно до пункту 8.3 Договору Позивач та Відповідач уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження в Договорі, а саме: "будь-які спори щодо відносин, які походять з цього договору або виникають у зв`язку з ним, підлягають врегулюванню виключно у Постійно діючому третейському суді при Юридичній корпорації "Принцип", м. Київ (далі - "Третейський суд"), відповідно до регламенту цього суду. Сторони підтверджують, що вони ознайомилися з регламентом Третейського суду. Сторони погоджуються, що в разі звернення до Третейського суду спір буде вирішуватися в складі одного третейського судді, який призначається Головою Третейського суду. Рішення Третейського суду буде обов`язковим для сторін цього договору. Положення договору стосовно найменування сторін та їх місцезнаходження, місця та дати укладення договору поширюються в тому числі на третейське застереження договору. Положення цього договору, що стосуються Третейського суду, будуть обов`язковими для сторін, їх представників та правонаступників і залишаться в силі незалежно від строку дії цього договору та після його закінчення".
3.3. Третейський суд перед початком розгляду позовних вимог встановив, що Позивач та Відповідач уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження у пункті 8.3 Договору, погодивши, що всі вимоги, які виникають при його виконанні, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Третейському суді, про що зазначено у Рішенні Третейського суду у третейській справі №СЗ-02-01/2024.
3.4. Розгляд позовних вимог Позивача до Відповідача ухвалою Голови Третейського суду № 195 від 05.08.2024 доручено третейському судді Пампусі Геннадію Геннадійовичу.
3.5. Третейський суд (код за ЄДРПОУ 32373007) заснований та діє відповідно законодавства.
Відомості про Третейський суд містяться в Єдиному реєстрі громадських формувань, реєстраційний номер запису - 844853. Можна знайти за посиланням на Єдиний реєстр громадських формувань: https://rgf.minjust.gov.ua/home/index.
3.6. Відповідач добровільно не виконав Рішення Третейського суду.
3.7. В рішенні Третейського суду від 24.09.2024 у третейській справі № С3-020-01/2024 не встановлено строк його виконання.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
4.1. 18.02.2025 Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Відповідача про скасування Рішення Третейського суду та відмовити у задоволенні заяви Позивача про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Третейського суду.
5. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
5.1. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, частини першої статті 9, частини п`ятої статті 12, статей 16, 17, пункту 3 частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди", Регламенту Третейського суду, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки:
1) третейська угода у вигляді третейського застереження в пункті 8.3 Договору є недійсною через недосягнення сторонами згоди в третейському застереженні щодо предмета спору, тоді як суд не надав належної оцінки цьому факту, надавши предмету спору у третейському застереженні формального, а не сутнісного значення, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів;
2) склад Третейського суду, яким прийнято Рішення, не відповідає вимогам закону, оскільки заявник, всупереч приписам абзацу 1 розділу 3 Регламенту Третейського суду не був залучений до призначення чи обрання третейського судді для розгляду та вирішення спору між сторонами зі Списку третейських суддів Третейського суду; а рішення Третейського суду не містить підстав для доручення розгляду справи третейському судді Пампусі Г.Г. - в Рішенні відсутні відомості щодо номеру та дати видачі будь-якого розпорядження (наказу, рішення) Голови Третейського суду про доручення розгляду справи Третейському судді Пампусі Г.Г., що ставить під обґрунтований сумнів юридичну силу Рішення та позбавляє можливості перевірити й достеменно встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи;
3) суд не надав оцінки факту відсутності належної реєстрації Третейського суду в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та особливостям здійснення правосуддя під час дії правового режиму воєнного стану, а саме на території, на якій введено воєнний стан, лише судами відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує аргументи скаржника з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній ухвалі, наголошуючи на спростуванні матеріалами як цієї, так і третейської справи тих порушень, про які зазначив скаржник.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо повноважень господарського суду у розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів
7.1. За змістом частини другої статті 24, частини другої статті 25 та частини другої статті 253 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом; Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
7.2. Частиною першою статті 346 ГПК України передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частини третьої статті 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Частиною четвертою цієї статті ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
7.3. Згідно з частиною першою статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України "Про третейські суди".
Перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
7.4. Щодо наказу на примусове виконання рішення третейського суду, то згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
7.5. У статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме: (1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; (2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; (3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; (4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; (5) третейська угода визнана недійсною; (6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; (7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; (8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; (9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні підстави наведені у статті 56 Закону України "Про третейські суди".
7.6. Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа, так само як і при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду, господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України; а також встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України.
Суд звертається до усталеної практики Верховного Суду з вирішення подібних спорів - до висновків наведених, зокрема в постановах від 12.09.2018 у справі № 917/1257/17, від 31.07.2019 у справі № 910/24165/16, від 01.08.2019 у справі № 910/8991/17, від 27.08.2020 у справі № 870/48/20, від 25.05.2021 у справі № 873/93/20, від 20.07.2021 у справі № 873/11/21, від 15.07.2021 у справі № 876/20/21, від 10.06.2021 у справах № 873/16/21, № 873/13/21, № 873/63/20, від 26.05.2021 у справі № 873/17/21, від 27.05.2021 у справі № 803/159/20 (провадження № 61-6528ав19)від 11.04.2023 у справі № 874/13/22, від 12.09.2023 у справі № 873/124/22, від 02.07.2024 у справі № 873/47/24 тощо.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічним висновком суду в оскаржуваному рішенні.
7.7. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини, зокрема і за результатами дослідження Судом як судом апеляційної інстанції матеріалів третейської справи № С3-02-01/2024, щодо:
- погодження сторонами умов про врегулювання Третейським судом відповідно до регламенту цього суду будь-яких спорів щодо відносин, які походять з укладеного між ними Договору про технічне обслуговування і ремонт автомобілів або виникають у зв`язку з ним, в третейській угоді у вигляді третейського застереження, викладеного в пункті 8.3 Договору (пункт 3.2);
- встановлення відповідних обставин також Третейським судом у Рішенні у третейській справі № СЗ-02-01/2024 перед початком розгляду цим судом позовних вимог, а саме факту укладення Позивачем та Відповідачем третейської угоди у вигляді третейського застереження у пункті 8.3 Договору, з погодженням розгляду у Третейському суді всіх вимог, які виникають при його виконанні, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору (пункт 3.3);
- доручення третейському судді Пампусі Геннадію Геннадійовичу розгляд позовних вимог Позивача до Відповідача ухвалою Голови Третейського суду від 05.08.2024 № 195 відповідно до Регламенту Третейського суду (пункт 3.4);
- ухвалення 24.09.2024 Третейським судом у третейській справі № С3-020-01/2024 Рішення - про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за технічне обслуговування і ремонт автомобіля в сумі 75 263 грн 87 коп., з яких: основний борг - 68 424 грн 76 коп., сума інфляційного збільшення суми основного боргу - 1 505 грн 34 коп., пеня - 2 118 грн 18 коп., 40% річних згідно з пунктом 5.1 Договору - 3 215 грн 59 коп.; а також реєстраційний збір - 500 грн 00 коп. та третейський збір - 1 505 грн 28 коп. (пункти 1.1, 3.1);
- невиконання Відповідачем добровільно Рішення Третейського суду (пункт 3.6);
- невстановлення в рішенні Третейського суду у третейській справі № С3-020-01/2024 строку його виконання (пункт 3.7);
- відсутності та ненадання скаржником доказів визнання недійсною цієї Третейської угоди компетентним судом;
- не встановлення ні обставин, ні підстав, передбачених законом (пункт 7.3) для скасування Рішення Третейського суду компетентним судом;
- не встановлення інших, передбачених законом (пункт 7.5) підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду;
- не спростування наведених обставин Відповідачем;
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для скасування за заявою Відповідача Рішення Третейського суду, наявність підстав для відмови Відповідачу у задоволенні відповідних вимог, про відсутність перешкод для задоволення вимог Позивача про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду та про відсутність підстав для відмови у задоволенні цих вимог Позивача.
7.8. Суд відхиляє аргументи скаржника (підпункт 1 пункту 5.1) щодо недійсності третейського застереження в пункті 8.3 укладеного між сторонами Договору (про технічне обслуговування і ремонт автомобілів) з підстав недосягнення сторонами згоди в цьому застереженні щодо предмета спору, оскільки ці аргументи спростовуються змістом відповідної третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеної в пункті 8.3 Договору, відповідно до якої "будь-які спори щодо відносин, які походять з цього договору або виникають у зв`язку з ним, підлягають врегулюванню виключно у Постійно діючому третейському суді при Юридичній корпорації "Принцип", м. Київ (далі - "Третейський суд"), відповідно до регламенту цього суду. Сторони підтверджують, що вони ознайомилися з регламентом Третейського суду. Сторони погоджуються, що в разі звернення до Третейського суду спір буде вирішуватися в складі одного третейського судді, який призначається Головою Третейського суду. Рішення Третейського суду буде обов`язковим для сторін цього договору. Положення договору стосовно найменування сторін та їх місцезнаходження, місця та дати укладення договору поширюються в тому числі на третейське застереження договору. Положення цього договору, що стосуються Третейського суду, будуть обов`язковими для сторін, їх представників та правонаступників і залишаться в силі незалежно від строку дії цього договору та після його закінчення" (пункт 3.2 цієї постанови).
При цьому Суд зауважує, що погодження та формулювання сторонами в зазначеній третейській угоді про врегулювання Третейським судом будь-яких спорів щодо відносин, які походять з цього Договору або виникають у зв`язку з ним, не потребує конкретизації виду та предмета відповідного спору таким чином, щоб він підлягав розгляду за згодою Позивача та Відповідача Третейським судом.
У зазначених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 22.05.2018 у справі № 910/22399/16.
7.9. Суд також відхиляє аргументи скаржника (підпункт 2 пункті 5.1) про невідповідність закону через порушення порядку (Регламенту Третейського суду) при визначенні складу Третейського суду, що ухвалював Рішення, з позбавленням Відповідача можливості вибору третейського судді з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про третейські суди":
- сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів;
- за домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів;
- для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода;
- у постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов`язковий чи рекомендаційний характер.
Таким чином, третейська угода у вигляді третейського застереження в пункті 8.3 Договору, в якій сторони:
- визначили Третейський суд (регламент якого передбачає формування складу третейського суду третьою особою, зокрема головою третейського суду, стаття 3 Регламенту Третейського суду як в попередній його редакції, так і в редакції, затвердженій рішенням Генерального директора Юридичної корпорації "Принцип" від 02.09.2024 № 1);
- а також погодили порядок розгляду цим судом спору за Договором та визначення судді Третейського суду для вирішення цього спору, а саме у складі одного третейського судді, який призначається Головою Третейського суду, що і мало місце у цій справі (пункт 3.4);
є відповідною домовленістю у значенні частини першої статті 14 Закону України "Про третейські суди". При цьому Суд враховує, що в зазначеній третейській угоді сторони, зокрема і Відповідач, підтвердили, що вони ознайомились з Регламентом Третейського суду, а Відповідач, попри обізнаність про здійснення провадження у третейській справі та неодноразове оголошення перерви в судовому засіданні у цій справі (ухвалами від 27.08.2024 № 199, від 10.09.2024) не заявляв ні заперечення, ні відводу у третейській справі № С3-020-01/2024 у зв`язку з дорученням третейському судді Пампусі Геннадію Геннадійовичу розгляду позовних вимог Позивача до Відповідача у такій справі.
А тому спростовуються аргументи Відповідача про позбавлення його можливості вибору третейського судді, а зазначений порядок формування складу третейського суду не порушує принципів організації та діяльності третейського суду.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованій в постанові від 06.02.2018 у справі № 910/6558/17.
7.10. Аргументи скаржника (підпункт 2 пункту 5.1) щодо сумнівів у юридичній силі Рішення Третейського суду через відсутність в ньому відомостей щодо номеру та дати видачі будь-якого розпорядження (наказу, рішення) Голови Третейського суду про доручення розгляду справи Третейському судді Пампусі Г.Г., спростовуються безпосередньо змістом Рішення Третейського суду, яке в розділі "обставини справи" містить пряме посилання на ухвалу від 05.08.2024 № 195, якою доручено розгляд спору за Договором між Позивачем та Відповідачем у справі № С3-020-01/2024 третейському судді Пампусі Геннадію Геннадійовичу (пункт 3.4).
7.11. Крім цього Суд відхиляє аргументи скаржника (підпункт 3 пункту 5.1) щодо відсутності належної реєстрації Третейського суду в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", з огляду на таке.
7.12. При ухваленні рішення у цій справі, зокрема суд першої інстанції встановив, що: Третейський суд (код за ЄДРПОУ 32373007) заснований та діє відповідно законодавства; відомості про Третейський суд містяться в Єдиному реєстрі громадських формувань, реєстраційний номер запису - 844853; можна знайти за посиланням на Єдиний реєстр громадських формувань: https://rgf.minjust.gov.ua/home/index (пункт 3.5).
7.13. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Положення про Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації "Принцип" (як в попередній редакції цього Положення, затвердженій рішенням Генерального директора Юридичної корпорації "Принцип" від 10.10.2028 № 8, так і в редакції, затвердженій рішенням Генерального директора Юридичної корпорації Принцип від 02.09.2024 № 1) третейський суд є недержавним незалежним органом без статусу юридичної особи; Третейський суд визнається створеним з моменту його державної реєстрації; Третейський суд створюється без обмеження терміну діяльності.
7.14. Отже, оскільки Третейський суд утворений без статусу юридичної особи, як вказано в статті 7 закону України "Про третейські суди", а також в пункті 5.1 статті 5 обох редакцій Положення про Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації "Принцип", то з урахуванням положень частини першої статті 9 Закону України "Про третейські суди", частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пунктів 1.1, 1.2, 2.10, підпункт 7 підпункту 3.3.1 пункту 3.3 Положення про Єдиний реєстр громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.12.2008 № 2226/5, відомості про Третейський суд підлягають включенню до Єдиного реєстру громадських формувань, що і було встановлено судом в оскаржуваній ухвалі (пункти 3.5, 7.12).
Наведене свідчить про відповідність державної реєстрації Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" вимогам законодавства та наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей про державну реєстрацію третейського суду.
Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 18.05.2021 у справі № 870/115/20, від 23.09.2021 у справі № 873/94/21, від 16.06.2021 у справі № 870/116/20, від 16.04.2024 у справі № 873/145/21.
7.15. Суд також враховує, що на офіційному веб-сайті Третейського суду (https://princip.com.ua/) міститься Положення про Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації "Принцип", Регламент Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип", а також місцезнаходження третейського суду, телефон та електронна адреса тощо.
7.16. Суд також зазначає, що Положення про Третейський суд наявне у матеріалах третейської справи № С3-020-01/2024, а відповідні відомості щодо Третейського суду містяться на офіційному веб-сайті Єдиного реєстру громадських формувань, а також на офіційному веб-сайті Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип", тобто відповідна інформація є безкоштовною та загальнодоступною.
Можливість суду з власної ініціативи звернутися до публічних відомостей підтверджується також висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (щодо загальнодоступних відомостей з публічної кадастрової карти України, які є загальновідомими, а тому не потребують доказування).
У цьому висновку Суд звертається також до правової позиції Верховного Суду, сформульованій в постанові від 16.04.2024 у справі № 873/145/21.
7.17. Щодо аргументів скаржника (підпункт 3 пункту 5.1) про особливості здійснення правосуддя в період дії воєнного стану Суд зазначає про таке.
За положеннями частин першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя.
Третейські суди не входять до системи судоустрою, визначеною згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а порядок і умови їх створення, сфера та порядок діяльності третейських судів в Україні визначені положеннями Закону України "Про третейські суди", згідно зі статтею 2 якого третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
7.18. Щодо порядку та умов передачі спору на вирішення третейського суду Суд звертається до положень Закону України "Про третейські суди", відповідно до статті 5 якого юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Порядок узгодження сторонами передачі спору на розгляд третейського суду встановлений статтею 12 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої, зокрема, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша).
Суд наголошує, що умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає, у випадку виникнення між сторонами спору, можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди".
7.19. Між тим чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про третейські суди", Закон України "Про судоустрій і статус суддів", Закон України "Про правовий режим воєнного стану" не містять положень щодо обмеження/заборони діяльності третейських судів в умовах правового режиму воєнного стану, окрім тих обмежень, що застосовуються згідно з чинним законодавством на територіях ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях, якщо третейській суд здійснює діяльність на такій території.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованій в постанові від 03.10.2023 у справі № 873/336/23.
А тому Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (підпункт 3 пункту 5.1).
7.20. Таким чином висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для скасування за заявою Відповідача Рішення Третейського суду та наявність підстав для видачі на задоволення поданої у цій справі заяви Позивача наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи.
У зв`язку з викладеним та відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 ГПК України апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
7.21. У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 25, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 282, 356 Господарського процесуального кодексу України, Суд