ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 363/4821/23
провадження № 61-17013св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - російська федерація в особі уряду російської федерації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2024 року у складі судді
Лукач О. П. та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року
у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
Короткий зміст вимог позову
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до російської федерації в особі уряду російської федерації про відшкодування моральної шкоди, спричиненої збройною агресією російської федерації проти України.
2. Позов мотивувала тим, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала військову агресію проти України, вчинивши терористичний широкомасштабний збройний напад, який триває до сьогодні.
3. Військова збройна агресія російської федерації спричинила тяжкі наслідки як для держави в цілому, так і для громадян України. У зв`язку з цим, спричинені тяжкі наслідки і для неї, оскільки вона із 1984 року проживає
у с. Гута-Межигірська Вишгородського району Київської області, а також її родини, при цьому родина її сина проживала разом з нею, родина доньки приїхала після вторгнення окупанта.
4. Село піддавалось обстрілам та бомбардуванням, тому вона разом із сім`єю змушено проживала у підвалі садиби, перебуваючи у страху, відчуваючи безвихідь, переживаючи панічні атаки, хворіючи через холод, не доїдала.
З посиленням обстрілів 08 березня 2022 року вона зі своєю родиною евакуювалась на Житомирщину.
5. На початку квітня 2022 року після деокупації Київщини позивачка із родиною повернулася до села Гута-Межигірська та виявила, що будинок
у с. Гута-Межигірська повністю знищений ворожими снарядами, село у руїнах,
у зв`язку з чим їм довелося жити у підвалі та у сусідів.
6. Про факт знищення будинку вона офіційно повідомила поліцію
і компетентні державні органи. Датою руйнації будинку встановлено 14 березня
2022 року. Факт руйнації будинку офіційно зафіксований. За результатами огляду садиби Вишгородським районним управлінням Головного управління Національної поліції у Київській області 12 квітня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22112330000306 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України.
7. У зазначеному кримінальному провадженні її визнано потерпілою. Також було проведено технічне обстеження садиби, за результатами якого товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи бізнесу" складено звіт за результатами проведення обстеження пошкодженого об`єкту №83\29-T04 від 12 серпня 2022 року, у якому констатовано, що садибний (індивідуальний) житловий будинок є непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження та руйнування несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення. Об`єкт кваліфіковано як зруйнований.
8. Підрозділом Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій після огляду садиби складено акт про пожежу від 16 серпня 2022 року, яким зафіксовано факт руйнації 14 березня 2022 року від потрапляння снарядів, з послідуючою пожежею. Також факт руйнації підтверджено актом від 19 липня 2022 року, складеним місцевим депутатом Морозом О. В.
9. У зв`язку із викладеними обставинами, позивач вважала, що російська федерація збройним нападом на Україну зруйнувала якість її життя та її родини, чим завдано моральну та майнову шкоду. За зазначених обставин відчуває себе травмованою, її психіка є виснаженою, загострились хронічні хвороби: цукровий діабет, гіпертонія тощо. Разом з тим, вона страждає від безсоння і тривог, іноді з`являється відчай і безсилля, вона постійно переживає за онуків, які приєдналися до Збройних сил України.
10. Підтвердженням факту її психотравмування і спричинення моральної шкоди є психологічне дослідження, проведене спеціалістом-психологом ОСОБА_2, та за його деталізованим висновком від 29 серпня 2023 року їй ( ОСОБА_1 ) дійсно спричинено моральну шкоду із констатацією, що визначений нею розмір морального відшкодування є адекватним психотравмуючій ситуації, і рекомендується до стягнення. За вказаним спеціалізованим висновком спричинена позивачу моральна шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі збройним нападом на Україну російської федерації.
У зв`язку із чим, позивач звернулася до суду з метою захисту її порушених прав.
11. У зв`язку із зазначеним, просила суд стягнути з російської федерації (за рахунок її коштів, майна і активів) моральну шкоду у розмірі 100 000 000,00 грн, що у еквіваленті, станом на день звернення до суду з позовом складає 2 702 702,00 дол. США або 2 409 638,00 Євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня
2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
13. Стягнуто з російської федерації в особі уряду російської федерації (за рахунок її коштів, майна і активів) моральну шкоду спричинену через збройну агресію російської федерації проти України у розмірі 500 000,00 грн, що на дату звернення до суду з позовом складає в еквіваленті 13 672,93 дол. США або 12 565,87 Євро.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з російської федерації в особі уряду російської федерації у дохід держави судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.
14. Частково задовольняючи вимоги позову, районний суд врахував обставини справи, характер та тривалість порушення, яке продовжувало існувати на час розгляду справи, наслідки такого порушення для позивача, яка змушена докладати зусиль для влаштування свого побуту внаслідок втрати житла, її вік, а також те, що кардинальні зміни в житті, які, з урахуванням віку позивача, є складними та обтяжливими, а також засади розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку, що визначений позивачем розмір грошової компенсації моральної шкоди є непропорційним вказаним вище засадам.
15. Таким чином, районний суд виснував, що розумним є присудження позивачу в якості відшкодування моральної шкоди кошти 500 000,00 грн.
16. При цьому Вишгородський районний суд Київської області зазначив, що висновок спеціаліста-психолога від 12 серпня 2022 року, наданий на обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, в частині визначеного розміру відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 100 000 000,00 грн є завищеним та не може вважатися співмірним зі змістом порушених прав.
17. Таким чином, районний суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, достовірності та допустимості, а також їх у сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позову та наявність підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн, що, в свою чергу, на переконання суду, відповідає заподіяним позивачу моральним стражданням і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану останньої.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
18. Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка О. В., задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня
2024 року змінено в частині визначеної суми відшкодування моральної шкоди, збільшивши її розмір із 500 000,00 грн до 2 500 000,00 грн, що відповідатиме 60 081,71 дол. США або 57 051,57 Євро.
Змінено рішення Вишгородського районного суду Київської області
від 05 червня 2024 року в частині судового збору, збільшивши його до
37 850,00 грн.
19. Частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача та збільшуючи визначений судом першої інстанції розмір відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди, апеляційний суд виснував, що за обставин заподіяння шкоди позивачу визначений районним судом розмір морального відшкодування не враховував вік позивача, стан її здоров`я, обставини, за яких позивач похилого віку залишилася без житла та які, в свою чергу, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, за обставин які склалися в державі, а саме ураховуючи триваючу збройну агресію російської федерації, яка утруднить налаштування побуту позивача, дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування не повністю відповідає стражданням, які зазнала та продовжує зазнавати позивач, а тому вважав за необхідне збільшити розмір такого відшкодування.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
20. У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лупейка О. В., на рішення Вишгородського районного суду Київської області
від 05 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у вказаній справі.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лупейко О. В., просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
23. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 372/1652/18 (провадження №14-115цс21) та у постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року в справі № 216/5657/22 (провадження № 61-8556св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Також, підставою касаційного оскарження зазначає порушення норм процесуального права, а саме недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги визначений висновком спеціаліста-психолога розмір відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому звертає увагу суду на те, що вказаний висновок, хоча і не є експертним висновком, але
є письмовим доказом в розумінні статті 95 ЦПК України і за змістом проведеного дослідження базувався на застосованій для встановлення розміру відшкодування реєстровій експертній психологічній методиці.
Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
27. Позивач є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
28. ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4),
є пенсіонеркою та ветераном праці.
29. 12 квітня 2022 року прокурором відділу Київської обласної прокуратури потерпілій у кримінальному провадженні №42022112330000306 від 12 квітня 2022 року ОСОБА_1 видано пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.
30. 10 липня 2022 року ОСОБА_1, як власник будинку за адресою: АДРЕСА_1, звернулась до Петрівського сільського голови - Старенького Р. М. із заявою про згоду на демонтаж/ліквідацію пошкодженого будинку за вказаною адресою.
31. Відповідно до акту від 19 липня 2022 року, складеного депутатом Петрівської сільської ради Мороз О. В., за результатом проведеного комісією обстеження по факту вибуху снаряду за адресою: АДРЕСА_1, встановлено пошкодження будинку за вказаною адресою, зокрема відсутність даху, вікон, дверей, в середині все вигоріло.
32. 16 серпня 2022 року комісією Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій після огляду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, складено акт про пожежу, що виникла 14 березня 2022 року, орієнтовно об 06:00 год за вказаною адресою та внаслідок якої знищено двоповерховий житловий будинок на площі 96,00 кв. м., речі домашнього вжитку та матеріальні цінності власника, внутрішні комунікації будинку. Ймовірною причиною пожежі вказано потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок ведення бойових дій.
33. Відповідно до Звіту від 12 серпня 2022 року за №83/22-ТО4 за результатами проведеного обстеження пошкодженого об`єкта садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, виявлено, що технічний стан об`єкта в цілому є аварійним, до переліку невідкладених ремонтно-відновлювальних (протиаварійних робіт) відносять: консервацію, частковий демонтаж та/або обмеження (за навантаженнями, за температурним режимом). Категорія пошкоджень об`єкта оцінюється як "IIІ" категорія - садибний (індивідуальний) житловий будинок непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, оскільки наявні пошкодження несучих та огороджувальний конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйновані об`єкти). Рекомендовано демонтаж залишків пошкоджених будівельних конструкцій.
34. На підставі заяви ОСОБА_1, 29 серпня 2023 року психологом та лікарем-психотерапевтом, провівши психологічне дослідження ОСОБА_1 на предмет психотравмування та визначення розміру моральної шкоди, спричиненої
у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, складено висновок спеціаліста-психолога, відповідно до якого досліджена ситуація, пов`язана зі впливом на життя і здоров`я ОСОБА_1 збройної агресії російської федерації на Україну, є, беззаперечно, психотравмуючою для неї; глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість
ОСОБА_1, за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для її фізичного і психологічного здоров`я; за обставин, які розглянуті у дослідженні, заявниці ОСОБА_1 завдано моральної шкоди; між спричиненою заявниці ОСОБА_1 моральною шкодою та психотравмуючими факторами, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок; визначений самостійно ОСОБА_1 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним психотравмуючій ситуації. Розумний розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за даними психологічного дослідження встановлюється у 100 000 000,00 грн, у т.ч. з урахуванням фактору, що сама ОСОБА_1 вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров`я.
Позиція Верховного Суду
35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
36. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
39. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
42. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що рф, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
44. 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають
у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
45. 27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
46. 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні", схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
47. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
48. Звернення позивачів до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права (правові висновки, викладені у змісті постанов Верховного Суду: від 18 грудня 2024 року в справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 11 грудня 2024 року в справі № 638/7894/23 (провадження № 61-7699св24), від 04 вересня 2024 року в справі № 201/196/23 (провадження № 61-15671св23)).
49. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
50. Згідно з частиною першою статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
51. До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України "Про міжнародне приватне право").
52. Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
53. Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
54. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.
55. Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
56. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
57. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
58. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
59. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".
60. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
61. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
62. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
63. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
64. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
65. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня
2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
66. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
67. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає
у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня
2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження
№ 61-21130сво21)).
68. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
69. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).
70. Врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачеві моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, з урахуванням приписів розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, а також врахувавши характер та тривалість порушення, яке продовжувало існувати на час розгляду справи, наслідки такого порушення для позивача, яка змушена докладати зусиль для влаштування свого побуту внаслідок втрати житла, її вік, а також кардинальні зміни в житті, урахуванням віку позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для відшкодування завданої моральної шкоди, а тому дійшов правильного висновку про збільшення визначеного районним судом відшкодування з 500 000,00 грн до 2 500 000,00 грн.
71. Такі висновки судів попередніх інстанцій, викладені у змісті оскаржуваних судових рішень узгоджуються із правовими висновками, висловленими
у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2024 року в справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 31 липня 2024 року у справі № 686/14579/23 (провадження № 61-8229св24), від 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22 (провадження № 61-8795св23).
72. Щодо доводів касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада
2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21) та Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22 (провадження
№ 61-8556св23), останні не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
73. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 жовтня 2021 року
у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року в справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
74. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
75. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
76. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
77. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані судові рішення не суперечать постановам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
78. Аргументи касаційної скарги про помилкове визначення судами попередніх інстанцій розміру відшкодування завданої моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)).
79. Водночас судами попередніх інстанцій у змісті оскаржуваних судових рішень надано оцінку висновку спеціаліста-психолога від 12 серпня 2022 року
в частині визначеного позивачем розміру морального відшкодування, при цьому суди виснували про завищеність визначеного у висновку розміру відшкодування.
80. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги стосовно неналежного дослідження судами попередніх інстанцій матеріалів справи на увагу не заслуговують, що, зокрема, узгоджується із висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 754/15605/23 (провадження № 61-14552св24).
81. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
82. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
83. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
84. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
85. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
86. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду