ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня2025 року
м. Київ
справа № 756/14848/19
провадження № 61-7060св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач ?ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Сенс Банк", державний реєстратор Комунального підприємства "Світоч" Алієва Гусейна Азіза Огли,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуАкціонерного товариства "Сенс Банк" на постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого з 01 грудня 2022 року є АТ "Сенс Банк"), державного реєстратора КП "Світоч" Алієва Гусейна Азіза Огли, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.
Позов мотивований тим, що 14 березня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ним укладено іпотечний договір № 014-581-ЗЖ, згідно з умов якого він передав в іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 014-581-КЖ від 14 березня 2008 року нерухоме майно ? квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,8 кв. м.
У листопаді 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що право власності на вказану квартиру було зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк" державним реєстратором КП "Світоч" 17 грудня 2018 року.
Реєстрація права власності за АТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки відбулась незаконно, зокрема без дозволу органу опіки та піклування, оскільки у переданій в іпотеку квартирі проживають та зареєстровані його неповнолітні діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Жодних вимог про усунення порушення основного зобов`язання, зазначених державним реєстратором як підставу для реєстрації права власності на спірну квартиру, він від АТ "Укрсоцбанк" не отримував.
Сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому статтею 37 Законом України "Про іпотеку". Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання при реєстрації прав власності на таке майно правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Такий договір між ним та AT "Укрсоцбанк" не було укладено, згоди на відчуження спірної квартири він не надавав.
За наявності вказаних обставин державний реєстратор зобов`язаний був відмовити банку у здійсненні реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, у зв`язку з чим рішення про державну реєстрацію є протиправним.
За наслідками прийнятого державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, не зважаючи на заборону, встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Відповідач не надав державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Жоден суб`єкт оціночної діяльності не звертався до нього з проханням надати для огляду квартиру.
На спірне нерухоме майно 24 квітня 2018 року було накладено арешт, у зв`язку з чим державним реєстратором були порушені вимоги частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якої у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Світоч" Алієва Гусейна Азіза Огли від 17 грудня 2018 року №44662982, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк";
скасувати запис про право власності № 29495320 від 12 грудня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесений на підставі рішення державного реєстратора КП "Світоч" Алієва Гусейна Азіза Огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 грудня 2018 року (індексний номер 44662982).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у задоволенні позову відмолено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення іпотечного договору № 014-581-ЗЖ від 14 березня 2008 року у квартирі, що є предметом іпотеки, не були зареєстровані діти позивача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки вони народилися вже після укладення такого договору, тому дозвіл органу опіки та піклування для відчуження квартири не був потрібний.
Письмову вимогу про усунення порушення умов кредитного договору з наслідками звернення стягнення іпотечного майна АТ "Укрсоцбанк" направлено позивачу на адресу іпотечного майна ( АДРЕСА_2 ), а також на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_3 ). Обидві письмові вимоги позивач отримав особисто 11 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відправлення.
Підписавши іпотечний договір, сторони обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору, і не передбачили можливості обов`язкового укладання окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що оспорюваний предмет іпотеки використовується ним як місце постійного проживання, а у власності позивача не знаходиться інше нерухоме житлове майно, чим не доведено, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
24 квітня 2018 року до відповідного державного реєстру внесено запис № 29495971, згідно з якого спірна квартира обтяжена арештом нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника від 24 квітня 2018 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 Оболонського районного ВДВС ГТУЮ у м. Києві. Проте обтяження предмета іпотеки за АТ "Укрсоцбанк" на підставі іпотечного договору зареєстроване раніше (14 березня 2018 року), ніж арешт на підставі постанови державного виконавця (24 квітня 2018 року), у зв`язку з чим АТ "Укрсоцбанк" має вищий пріоритет на задоволення своїх вимог перед іншими обтяжувачами згідно з черговістю.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Скасовано рішення державного реєстратора КП "Світоч" Алієва Гусейна Азіза Огли від 17 грудня 2018 року № 44662982 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк".
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з матеріалів реєстраційної справи вбачається, що банк надав державному реєстратору 2 ідентичні копії повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, датовані 12 березня 2018 року. Водночас у повідомленні зазначено адресата: ОСОБА_4 та адреси: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 . Предметом іпотеки в повідомленні вказано: кв. АДРЕСА_6, а кредитний договір № 048/740832-KR від 03 жовтня 2008 року. В матеріалах реєстраційної справи відсутній опис вкладення поштової кореспонденції, який здійснювався відповідачем 07 вересня 2018 року. Отже, відсутні підстави вважати, що поштові відправлення, які були здійснені 07 вересня 2018 року, є належним доказом направлення відповідачем вимоги - повідомлення від 12 березня 2018 року, яке адресоване іншій особі щодо іншого договору та предмета іпотеки.
Суд першої інстанції не застосував положення пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 17 грудня 2018 року), згідно з якого для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
Доводи заявника про порушення відповідачем положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиті в іноземній валюті" (Закон № 1304-VII) є безпідставними, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Зміст і характер відносин між учасниками справи в цій справі, вказують, що спір у позивача виник саме з правонаступником АТ "Укрсоцбанк" щодо порушення його права власності на спірне нерухоме майно внаслідок реєстрації за ним такого права, а державний реєстратор є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, необхідно було відмовити саме з цієї підстави.
Також не підлягає задоволенню вимога про скасування запису про державну реєстрацію, оскільки задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за банком призведе до відновлення порушених прав позивача, і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких, як поновлення права власності та скасування запису про реєстрацію права власності, який є неналежним способом захисту порушеного права.
Аргументи учасників справи
13 травня 2024 року АТ "Сенс Банк" надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, у якій просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що з матеріалів реєстраційної справи № 1723897680000 вбачається, що письмову вимогу про усунення порушення умов кредитного договору з наслідками звернення стягнення іпотечного майна АТ "Укрсоцбанк" направлено позивачу на адресу іпотечного майна ( АДРЕСА_7 ), а також на адресу місця проживання та реєстрації позивача ( АДРЕСА_8 ). Обидві письмові вимоги позивач отримав особисто 11 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відправлення. Ці повідомлення про вручення заповнені з дотриманням вимог пункту 106 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку". Як убачається з повідомлення про вручення, прізвище особи, яка ставила свій підпис про їх отримання, зазначено, а саме - " ОСОБА_5".
Системний аналіз пункту 6.2. іпотечного договору від 14 травня 2007 року у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що сторони у договорі за взаємною домовленістю встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручена особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання такої письмової вимоги потрібно вважати дату її особистого вручення або дату поштового штемпеля відділення одержувача. При цьому, суд першої інстанції встановив, що обидві письмові вимоги позивач отримав особисто 11 вересня 2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення відправлення.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 17 квітня 2024 року у справі № 757/22414/19 та суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Сенс Банк", яке з 01 грудня 2022 року є правонаступником АТ "Укрсоцбанк", про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 14 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 014-581-КЖ, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 108 800,00 дол. США на строк до 13 березня 2023 року.
На забезпечення виконання договору кредиту того ж дня між сторонами було укладено іпотечний договір №014-581-ЗЖ, предметом кого є квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктів 4.1, 4.2 договору іпотеки від 14 березня 2008 року у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання ? звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.5 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
У пункті 6.2 іпотечного договору сторони визначили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.
24 квітня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 29495971, згідно з яким кв. АДРЕСА_1 обтяжена арештом нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника від 23 квітня 2018 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 Оболонського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві.
Державним реєстратором КП "Світоч" при проведенні 17 грудня 2018 року державної реєстрації прав власності на предмет іпотеки зазначено підставою виникнення права власності: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: Б18.03/24, виданий 12 березня 2018 року, видавник: АТ "Укрсоцбанк"; іпотечний договір № 014-581-ЗЖ, виданий 14 березня 2008 року, видавник: АКБ СР "Укрсоцбанк", доказ вручення повідомлення: виданий 11 вересня 2018 року, видавник: Укрпошта; договір кредиту № 014-581-КЖ від 14 квітня 2008 року, видавник: АКБ СР "Укрсоцбанк".
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку", тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частини перша, друга статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:
"умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 206/6043/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:
"у справі, що переглядається, суди не врахували, що в іпотечному договорі від 25 квітня 2008 року (пункт 4.6) міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема шляхом можливості набуття ним права власності на предмет іпотеки, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому суди не звернули увагу, що у пункті 6.2. вказаного іпотечного договору сторони домовилися про те, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або зроблені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення одержувача.
Системний аналіз пункту 6.2. іпотечного договору від 25 квітня 2008 року у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що сторони у договорі за взаємною домовленістю встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", та визначили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручена особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання такої письмової вимоги слід вважати дату її особистого вручення, або дату поштового штемпеля відділення одержувача.
Таким чином, належним чином виконавши у порядку, визначеному пунктом 6.2. іпотечного договору від 25 квітня 2008 року, передбачений частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" обов`язок належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, АТ "Укрсоцбанк" правомірно звернуло стягнення на предмет іпотеки.
Разом із тим, слід ураховувати, що презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання іпотекодавцем ОСОБА_5 в загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована. За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1".
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 757/22414/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, а також вказано, що "з матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2018 року АТ "Укрсоцбанк" направило ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основаним зобов`язанням (а. с. 176, т. 1). Вказані повідомлення було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які повернулися відправникам із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 171-174, т. 1). Листи направлено на адреси, зазначені в іпотечному договорі. Натомість рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене на адресу позивача ОСОБА_1, містить підпис та дату отримання, а саме 03 грудня 2018 року (а. с. 175, т. 1). Факт отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень також встановлена судом першої інстанції, який зазначив, що ОСОБА_1 не заперечував отримання такого листа. Вищевикладене дає підстави для висновку, що банком було виконано вимоги щодо направлення іпотекодавцям вимог про усунення порушень у спосіб, визначений сторонами в іпотечному договорі, тому висновки апеляційного суду щодо відсутності у державного реєстратора підстав для проведення державної реєстрації, є помилковими".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався, зокрема на те, що вимог про усунення порушення основного зобов`язання він не отримував;
при відмові у позові суд першої інстанції виходив із того, що 11 вересня 2018 року позивач особисто отримав вимогу про усунення порушення умов кредитного договору, надіслану йому 07 вересня 2018 року на адресу іпотечного майна ( АДРЕСА_2 ), а також на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_3 ), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення. Інші підстави, на думку суду першої інстанції, також не знайшли свого підтвердження;
скасовуючи рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру апеляційний суд виходив із того, що відсутні належні докази на підтвердження того, що боржнику у встановленому законом порядку надіслано вимоги-повідомлення про усунення порушень. Зокрема, банк надав державному реєстратору 2 ідентичні копії повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, датовані 12 березня 2018 року. У повідомленні зазначено адресата: ОСОБА_4 та адреси: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 . Предметом іпотеки в повідомленні вказано: кв. АДРЕСА_6, а кредитний договір № 048/740832-KR від 03 жовтня 2008 року. В матеріалах реєстраційної справи відсутній опис вкладення поштової кореспонденції, який здійснювався відповідачем 07 вересня 2018 року. Отже, відсутні підстави вважати, що поштові відправлення, які були здійснені 07 вересня 2018 року на одну адресу: АДРЕСА_3 є належним доказом направлення відповідачем вимоги - повідомлення від 12 березня 2018 року, яке адресоване іншій особі щодо іншого договору та предмета іпотеки. Доводи позивача про порушення відповідачем положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиті в іноземній валюті" визнано безпідставними з огляду на їх недоведеність;
аналіз матеріалів справи свідчить, що: у іпотечному договорі від 14 березня 2008 року, укладеного на забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2008 року, вказано, що ОСОБА_1 (іпотекодавець) зареєстрований та проживає у кв. АДРЕСА_9 (т.1, а. с. 42, 46); предметом договору іпотеки є придбана на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2008 року квартира АДРЕСА_1 ; до відзиву на позовну заяву відповідач додав повідомлення про звернення на предмет іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ) шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (вих.: 98/18 від 24 жовтня 2018 року), адресоване ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 118); листи від ПАТ "Укрсоцбанк" надіслано 07 вересня 2018 року ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Обидва листа отримано особисто ОСОБА_1 11 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 122, 122 зворот); ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року за заявою ОСОБА_1 витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи та копій документів, на підставі яких за АТ "Укрсоцбанк" зареєстровано право власності на спірну квартиру (т. 1, а. с. 161-162); у матеріалах реєстраційної справи № 1723897680000 щодо квартири АДРЕСА_1, крім іншого, міститься повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки (квартира АДРЕСА_6 ) шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (вих. № Б 18.03/24 від 12 березня 2018 року), адресоване ОСОБА_4 (т. 2, а. с.67) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1, що направлені за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 ;
апеляційний суд не звернув увагу на те, що повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1, відповідно до якого поштові відправлення надіслані за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 та отримано особисто ОСОБА_1 17 вересня 2018 року, були додано відповідачем до відзиву на позов. Ці повідомлення також міститься у матеріалах реєстраційної справи, витребуваної за клопотанням позивача. При цьому до відзиву стороною відповідача було надано й повідомлення про звернення на предмет іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ) шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (вих.: 98/18 від 24 жовтня 2018 року), однак апеляційний суд не надав вказаним доказам належної оцінки як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, не з?ясував, чи підтверджують поштові відправлення, що направлені позивачу 07 вересня 2018 року, направлення позивачу відповідної вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.
За таких обставин висновок апеляційного суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за АТ "Укрсоцбанк" є передчасним.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.