ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 200/14601/18
провадження № 61-1227св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_7, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта на землю, припинення права власності, витребування земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 . Будинок межує із будинками під АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно. Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів від 16 грудня 1994 року № 977 затверджений проект розподілу земельної ділянки, згідно з яким визначений розмір земельних ділянок: за будинком АДРЕСА_2 - 267 кв. м. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 лютого 1998 року № 343 ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,0613 га. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 березня 1999 року № 479 площа земельної ділянки змінена на 607 кв. м. На підставі вказаного рішення відповідачу видано державний акт.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі № 2а/0470/6258/11 визнано противним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 березня 1999 року № 479 в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2 .
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі № 2а/0470/12544/11 визнано нечинними рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів від 16 грудня 1994 року № 977 в частині розподілу земельної ділянки та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 лютого 1998 року № 343 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0613 га, а також зобов`язано Дніпропетровську міську раду внести зміни до пункту 1 додатку до свого рішення від 31 березня 2004 року № 14/17, визначивши площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, що передається ОСОБА_1 у розмір 697 кв. м.
Дніпровською міською радою рішення у справі № 2а/0470/12544/11 не виконано, а ОСОБА_2 добровільно не відмовляється від права власності на земельну ділянку.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
визнати недійсним державний акт серія Д* № 023071, код ДЗК 66099090, на право приватної власності на землю площею 0,0607 га, яка розташована: АДРЕСА_1, виданий 28 квітня 1999 року на ім`я ОСОБА_2 ;
припинити за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0607 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарська будівель та споруд, яка розташована: АДРЕСА_1, відповідно до державного акта серія Д* № 023071 на право приватної власності на землю, виданого 28 квітня 1999 року;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0430 га за рахунок земельної ділянки площею 0,0607 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 відповідно до державного акта серія Д* № 023071 на право приватної власності на землю, виданого 28 квітня 1999 року, на користь ОСОБА_1 ;
відновити стан земельних ділянок, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1, який існував до порушення шляхом визначення порядку користування земельними ділянками, адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; шляхом виділення ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 697 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване наступним:
щодо позовної вимоги про визнання недійсним державного акта
за адресою: АДРЕСА_1 існував єдиний об`єкт нерухомості. У зв`язку із будівництвом було оформлено право власності на три об`єкти, під номерами 9 ( ОСОБА_2 ), 9а ( ОСОБА_1 ) та 9б ( ОСОБА_5 ). У рішенні суду у справі № 2а/0470/12544/11 зазначено, що відповідно до виданої Дніпропетровським МБТІ довідки, площа земельної ділянки за вказаною адресою складала 1205 кв. м. Рішенням органу місцевого самоврядування затверджено проект розподілу земельної ділянки, згідно з яким визначено розмір земельних ділянок: за будинком АДРЕСА_2 - 267 кв. м. Проте, таке рішення скасовано. Іншим рішенням органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 607 кв. м (до змін 613 кв. м). Вказане рішення також скасовано судом. На підставі вказаного рішення видано оспорюваний державний акт про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 607 кв. м (до змін 613 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому у справі № 2а/0470/12544/11 судами зазначено про право позивача на приватизацію земельної ділянки площею 697 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позов в частині визнання недійсним державного акта є обґрунтованим, але задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущена позовна давність;
щодо припинення права власності
суд вважав, що така вимога не передбачена як спосіб захисту порушеного права, рішення у відповідній частині є неможливим до виконання (зокрема й не може мати наслідком відновлення прав позивача), тому є неналежним способом захисту порушеного права позивача;
щодо витребування земельної ділянки та визначення порядку користування нею
суд вказав, що ці вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано ані рішення органу місцевого самоврядування, ані іншого правовстановлюючого документу щодо набуття у власність земельної ділянки нею чи попередніми власниками її будинку. В тому числі й щодо первинного, єдиного будинку. Відповідні земельні ділянки не сформовані, не існували та не існують як об`єкти цивільних прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних ОСОБА_1, викладено їх в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, однак не погодився з мотивами такої відмови та вказав, що:
позивач належним чином не довела той факт, що вона є власником спірної земельної ділянки чи її частини. У вказаних судових рішеннях суди посилались лише на право позивача на приватизацію земельної ділянки (тобто на право її отримати). Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року рішення № 977 від 16 грудня 1994 року було скасоване лише в частині встановлення розміру земельних ділянок, які розташовані за трьома різними адресами, а не скасоване саме рішення (в цілому). Вказане свідчить, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акта та припинення права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 є неефективними способами захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають;
відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0430 га та відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення, шляхом визначення порядку користування цими земельними ділянками, шляхом виділення ОСОБА_1 у користування земельної ділянки площею 697 кв. м, колегія суддів вказала, що ці вимоги є безпідставними, з огляду на те, що позивач не оформила належним чином право власності на свою частку. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона отримала виконавчі листи на виконання рішення адміністративного суду у справі № 2а/0470/12544/11, яким зобов`язано Дніпропетровську міську раду внести зміни до пункту 1 додатку до рішення від 31 березня 2004 року № 47/16, визначивши площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, що передається ОСОБА_1, у розмірі 697 кв. м та що вона зверталась з метою їх виконання.
Також апеляційний суд вказав про безпідставне застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позовної давності, заявленої відповідачем у суді першої інстанції, так як позовну давність можливо застосувати лише до обґрунтованих позовних вимог, чого в даній справі не встановлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7, в якій просить рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування державного акта на землю та припинення права власності на землю.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд залишив поза увагою, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від О8 грудня 2011 року по справі № 2а/0470/12544/11, в тому числі, було визнано нечинним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 343 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0613 га, зобов`язано Дніпропетровську міську раду внести зміни до пункту 1 додатку до рішенні Дніпропетровської міської ради від 31 березня 2004 року № 47/16, визначивши площу земельної ділянки, що передається у приватну власність ОСОБА_1, у розмірі 697 кв. м. Тобто фактично вказаним судовим рішенням встановлено та визначено майнове право (речове право) ОСОБА_1 на земельну ділянку у розмірі 697 кв. м замість земельної ділянки розміром 257 кв. м та за рахунок, земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 . Також вказаним рішенням встановлено, що позивач набула право на землю, оскільки придбала нерухоме майно у співвласника домоволодіння і на момент придбання нерухомого майна до позивача перейшло право на землю в порядку закону (стаття 42 Земельного Кодексу України, у редакції на момент набуття позивачем права власності);
суд апеляційної інстанції не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), відповідно до якого земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства;
апеляційний суд не мотивував, чому такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійним державного акта на право приватної власності в межах цієї справи є неефективним;
суд першої інстанції, вважаючи обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсним державного акта, помилково застосував позовну давність. Вважає, що початок позовної давності необхідно рахувати після 07 липня 2018 року (дата звернення позивача до Дніпровської міської ради щодо внесення змін до пункту 1 додатку до рішення Дніпропетровської міської ради від 31 березня 2004 року № 47/17). Вказує, що порушення права на отримання у власність земельної ділянки відбулось у формі невиконання Дніпровською міською радою судового рішення, про невиконання якого ОСОБА_1 дізналась тільки 12 жовтня 2018 року. Також зазначає, що позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває;
суд першої інстанції в частині позовної вимоги про припинення права власності неправильно застосував норму матеріального права (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), оскільки з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 477/2330/18 така вимога є належним способом захисту порушеного права.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування державного акта на землю та припинення права власності на землю, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У березні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, за підписом представника ОСОБА_8, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що позивач досі володіє незакінченим будівництвом по АДРЕСА_1, відсоток готовності 66,4 %, що не спростовано матеріалами справи. Законодавство 1998 року не визначало автоматичного переходу права власності або права користування земельною ділянкою у разі переходу права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на ній. Позивач з 1998 року до теперішнього часу не ввела свій будинок в експлуатацію, тому фактично є власником будівельних матеріалів. Це позбавляє процесуальної правосуб`єктності ОСОБА_1 за вимогами про скасування державного акта на право власності на землю, відновлення стану земельних ділянок та витребування з незаконного володіння земельної ділянки. Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач належним чином не довела той факт, що вона є власником спірної земельної ділянки чи її частини. В судових рішеннях по справах № 2а/0470/12544/11 та № 200/2169/14 суди вказували лише про право позивача на приватизацію земельної ділянки (тобто на право її отримати), що очевидно є відмінним від права власності. Вказане свідчить, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акта та припинення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 є неефективними способами захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки є безпідставними, з огляду на те, що позивач не була і не є власницею земельної ділянки ОСОБА_2 . Звернення позивача 07 вересня 2018 року з позовом у цій справі перебуває за межами трирічного строку позовної давності з дня набрання законної сили рішенням у справі № 200/2169/14, в якій заявлялись вимоги про визнання недійсними оспорюваного державного акта.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2024 року матеріали цивільної справи № 200/14601/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2, яке подане представником ОСОБА_8, про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу відмовлено, продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.Відзив Дніпровської міської ради, який підписаний представником Костюченком О. Т., на касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_7., на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року залишено без розгляду. Справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановахВерховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/І7, від 12 березня. 2019 року 911/3594/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11,від 30. травня 2018 року у справі № 923/466/171 від 25 вересня 2019 року у справі № 297/1903/16-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, від; 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, від 20 липня 2023 року у справі № 683/2422/19, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, від 07 квітня 2020 року справі № 372/1684/14-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 05 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року № 6-1858цс15).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 1997 року.
Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів від 16 грудня 1994 року № 977 затверджено проект розподілу земельної ділянки, згідно з яким визначено розмір земельних ділянок: за будинком АДРЕСА_2 - 267 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 лютого 1998 року № 343 ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,0613 га.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 березня 1999 року № 479 площа земельної ділянки змінена на 607 кв. м.
Відповідно до державного акта серія Д* № 023071, код ДЗК 66099090, на право приватної власності на землю площею 0,0607 га, яка розташована: АДРЕСА_1, виданого 28 квітня 1999 року на ім`я ОСОБА_2, підставою видачі вказаного державного акта вказано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 березня 1999 року № 479.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі № 2а/0470/6258/11, яке набрало законної сили 07 лютого 2013 року, визнано противними та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 березня 1999 року № 479 в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2 .
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі № 2а/0470/12544/11, яке набрало законної сили 20 березня 2013 року, визнано нечинним рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів від 16 грудня 1994 року № 977 в частині розподілу земельної ділянки та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 лютого 1998 року № 343 в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0613 га, а також зобов`язано Дніпропетровську міську раду внести зміни до пункту 1 додатку до рішення від 31 березня 2004 року № 47/16, визначивши площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, що передається ОСОБА_1, у розмірі 697 кв. м.
Позивач 07 липня 2018 року зверталася до голови Дніпровської міської ради з питанням виконання рішення суду у справі № 2а/0470/12544/11.
Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська розглядалася цивільна справа № 200/2169/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дніпропетровська міська рада, Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", Управління Держземагенства у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції.
В межах вказаної справи позивач просила: визнати недійсним та скасувати державний акт серії Д* № 023071; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та запис в Поземельній книзі за вказаним державним актом; припинити право власності на земельну ділянку площею 0,0607 га за ОСОБА_2 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 червня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав не доведення факту порушення її прав самочинною прибудовою до стіни будинку позивача гаражу. Це було єдина підстава позову.