ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 756/19257/21
провадження № 61-12113св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касандяка Володимира Васильовича на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року в складі колегії суддів Ящук Т. І.,Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про припинення нарахування відсотків за кредитом та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про припинення нарахування відсотків за кредитом з 18 вересня 2021 року.
Вказував, що 24 лютого 2020 року між ним та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № SAMDNWFC00058413215, на підставі якого він отримав картку із встановленим кредитним лімітом в розмірі 40 000,00 грн.
18 вересня 2021 року невідома особа шахрайським шляхом зняла із його кредитної картки 44 821,00 грн.
04 листопада 2021 року за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом шахрайських дій та розпочато досудове розслідування № 12021105060002206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, в якому його визнано потерпілим. На день звернення з позовом досудове розслідування триває.
Водночас він повідомив про вказані події працівників АТ КБ "ПриватБанк" та просив зупинити нарахування відсотків за кредитним договором
№ SAMDNWFC00058413215 із 18 вересня 2021 року. Однак АТ КБ "ПриватБанк" відмовило в зупиненні вказаних нарахувань.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій
28 серпня 2023 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" зупинити нарахування відсотків за кредитним договором № SAMDNWFC00058413215, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", із 18 вересня 2021 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" на службу цілодобової підтримки користувачів послуг банку "3700" з повідомленням про здійснення ним помилкових переказів грошових коштів з власного карткового рахунку на картковий рахунок № НОМЕР_1 та з вимогою вжити заходів для повернення помилково перерахованих коштів. Зазначене повідомлення ОСОБА_1 здійснив невідкладно, після того як провів останню помилкову транзакцію та мав можливість усвідомити, що став жертвою шахрайських дій. За таких обставин позивач здійснив всі необхідні дії для повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" та доведення обставин вчинення відносно нього шахрайських дій.
05 червня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд посилався на те, що в листі банк повідомив позивача про те, що переказ коштів з картки № НОМЕР_2 був здійснений шляхом створення платежів в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. У цій процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього в банк надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача або іншої особистої інформації. У суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - Касандяк В. В. пояснив, що позивачеві зателефонували невідомі особи, представились працівниками банку, для запевнення позивача, що особа є саме працівником банку, особа назвала персональні дані позивача, його рахунки, дати відкриття карткових рахунків та інші персональні дані, які могли бути відомі лише працівникам банку. Невідома особа запропонувала позивачу відкрити нову кредитну картку з великим розміром кредиту під незначний процент, для цього вказала на необхідність перевести наявні у нього кошти зі старої карти на нову, яку йому відкривають, на що позивач погодився. Для здійснення платежів позивачу на телефон приходили СМС-паролі, які позивач повідомляв цим особам, і здійснював переведення коштів на іншу карту, номер якої йому назвали невідомі особи. Після цього він також пішов до банкомату, для чого особисто зняв кошти зі своєї картки готівкою, а потім перерахував їх на номер карткового рахунку, що був зазначений невідомими особами. Години через дві після здійснення останнього траншу, коли йому перестали відповідати на дзвінки, він усвідомив, що його обманули і в 15 год 42 хв. повідомив оператору банку, просив заблокувати переказ коштів, чого зроблено не було. Тобто позивач, проявивши необачність, повідомив третій особі номер своєї банківської картки, CW-код та СМС-паролі для здійснення платежів, внаслідок чого сторонні особи отримали доступ до приватної інформації, якою скористались для списання коштів з рахунку позивача, чим позивач сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведене свідчить про те, що позивач не виконав вимог щодо нерозголошення персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу користуватися спеціальним платіжним засобом, та повідомив третій особі інформацію про персональний ідентифікаційний номер кредитної картки, CW-код та СМС-паролі, унаслідок чого стало можливим її використання та ініціювання платіжної операції у вигляді зняття кредитних коштів особою, яка не мала на це законного права. Спірні трансакції були проведенні після коректного вводу вихідних даних для ініціювання списання коштів з рахунку користувача, саме дії позивача призвели до передачі інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції третім особам, тому банк не несе відповідальності за такі операції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касандяк В. В. через систему "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року та ухвали Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та про відкриття апеляційного провадження, від 15 березня 2024 року про відмову в задоволення заяви про відвід судді Ящук Т. І., в якій просить скасувати судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що справу в суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним складом суду, адже головуючий суддя мав заявити про самовідвід. Днем вручення АТ КБ "Приватбанк" копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року є 04 вересня 2023 року, що відображено в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) "Електронний суд". Однак суддя-доповідач Ящук Т. І. не повідомила колегію суддів щодо таких обставин і це призвело до безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обставина неналежного інформування колегії суддів могла бути обумовлена заінтересованістю судді-доповідача у результатах розгляду справи, зокрема в ухваленні судового рішення на користь банку. Крім того, процесуальна поведінка судді Ящук Т. І. підтвердила його доводи про упередженість судді щодо нього. Він заявляв відвід судді, який необґрунтовано відхилено.
Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 18 квітня 2022 року в справі № 750/3275/21, від 05 квітня 2023 року в справі № 761/14537/15-ц, щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Щодо доповнень до касаційної скарги
24 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касандяк В. В. через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду заяву, в якій просить доповнити резолютивну частину касаційної скарги клопотанням щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми.
Частиною першою статті 398 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Право на доповнення чи зміну касаційної скарги може бути здійснено лише протягом строку на касаційне оскарження.
Як статтею 390 ЦПК України, так і статтею 398 ЦПК України не передбачено права суду касаційної інстанції вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до касаційної скарги, який є преклюзивним, а тому відповідні доповнення, подані після визначеного законом строку, не приймаються до розгляду та повертаються заявнику.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2023 року в справі № 274/4132/21 (провадження № 61-8397св23).
Повний текст постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року складений 29 липня 2024 року, надійшов до особистого електронного кабінету представника позивача в підсистемі "Електронний суд" 30 липня 2024 року.
Строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року для ОСОБА_1 закінчився 30 серпня 2024 року.
Доповнення та зміни до касаційної скарги подано 24 березня 2025 року.
Отже, доповнення та зміни до касаційної скарги надіслані до суду касаційної інстанції з пропуском строку, установленого законом для подання доповнень до касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки доповнення та зміни до касаційної скарги подано до суду касаційної інстанції після закінчення строку на касаційне оскарження, їх необхідно залишити без розгляду.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу банк зазначає, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення шахрайства з кредитним рахунком позивача. ОСОБА_1 власними діями сприяв учиненню оспорюваних транзакцій. Вимога про припинення нарахування відсотків за кредитом є неналежним способом захисту.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої, з урахуванням підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 389 (справа становить виняткове значення для учасника справи) ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо неповноважності складу колегії апеляційного суду
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Підставою відводу судді-доповідача в апеляційному суді Ящук Т. І. (який визнано необґрунтованим у встановленому процесуальним законом порядку) позивач вказував, що днем вручення АТ КБ "Приватбанк" копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року є 04 вересня 2023 року, що відображено в ЄСІТС "Електронний суд". Однак суддя-доповідач Ящук Т. І. не повідомила колегію суддів щодо таких обставин і це призвело до безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обставина неналежного інформування колегії суддів могла бути обумовлена заінтересованістю судді-доповідача у результатах розгляду справи, зокрема в ухваленні судового рішення на користь банку. Крім того, указував, що має небезпідставні побоювання щодо того, що суддя буде створювати процесуальні перешкоди для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.
Верховний Суд висновує про безпідставність доводів касаційної скарги в цій частині, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення в справі "Білуха проти України", № 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).
Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу щодо суб`єктивного критерію, висновує про відсутність підстав стверджувати, що суддя Ящук Т. І. виявляла особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.
За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити, та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.
Згідно з об`єктивним критерієм оцінки безсторонності суду відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність суддіЯщук Т. І., адже не встановлено обставин, які унеможливлювали б ухвалення нею об`єктивного рішення в справі.
Встановлено і позивач повідомлявся про це листом апеляційного суду, що початковий етап інтеграції Київського апеляційного суду до модулів ЄСІТС, а саме до підсистем "Електронний суд", "Електронний кабінет" завершено адміністраторами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - державними підприємствами "Інформаційні судові системи" та "Центр судових сервісів" 26 грудня 2023 року, та забезпечено обмін між Автоматизованою системою документообігу суду та підсистемою "Електронний суд".
Тобто на момент постановлення ухвали від 30 листопада 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач Ящук Т. І. не могла володіти інформацією з підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", у зв`язку з чим не могла її приховати від членів колегії.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права апеляційним судом, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зокрема, неповноважним складом суду.
Заявнений позивачем відвід судді-доповідача в апеляційному суді Ящук Т. І. розглянутий і визнано необґрунтованим у встановленому процесуальним законом порядку, підстави для скасування постанови апеляційного суду через неповноважний склад суду відсутні.