Постанова
Іменем України
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 758/11320/20
провадження № 61-11764св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Народна порука", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова ініціатива",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року в складі судді: Якимець О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У жовтні 2020 році ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (далі - ТОВ "ФК "Народна позика", у 2023 році змінена назва на ТОВ "Народна порука"), товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова ініціатива" (далі - ТОВ "Фінансова ініціатива") про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна.
Позов мотивований тим, що 01 липня 2011 року між ОСОБА_2, яка є її дочкою, та АТ "Ерде Банк" укладено кредитний договір№ К-83/11, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 350 000 грн.
Позивач вказувала, що для забезпечення виконання умов кредитного договору, між нею та банком укладено іпотечний договір від 01 липня 2011 року, відповідно до пункту 2.1. якого вона, як іпотекодавець, передала іпотекодержателю нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку із скрутним фінансовим становищем у ОСОБА_2 сформувалася заборгованість за кредитним договором, тому позивач погодилася на умови банку підписати запропонований договір купівлі-продажу квартири, щоб її донька змогла укласти кредитний договір з ТОВ "ФК "Народна позика" та передати спірну квартиру в іпотеку.
07 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "Народна позика" укладено кредитний договір № 0711001/000-КФШ/12, за умовами якого відповідно до пункту 1.1. фінансова установа надала позичальнику грошові кошти на загальну суму 300 000 грн на придбання у матері квартири АДРЕСА_1 . При цьому, пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається позичальнику строком з 07 листопада 2012 року по 07 листопада 2013 року. Умовами пункту 1.4. вказаного договору передбачено, що на забезпечення своїх зобов`язань за договором позичальник надає в іпотеку фінансовій установі нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
На виконання зазначеної домовленості з АТ "Ерде Банк" 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири. Кошти мали бути спрямовані на погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ "Ерде Банк" за кредитним договором від 01 липня 2011 року, банк надав довідку про погашення кредитної заборгованості. Вона кошти від продажу квартири не отримувала.
07 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Народна позика" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, екземпляр договору не був наданий іпотекодавцю, оскільки вони не були скріплені печаткою з боку ТОВ "ФК "Народна позика". Внаслідок ненадання екземпляру договору неможливо було виконувати зобов`язання за новим кредитним договором, так як лише в його тексті було зазначено реквізити, за якими можна було вносити кошти для погашення кредиту.
16 квітня 2013 року ОСОБА_2 від фінансової компанії надійшла вимога про погашення заборгованості за кредитним договором. Загальний розмір заборгованості становить 1 027 050 грн.
У подальшому, 04 листопада 2013 року ТОВ "ФК "Народна позика" направило на адресу ОСОБА_2 вимогу про звільнення квартири та зняття з реєстрації, в якій зазначено, що оскільки нею не виконано умови вимоги від 04 червня 2013 року про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, тому відповідно до пункту 6.1. договору іпотеки ТОВ "ФК "Народна позика" задоволено забезпечену іпотекою вимогу шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Проте вказаної вимоги ОСОБА_2 надіслано не було.
Позивачка зазначала, що, отримавши після реєстрації спірної квартири на ім`я ОСОБА_2 копію кредитного договору, вона та ОСОБА_2 прочитали, що за умовами пункту 1.3. договору відсотки за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами встановлено у розмірі 42 % річних, з чого сторони зрозуміли, що в момент, коли їм пропонували погодитися на так зване перекредитування, вони були ошукані банком та фінансовою установою.
15 червня 2020 року ТОВ "ФК "Народна позика" квартира була продана ТОВ "Фінансові ініціативи", яке знало про те, що в квартирі проживає вона, позивач, що квартира є спірною. Також ухвалою суду від 08 грудня 2016 року на квартиру було накладено арешт у справі № 758/13907/14 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовом до ТОВ "ФК "Народна позика" про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним. Справа ще не вирішена. А тому цей правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Він укладений за складних обставин, щоб уникнути втрати спірної квартири як єдиного житла, на вкрай невигідних умовах для неї, оскільки в дійсності вона не отримувала коштів, за які б могла придбати собі інше житло. Більш того, за відсутності таких обставин, договір за жодних інших обставин не укладався б. Крім того, так як оспорюваний договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним з огляду на те, що її волевиявлення, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, тому вона згідно зі статтею 388 ЦК України має право витребувати у ТОВ "Фінансові ініціативи" належну їй квартиру.
Крім того, позивачка просила поновити строк позовної давності для звернення з позовом до суду, посилаючись на те, що з 2004 року хворіє, з червня 2013 року періодично знаходилася на стаціонарному лікуванні, довго вишукувала професійного адвоката для надання їй правової допомоги (т. 1 а. с. 2-15).
ОСОБА_1 просила:
визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ТОВ "ФК "Народна позика", ТОВ "Фінансові ініціативи" про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна.
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3, укладений 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. за реєстровим № 8588;
витребувати у ТОВ "Фінансові ініціативи", на користь ОСОБА_1, квартиру за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний помер об`єкта нерухомості 196297180000.
Короткий зміст судових рішення суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2022 року у зв`язку із смертю позивачки ОСОБА_1, залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - її сина ОСОБА_3 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року в позові ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2, ТОВ "ФК "Народна позика", ТОВ "Фінансові ініціативи" про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
оспорюваний договір вчинено з наміром створення відповідних правових наслідків за таким договором. Він не суперечить вимогам закону, відповідає волі сторін на встановлення цивільних-правових відносин передбачених таким договором. Відсутність доказів щодо вчинення такого під впливом тяжких наслідків та вкрай невигідних умовах для позивача, а тому суд прийшов до висновку про те, що немає підстави для визнання договору купівлі-продажу від 07 листопада 2012 року недійсним, згідно з статтею 235 ЦК України, а відтак у цій позовній вимозі необхідно відмовити;
аргументи позивача про те, що кредитний договір-2 містив несприятливі умови щодо позичальника ОСОБА_2, адже процентна ставка становила 42 % річних, що унеможливлювало фактичну сплату цього кредиту для відповідача-1 та про що відповідач-1 дізналась лише після реєстрації права власності на квартиру відповідачем-2; стягнення заборгованості за кредитним договром-2 шляхом звернення стягнення на іпотечного майна - спірну квартири за договором іпотеки від 07 листопада 2012 року, то такі суд не бере до уваги, адже правові наслідки за цими договорами настали після укладення оспорюваного правочину, а відтак не стосуються предмету доказування;
наведені обставини позивача про незаконне заволодіння спірною квартирою не знайшли свого підтвердження у суді.
доводи ОСОБА_2 про відсутність фактичного передання коштів за оспорюваним договором, спростовуються встановленими у справі даними;
щодо позовної вимоги про витребування уТОВ "Фінансові ініціативи" квартири АДРЕСА_2, то оскільки така вимога є похідної від визнання правочину недійсним, у якій відмовлено повністю, а тому відсутні підстави для застосування наслідків недійсності шляхом витребування квартири згідно з статей 216, 388 ЦК України, а тому у цій вимозі відмовити;
позивачем заявлено перед судом клопотання у позовній заяві про поновлення строку позовної давності, який пропущений з поважних причин, адже позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, хворіла, неналежним отримання правничої допомоги, що підтверджує поданими до суду доказами;
ТОВ "Фінансові ініціативи" подано до суду заяву про застування строку позовної давності, адже наведені обставини не свідчать про поважність пропуску такого. Суд погоджується з твердженнями позивача, що ним пропущено позовну давність. Попри те, не бере до уваги наведені позивачем обставини про те, що у зв`язку із хворобою, періодичним щорічним перебування у закладах охорони здоров`я, що підтверджено медичними документами, не змогла реалізувати своє право звернення до суду за захистом свого порушеного права оспорюваним договором у межах позовної давності. Для підтвердження цих підстав суд бере до уваги твердження ТОВ "Фінансові ініціативи" про те, що позивачем видавались довіреності на вчинення від її імені дії, зокрема щодо звернення до суду за захистом порушеного права позивача; наявність судових справ ОСОБА_1, які стосувались договору іпотеки від 07 листопада 2012 року, № 758/10040/15-ц (позов подано до суду позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вересні 2015 року), № 826/689/15 (позов подано до суду у січні 2015 року позивачем ОСОБА_1 ). Неналежне отримання правничої допомоги не є поважною причиною для поновлення строку позовної давності. Проте оскільки при розгляді даної справи суд не встановив порушень прав позивача, а тому підстави для поновлення чи/або застосування позовної давності відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;
рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
під час розгляду справи по суті відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про скасування рішення суду першої інстанції від 01 серпня 2022 року та закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що правонаступник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21 лютого 2023 року. Зазначає, що спадкоємцем позивача ОСОБА_3 є вона відповідач ОСОБА_2, унаслідок чого не може бути одночасно також і правонаступником позивача;
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 646/1916/18 зазначив, що підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах. Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Виходячи із системного аналізу вказаних норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин;
колегія суддів вважала, що при вирішенні цієї справи судом першої інстанції належним чином перевірено обставини укладення оспорюваного правочину його сторонами, та правильно відхилено доводи позивача про те, що оспорюваний правочин було вчинено нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Наведені позивачем обставини укладення оспорюваного правочину не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України, з огляду на те, що дії позивача ОСОБА_1 щодо укладення нею оспорюваного договору купівлі-продажу належної їй на праві власності квартири свідчать про наявність її волі на уникнення можливого звернення стягнення на квартиру, яка була предметом іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, який було укладено її донькою, відповідачем у справі ОСОБА_2, з метою подальшої передачі квартири вже донькою позивача ( ОСОБА_2 ) в іпотеку під інші кредитні зобов`язання. Вказані дії позивача свідчать про те, що на дату вчинення такого правочину його вчинення було вигідним як для позивача ОСОБА_1, так і для її доньки відповідача ОСОБА_2, тобто відповідало їх дійсному волевиявленню;
такі дії сторін оспорюваного правочину були спільними та узгодженими, про що вказано в позові ОСОБА_1, унаслідок чого відсутня суттєва ознака для застосування статті 233 ЦК України - тяжкою обставиною особи повинна скористатися інша сторона правочину. З позову ОСОБА_1, відзиву на позов відповідача ОСОБА_2, подальших процесуальних дій відповідача ОСОБА_2 (оскарження рішення суду), вбачається, що волевиявлення обох сторін правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Отже, оспорюваний правочин не мав дефектів волі з боку позивача ОСОБА_1 і здійснений за обставин, коли остання вчинила правочин на вигідних для себе умовах, що у розумінні статті 233 ЦК України не може вказувати на наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусило її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах;
фактично позиція позивача та відповідача ОСОБА_2 вказує на фіктивність указаного правочину, тобто укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Проте вимог щодо недійсності договору купівлі-продажу з підстав його фіктивності ОСОБА_1 не заявляла. Тому суд апеляційної інстанції зробив висновок про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі.
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року:
касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково;
постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер правонаступник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21 лютого 2023 року. Заповітом від 27 березня 2021 року ОСОБА_3 всі свої права та обов`язки, які можуть належать йому на момент складення заповіту, а також інші права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому та все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів сестрі ОСОБА_2, яка є відповідачем у справі. Згідно з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тетяни Осадчої від 07 квітня 2023 року вих. № 1/02-14/1/2023, 07 квітня 2023 року заведено спадкову справу № 1/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Станом на 07 квітня 2023 року ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем по спадковій справі, інших заяв не надходило;
предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витребування квартири від ТОВ "Фінансова ініціатива" на користь позивачки. У ході розгляду справи позивачка ОСОБА_1 померла і районний суд залучив до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_3, який помер після ухвалення рішення районним судом і правонаступником якого є один з відповідачів - ОСОБА_2 ;
з урахуванням викладеного помилковим є висновок апеляційного суду про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки предметом спору є майно - спірна квартира, щодо якої є спадкоємець. Поєднання в одній особі позивача і відповідача, а саме ОСОБА_2 як законного представника позивача ОСОБА_3 і її, як відповідача, не має жодного правового відношення до матеріального правонаступництва, яке в цій справі наявне. Тому застосування апеляційним судом положення частини третьої статті 377 ЦПК України, згідно з якою, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті, є помилковим. Ця частина вказаної статті передбачає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 907/551/17, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 304/185/19, провадження № 61-4724св22. У зв`язку з викладеним, оскільки правонаступник позивача помер після ухвалення районним судом рішення, тому апеляційному суду слід було в порядку законного представництва обговорити питання щодо заміни його спадкоємцем - ОСОБА_2 . Після цього, оскільки вона одночасно є відповідачем, суду слід було вирішити її клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання договору купівлі-проваджу недійсним і продовжити розгляд справи за її позовом (як представника позивача) до інших відповідачів про витребування на її користь квартири. Залежно від установленого суду слід ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення;
тому висновки, зроблені апеляційним судом по суті вирішення спору, є передчасними, так як судом не встановлено всіх обставин справи, а встановленим обставинам не надано належної правової оцінки. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім аргументам сторін, тому оскаржуване судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року:
заяву ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задоволено частково;
рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, який є правонаступником ОСОБА_1, до ОСОБА_2, ТОВ "Народна порука", ТОВ "Фінансова ініціатива", про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири скасовано;
закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3, який є правонаступником ОСОБА_1, до ОСОБА_2, ТОВ "Народна порука", ТОВ "Фінансова ініціатива" про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири;
продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_2, яка є правонаступником позивача ОСОБА_1, до ТОВ "Народна порука", ТОВ "Фінансова ініціатива" про витребування майна.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер правонаступник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21 лютого 2023 року (т. 2 а. с. 160, 195). Заповітом від 27 березня 2021 року ОСОБА_3 всі свої права та обов`язки, які можуть належать йому на момент складення заповіту, а також інші права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому та все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів сестрі ОСОБА_2, яка є відповідачем у справі (т. 2 а. с. 161, 196);
згідно з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тетяни Осадчої від 07 квітня 2023 року вих. № 1/02-14/1/2023, 07 квітня 2023 року заведено спадкову справу № 1/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Станом на 07 квітня 2023 року ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем по спадковій справі, інших заяв не надходило (т. 2 а. с. 197-199). Предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витребування квартири від ТОВ "Фінансова ініціатива" на користь позивачки. У ході розгляду справи позивачка ОСОБА_1 померла і районний суд залучив до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_3, який помер після ухвалення рішення районним судом і правонаступником якого є один з відповідачів - ОСОБА_2 ;
правонаступник позивача помер після ухвалення районним судом рішення, апеляційний суд обговорив питання і дійшов висновку про заміну позивача його спадкоємцем - ОСОБА_2 порядку законного представництва. При цьому, ОСОБА_2 не відмовлялась від заявлених позовних вимог за її позовом до інших відповідачів про витребування на її користь спірної квартири;
оскільки ОСОБА_2 одночасно є відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення її клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання договору купівлі-проваджу недійсним, і продовжити розгляд справи за її позовом (як представника позивача) до інших відповідачів про витребування на її користь квартири. З огляду на викладене, колегія суддів вважала, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково;
рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення;
відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, яка є правонаступником ОСОБА_1, до ТОВ "Народна порука", ТОВ "Фінансова ініціатива" про витребування майна.
Постанова апеляційного суду
предметом позову ОСОБА_1 правонаступником якої є її дочка ОСОБА_2 є витребування квартири від ТОВ "Фінансова ініціатива" на користь позивачки. На обґрунтування позову зазначала, що договір від 07 листопада 2012 року купівлі-продажу спірної квартири не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 234 ЦК України). Крім того, вказаний договір був укладений за складних обставин і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України), щоб уникнути втрати спірної квартири як єдиного житла, оскільки в дійсності вона не отримувала коштів, за які б могла придбати собі інше житло. Більш того, договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним з огляду на те, що її волевиявлення, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, тому вона згідно зі статтею 388 ЦК України має право витребувати у ТОВ "Фінансова ініціатива" належну їй квартиру;
відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22);
власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).
07 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "Народна позика" укладено кредитний договір № 0711001/000-КФІ/12. Відповідно до умов товариство надало позичальнику грошові кошти у національній валюті України на суму 300 000 грн на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_4, строком до 07 листопада 2013 року, зі сплатою 42 % річних за користування кредитом (т. 1 а.с. 64-68). 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 8588. Предметом договору стала квартира АДРЕСА_2, яка належала продавцю на праві власності. Для забезпечення зобов`язань за кредитним договором, того ж дня між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ТОВ "ФК "Народна позика" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом договору є квартира АДРЕСА_2, яка належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року у справі № 826/689/15, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державного реєстратора та зобов`язання державного реєстратора скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ "ФК "Народна позика". Цією ж постановою в адміністративній справі встановлений факт законності державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Народна позика" в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а. с. 188-193).
факт укладення 15 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Народна позика" та ТОВ "Фінансова ініціатива" нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 підтверджується наданими до суду доказами. Право власності ТОВ "Фінансова ініціатива" зареєстровано встановленим порядком про що є витяг з Державного реєстру (т. 3 а.с. 162-164).
цих обставин апелянт ОСОБА_2 та її представник - адвокат Боровик І.В. в суді апеляційної інстанції не спростували. При цьому, ОСОБА_2 не заперечувала наявність у ній копії договору від 15 червня 2020 року, копія якого була надана представником відповідача - адвокатом Конверським Є.А. в системі "Електронний суд" за витребуванням суду апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Тому суд апеляційної інстанції визнав недоцільним подальше витребування вказаної копії договору від приватного нотаріуса Київського МНО Юдіна М.А. (т. 3 а. с. 146-164, 179);
посилання апелянта ОСОБА_2 та її представника на незаконність цього договору та наявність в ньому зазначення обставин, які не відповідають дійсності, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними і відхилив, оскільки в цьому провадженні законність вказаного договору не є предметом заявленого позову. Тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2, яка є правонаступником позивача ОСОБА_1, до ТОВ "Народна порука", ТОВ "Фінансова ініціатива" про витребування майна;
проте обґрунтованими є доводи апелянта про порушення порядку розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін(т. 1 а.с. 107). Предметом позову у цій справі є витребування на користь позивачки нерухомого майна (квартири), отже позовні вимоги є майновими, а в розпорядженні суду були відсутні дані, що вартість спірної витребуваної квартири на час подання позову і розгляду справи судом не перевищувала 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 4 ст. 274 ЦПК України). При цьому, вартість цієї квартири за товарознавчим висновком станом на 06 листопада 2012 року дорівнювала 626 670 грн. (т. 1 а.с. 168). Отже вказана справа не може бути визнана такою, що підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, що в свою чергу є підставою для скасування апеляційним судом оскаржуваного рішення районного суду відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748 св 23);
інші доводи і посилання апелянта вищенаведених висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
19 серпня 2024 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року, в якій просила:
скасувати оскаржену постанову в частині витребування майна;
передати справу в частині витребування майна на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд не застосував частину третю статті 640 ЦК України, який встановлює, що "Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації" (частина третя статті 640 ЦК). Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України (Стаття 334 ЦК Украни. Момент набуття права власності за договором) "якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації".) Оскільки цей договір купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2012 року не був зареєстрований в БП, тому право власності на цю квартиру у ОСОБА_2 не виникло.
апеляційний суд проігнорував положення пункту 12 договору купівлі-продажу від 01 листопада 2012 року, відповідно до якого право власності у покупця ОСОБА_2, виникає з моменту державної реєстрації цього договору у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації", хоча апеляційний суд досліджував цей договір, який міститься в матеріалах справи, оскільки дійшов хибного висновку про виникнення права власності на квартиру у ОСОБА_4 без державної реєстрації договору. Як вже зазначалося, цей договір купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2012 року так і залишився не укладеним, а тому він не створює прав та обов`язків для сторін. Таким чином, право власності на цю квартиру залишається за ОСОБА_1 ;
щодо Державного реєстру правочинів, то апеляційний суд не врахував при вирішенні спору правову позицію Верховного Суду постанова від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, згідно якої сама по собі реєстрація договору дарування, здійснена 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом у Державному реєстрі правочинів, непідтверджувана виникнення права власності на нерухоме майно, а тільки містила інформацію про правочин, оскільки згідно із частинами другою, шостою Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 671, який втратив чинність 01 січня 2013 року, Державний реєстр правочинів - єдина комп`ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням;
апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року, справа № 334/3161/17, провадження № 14-188цс20 щодо застосування статті 334 Цивільного кодексу України. Згідно пунктів 48, 49, 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року: "48. З огляду на викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у цій постанові, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України. 49. Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину;
як вже зазначалося, власником цієї квартири була ОСОБА_1, яка не мала жодних зобов`язань перед ТОВ "Народна позика" і не перебувала в правовідносинах з цією компанією.
були грубо порушені конституційні права ОСОБА_1, зокрема частина четверта статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а також стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Право приватної власності є непорушним. Частина друга статті 220 ЦК про дійсність договорів не може бути застосована до таких договорів.
у рамках цього провадження ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року, по справі № 758/13907/14-ц було накладено арешт щодо цієї квартири (т.1 а.с.77. 78). В подальшому ТОВ "Народна позика" намагалася оскаржити вказану ухвалу, однак ухвалою від 16 лютого 2017 року апеляційний суду м. Києва ухвалив апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" відхилив, а ухвалу Подільського районного суду м. Києві від 08 грудня 2016 року залишив без змін (т.1 а.с. 79, 80). Таким чином ухвала Подільського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року по справі № 758/13907/14-ц є чинною на сьогоднішній день. В подальшому Подільський районний суд м. Києва 05.01.2017 р. направив ухвалу про арешт квартири для виконання до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві (копія додається). Ухвала була прийнята, вчинено запис у реєстрі вхідної кореспонденції. Проте 01.02.2017 р. до Подільського районного суду м. Києва надійшла відповідь Головного територіального управління юстиції у м. Києві про неможливість виконання цього рішення Головним територіальним управлінням юстиції м. Києва (копія додається). Таким чином з вини Подільського районного суду м. Києва, який зобов`язаний контролювати виконання судового рішення. Це рішення залишилось невиконаним;
позивач ( ОСОБА_1 ) дізналась про це лише в жовтні 2020 року під час підготовки позовної заяви, яка наразі розглядається в Київському апеляційному суді. Під час підготовки цього позову позивачу стало відомо про відчуження цієї квартири ТОВ "ФК "Народна позика". Не зважаючи на те, що ця квартира є предметом спірного договору іпотеки І є ухвала суду про накладення арешту до закінчення розгляду зазначеної справи і ці обставини були відомі і Відповідачам. Відповідно до даних ЄДРПОУ на дату перепродажу 15 червня 2020 року квартири від Відповідача 2 до Відповідача 3, зазначені юридичні особи мали спільного беніфіціара - ОСОБА_5, що вбачається з долученої до позовної заяви інформації (т.1 а.с.75. 76). Крім того, в цій спірній квартирі проживала і була зареєстрована позивач ОСОБА_1, яка є особою похилого віку та особою з інвалідністю II групи. Про ці обставини цим двом компаніям було відомо. Ігноруючи данні обставини 05 червня 2020 року ТОВ "ФК "Народна позика" продала цю квартиру ТОВ "Фінансові ініціативи";
ТОВ "Народна позика" (попереднє найменування Відповідача 2) набула право власності на квартиру на підставі договору іпотеки, який наразі оспорюється в Подільському суді справа № 758/13907/14-ц про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. У жовтні 2013 року було звернено стягнення на цю квартиру шляхом реєстрації права власності на цю квартиру за ТОВ "Народна позика" на підставі договору іпотеки, який було підписано між ОСОБА_2 та ТОВ "Народна позика". Відповідно до пункту 8 частини першої статті 346 ЦК право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника. Як вже зазначалося, власником цієї квартири була ОСОБА_1, яка не мала жодних зобов`язань перед ТОВ "Народна позика" і не перебувала в правовідносинах з цією компанією;
судом апеляційної інстанцій повно і всебічно не були з`ясовані обставини справи. Позивачем разом із позовною заявою була подана заява про забезпечення доказів шляхом витребування відповідних документів. В цій заяві позивачем були чітко повідомлені причини неможливості самостійно надати їх суду, зазначено де і у кого вони знаходяться і можуть бути витребувані, а також, що ці докази необхідні для повного, всебічного з`ясування обставин, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог. Проте судом безпідставно було відмовлено у витребуванні доказів. В апеляційній скарзі про це було заявлено, однак апеляційний суд не прийняв це до уваги. Ці обставини свідчать про те, що суди формально, а не реально розглядали цю справу, що грубо порушує вимого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
27 листопада 2024 року ТОВ "Народна порука" через Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Буднік О. П., в якому просило:
касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення,
постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
у позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, посилаючись на статті 233 ЦК України та як наслідок визнання договору купівлі-продажу недійсним просила згідно статті 216, статті 388 ЦК України витребувати на її користь квартиру у ТОВ "Фінансові ініціативи". Тобто вимога про витребування квартири у кінцевого власника була похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. На ці ж самі підстави позову посилалась Апелянт (Відповідачка по справі до правонаступництва) ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на Рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року
щодо переходу права власності на спірну квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3, укладеного 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_2 просить суд витребувати квартиру від ТОВ "Фінансові ініціативи" та зазначає нову підставу своїх позовних вимог - відсутність державної реєстрації на квартиру за ОСОБА_2 . По-перше - як вже зазначалось, позивач не наділений правом змінювати підставу позовних вимог на стадії апеляційного чи касаційного оскарження. По-друге, такі обґрунтування позивачки є помилковими та спростовуються наступними висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду;
Велика Палата Верховного Суду вважає, що особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно." У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 р. по справі № 334/3161/17, Велика Палата дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в її постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19);
як випливає з Витягу з Державного реєстру правочинів № 12086711 від 07 листопада 2012 року, виданого приватним нотаріусом Верповською О. В., договір купівлі-продажу квартири від 07 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано 07 листопада 2012 року (копія Витягу з Державного реєстру правочинів знаходиться у матеріалах справи);
особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності (пункт 50 зазначеної Постанови ВП ВС від 22 червня 2021 р. по справі № 334/3161/17);
ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2, за Договором купівлі-продажу від 07 листопада 2012 року, за договором який було нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого було належним чином здійснено. А отже, ОСОБА_2 стала власником цієї квартири з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу тобто з 07 листопада 2012 року;
ТОВ "Фінансові ініціативи" є повноправним власником спірної квартири АДРЕСА_5, товариство набуло нерухоме майно на підставі оплатного договору у особи, яка мала право його відчужувати, сплатило за спірну квартиру кошти в повному обсязі згідно умов нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири. Вимоги ОСОБА_2 про витребування у ТОВ "Фінансові ініціативи" спірної квартири є незаконними.
при розгляді адміністративної справи № 826/689/15 адміністративні суди всіх інстанцій встановили наступні обставини по справі -"між ОСОБА_1, як Продавцем, та ОСОБА_2, як Покупцем, 07 листопада 2012 року укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Згідно з пунктом 1.1 договору купівлі-продажу, продавець передав у власність, а покупець прийняв належну продавцю на праві власності квартиру. 07 листопада 2012 року між ОСОБА_2, як позичальником, та ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика", як фінансовою установою, укладено кредитний договір № 0711001/000-КФІ/12. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07 листопада 2012 року між ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика", як іпотекодержателем, та ОСОБА_2, як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав квартиру в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Умови іпотечного договору містять іпотечне застереження, відповідно до якого звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на розсуд іпотекодержателя, зокрема шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (п. 6.2 договору). У зв`язку із недотриманням третьою особою зобов`язань за кредитним договором, товариством у порядку ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" надіслано іпотекодавцю вимогу про усунення порушень, яка останнім залишена без задоволення. З огляду на незадоволення третьою особою вимоги, товариством у строки, передбачені зазначеною статтею прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. На підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" товариство 14 жовтня 2013 року звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) з наданням відповідних документів. Враховуючи подані товариством документи 29 жовтня 2013 року держреєстратором прийнято рішення № 7341914, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за товариством.
Державному реєстратору надано усі необхідні документи для вчинення реєстраційних ді. В свою чергу, до повноважень державного реєстратора не входить надання аналізу змісту договорів, у тому числі змісту договору іпотеки. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вчиняючи реєстраційні дії, державний реєстратор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а підстави для визнання його дій протиправними та скасування рішення відсутні."
положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава віндикаційного позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про витребування у ТОВ "Фінансові ініціативи" спірної квартири є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.