ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 761/38791/21
провадження № 51-4666 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
потерпілого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105100002873 за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Києвавироком від 06 лютого 2024 рокувизнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначив йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.
Також місцевий суд частково задовольнив цивільний позов потерпілого, стягнув з засудженого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 1 495 грн на відшкодування матеріальної шкоди і 30 000 грн морального відшкодування.
Згідно з вироком 13.08.2021, приблизно о 19:25, під час перебування на прилеглій до магазину квітів "ІНФОРМАЦІЯ_2" території, що по АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_8 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Приблизно о 19:30, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_8 підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_7 та умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почав наносити йому хаотичні удари у невизначеній кількості, але не менше шести ударів кулаками в обличчя і тулуб ОСОБА_7 .
Від отриманих ударів потерпілий втратив координацію та впав на проїжджу частину дороги. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_7 було спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Київський апеляційний суд ухвалою від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України та неповноту судового розгляду, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що ні досудовим розслідуванням, ні під час судового розгляду не було встановлено мотив і мету вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, захисник вважає, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 323 КПК України, розглянувши справу за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8, хоча захист заперечував проти розгляду за відсутності обвинуваченого і просив відкласти розгляд.
Крім цього, захисник стверджує, що всупереч вимогам ст. 401 КПК України обвинуваченому не було направлено копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги.
Потерпілий ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу захисника і просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу.
Прокурор та потерпілий заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про не встановлення мотиву вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення та мети, якої він хотів досягнути, то вони спростовуються змістом вироку суду першої інстанції.
Зі змісту вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року вбачається, що у його вступній частині викладено формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, що відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Зокрема у вироку зазначено місце, час, спосіб вчинення, наслідки, мотиви та мету кримінального правопорушення. Суд встановив, що ОСОБА_8 13.08.2021, приблизно о 19:30, по АДРЕСА_2, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдав не менше шести ударів кулаками в обличчя та тулуб ОСОБА_9, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та щодо неповноти судового розгляду, апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, є обґрунтовані і належним чином умотивовані.
Зокрема апеляційний суд вказав, що вина ОСОБА_8 повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, а саме показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також іншими документами та висновком експерта.
Суд першої інстанції у своєму вироку навів мотиви неврахування показань обвинуваченого ОСОБА_8 щодо обставин та характеру його дій, які, за твердженням останнього в судовому засіданні, були спровоковані неприйнятними діями потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_11 стосовно невідомої жінки, оскільки такі показання не знайшли свого підтвердження й були повністю спростовані сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду і вбачає їх належним чином умотивованими.
Стосовно посилань захисника у касаційній скарзі на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК України, а саме розгляд справи за відсутності обвинуваченого, що, на переконання захисника, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, колегія суддів не вбачає їх переконливими.
Відповідно до змісту ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 405 КК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду й не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Таким чином, КПК України передбачає можливість здійснення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого за умови, що він був повідомлений про час, дату і місце апеляційного розгляду, і його участь не є обов`язковою за правилами ст. 401 КПК України.
При цьому за змістом вказаних вище положень закону підставою для відкладення апеляційного розгляду у випадку неприбуття в судове засідання апеляційного суду обвинуваченого, який був повідомлений про час, дату і місце апеляційного розгляду, і його участь не є обов`язково, є звернення такого обвинуваченого чи його захисника до суду з відповідним клопотання про відкладення розгляду на іншу дату у зв`язку із певними поважними причинами неприбуття обвинуваченого.
У такому випадку особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна надати апеляційному суду відповідне підтвердження існування таких поважних причин неприбуття обвинуваченого в судове засідання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про час та дату апеляційного розгляду, про що в матеріалах справи є відповідна телефонограма (т. 2 а. с. 31), й це не заперечує захисник у касаційній скарзі. Сам обвинувачений до апеляційного суду з будь-якими клопотаннями про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
При прослуховуванні аудіозапису судового засідання в апеляційному суді 07 серпня 2024 року встановлено, що захисник ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_8 хворіє і перебуває за межами м. Києва, тому вважає розгляд за його відсутності неможливим. При цьому захисником не було надано належних документів на підтвердження поважності причин неприбуття ОСОБА_8 в судове засідання.
За таких обставин апеляційний суд, встановивши, що обвинувачений повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, клопотань про відкладення до суду самостійно не подав, апеляційна скарга на вирок була подана лише стороною захисту і питання про погіршення становища обвинуваченого не ставилось, його участь у апеляційному розгляді не є обов`язковою, дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_8 .
Колегія суддів касаційного суду вбачає, що здійснення за таких обставин у цьому випадку апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого не суперечить приписам ч. 4 ст. 405 КПК України.
Так само це не суперечить і положенням ч. 1 ст. 323 КПК України, на які посилається у змісті касаційної скарги захисник, оскільки положенням вказаної норми КПК стосуються насамперед провадження у суді першої інстанції і застосовуються до аспектів апеляційного провадження з обов`язковим урахуванням відповідних положень глави 31 КПК України.
Також не підтверджуються матеріалами справи доводи захисника про те, що усупереч вимогам ст. 401 КПК України обвинуваченому не було направлено копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги.
В матеріалах провадження наявні відповідні документи на підтвердження надсилання ОСОБА_8 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження від 20 березня 2024 року, копії апеляційної скарги та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки, а саме супровідний лист та реєстр відправлення кореспонденції суду (т. 2 а. с. 5, 7).
Крім цього, Верховний Суд звертає увагу, що апеляційна скарга на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року була подана саме захисником ОСОБА_6 в інтересах його підзахисного ОСОБА_8, тому доводи захисника про невручення судом його підзахисному його ж апеляційної скарги в інтересах цього підзахисного за обставин цього провадження не можуть вбачатися такими, що вказують на порушення права обвинуваченого на захист.
Суд апеляційної інстанції перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданої апеляційної скарги і вмотивовано погодився із вироком суду першої інстанції, залишивши його без зміни. У рішенні апеляційного суду належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути провадження і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд