ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 761/16002/22
провадження № 61-7054св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Луспеника Д. Д.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малахов Максим Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року
у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малахов М. С., про розірвання договору довічного утримання, укладеного
23 березня 2018 року між ним та ОСОБА_2 .
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є одинокою людиною, яка часто хворіє і потребує сторонньої допомоги. У березні 2018 року до позивача звернулися раніше невідомі йому особи, які представилися соціальними працівниками та запропонували йому послуги з утримання. Зокрема, 03 березня 2018 року позивача запросили до приватного нотаріуса Малахова М. С., де він познайомився з ОСОБА_4, який повідомив позивача про те, що він є представником ОСОБА_2, яка буде за ним (позивачем) доглядати, сплачувати за комунальні послуги, виплачувати йому щомісяця грошові кошти та допомагати продуктами харчування, а за це ОСОБА_1 має переоформити на неї свою квартиру. Проте, як пояснив позивачу ОСОБА_4, квартира перейде у власність ОСОБА_2 тільки після його смерті. Після зазначеного позивач у вказаний день підписав договір довічного утримання.
За умовами цього договору позивач зобов`язаний передати у власність ОСОБА_2 належну йому квартиру АДРЕСА_1, взамін чого відповідачка зобов`язувалася забезпечувати позивача утримуванням довічно на умовах договору, а саме: сплачувати щомісяця 1 200,00 грн та сплачувати житлово-комунальні послуги. Крім того, в договорі вказано, що позивач начебто отримав одноразове грошове утримання у розмірі 110 000,00 грн перед підписанням договору, проте позивач не отримав указаної суми.
Позивач зазначав, що пунктом 9 договору передбачено, що сума щомісячного грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому чергового року за попередній рік з урахуванням індексу інфляції. При цьому з самого початку дії договору відповідачка жодного разу не сплачувала індексовану суму.
Таким чином, позивач вважав, що оскільки середній індекс інфляції за 2018 рік склав 109,8 %, то відповідачка зобов`язана була сплачувати в 2018 році щомісячне грошове утримання в розмірі 1 317,60 грн, а не 1 200,00 грн; в 2019 році середній рівень інфляції склав 104,1 %, таким чином, відповідачка зобов`язувалася сплачувати в 2019 році щомісячне грошове утримання в розмірі 1 249,20 грн, а не 1 200,00 грн; в 2020 році середній рівень інфляції склав 105 %, таким чином, відповідачка зобов`язувалася сплачувати в 2019 році щомісячне грошове утримання в розмірі 1 260,20 грн, а не 1 200,00 грн; в 2021 році середній рівень інфляції склав 110 %, таким чином, відповідачка зобов`язувалася сплачувати
в 2019 році щомісячне грошове утримання в розмірі 1 320,00 грн, а не 1 200,00 грн.
Окрім того, вказував, що починаючи з березня 2022 року відповідачка припинила сплачувати позивачу щомісячне грошове утримання, а також оплачувати комунальні послуги.
Також позивач зазначав, що пунктом 15 договору передбачено, що істотними умовами договору вважатимуться вчасна оплата щомісячних платежів і довічне проживання відчужувача у вказаній квартирі. Пунктом 16 договору передбачено, що він може бути розірваним у випадку невиконання його істотних умов.
На підставі викладеного позивач просив суд розірвати договір довічного утримання від 23 березня 2018 року, укладений між ним та ОСОБА_2, під час підготовчого судового засідання вирішити питання про витребування нотаріальної справи щодо укладання договору довічного утримання від 23 березня 2018 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова М. С., судові витрати покласти на відповідачку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року
у складі судді Сіромашенко Н. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки не встановив факту невиконання чи неналежного виконання відповідачкою істотних умов договору довічного утримання від 23 березня 2018 року № 285, що б могло бути правовою підставою для розірвання такого договору, а тому позовні вимоги позивача
є недоведеними. Суд дійшов такого висновку, оцінивши наявні у справі докази,
а саме: копії фіскальних чеків та квитанцій, наданих відповідачкою.
Щодо несвоєчасної оплати відповідачкою грошового утримання у березні
2022 року та квітні 2022 року, яка визнана відповідачкою, суд взяв до уваги поважність причин несвоєчасного виконання ОСОБА_2 покладених на неї за договором зобов`язань, а саме: введення на території України військового стану через збройну агресію рф та тимчасове припинення роботи поштового відділення № 03056. Суд урахував, що в умовах правового режиму воєнного стану, введеного в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, роботу мережі об`єктів поштового зв`язку Укрпошти ускладнено, водночас можуть відбуватися зміни в режимі роботи відділень поштового зв`язку, переліку надання послуг та строків їх надання. Вказані обставини є загальновідомими та відповідно до частини третьої
статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не потребують доказування.
Отже, на підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку, що відповідачка не ухилялася та виконувала умови договору довічного утримання.
Також суд урахував, що з часу укладання договору довічного утримання -
23 березня 2018 року і до звернення із цим позовом до суду позивач, на порушення вимог пункту 16 договору, не заявляв попередньо до відповідачки будь-яких претензій щодо неналежного виконання нею договору довічного утримання та/або вимог про розірвання такого договору.
Посилання позивача на відсутність доказів виплати йому відповідачкою одноразового грошового утримання у розмірі 110 000,00 грн суд оцінив критично, оскільки згідно з пунктом 10 договору відчужувач (позивач), підписуючи договір довічного утримання, підтвердив отримання ним повністю перед підписанням цього договору одноразового грошового утримання у розмірі 110 000,00 грн від представника набувача (представника відповідачки).
Довід позивача про несвоєчасну виплату відповідачкою індексації суд також відхилив, оскільки відповідно до пункту 9 договору несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір довічного утримання від 23 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим М. С., зареєстрований у реєстрі за № 285. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,40 грн витрат на сплату судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 488,60 грн витрат на сплату судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, дійшов висновку, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором довічного утримання. Такого висновку суд дійшов, оскільки відповідачка не заперечувала, що порушувала умови договору довічного утримання щодо сплати комунальних послуг за період із березня 2022 року до квітня 2022 року у зв`язку з введенням на території України воєнного стану. Поряд з цим наявні у справі докази свідчать, що значні суми заборгованості існували і не були погашені станом на 01 липня 2022 року на час звернення позивача із зазначеним позовом та частково погашені відповідачкою лише у березні 2023 року.
Надані квитанції про часткову сплату грошових коштів ОСОБА_4, якій діючи від імені ОСОБА_2, підписував договір, не можуть бути взяті до уваги, оскільки договором довічного утримання передбачено виконання обов`язків утримання саме на ОСОБА_2 і покладення таких на ОСОБА_4 вказаним договором не передбачено.
Позивач ОСОБА_1, 1953 року народження, є особою похилого віку, має захворювання з порушенням рухового апарату, що підтверджується наданими до районного суду доказами. Із цих підстав суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідачки, що позивач своєчасно не отримував перекази.
За висновком апеляційного суду встановлені у справі обставини і докази свідчать, що зобов`язання щодо сплати комунальних послуг відповідачкою
ОСОБА_2 були порушені, що підтверджується матеріалами справи, а тому наявні підстави для висновку про істотне порушення умов договору.
Окрім цього, на переконання апеляційного суду, прийнявши до уваги факт перерахування відповідачем щомісячних коштів позивачу, суд першої інстанції не врахував передбачений договором порядок сплати індексації (платежем у лютому чергового року за весь попередній рік). Проте, встановивши обставини щодо невиконання відповідачкою обов`язку зі сплати сум індексації щомісячного грошового утримання, районний суд зробив передчасний висновок про відсутність підстав для розірвання договору та відмову в задоволенні позову. Посилання суду першої інстанції на пункт 8 договору довічного утримання, яким передбачено, що несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору, не заслуговує на увагу, оскільки зазначена умова договору не звільняє відповідачку від виконання зобов`язань щодо індексації матеріального забезпечення.
Разом з тим апеляційний суд відхилив доводи позивача щодо неотримання ним від відповідачки 110 000,00 грн з посиланням на пункт 10 договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.
Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції зазначено неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 травня
2018 року у справі № 757/32769/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 755/5449/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 536/2258/17, від 09 грудня
2020 року у справі № 199/3846/19, від 10 травня 2023 року у справі № 756/3891/21, від 31 травня 2023 року у справі № 761/27177/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 750/10540/20, від 20 вересня 2023 року у справі № 127/7634/21, від 29 жовтня 2023 року у справі № 753/23204/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідачка наполягає на неправильності висновків апеляційного суду про наявність підстав для розірвання договору довічного утримання, а також зазначає, що:
- з урахуванням фіскальних чеків АТ "Укрпошта" від 21 травня 2022 року та
від 06 серпня 2022 року на загальну суму 6 800,00 грн станом на день звернення ОСОБА_1 із позовною заявою, відповідачка виконала всі свої зобов`язання зі сплати щомісячного грошового утримання;
- жодних підстав визнавати, що заборгованість зі сплати комунальних послуг
є підставою для розірвання договору довічного утримання, у апеляційного суду не було. Станом на день прийняття судових рішень заборгованість зі сплати житлово-комунальних платежів відсутня;
- жодних застережень щодо того, що набувач не може залучати до виконання договору третіх осіб, у ньому не міститься. ОСОБА_4 є довіреною особою відповідачки, саме він підписував в її інтересах договір, протягом усього строку його дії саме він спілкувався із позивачем і вирішував усі питання, пов`язані
з виконанням договору. Саме від ОСОБА_4, згідно з пунктом 9 договору довічного утримання, ОСОБА_1 отримав одноразове грошове утримання
в розмірі 110 000,00 грн. Жодних скарг чи зауважень щодо особи, яка фактично здійснює виплати за договором, у позивача з 2018 року не виникало;
- приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не надав належної уваги документально підтвердженим доводам відповідачки про те, що нею на користь позивача 20 квітня 2023 року було сплачено всю суму індексації за весь час дії договору довічного утримання і станом на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій заборгованість з індексації відсутня;
- висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не мав можливості отримувати щомісячні грошові виплати на поштовому відділенні через стан здоров`я та ігнорування цієї обставини відповідачкою, що призвело до порушення істотних умов договору довічного утримання, ґрунтується на припущеннях;
- апеляційний суд неправильно застосував поняття "істотне порушення договору", що міститься у статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- апеляційний суд позбавив власника нерухомого майна оціночною вартістю близько 1,5 млн грн внаслідок несплати індексації розміром близько 667,00 грн, яка станом на момент прийняття рішення була повністю оплачена відповідачкою, та заборгованості з комунальних послуг у розмірі близько 4 500,00 грн, яка періодично виникала через невиконання умов договору позивачем і щоразу погашалася відповідачкою;
- внаслідок тимчасового порушення відповідачкою умов договору із загальновідомих поважних причин жодних негативних наслідків, у тому числі таких, які можна визначити як такі, що позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, не настали.
Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 761/16002/22 із Шевченківського районного суду м. Києва, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2024 року матеріали справи № 761/16002/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17 березня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. (головуючий).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
23 березня 2018 року ОСОБА_1 (позивач), з однієї сторони, та ОСОБА_4 - представник ОСОБА_2 (відповідачки), з другої сторони, а далі разом - сторони, уклали договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим М. С., зареєстрований
у реєстрі за № 285.
За умовами договору позивач передав у власність, а набувач ОСОБА_2 отримує у власність квартиру номер АДРЕСА_1 та взамін чого ОСОБА_2 зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.
Пунктом 7 договору передбачено, що ОСОБА_2 зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_1, тобто забезпечувати виключно грошовими ресурсами, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами тощо.
Пунктом 8 договору встановлено, що сторони домовилися, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 1 200,00 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу способом, вказаним у пункті 9 цього договору.
Крім вказаної суми, набувач зобов`язана щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). У разі неможливості оплатити набувачем житлово-комунальні послуги, вона попереджає про це відчужувача не пізніше, ніж за 10 календарних днів до строку сплати відповідних платежів та перераховує відчужувачу способом, вказаним в пункті 8 цього договору, суму коштів, необхідних для сплати житлово-комунальних платежів, оплачуваних щомісячних витрат на житлово-комунальні послуги. До оплачуваних щомісячних витрат на житлово-комунальні послуги належать: послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання
(в обсязі: гаряча вода до 4 куб. м, холодна вода до 4 куб. м) та електроенергія
в обсязі до 10 кВт год. за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. Якщо на момент укладання цього договору відчужувач не користувався якимось видом вищезазначених послуг, а згодом почав ними користуватись, він зобов`язаний протягом п`яти календарних днів письмово повідомити про це набувача. Вартість підключення послуги набувачем не сплачується. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги відчужувач зобов`язаний письмово повідомити про це набувача. У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 9 договору грошове утримання буде щомісячно виплачуватись поштовим переказом, починаючи з моменту укладення цього договору, не пізніше 15 числа поточного місяця за адресою: АДРЕСА_2, або на картковий рахунок, відкритий на ім?я відчужувача
у будь-якій банківській установі України. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання чи банківських реквізитів, відчужувач зобов`язаний вчасно (за п`ятнадцять днів до сплати наступного платежу)
в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_3 . Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін з інформацією Державної служби статистики України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.
Згідно з пунктом 10 договору одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 110 000,00 грн, які відчужувач отримав повністю від представника набувача перед підписанням цього договору. Одноразове грошове утримання не підлягає перегляду та не індексується, надається відчужувачу для забезпечення себе всім необхідним для повноцінного життя.
Відповідно до пункту 12 договору при надходженні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пунктів 7, 8, 9 цього договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі. У разі неотримання поштового переказу відчужувачем після його надходження на поштове відділення за місцем проживання відчужувача набувач має право отримати цей грошовий переказ після його повернення відправнику, і взяти ці кошти на відповідальне зберігання. Набувач зобов`язаний виплатити зазначені неотримані відчужувачем кошти за зверненням відчужувача.
Згідно з пунктом 15 договору істотними умовами договору вважатимуться вчасна оплата щомісячних платежів і довічне право на проживання відчужувача
у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі, відчужувач приймає на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані. Відчужувачу роз?яснено Правила користування приміщеннями житлових будинків. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду, спричинену його діями третім особам
в процесі використання квартири для свого проживання.
Відповідно до пункту 16 цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін - у судовому порядку. При розірванні договору у добровільному порядку відчужувач зобов`язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні договору протягом його дії згідно з пунктами 7-9 цього договору.
Згідно з пунктом 23 договору у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.
Апеляційний суд, окрім цього, вказав, що позивач ОСОБА_1, 1953 року народження, є особою похилого віку, має захворювання з порушенням рухового апарату.
Із наданих відповідачкою квитанцій випливає, що відповідачка сплачувала позивачу 21 травня 2022 року - 3 500,00 грн, 06 серпня 2022 року - 3 300,00 грн шляхом поштового переказу на поштову адресу позивача. Крім того, надала до суду докази сплати платежів 08 вересня 2022 року на суму 1 100, 00 грн, 12 жовтня 2022 року - 1 100,00 грн, 09 листопада 2022 року - 1 200,00 грн, 05 грудня
2022 року - 1 200,00 грн шляхом поштового переказу на поштову адресу позивача.
Також відповідачка надала квитанції оплати за житлово-комунальні послуги:
11 вересня 2022 року - на загальну суму 4 271,42 грн; 07 листопада 2022 року - 756 грн; 22 грудня 2022 року - 1 153 грн; та грошові перекази: 20 квітня 2023 року - 667 грн; 21 квітня 2023 року - 660 грн.
ОСОБА_1 станом на 01 липня 2022 року нарахована заборгованість - 4 291,52 грн; 2 140,86 грн - утримання будинків та прибудинкової території;
767,98 грн - водопостачання та водовідведення і 2 629,67 грн - за теплову енергію.
ОСОБА_1 нарахована така заборгованість за житлово-комунальні послуги: вересень 2022 року - 2 833,38 грн; жовтень 2022 року - 3 065,82 грн; листопад 2022 року - 3 296,08 грн; грудень 2022 року - 3 527,10 грн; січень 2023 року - 4 709,02 грн; березень 2023 року - 884,62 грн (сплачено у березні 2023 року -
4 710 грн).
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що наявні у справі докази свідчать, що значні суми заборгованості існували і не були погашені станом на 01 липня
2022 року на час звернення позивача із зазначеним позовом та частково погашені відповідачкою лише у березні 2023 року.
Натомість суд першої інстанції на підставі наданих відповідачкою копій фіскальних чеків та квитанцій виснував про відсутність порушень нею істотних умов договору.
З часу укладання договору довічного утримання - 23 березня 2018 року до звернення із цим позовом до суду позивач, на порушення вимог пункту 16 договору, не заявляв попередньо до відповідачки будь-яких претензій щодо неналежного виконання нею договору довічного утримання та/або вимог про розірвання такого договору.