ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 359/2836/23
провадження № 61-7323св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Моісеєва Юрія Олександровича, Дочірнього підприємства "Нафтогаз Біоенергія" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнеця Олександра Миколайовича на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року в складі колегії суддів Журби С. О.,Писаної Т. О., Приходька К. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Нафтогаз Біоенергія" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати наказ Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") від 22 лютого 2023 року № 105-К та наказ Дочірнього підприємства "Нафтогаз Біоенергія" НАК "Нафтогаз України" (далі - ДП "Нафтогаз Біоенергія") від 22 лютого 2023 року № 9/к/тр. про звільнення його з посади генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія"; поновити його на посаді генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія"; стягнути з НАК "Нафтогаз України" середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також зобов`язати ДП "Нафтогаз Біоенергія" розглянути заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вказував, що між ним та Державним підприємством "Вуглесинтезгаз України" (далі - ДП "Вуглесинтезгаз України"), що змінило назву на ДП "Нафтогаз Біоенергія", укладений контракт від 18 червня 2022 року № 451, за умовами якого він зобов`язався безпосередньо здійснювати керівництво поточною діяльністю підприємства. ІНФОРМАЦІЯ_1 в нього народилася дитина - ОСОБА_2 . З урахуванням власних сімейних обставин, зокрема працевлаштування дружини, він мав намір отримати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що усно повідомив керівництво НАК "Нафтогаз України".
17 лютого 2023 року ним підготовлена відповідна заява про надання відпустки, але він не зміг її направити через офіційну корпоративну пошту, оскільки вона була заблокована. Вказана заява на його прохання була направлена начальником відділу адміністрування ОСОБА_7.
18 лютого 2023 року вказана заява за допомогою його особистої електронної пошти була направлена голові правління НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_6., члену правління та директору з адміністративної діяльності НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_3, начальнику департаменту правління персоналу та соціальної політики НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_5 та фінансовому директору ОСОБА_4 . Того ж дня заява про надання відпустки була надіслана в паперовому вигляді рекомендованим поштовим відправленням.
Незважаючи на це, наказом НАК "Нафтогаз України" № 105-К він був звільнений з посади генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія" на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України).
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій
29 серпня 2023 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов задоволено. Скасовано наказ НАК "Нафтогаз України" від 22 лютого 2023 року № 105-К та наказ ДП "Нафтогаз Біоенергія" від 22 лютого 2023 року № 9/к/тр. про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія".
Поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді генерального директора
ДП "Нафтогаз Біоенергія" з 22 лютого 2023 року. Стягнуто з ДП "Нафтогаз Біоенергія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 776 363,88 грн. Зобов`язано ДП "Нафтогаз Біоенергія" розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
16 жовтня 2023 року додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
01 травня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги НАК "Нафтогази Україна" та ДП "Нафтогаз Біоенергія" задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Скасовано наказ НАК "Нафтогаз України" від 22 лютого 2023 року № 105-К та наказ ДП "Нафтогаз Біоенергія" від 22 лютого 2023 року № 9/к/тр. про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія". Стягнуто з ДП "Нафтогаз Біоенергія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 776 363,88 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду про те, що заява ОСОБА_1 про надання йому відпустки для догляду за дитиною не була розглянута, суперечить матеріалам справи, оскільки 06 березня 2023 року відповідач НАК "Нафтогаз України" таку заяву розглянув та зазначив, що Голова правління Компанії не наділений повноваженнями щодо видання наказу про надання позивачу відпустки для догляду за дитиною.Зазначений доказ спростовує доводи представника відповідача НАК "Нафтогаз України" щодо неотримання заяви про надання відпустки. ОСОБА_1 не звертався до ДП "Нафтогаз Біоенергія" із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною, відтак вимога позивача про зобов`язання розглянути заяву необґрунтована.
Апеляційний суд погодився з доводами позивача про те, що підстав для дострокового розірвання контракту і звільнення позивача згідно із наказом голови правління НАК "Нафтогаз України" від 22 лютого 2023 року № 105-К не було. ОСОБА_1 протягом вересня 2022 року - лютого 2023 року неодноразово перебував у відрядженнях у межах України, що підтверджується відповідними розпорядженнями. З огляду на кількість відряджень, доводи позивача про те, що такі відрядження ним погоджувались з головою правління НАК "Нафтогаз України" або особами, які виконували його обов`язки, є обґрунтованими. Відповідно до статуту на період відрядження Генерального директора виконання його обов`язків покладається на одного із заступників за попереднім погодженням кандидатури із головою правління або на особу, призначену головою правління Засновника.Відтак у разі неподання ОСОБА_1 кандидатури заступника на погодження для покладення на нього виконання обов`язків Генерального директора у позивача не виникає обов`язку щодо призначення виконуючого обов`язки за цією посадою на період його відрядження.
Факт невиконання позивачем вимог частини другої статті 12 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII "Про електронні довірчі послуги" (далі - Закон № 2155-VIII), що полягало в наданні доступу до його особистого ключа кваліфікованого електронного підпису та паролю до нього іншій особі, не впливає на права і обов`язки ДП "Нафтогаз Біоенергія" і ОСОБА_1, визначених контрактом як особливою формою трудового договору, та не є підставою для його розірвання.
Посилання заявника на неефективне використання ОСОБА_1 як керівником ДП "Нафтогаз Біоенергія" майна, переданого підприємству в користування, та невжиття заходів щодо своєчасного погашення заборгованості з орендної плати як на підставу для розірвання контракту не може бути прийнята судом до уваги, адже обставини щодо несплати орендної плати за жовтень 2022 року за приміщення підтверджуються рішенням Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2023 року в справі № 910/13110/22, яке на час звільнення не набрало законної сили, а тому така підстава для розірвання контракту є необґрунтованою.
Суд першої інстанції правильно виснував про незаконність оспорюваного наказу від 22 березня 2023 року. Водночас, оскільки строк дії контракту ОСОБА_1 визначено до 31 грудня 2023 року, апеляційний суд не вбачає підстав для його поновлення.
Правильно виснувавши про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку в розмірі 3 776 363,88 грн, суд першої інстанції з порушенням вимог закону розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 671 000,00 грн за відповідний період у 2023 році, що виключає можливість розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
17 травня 2024року представник НАК "Нафтогаз України" - адвокат Моісеєв Ю. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, в якій просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
17 травня 2024року ДП "Нафтогаз Біоенергія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
20 червня 2024року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнець О. М. подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, в якій просить її скасувати в частині задоволених апеляційних скарг відповідачів та в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2023 року залишити в силі.
Доводи касаційної скарги НАК "Нафтогаз України"
Касаційну скаргу мотивовано тим, що на день звільнення позивач не перебував у відпустці. Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року в справі № 686/21222/16-ц, про те, що електронні листи, які містять прохання конкретної особи про надання відпустки, не вважаються належним підтвердженням такого волевиявлення. У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2017 року в справі № 761/30967/15-ц зазначено, що невихід на роботу у зв`язку з самовільним використанням працівником відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом та можуть бути причиною звільнення працівника.
Суд не дослідив звільнення позивача з підстав, передбачених контрактом, а саме за: порушення положень статуту й положення про службові відрядження в частині невидачі розпоряджень про свої відрядження, які б містили покладення обов`язків генерального директора на іншу особу; надання доступу до особистого ключа кваліфікованого електронного підпису генерального директора та паролю від нього іншій особі; неефективне використання майна, переданого підприємству в користування, невжиття заходів щодо своєчасного погашення заборгованості з орендної плати.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме статті 179 КзпП України щодо звільнення працівника в день надходження заяви про надання йому відпустки.
Доводи касаційної скарги ДП "Нафтогаз Біоенергія"
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд не дослідив підстави звільнення позивача з підстав, передбачених контрактом, а саме за: порушення положень статуту й положення про службові відрядження в частині невидачі розпоряджень про свої відрядження, які б містили покладення обов`язків генерального директора на іншу особу; надання доступу до особистого ключа кваліфікованого електронного підпису генерального директора та паролю від нього іншій особі; неефективне використання майна, переданого підприємству в користування, невжиття заходів щодо своєчасного погашення заборгованості з орендної плати.
Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року в справі № 463/3091/15, від 10 квітня 2019 року в справі № 522/10592/17, від 17 квітня 2019 року в справі № 235/774/18, від 07 квітня 2021 року в справі № 757/62834/19-ц, від 01 травня 2024 року в справі № 183/4349/21, щодо підстав звільнення за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України; щодо поняття вимушеного прогулу.
Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 607/4316/17, про те, що в сфері реалізації право на справедливість проявляється, зокрема, в рівності всіх у своїх правах та перед законом, а справедливе застосування норм права повинно мати передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме статті 235 КЗпП України у випадку, коли робітник за власним бажанням, ще до звільнення, фактично припинив виконувати трудову функцію без наміру її продовжувати після поновлення на роботі.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 487/8206/18, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року в справі № 554/8729/21, про те, що роботодавцеві заборонено звільняти працівника, який на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці; що право на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною вважається реалізованим з моменту надання відповідної заяви роботодавцеві.
17 лютого 2023 року він звернувся до роботодавця із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте відповідач проігнорував цю заяву.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у поновленні на посаді, адже на момент звернення з позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції строк дії контракту не закінчився. Трудові правовідносини не припинені на підставі відповідного наказу підприємства за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, адже наказ про його звільнення визнаний незаконним і скасований.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 39-1 КЗпП України, яка передбачає, що якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ДП "Нафтогаз Біоенергія" зазначає, що позивач посилається на нерелевантну практику Верховного Суду, із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною до ДП "Нафтогаз Біоенергія" не звертався. Триваючі правовідносини характеризуються вчиненням певних дій обома сторонами строкового трудового договору, з яких вбачається наявність наміру продовжувати існуючі правовідносини. Позивач припинив працювати ще до звільнення та виїхав з України, тобто не мав наміру продовжувтаи трудові відносини. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії трудового договору в судовому порядку.
НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що із заявою про надання відпустки для догляду за дитиною до ДП "Нафтогаз Біоенергія" позивач не звертався. Строк дії контракту закінчився 31 грудня 2023 року. ДП "Нафтогаз Біоенергія" своєчасно видано відповідний наказ про звільнення за закінченням строк трудового договору. Фактичні обставини справ, на які посилається заявник, відрізняються від цієї справи. Триваючі правовідносини характеризуються вчиненням певних дій обома сторонами строкового трудового договору, з яких вбачається наявність наміру продовжувати існуючі правовідносини. Позивач припив працювати ще до звільнення та виїхав з України, тобто не мав наміру продовжувати трудові відносини. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії трудового договору в судовому порядку.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги ДП "Нафтогаз Біоенергія" та НАК "Нафтогаз України", в якому зазначає, що він 17 лютого 2023 року звернувся до роботодавця із заявою про надання відпустки для догляду за дитиною, проте ця заява розглянута не була. Подання заяви і відповідних документів є безумовною підставою для надання йому відпустки для догляду за дитиною. Відповідачі посилаються на нерелевантну практику Верховного Суду. ДП "Нафтогаз Біоенергія" не обґрунтовує необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування частини другої статті 235 КЗпП України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2022 року між ДП "Вуглесинтезгаз України" та ОСОБА_1 був укладений контракт, яким ОСОБА_1 був призначений на посаду генерального директора ДП "Вуглесинтезгаз України" строком з 19 травня 2022 року до 18 серпня 2022 року включно.
Згідно з додатковою угодою від 18 серпня 2022 року № 451/1 до контракту від 18 червня 2022 року № 451 було змінено найменування ДП "Вуглесинтезгаз України" на ДП "Нафтогаз Біоенергія". Визначено, що строк дії контракту становить з 19 травня 2022 року до 31 грудня 2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивача народилася дочка - ОСОБА_2 .
17 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав голові правління НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_6. заяву про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказана заява була направлена від імені ОСОБА_1 начальником відділу адміністрування ОСОБА_7. Засобами електронної пошти 18 лютого 2023 року ОСОБА_1 направив зазначену заяву з власної електронної пошти ОСОБА_3, члену правління та директору з адміністративної діяльності НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_4, фінансовому директору, та ОСОБА_5 - начальнику департаменту управління персоналу та соціальної політики НАК "Нафтогаз України".
18 лютого 2023 року ОСОБА_1 за допомогою WhatsApp Messenger направив заяву про надання йому відпустки особисто начальнику департаменту управління персоналу та соціальної політики НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_5, що підтверджується скріншотом з месенджера.
Того ж дня заява про надання відпустки для догляду за дитиною була також направлена НАК "Нафтогаз України" поштовим відправленням у вигляді рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення до цінного листа.
Наказом голови правління НАК "Нафтогаз України" від 22 лютого 2023 року № 105-К ОСОБА_1 був звільнений з посади генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія" НАК "Нафтогаз України" з підстав, передбачених пунктами 5.3.3, 5.4.2, 5.4.8 та 5.4.9 контракту від 18 червня 2022 року № 451, за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Верховний Суд висновує, що спір у цій справі за позовом особи, яка звільнена з посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу) за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України з підстави, передбаченої контрактом, й оскаржує рішення органу, уповноваженого здійснювати управління цією юридичною особою, про звільнення з посади, та просить поновити її на роботі і стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, з огляду на таке.
В абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).
До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам під час укладення контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.
Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), відрізняється від розірвання трудового договору з працівником, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12 січня 2010 року в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року в справі № 145/1885/15-ц, від 04 лютого 2020 року в справі № 915/540/16, від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22, від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, де також виснувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
За змістом пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 366/3222/21 зазначено, що керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.
Отже, категорія "керівник" є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.
Під поняття "керівник підприємства", враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України). Частинами першою-четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Відповідно до статті 81 Закону України від 27 липня 2022 року № 2465-IX "Про акціонерні товариства" (далі - Закон № 2465-IX) виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Порядок роботи, права та обов`язки членів виконавчого органу, а також виплати їм винагороди визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом акціонерного товариства, положенням про виконавчий орган товариства та/або положенням про винагороду членів виконавчого органу, а також договором або контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства договір або контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.
Згідно із статтею 82 Закону № 2465-IX голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою товариства, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства. Голова колегіального виконавчого органу організовує його роботу, скликає та проводить засідання, забезпечує ведення протоколів засідань. Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, зокрема представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та надавати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу також може бути наділений такими повноваженнями, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства. Статутом акціонерного товариства може передбачатися можливість кожного чи окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності або можливість усіх чи окремих членів виконавчого органу вчиняти дії від імені товариства без довіреності виключно разом. Статутом акціонерного товариства може передбачатися право голови колегіального виконавчого органу вчиняти правочини від імені товариства лише разом з іншим членом (членами) виконавчого органу. Член колегіального виконавчого органу повинен виконувати свої обов`язки особисто і не може передавати свої повноваження іншій особі, крім випадку, передбаченого цією частиною.
За змістом статті 83 Закону № 2465-IX порядок прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, встановлюється статутом акціонерного товариства. Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, має право без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, у тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та надавати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. У разі неможливості виконання особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, своїх повноважень, такі повноваження здійснює призначена нею особа, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства або положенням про виконавчий орган.
За статтею 84 Закону № 2465-IX повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Повноваження члена виконавчого органу припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом акціонерного товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу.
Отже, укладений між акціонерним товариством та керівником колегіального виконавчого органу договір або контракт породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (зокрема дострокового).
У обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством(постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 рокув справі № 127/27466/20).
Відповідно до пунктів 85, 92 Статуту НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 1044 (далі - Статут НАК "Нафтогаз України"), колегіальним виконавчим органом НАК "Нафтогаз України", який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. До компетенції правління, зокрема, належить вирішення питань управління юридичними особами, акціонером (засновником, учасником) яких є НАК "Нафтогаз України", а також філіями, представництвами, іншими відокремленими підрозділами. Для дочірніх підприємств (компаній), які засновані НАК "Нафтогаз України", рішення, прийняті правлінням, є рішеннями їх вищого органу - засновника та обов`язковими до виконання їх одноосібним або колегіальним виконавчим органом.
За пунктом 93 Статуту НАК "Нафтогаз України" правління очолює голова, який, зокрема, призначає на посаду та звільняє з посади керівників філій, представництв, інших відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств (компаній), які засновані НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до пункту 2.1 Статуту ДП "Нафтогаз Біоенергія", затвердженого рішенням правління НАК "Нафтогаз України" від 27 жовтня 2022 року (далі - Статут ДП "Нафтогаз Біоенергія") підприємство здійснює господарську діяльність з організації та реалізації комерційних проектів та забезпечує виконання програм та проектів НАК "Нафтогаз України".
ДП "Нафтогаз Біоенергія" є юридичною особою, діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування, несе підприємницький ризик і відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання своїх зобов`язань (пункти 3.1, 3.2 Статуту ДП "Нафтогаз Біоенергія").
Відповідно до пункту 6.2 Статуту ДП "Нафтогаз Біоенергія" керівництво поточною господарською діяльністю підприємства здійснює генеральний директор, що є одноосібним виконавчим органом підприємства.
Генеральний директор призначається на посаду та звільняється наказом голови правління НАК "Нафтогаз України" (пункт 6.4 Статуту ДП "Нафтогаз Біоенергія").
Пункти 6.6-6.7 визначають функції генерального директора з управління ДП "Нафтогаз Біоенергія".
Наказом голови правління НАК "Нафтогаз України" від 22 лютого 2023 року № 105-К ОСОБА_1 був звільнений з посади генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія" НАК "Нафтогаз України" з підстав, передбачених пунктами 5.3.3, 5.4.2, 5.4.8 та 5.4.9 контракту від 18 червня 2022 року № 451, за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відповідно до пункту 5.3.3 контракту від 18 червня 2022 року № 451, укладеного з ОСОБА_1, контракт припиняється до закінчення строку дії у випадках, передбачених пунктами 5.4 та 5.5 контракту.
Вказаними у наказі про звільнення пунктами контракту передбачена можливість його розірвання за ініціативою засновника в разі: пункт 5.4.2 - невиконання/неналежне виконання керівником рішень правління, організаційно-розпорядчих актів, доручень засновника, вказівок голови правління, або особи, яка виконує його обов`язки, та/або обов`язків, визначених законодавством України, документами Групи Нафтогаз, статутом підприємства, іншими внутрішніми документами підприємства та цим контрактом; пункт 5.4.8 - втрати, пошкодження чи неефективного використання майна підприємства та/або майна переданого підприємству в користування, і прибутку підприємства; пункт 5.4.9 - порушення порядку укладення договорів оренди нерухомого майна та невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати.
Відповідно до пункту 6.8 Статуту ДП "Нафтогаз Біоенергія" у разі відсутності Генерального директора (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність, тощо) виконання його обов`язків покладається на одного з його заступників згідно з наказом Генерального директора за попереднім погодженням кандидатури з головою правління засновника.
Згідно з пунктом 2.3 Положення про службові відрядження в межах України та за кордон працівників ДП "Вуглесинтезгаз України", затвердженого наказом ДП "Нафтогаз Біоенергія" від 02 лютого 2023 року № 7 (далі - Положення), рішення щодо свого відрядження Генеральний директор приймає самостійно, водночас погоджує своє відрядження з головою правління НАК "Нафтогаз України" або особою, яка виконує його обов`язки. На період свого відрядження Генеральний директор призначає виконуючого обов`язки.
Відповідачі зазначали, що ОСОБА_1 як генеральний директор ДП "Нафтогаз Біоенергія" протягом вересня 2022 року - лютого 2023 року неодноразово перебував у відрядженнях у межах України, проте не видавав розпоряджень про своє відрядження, які б містили покладення на період відрядження обов`язків Генерального директора на іншу особу, не ініціював перед головою правління засновника попереднє погодження відрядження та кандидатури виконуючого обов`язки.
Іншою додатковою підставою звільнення позивача відповідачі вказали те, що ДП "Нафтогаз Біоенергія" орендувало за двома різними договорами приміщення для розміщення офісу (договір оренди нежитлового приміщення від 30 вересня 2022 року та договір суборенди № 132/1 об`єкта нерухомості від 21 вересня 2021 року). Орендоване за договором суборенди приміщення фактично не використовувалося ДП "Нафтогаз Біоенергія" як офісне та орендна плата за нього не вносилася. Зазначене свідчить про неефективне використання майна підприємства та майна, переданого підприємству в користування, та невжиття заходів щодо своєчасного погашення заборгованості з орендної плати.
Тобто другою підставою звільнення є порушення Генеральним директором ДП "Нафтогаз Біоенергія" ОСОБА_1 положень контракту, зокрема щодо втрати, пошкодження чи неефективного використання майна підприємства та/або майна переданого підприємству в користування, і прибутку підприємства (пункт 5.4.8) як підстава його звільнення за контрактом.
Стосовно третьої підстави звільнення позивача, відповідно до службової записки від 21 лютого 2023 року № 3-95СЗ-23 керівника Групи з управління інформаційною безпекою Департаменту безпеки НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_8 встановлено факт підписання наказу від 21 січня 2023 року № 5 та вихідного листа від 21 січня 2023 року № 03.2/01.02/26-23 за допомогою кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 іншою особою.
В аналітичній довідці керівника Групи з управління інформаційною безпекою Департаменту безпеки НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_8, зазначено, що на підставі службового розслідування встановлено, що підписання вищенаведених документів від імені позивача за допомогою його кваліфікованого електронного підпису КЕП здійснювалося з території Німеччини помічником заступника голови правління Служби забезпечення роботи правління НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_7.
Пунктом 6.6.1 Статуту ДП "Нафтогаз Біоенергія" передбачено, що Генеральний директор здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства, організовує його господарську діяльність, ведення обліку та звітності.
Аналогічні положення містить пункту 2.3.1 контракту, відповідно до якого Генеральний директор зобов`язується відповідно до законодавства України, Статуту ДП "Нафтогаз Біоенергія", документів Групи Нафтогаз здійснювати керівництво поточною діяльністю підприємства відповідно до мети та предмета його діяльності, визначених у Статуті ДП "Нафтогаз Біоенергія", рішень засновника.
Відповідно до пункту 2.2 контракту Генеральний директор, зокрема, має право розпоряджатися коштами підприємства, видавати накази та розпорядження, підписувати від імені підприємства документи, зокрема й фінансові.
Ввірений помічнику заступника голови правління Служби забезпечення роботи правління НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_7. кваліфікований електронний підпис створений ОСОБА_1 не як фізичною особою, а як Генеральним директором ДП "Нафтогаз Біоенергія".
Тобто підписант із використанням указаного кваліфікованого електронного підпису має право, зокрема, розпоряджатися коштами ДП "Нафтогаз Біоенергія", видавати накази та розпорядження, підписувати від імені підприємства фінансові документи. Тому надання доступу до особистого ключа кваліфікованого електронного підпису Генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія" та паролю до нього іншій особі фактично свідчить про передачу позивачем іншій особі повноважень щодо керівництва поточною діяльністю.
Отже, всі підстави звільнення ОСОБА_1 стосуються його функціональних обов`язків як генерального директора ДП "Нафтогаз Біоенергія", тобто правовідносин з управління, які існують між генеральним директором та ДП "Нафтогаз Біоенергія".
Відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, щодо оспорення підстав звільнення з посади генерального директора, пов`язане з корпоративними відносинами в цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20).
Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів і неправильно застосували норми процесуального права, зробивши висновок про те, що спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Судам слід було закрити провадження в справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Обґрунтованість позовних вимог по суті має оцінити господарський суд під час розгляду справи, тому доводи касаційних скарг Верховний Суд не досліджує.