ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 380/14292/22
адміністративне провадження № К/990/45152/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Оздоровчо-лікувальний комплекс "Ровесник" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/14292/22 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Гінди О. М., суддів : Матковської З. М., Ніколіна В. В.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення рішення суду, у якій просить постановленням ухвали (не змінюючи змісту/ або змінити зміст) роз`яснити судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2024 у справі № 380/14292/22, а саме щодо того чи є зазначене рішення узгодженням недоїмки, штрафів та пені відповідно до процедури, визначеної статтею 25 Закону, так як предметом розгляду у даній справі, не являється рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 30.06.2021 № 15441/13-01-24-08/2643503.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у задоволенні заяви ГУ ДПС про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 справі за позовом Державного підприємства Львіввугілля в особі Відокремленого підрозділу Оздоровчо-лікувальний комплекс Ровесник до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням ГУ ДПС звернулося до суду з апеляційною скаргою.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2024 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав відповідачу час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: протягом 5 днів сплатити судовий збір і сумі 3220,80 грн.
01 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ГУ ДПС про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено.
Апеляційну скаргу ГУ ДПС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року про роз`яснення судового рішення у справі № 380/14292/22 повернуто скаржнику.
ГУ ДПС 27 серпня 2024 року повторно подало апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжними дорученнями про сплату судового збору. Пропуск строку пояснює тим, що судовий збір змогли сплатити лише після надходження коштів на розрахунковий рахунок ГУ ДПС (а. с. 148-166, т.1).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Головного управління ДПС у Львівській області, апеляційну ГУ ДПС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року залишив без руху (а.с.170 т.1).
04 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року.
Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що вперше апеляційну скаргу апелянтом подано вчасно, проте сплата судового збору відбулася лише після надходження коштів на розрахунковий рахунок ГУ ДПС, що підтверджується платіжним дорученням, тобто ГУ ДПС намагалося в найкоротший термін повторно звернутись з апеляційною скаргою.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 жовтня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Волинській області. Відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Волинській області. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року з питань роз`яснення судового рішення у справі № 380/14292/22.
ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилався лише на те, що було пропущено у зв`язку з затримкою фінансування. При цьому, скаржник не посилався на існування інших причин пропуску такого строку, не повідомив суд апеляційної інстанції про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 26 грудня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки (частина друга статті 299 КАС України).
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.
З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене тим, що податковий орган не надав докази сплати судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги 07 серпня 2024 року була доставлена до електронного кабінету ГУ ДПС, а вже 27 серпня 2024 року скаржник повторно направив апеляційну скаргу разом з платіжними інструкціями №№1872, 1875 від 22 серпня 2024 (дата виконання 23 серпня 2024 року) про сплату судового збору у справі №380/14929/22.
У цьому випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що відповідач, до повернення вперше поданої апеляційної скарги, заявляв клопотання про продовження процесуального строку для вжиття заходів по сплаті судового збору, у задоволенні якого було відмовлено.
Недоліки вперше поданої апеляційної скарги було усунуто ГУ ДПС в найкоротші строки після повернення вперше поданої апеляційної скарги.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд