iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року

м. Київ

справа №500/3034/23

адміністративне провадження № К/990/13172/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 500/3034/23

за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Федика Сергія Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ, Бюро, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Директора Бюро від 22 травня 2023 року №125-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарного стягнення";

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Директора Бюро від 23 травня 2023 року №126-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого аналітика відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ;

- стягнути з Бюро на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 травня 2023 року по дату винесення рішення у даній справі, із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 3326,25 грн;

- визнати час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 24 квітня 2023 року по дату винесення рішення у даній справі часом служби у правоохоронних органах, зарахувавши цей час до вислуги років.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в БЕБ на посаді старшого аналітика відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками та мав спеціальне звання "лейтенанта БЕБ". Наказами відповідача від 22 травня 2023 року №125-к/ДСК-ДП та від 23 травня 2023 року №126-к/ДСК-ДП позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з посади у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - прогулами. Ці накази Бюро позивач уважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки дисциплінарної комісії, які стали основою для їх прийняття, є необ`єктивними та такими, що зроблені без урахуванням реальних обставин. Звертає увагу, що при визначенні законності звільнення з роботи за прогул слід не лише встановити сам факт відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й поважність причин відсутності.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправними та скасовано накази в.о. Директора БЕБ від 22 травня 2023 року №125-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарного стягнення" та від 23 травня 2023 року №126-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1";

поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого аналітика відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ з 24 травня 2023 року;

стягнуто з БЕБ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 554 307,20 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема тим, що в порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Положення про дисциплінарну комісію БЕБ, висновок службового розслідування не містить інформацію про особу, щодо якої проводилось службове розслідування, зокрема, в частині наявності нагород, відзнак, накладення інших дисциплінарних стягнень; інформацію щодо причини та умов, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення. Також матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів дотримання встановленого статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України порядку проведення дисциплінарного провадження, зокрема, в частині щодо вжиття заходів для з`ясування наявності обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність.

Суд першої інстанції зазначив, що саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного порушення на переконання суду, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Проте дисциплінарною комісією не було належним чином отримано письмові пояснення від особи, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, позаяк, її участь у службовому розслідуванні (щодо неї) за матеріалами справи прослідковується лише на етапі заключного засідання дисциплінарної комісії.

За висновком окружного суду, службове розслідування щодо позивача було призначено з чітко визначеною метою, а саме, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості ймовірного вчинення дисциплінарного проступку позивачем. Однак висновок про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, яке виразилось у порушенні трудової дисципліни зроблено виключно на підставі корегованого вручну Витягу із системи контролю і керування доступом (U-Рrох IP) (комплекс технічних та програмних засобів безпеки, що здійснюють регулювання входу/виходу та переміщень осіб на територію БЕБ, яка знаходиться під охороною, для адміністративного моніторингу та попереджень несанкціонованого проникнення) за період з 09.01.2023 по 28.04.2023. Водночас суд наголосив, що суд висновок про порушення особою службової дисципліни не може ґрунтуватись на припущеннях чи виключно на роботі системи, коректність роботи якої може якої ставиться під сумнів, та цільовим призначенням якої є контроль доступу, а не облік робочого часу працівників.

Суд першої інстанції критично оцінив ініціювання питання щодо дотримання позивачем, як працівником Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ, службової дисципліни керівником іншого структурного підрозділу БЕБ, а саме, керівником Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників, позаяк відповідно до пункту 2.7 Правил внутрішнього розпорядку для осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, саме керівники структурних підрозділів організовують облік та контроль перебування на службовому місці осіб, які мають спеціальні звання у своїх підрозділах.

Окрім того суд першої інстанції вказав, що обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення є одним із найсуворіших, а відтак, повинно застосовуватись за дисциплінарні проступки, у зв`язку з якими наступили тяжкі наслідки. Тобто, має бути забезпечено дотримання принципу співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного виду дисциплінарного стягнення.

У підсумку суд першої інстанції констатував, що доказів умисності дій, які виразились у порушенні позивачем службової дисципліни суду не представлено, та матеріалами дисциплінарного провадження не встановлено; накази відповідача, які є предметом оскарження не відповідають приписам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), є протиправними та підлягають скасуванню.

Восьмий апеляційний адміністративний суд не погодився з позицією суду першої інстанції по суті спору, у зв`язку із чим постановою від 06 березня 2024 року скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Судове рішення апеляційного суду ґрунтується, серед іншого, на тому, що Правилами внутрішнього розпорядку для осіб, які мають спеціальні звання БЕБ України, з якими позивач ознайомлений, чітко встановлено режим роботи, а тому твердження ОСОБА_1 про гарантовані державою "перерви на свій розсуд" є безпідставними. З письмових пояснень безпосередніх керівників ОСОБА_1 слідує, що останній не звертався та не повідомляв їх про можливі запізнення на роботу, тривалу відсутність протягом робочого дня на робочому місці, залишення робочого місця раніше, ніж встановлено його трудовим розпорядком дня та необхідність відвідування будь-яких лікарів, що не заперечив позивач. Таким чином, позивач проігнорував вимоги відомчих нормативних документів та посадової інструкції, правил професійної етики працівників БЕБ та Правил внутрішнього розпорядку для осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, про інформування безпосередніх керівників щодо своєї відсутності на робочому місці у робочий час та причини такої відсутності.

При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період дії воєнного стану у зв`язку з виконанням функцій держави, що покладаються на БЕБ, та при цьому, нехтуючи своїми обов`язками, був відсутній на робочому місці у робочий час понад 45 год, із яких тільки 19 квітня 2023 року - понад 3 год.

За висновком цього суду, ОСОБА_1 будучи особою зі спеціальним званням БЕБ, який звільнений від призову під час мобілізації, проявив надзвичайно недбале ставлення до служби в БЕБ, що виразилось у підриві авторитету БЕБ та принципу дисциплінованості та гідної поведінки, порушенні вимог Закону щодо обов`язкового виконання працівниками БЕБ наказів Директора БЕБ та дотримання трудової дисципліни, поставленні під сумнів їх юридичної сили, поданні своїми діями негативного прикладу іншим працівникам БЕБ, що набуває особливої актуальності серед осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, в умовах воєнного стану в Україні.

Вчинки, що дискредитують працівників БЕБ, які мають спеціальні звання, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Під вчинками, що дискредитують звання працівника БЕБ та органи БЕБ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу БЕБ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника БЕБ та власне органи БЕБ.

Морально-ділові якості аналітиків БЕБ були предметом діяльності Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушень законодавства України посадовими особами Бюро економічної безпеки України, органів державної влади та інших державних органів, які здійснюють повноваження у сфері економічної безпеки, що могли призвести до зменшення надходжень до державного та місцевих бюджетів. Відповідно до Звіту Тимчасової слідчої комісії (https:itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/2121109) основною причиною можливих фактів порушень законодавства України посадовими особами БЕБ є низькі морально-ділові якості окремих працівників, відсутність контролю зі сторони керівників відповідних підрозділів, та відсутність відповідної якісної перевірки цих осіб кадровими комісіями при прийнятті на роботу. Вказано, що БЕБ створювалось як орган з новою філософією, головним завданням якого було визначено запобігання "економічним" кримінальним правопорушенням, а також виявлення причин та запобігання скоєнню кримінальних правопорушень у економічній сфері. Саме аналітична складова мала дати поштовх розвитку боротьби з економічними злочинами в Україні та можливість виявляти на ранніх етапах кримінальні правопорушення.

Таким чином, питання щодо морально-ділових якостей працівників БЕБ, контроль таких працівників їх керівниками є одним із найважливіших показників, що характеризують БЕБ в очах суспільства.

Ураховуючи характер проступку та обставини, за яких він був вчинений, ступінь вини порушника, очікування суспільством високих результатів роботи новоствореного державного органу - БЕБ, сподівання на професіоналізм та особисту відповідальність працівників БЕБ, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач прийняв обґрунтовані та законні рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в БЕБ.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 через свого представника Федика С.Є. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2924 року..

За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, допустив порушення норм процесуального права - статті 8 (рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом), статті 9 (змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі), частини першої статті 74 (допустимість доказів) та частини дев`ятої статті 79 (подання доказів) КАС України, а також не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладений у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 500/1970/19.

Скаржник вказує, що 27 лютого 2024 року суд апеляційної інстанції відмовив представнику позивача в ознайомленні з доказами, які додані відповідачем до відзиву на позовну заяву та мають гриф "ДСК", про що зроблено відмітку на клопотанні. Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що представник позивача Федик С.Є. ознайомився з долученими відповідачем документами з грифом "ДСК", попереджений судом про обов`язок не розголошувати інформацію, яка отримана в ході ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується письмовою розпискою. З уваги на це скаржник уважає, що апеляційний суд обмежив його у праві на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя та порушив принцип змагальності в адміністративному судочинстві.

Касатор звертає увагу Суду на те, що при поданні відзиву на позовну заяву, а також при поданні апеляційної скарги відповідач не надсилав на адресу позивача докази, які містились у переліку додатків до вказаних документів. При цьому, вказані докази мали примітку "тільки для суду", що свідчить, що відповідач свідомо не надсилав такі докази позивачу. Таким чином обов`язок сторони, передбачений частиною дев`ятою статті 79 КАС України, відповідач не виконав. З огляду на це, суд не мав права брати до уваги докази, які подані відповідачем.

За таких обставин скаржник переконаний, що дії відповідача щодо не надсилання копій доказів "ДСК" позивачу свідчать про умисне порушення відповідачем частини дев`ятої статті 79 КАС України, а дії Восьмого апеляційного адміністративного суду при використанні недопустимих доказів при розгляді справи №500/3034/23 - про порушення частини першої статті 74 цього Кодексу.

Скаржник вказує, що навіть при наданні йому, як представнику позивача, можливості ознайомитись з матеріалами всієї справи, це не змінює правової природи порушення відповідачем частини дев`ятої статті 79 КАС України та не звільняє його від обов`язку надіслати позивачу усі докази, як це прямо передбачено в процесуальному законодавстві.

На думку представника позивача, обґрунтованість його доводів підтверджується постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 500/1970/19.

На основі зазначеного касатор уважає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року неправомірно скасовано законне та обґрунтоване рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року.

Ухвалою від 23 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу БЕБ просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - без змін.

Відповідач вказує про безпідставність доводів представника позивача про ненадання йому для ознайомлення матеріалів з грифом "ДСК", оскільки це спростовується матеріалами справи, а те, що Бюро не надіслало позивачу копії доказів, які містять інформацію для службового користування, узгоджується з нормативно-правовими актами та актами БЕБ. Постанова Верховного Суду, на яку посилається скаржник, за словами відповідача, не підлягає урахуванню при розгляді даної справи, оскільки прийнята не в подібних правовідносинах.

Зважаючи на це відповідач подав клопотання про закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.

Представник позивача Федик С.Є. подав відповідь на відзив та заперечення на клопотання про закриття касаційного провадження, у яких наполягає на своїх доводах щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та на тому, що висновки Верховного Суду у справі № 500/1970/19 підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Бюро, у свою чергу, подало заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зауважує, що ним дотримано вимоги чинного законодавства у сфері обігу інформації з обмеженим доступом та надано такі документи суду засобами Фельд`єгерської служби Держспецзв`язку. Також відповідач повторно наполягає на тому, що позивач та його представники скористались правом на ознайомлення з усіма без виключення матеріалами справи та під час розгляду справи в судах не повідомляли про будь-яке обмеження в ознайомленні документів з грифом "ДСК".

Ухвалою від 28 березня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

На підставі наказу БЕБ від 21 листопада 2021 року № 39-к позивач прийнятий на службу до Бюро та призначений на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання БЕБ, - старшого детектива другого відділу детективів Управління захисту економіки у фіскальній сфері Департаменту детективів з 23 листопада 2021 року.

Відповідно до наказу БЕБ від 27 січня 2022 року №13-к ОСОБА_1 переведений на посаду старшого детектива другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту економіки у фіскальній сфері Головного підрозділу детективів з 27 січня 2022 року.

У зв`язку із набранням чинності Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1333, наказом БЕБ від 01 грудня 2022 року № 606-к "Про присвоєння спеціальних звань Бюро економічної безпеки України" позивачу присвоєно спеціальне звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України".

На підставі наказу БЕБ від 05 грудня 2022 року № 618-к "Про переведення працівників" позивача переведено на посаду старшого аналітика відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками (код посади 3.2.1.079) з 05 грудня 2022 року.

13 грудня 2022 року ОСОБА_1 склав присягу працівника БЕБ відповідно до статті 25 Закону України від 28 січня 2021 року № 1150-IX "Про Бюро економічної безпеки України".

17 квітня 2023 року наказом БЕБ України №106-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 переведено на посаду старшого аналітика відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ (код посади 3.2.1.056).

02 травня 2023 року керівник Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників звернувся до в.о. Директора БЕБ із Доповідною запискою №9.17/17.1/332-23 щодо систематичного порушення трудового законодавства старшим аналітиком Департаменту аналізу інформації та управління ризиками ОСОБА_1 .

Наказом в.о. Директора БЕБ від 09 травня 2023 року №120-к/ДСК-ДП "Про проведення службового розслідування" призначено службове розслідування стосовно старшого аналітика ОСОБА_1 у строк з 10 по 19 травня 2023 року.

19 травня 2023 року Дисциплінарною комісією Бюро складено висновок службового розслідування №220/ДК/0-ДСК23, який підписано її головою, його заступником та трьома членами із п`яти (двоє членів відсутні).

У висновку зазначено, що в ході службового розслідування дисциплінарною комісією отримано та враховано:

- відомості від Департаменту персоналу БЕБ, а саме: (витяги) з наказів (про прийом на службу, про переведення працівників, про тимчасове покладання обов`язків); присяги працівника БЕБ; повідомлення про зобов`язання дотримання та виконання вимог Правил професійної етики працівників БЕБ; посадової інструкції; (витяг) з послужного списку; адреса місця проживання та електронної пошти, що зазначені в особовій справі; інформації щодо тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці чи у службовому відрядженні;

- відомості Департаменту фінансів БЕБ щодо тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 09 січня по 28 квітня 2023 року;

- відомості Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ щодо отримання табелів обліку робочого часу працівників зазначеного Департаменту за січень, лютий, березень та квітень 2023 року, а також службову характеристику на лейтенанта ОСОБА_1 ;

- відомості з Інтернет-ресурсу "Київ Цифровий" щодо статистики повітряних тривог у місті Києві з 27 грудня 2022 року по 16 травня 2023 року;

- пояснення безпосередніх керівників ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- витяг із системи контролю і керування доступом (U-Рrох IP) (комплекс технічних та програмних засобів безпеки, що здійснюють регулювання входу/виходу та переміщень осіб на територію БЕБ, яка знаходиться під охороною, для адміністративного моніторингу та попереджень несанкціонованого проникнення) за період з 09 січня по 28 квітня 2023 року;

- наказ БЕБ №7 від 10.01.2023, яким введено у дію Правила внутрішнього службового розпорядку БЕБ, Правила внутрішнього трудового розпорядку БЕБ та Правила внутрішнього розпорядку для осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, затверджені протоколом зборів (конференції) працівників БЕБ №1 від 10 січня 2023 року;

- Розпорядження БЕБ №1 від 10 січня 2023 року з додатками, яким запроваджено чотиригодинний робочий день для осіб, які мають спеціальні звання БЕБ (за їх згодою);

- Положення про відділ оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування Управління оперативного аналізу, затверджене наказом БЕБ від 29 березня 2023 року №103.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що відомості щодо порушення службової дисципліни ОСОБА_1 у частині відсутності в робочий час на робочому місці без поважних причин, знайшли своє підтвердження, а тому за порушення службової дисципліни, яке виразилось у порушенні трудової дисципліни, неналежному виконанні службових обов`язків, що призвело до порушення вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 50, 53 Положення № 1333, Правил внутрішнього розпорядку для осіб, які мають спеціальні звання БЕБ України, введених в дію наказом БЕБ від 10 січня 2023 року № 7, пункту 13 Розділу II Правил професійної етики працівників БЕБ, розділу 5 Положення про відділ, розділів 1, 7 посадової інструкції старшого аналітика від 30.03.2023, старший аналітик відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в БЕБ.

Наказом Бюро від 22 травня 2023 року №125-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарного стягнення" лейтенанта БЕБ ОСОБА_1, старшого аналітика відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в БЕБ.

Наказом Бюро від 23 травня 2023 року №126-к/ДСК-ДП "Про звільнення" лейтенанта БЕБ ОСОБА_1, старшого аналітика відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ, звільнено з посади та служби в Бюро за підпунктом 6 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1333 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції), 23 травня 2023 року.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених статтею 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 2, 4).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 КАС України).

Статтею 90 КАС України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 КАС України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 КАС України).

За змістом частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з частинами першою - третьою статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною дев`ятою статті 79 КАС України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Приписами статті 162 КАС України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву, зокрема, додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Зауважимо, що касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови.

Таке порушення скаржник убачає у тому, що суд апеляційної інстанції узяв до уваги докази, які подані відповідачем з порушенням частини дев`ятої статті 79 КАС України, а саме, без надсилання їх копій позивачу. З огляду на це касатор уважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 8, 9 та частини першої статті 74 КАС України та право позивача на розгляд справи справедливим судом.

В аспекті ключових доводів скаржника виділимо наступні:

- відповідач не надіслав позивачу копії доказів, які долучені до відзиву на позовну заяву - порушення частини дев`ятої статті 79 КАС України;

- суд апеляційної інстанції взяв до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, - порушення частини першої статті 74 КАС України та, як наслідок, статей 8, 9 КАС України.

Як зазначалося, відповідач подав клопотання про закриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів ураховує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку з обсягом обставин, установлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Водночас, касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється з урахуванням вимог статті 341 КАС України та передбачає здійснення перевірки повноти з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що безпосередньо вливає на правильність застосування норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що скаржник у касаційній скарзі вказує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, опираючись на матеріали справи, та у цьому зв`язку посилається на неврахування висновку Верховного Суду, то колегія суддів з метою виконання функції забезпечення єдності судової практики уважає за необхідне перевірити доводи скаржника у порядку касаційного перегляду справи.

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, як це визначено статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою, крім можливості подавати власні докази, також право особи на ефективну участь, а саме знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість подавати свої заперечення та зауваження щодо них.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Kress v. France", "Goc v. Turkey", "F.C.B. v. Italy", "Kaya v. Austria", також виходить із того, що призначення змагальності процесу спрямоване не унеможливлення впливу на суд доказів, які одна з сторін не змогла оцінити та навести свої міркування (сторони повинні мати можливість знайомитися з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями, отримувати копії документів); у кожній справі судом мають бути з`ясовані всі обставини, але, при цьому суд досліджує докази та пояснення, які подані сторонами або іншими суб`єктами лише у межах судового процесу.

У світлі доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження відзначимо наступне.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року зобов`язано відповідача у справі в порядку вимог статті 94 КАС України, надати суду належним чином засвідчені докази, а саме:

- довідку про проходження служби позивачем із зазначенням рангів, категорій, посад (в розрізі періодів);

- наказ про створення дисциплінарної комісії БЕБ та відповідного нормативного акту, який регулює її діяльність;

- наказ БЕБ про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого аналітику відділу оперативного аналізу ризиків у сфері оподаткування управління оперативного аналізу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ;

- наказ в.о. Директора БЕБ від 09 травня 2023 року №120-к/ДСК-ДП "Про проведення службового розслідування";

- наказ в.о. Директора БЕБ від 22 травня 2023 року №125-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарного стягнення";

- наказ в.о. Директора БЕБ від 23 травня 2023 року №126-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1";

- висновок службового розслідування, призначений наказом БЕБ від 09 травня 2023 року №120-к/ДСК-ДП "Про проведення службового розслідування";

- матеріали зібрані під час проведення службового розслідування дисциплінарного проступку ОСОБА_1 (дисциплінарна справа), що було порушено на підставі наказу в.о. Директора БЕБ від 09 травня 2023 року №120-к/ДСК-ДП "Про проведення службового розслідування";

- будь-які документи, що свідчать про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у період з 23 листопада 2021 року по 09 травня 2023 року;

- будь-які документи, що свідчать про застосування до ОСОБА_1 заохочень у період з 23 листопада 2021 року по 09 травня 2023 року;

- інформацію та/або документи щодо виплат ОСОБА_1 заробітної плати та/або інших видів винагород за період його служби у Бюро економічної безпеки України;

- документи, що свідчать про використання БЕБ системи контролю і керування доступом U-Рrох ІР, документи, що свідчать про сертифікацію та відповідність державним стандартам захисту та надійності система контролю і керування доступом U-Рrох ІР.

Також судом в ухвалі роз`яснено вимоги статей 79, 162- 164 КАС України.

На виконання цієї ухвали БЕБ 23 жовтня 2023 року направлено на адресу суду першої інстанції відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (вих. № 575/10/о-дск-23) та витребувані судом копії доказів (додатки № 1-77) та окремо копії матеріалів службового розслідування щодо ОСОБА_1 . На відзиві Бюро міститься примітка "Для службового користування (без додатків - відкрита інформація)".

Обидва поштові конверти, у яких БЕБ надіслало відзив з додатками та копії матеріалів службового розслідування містять реєстраційний вих. № 575/10/о-дск-23 та штемпель з відбитком "для службового користування".

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив докази його надіслання ОСОБА_1, а саме, поштову накладну № 0212114679230 та опис вкладення у цінний лист № 0212114679230 з найменуванням предметів: відзив БЕБ на 10 арк.; інформація про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення ОСОБА_1 на 1 арк.; копія наказу БЕБ від 04 січня 2023 року № 2 "Про дисциплінарну комісію Бюро економічної безпеки України" (з подальшими змінами) на 10 арк.; копія наказу БЕБ від 24 січня 2022 року № 15 "Про затвердження Положення про дисциплінарну комісію Бюро економічної безпеки України" на 15 арк.; копія специфікації до договору про закупівлю послуги за державні кошти від 18 липня 2022 року №71/2022 на 1 арк.; копія листа ФОП ОСОБА_5 від 16 жовтня 2023 року з додатками на 17 арк.

Отже, як слідує з описаного вище, відповідач надіслав позивачу копії відзиву на позовну заяву та додатки № 6, 74- 77.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про розгляд справи у закритих судових засіданнях, посилаючись на статтю 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII), статтю 6 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), пункт 4 розділу Загальної частини Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 (далі - Типова інструкція № 736) та наказ БЕБ від 01 лютого 2022 року № 27 (зі змінами) про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в БЕБ (далі - Перелік відомостей № 27).

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що інформація, надана в межах розгляду справи № 500/3034/23, є службовою, оскільки містить відомості про персональні переліки, посади та персональні дані осіб, які мають спеціальні звання, відомості, що містяться у протоколах та висновках дисциплінарної комісії БЕБ, відомості, що містяться в матеріалах службового розслідування (справі) після затвердження висновку Дисциплінарної комісії БЕБ, а також, відомості щодо проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ (призначення, переведення, звільнення тощо), які є службовою інформацією, у зв`язку із чим справа підлягає розгляду в закритих судових засіданнях. Отже, додатки під № 1-5, 7-73 надаються тільки для суду.

Ухвалою від 05 грудня 2023 року суд першої інстанції задовольнив клопотання представника відповідача про проведення судового розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Відповідно до статті 20 Закону № 2657-ХІІ за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (стаття 21 цього Закону).

Аналогічні приписи закріплені у статті 6 Закону № 2939-VI, за змістом якої інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2939-VI відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Єдині вимоги до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації (далі - документи), що містять службову інформацію, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та іншу службову інформацію (далі - службова інформація), в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим (далі - установи) визначає Типова інструкція № 736.

Згідно з пунктом 8 Типової інструкції № 736 документам, що містять службову інформацію, присвоюється гриф "Для службового користування".

Пунктом 11 Типової інструкції № 736 забороняється використовувати для передачі службової інформації відкриті канали зв`язку. У разі виникнення необхідності в передачі (надсиланні) документів, що містять службову інформацію, юридичним особам, громадським об`єднанням без статусу юридичної особи та фізичним особам, на яких не поширюються вимоги цієї Інструкції, останні беруть на себе письмове зобов`язання стосовно нерозголошення отриманої службової інформації. Керівники юридичних осіб, громадських об`єднань без статусу юридичної особи та фізичні особи за розголошення службової інформації несуть відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 54 Типової інструкції № 736 установлено, що надсилання документів з грифом "Для службового користування" іншим установам у межах України здійснюється кур`єрською службою установи (кур`єрами), підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку, підрозділами органів спеціального зв`язку, підрозділами відомчого фельд`єгерського зв`язку у складі Збройних Сил. У разі нагальної потреби за дозволом керівника установи документи з грифом "Для службового користування" в межах населеного пункту можуть бути доставлені відомчим транспортним засобом або отримані у відправника працівниками служби діловодства.

Аналогічні положення містить Інструкція про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у БЕБ та територіальних управліннях БЕБ, затверджена наказом БЕБ від 21 листопада 2022 року № 341 (пункти 11, 54 відповідно).

Відповідно до пункту 1 розділу VIII Інструкції з оформлення та адресування відправлень, які надсилаються через Головне управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 10 грудня 2018 року № 754, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 січня 2019 року за № 3/32974 (далі - Інструкція № 754), для пересилання підрозділами фельд`єгерського зв`язку не приймаються відправлення, зокрема, адресовані на адреси житлових або приватних будинків, квартир, торговельних чи розважальних центрів, базарів та на номери абонентських поштових скриньок.

Згідно з пунктом 4 розділу IX Інструкції № 754 для засвідчення записів у супровідних документах на відправлення та під час оформлення відправлень відправник та одержувач повинні використовувати, зокрема, для відправлень, які мають гриф секретності та гриф "Для службового користування", - мастичні печатки "Для пакетів". За відсутності мастичної печатки "Для пакетів" у супровідних документах на відправлення та під час оформлення відправлень проставляється гербова печатка відправника/одержувача.

Відповідно до Законів № 2939-VI та № 2657-ХІІ, Закону України "Про захист персональних даних" та постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 наказом Директора БЕБ від 01 лютого 2022 року № 27 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в БЕБ.

За вказаним Переліком відомостей № 27 службову інформацію в БЕБ становлять, зокрема: відомості, що містяться в протоколах та висновках Дисциплінарної комісії БЕБ; відомості, що містяться в матеріалах службового розслідування (справі) після затвердження висновку Дисциплінарної комісії БЕБ (пункт 3.1); відомості щодо персональних переліків, посад і персональних даних осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, належності їх до підрозділів внутрішньої безпеки, оперативної підтримки, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, підрозділів, які здійснюють інформаційно-пошукову та аналітично-інформаційну роботу, домашніх адрес (пункт 3.3); відомості щодо проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ (призначення, переведення, звільнення тощо, у тому числі витяги з послужних списків) (пункт 3.4); відомості про режимно-секретні підрозділи, підрозділи внутрішньої безпеки, оперативної підтримки, підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, підрозділи, які здійснюють інформаційно-пошукову та аналітично-інформаційну роботу, що містяться в положеннях про такі підрозділи та посадових інструкціях / службових обов`язках працівників таких підрозділів (пункт 3.10); відомості щодо наявної системи контролю доступу в органах БЕБ, місця розташування її елементів та перелік осіб, які мають доступ до неї (пункт 5.11).

У вимірі наведених положень принагідно зауважити, що ОСОБА_1 до звільнення був посадовою особою Департаменту аналізу інформації та управління ризиками БЕБ, яка передбачала присвоєння спеціального звання.

Більшість доказів по справі, які були надані відповідачем суду, містять гриф "ДСК", а тому надсилались з дотриманням вимог законодавства у сфері обігу інформації з обмеженим доступом, а саме засобами Фельд`єгерської служби Держспецзв`язку.

Беручи до уваги приписи Типової інструкції № 736, Інструкції № 754, відомчих актів БЕБ щодо неможливості пересилання підрозділами фельд`єгерського зв`язку відправлень, адресованих на адреси житлових або приватних будинків, квартир, враховуючи відсутність у фізичних осіб-одержувачів таких відправлень мастичних печаток "Для пакетів", гербових печаток одержувача, а також відсутність письмового зобов`язання ОСОБА_1 стосовно нерозголошення отриманої службової інформації, позивачу документи з грифом "ДСК" не надсилались.

Отож не заперечуючи необхідність виконання вимог процесуального закону щодо надсилання копій доказів іншим учасникам справи, колегія суддів зауважує, що у розглядуваній справі, такі докази надавалися відповідачем з урахуванням вимог законодавства у сфері обігу інформації з обмеженим доступом.

З уваги на це колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про порушення відповідачем частини дев`ятої статті 79 КАС України.

З матеріалів справи слідує, що в її розгляді у суді першої інстанції брав участь особисто позивач ОСОБА_1 та його представник Тарантаєв І.А.

01 листопада 2023 року представник позивача Тарантаєв І.А. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 500/3034/23. На цьому клопотанні міститься власноручно написана відмітка Тарантаєв І.А. про те, що з матеріалами справи він ознайомлений 01 листопада 2023 року.

Після цього, представник позивача Тарантаєв І.А. подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів і відповідь на відзив на позовну заяву, де вказав, що 01 листопада 2023 року ознайомився з матеріалами справи №500/3034/23, у тому числі, з відзивом БЕБ на позовну заяву та доданими до нього матеріалами.

На виконання протокольної ухвали суду першої інстанції від 15 листопада 2023 року Бюро надіслало клопотання від 21 листопада 2023 року вих. № 628/10/0-дск-23 про долучення додаткових доказів, у тому числі, які мають гриф "ДСК".

У судовому засіданні 29 листопада 2023 року судом оголошено перерву для надання часу позивачу та його представнику ознайомитись з додатковими документами.

Про ознайомлення з наданими БЕБ додатковими документами свідчить відмітка представника позивача Тарантаєва І.А. на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи від 29 листопада 2023 року.

Окрім того, в судовому засіданні 20 грудня 2023 року на запитання головуючого судді з приводу ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження, представник позивача повідомив, що ознайомився, коли такі були долучені до матеріалів справи.

На підставі наведеного варто констатувати, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачу та його представнику Тарантаєву І.А. надавалася можливість ознайомитися з усіма без виключення матеріалами справи.

Надалі, після подання відповідачем апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 500/3034/23 та відкриття апеляційного провадження, представником позивача - адвокатом Федиком С.Є. 26 лютого 2024 року подано до суду апеляційної інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У матеріалах справа наявна розписка адвоката Федика С.Є. від 27 лютого 2024 року про нерозголошення інформації, яка міститься у документах з грифом "ДСК", долучених до справи судом першої інстанції.

Водночас, безпосередньо на самому клопотанні представник позивача Федик С.Є. зазначив, що з матеріалами справи ознайомлений частково; до матеріалів справи з грифом "ДСК" доступ не отримав.

Після того, представником позивача Федиком С.Є. подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу БЕБ, у якому останній, серед іншого, зазначив про порушення відповідачем вимог частини дев`ятої статті 79 КАС України в частині не надсилання позивачеві ряду доказів, які містились у додатках до відзиву на позовну заяву та до апеляційної скарги. У зв`язку із цим представник позивача зазначив, що у разі врахування судом апеляційної інстанції зазначених доказів при ухваленні рішення, це суперечитиме частині першій статті 74 КАС України.

Восьмий апеляційний адміністративний суд надав оцінку вказаним аргументам в оскаржуваній постанові від 06 березня 2024 року, зазначивши про їх безпідставність з огляду на те, що додані БЕБ до даної справи документи містять інформацію з обмеженим доступом (службову інформацію) відповідно до Переліку відомостей № 27 і справа розглядалась в закритому судовому засіданні з метою захисту інформації, яка охороняється законом (пункт 8 частини першої статті 10 КАС України). При цьому, представник позивача Федик С.Є ознайомився з долученими відповідачем документами із грифом "ДСК", попереджений судом про обов`язок не розголошувати інформацію, яка отримана в ході ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується письмовою розпискою останнього від 27 лютого 2024 року.

Принагідно відмітити, що будь-яких тверджень та аргументів з приводу обмеження в ознайомленні з матеріалами справи, які мають гриф "ДСК", відзив представника позивача Федика С.Є. не містить. Про це він не повідомляв суду й під час судового засідання 06 березня 2024 року, не подавав письмових пояснень щодо обмеження судом його права на ознайомлення з матеріалами справи.

Більше того, до касаційної скарги представник позивача Федик С.Є. додав копію витягу з Журналу видачі справ для ознайомлення у Восьмому апеляційному адміністративному суді, з якої слідує, що 27 лютого 2024 року Федику С.Є. було видано для ознайомлення усі матеріалами справи № 500/3034/23 в кількості 3 томів, про що свідчить власноручний підпис останнього та помічника судді у цьому журналі.

Зазначене у своїй сукупності не дає Суду підстав уважати, що право представника позивача бути обізнаним про докази та знайомитися з ними було порушено.

Колегія суддів уважає достатньо слушними доводи БЕБ про те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року прийняті на підставі одних і тих самих доказів (документів з грифом "ДСК"), які представник позивача вважає недопустимими. Проте, у касаційній скарзі позивач просить скасувати саме постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, тоді як рішення суду першої інстанції, винесене на користь позивача на підставі тих самих доказів, уважає правомірним та просить залишити в силі.

Той аргумент представника позивача, що він знайомився з матеріалами справи лише 15 хвилин свідчить, що він визначив достатнім для себе такий час, щоб ознайомитися зі справою, і ніяким чином не вказує на те, що йому не було надано всі матеріали справи.

Підсумовуючи наведене Верховний Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм статей 8, 9 та частини першої статті 74 КАС України в контексті недотримання таких засад адміністративного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі та прийняття постанови на підставі недопустимих доказів (поданих з порушень установленого законом порядку).

Оцінюючи доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 500/1970/19, колегія суддів звертає увагу на наступне.

При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у згаданій постанові Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, водночас обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Окремими положеннями статей 94 та 79 КАС України визначено особливості використання як засобів доказування письмових доказів (копій та оригіналів), а також особливості їх подання до суду та учасникам справи. Важливою вимогою використання копії письмового доказу як достовірного та допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.

За результатами касаційного розгляду справи № 500/1970/19 Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, порушення принципів змагальності та рівності сторін під час розгляду даної справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Цьому висновку послугувало те, що третя особа, не тільки передчасно не надіслала учасникам справи копій витребуваних документів, але й додані до суду копії документів, не містять будь-яких ознак належного засвідчення копій документів (не зрозуміло, хто завірив документи, посада особи, дата завірення).

Як зазначив Верховний Суд, 15 вересня 2020 року відбулося відкрите судове засідання у справі, за участю представників позивача та відповідача, проте зазначене засідання, відповідно до протоколу судового засідання тривало десять хвилин. При цьому більшість часу представники сторін надавали свої пояснення щодо підтримки апеляційної скарги або заперечень проти неї, доповідь матеріалів справи тривала не більше 50 секунд, вивчення матеріалів справи не більше 5 секунд. Зазначене свідчить про неможливість належного дослідження та оцінки доказів, які надійшли на адресу суду 15 вересня 2020 року, тобто в день судового засідання. Судом не з`ясовано наявність у сторін витребуваних у третьої особи документів. Більше того, з протоколу судового засідання взагалі не вбачається повідомлення судом представників позивача та відповідача про наявність таких документів в матеріалах справи.

Слід наголосити, що наведений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року правовий підхід щодо застосування норм КАС України є аналогічний тому, який застосований у цій постанові по справі за позовом ОСОБА_1 .

Водночас, на відміну від справи, що розглядається, особливістю якої є те, що більшість документів, які в ній містяться, мають гриф "ДСК", у справі №500/1970/19 мало місце неознайомлення сторін (позивача та відповідача) з витребуваними судом апеляційної інстанції у третьої особи документами, що містять відкриту інформацію, та взагалі не повідомлення судом апеляційної інстанції представників позивача та відповідача про наявність таких документів у матеріалах справи. У справі № 500/1970/19 Верховний Суд установив, що витребувані апеляційним судом документи, на підставі яких судом апеляційної інстанції прийнято оскаржуване рішення, надійшли на адресу суду 15 вересня 2020 року, тобто в день, коли судом прийнято остаточне рішення у справі. Вказані документи не надсилалися третьою особою іншим учасникам справи всупереч статті 79 КАС України.

Разом із тим, у справі № 500/3034/23 значна частина документів містить інформацію з обмеженим доступом (для службового користування), та була направлена до суду завчасно, з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері обігу інформації з обмеженим доступом, а саме засобами Фельд`єгерської служби Держспецзв`язку. При цьому колегія суддів з`ясувала, що представники позивача були ознайомлені з інформацією, яка міститься у документах з грифом "ДСК".

Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Відтак, не заперечуючи необхідності врахування висновків Верховного Суду у справі № 500/1970/19 у контексті застосування загальних принципів доказування, колегія суддів зауважує, що обставини, до яких ці висновки застосовувались у справі № 500/1970/19, є відмінними від тих, які існують у даній справі. За таких умов наведений правовий підхід Верховного Суду не є прикладом (не)правильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

На тлі наведеного колегія суддів констатує, що доводи касатора, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження у ході касаційного розгляду справи.

Решта доводів скаржника зводяться виключно до незгоди позивача з рішенням суду апеляційної інстанції та переоцінки доказів і не містять взаємозв`язку із визначеними КАС України підставами касаційного оскарження, а тому не мають правового підґрунтя для надання оцінки судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені у цій постанові висновки, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

................

Перейти до повного тексту