ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 378/450/21
провадження № 51-2009км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
ОСОБА_1,
суддів
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю: секретаря судового засідання засудженого захисника прокурора
ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Плоске Таращанського р-ну Київської області, жителя АДРЕСА_2,
та його захисника ОСОБА_6 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 15 років.
2. Суд визнав доведеним, що 01 лютого 2021 року близько 10:00, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, засуджений численними ударами в голову та тулуб ОСОБА_8 спричинив їй тілесні ушкодження, після чого переніс до гаража, де розчленував тіло і спалив у грубі.
3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Засуджений, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Він стверджує, що суди попередніх інстанцій зробили висновок про його винуватість, ґрунтуючись на припущеннях, оскільки не було проведено огляду та судово-медичного дослідження трупа, і не взято до уваги застосування до нього недозволених методів, що підтверджується висновком експерта, а також акти виконання водолазних робіт від 11, 23 та 24 лютого 2021 року, які підтверджують його алібі.
6. Крім цього, стверджує про порушення права на захист, непроцесуальні методи впливу та тиск з боку органу розслідування, а також недопустимість доказів, зокрема:
показань свідків, які не доводять винуватість засудженого;
рапорту чергового Ставищенського відділення поліції, який є сумнівним доказом винуватості засудженого і суперечить змагальному характеру кримінального розгляду;
результатів слідчих та процесуальних дій, експертних досліджень та показань свідків, оскільки стороні захисту не було відкрито "повідомлення про початок досудового розслідування";
результатів огляду місця події від 04 та 05 лютого 2021 року, оскільки засуджений не надавав згоду на їх проведення;
результатів слідчого експерименту від 05 лютого 2021 року, оскільки його було проведено з процесуальними порушеннями та порушенням права на захист засудженого;
вилученого автомобіля, ключів від нього, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та речей, вилучених в автомобілі, оскільки суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було порушено вимоги частини 2 статті 234 КПК;
результатів огляду місця події від 05 лютого 2021 року, оскільки спеціалісти СОГ були задіяні одночасно в проведенні слідчого експерименту та вилученні автомобіля;
біологічних зразків, відібраних за відсутності захисника;
постанови про залучення законного представника малолітніх дітей від 05 лютого 2021 року, оскільки на той момент засуджений ще не набув статусу підозрюваного та під час винесення постанови було порушено його право на захист та позбавлено права на апеляційне оскарження цих протизаконних дій;
постанови про відібрання біологічних зразків для експертного дослідження у малолітніх свідків, оскільки відібрання біологічних зразків є недопустимим втручанням в особисте життя;
висновку судово-психіатричної експертизи від 02 березня 2021 року, оскільки в експертизі експерт надає внутрішню, суб`єктивну оцінку зовнішньому вигляду засудженого та не дає відповіді, хто вчинив злочин;
висновків експертиз від 06, 08, 19, 23 квітня, 21 травня та 01 червня 2021 року, оскільки частина з них не проведена у 30-ти денний строк, а частину проведено експертами, які можуть бути залежними від органу досудового розслідування, оскільки входять в структуру Міністерства внутрішніх справ України;
протоколу огляду місця події від 12 квітня 2021 року, оскільки він суперечить протоколу огляду місця події від 04 квітня 2021 року;
висновку експерта № 93-мк від 27 травня 2021 року, оскільки експерт не дає ствердної відповіді на поставлені питання;
висновку судово-психіатричної експертизи № 268 від 11 червня 2021 року, оскільки проведення слідчого експерименту та судово-психіатричної експертизи в змішаному форматі суперечить методиці проведення судово-психіатричних експертиз;
протоколу проведення слідчого експерименту від 01 квітня 2021 року, оскільки він не містить ознак відтворення дій;
матеріалів ЄО № 2226 та № 2239 від 01 та 03 жовтня 2020 року, оскільки сторона обвинувачення не повинна представляти докази негідної репутації підозрюваного;
висновку судово-психіатричного експерта № 78 від 10 лютого 2021 року, оскільки не підтверджено відсутність проявів стану сильного душевного хвилювання.
7. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
8. Він стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не визнав недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 05 лютого 2021 року, оскільки під час судового розгляду засуджений повідомив, що показання він надавав під тиском правоохоронних органів.
9. Крім цього, зазначає, що слідчий експеримент за участю засудженого не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а полягає виключно у проголошенні показань, а тому його належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст частини 4 статті 95 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. У судовому засіданні сторона захисту підтримала свої касаційні скарги.
11. Сторона обвинувачення заперечила проти задоволення касаційних скарг та просила залишити судові рішення без зміни.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Щодо відомостей, отриманих під час слідчих експериментів
14. Сторона захисту стверджує, що показання засудженого під час слідчого експерименту є наслідком поганого поводження, застосованого до нього з метою отримати від нього зізнання, посилаючись на виявлені в нього тілесні ушкодження.
15. Як неодноразово зазначав Суд, коли особа небезпідставно заявляє про те, що вона була піддана жорстокому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень на порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це положення вимагає проведення ефективного офіційного розслідування[1]. Водночас, щоб такий обов`язок виник, заява має бути "небезпідставною", тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, - якщо це не можливо з об`єктивних причин, - повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана "небезпідставною" і не створює обов`язку її розслідування[2].
16. Суд зазначає, що засуджений заявив про погане поводження з ним лише під час дебатів у суді першої інстанції. Його заява не містила жодних фактичних обставин такого поводження, які давали можливість їх перевірити. В касаційній скарзі не зазначено, що завадило засудженому своєчасно повідомити про погане поводження.
17. За таких обставин Суд не вважає заяву засудженого про погане поводження "небезпідставною", а його свідчення отриманими внаслідок поганого поводження з ним, і відхиляє цей довід сторони захисту.
18. Щодо інших доводів про недопустимість відомостей, повідомлених під час слідчих експериментів, Суд зазначає, що КПК не виключає можливості використання показань, наданих на досудовому розслідуванні. Зокрема, Суд визнав можливим використання результатів слідчих експериментів за умови, якщо:
- до особи не застосовувався протиправний тиск;
- слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- права особи на захист і правову допомогу були забезпечені;
- слідчу дію проведено за участю понятих;
- під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис;
- особі були детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії[3].
19. За умови додержання належної процедури проведення слідчого експерименту, саме по собі посилання судів попередніх інстанцій на відомості, що отримані в результаті цих слідчих дій за участю засудженого, які за висновків цих судів проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, не свідчить про те, що суди порушили вимоги частини 4 статті 95 КПК[4].
20. Крім того, Суд неодноразово зазначав, що якщо учасник судового процесу під час судового розгляду підтверджує свої позасудові показання, він тим самим інкорпорує їх в свої судові показання. За таких обставин посилання у вироку на його позасудові свідчення не є порушенням кримінального процесуального закону.[5]
21. Суд нагадує, що засуджений не заперечував свою причетність до подій, які відбувалися після смерті потерпілої, заявивши, що він визнає себе "винуватим у тому, що зробив пізніше". Під час слідчих експериментів 05 лютого і, особливо, 01 квітня 2021 року він також заперечував вбивство потерпілої, давши однак детальні пояснення щодо своїх подальших дій, пов`язаних із знищенням її тіла. За таких обставин Суд не вважає посилання судів попередніх інстанцій на відомості, отримані під час слідчих експериментів, порушенням процесуального закону.
22. Також Суд відхиляє довід сторони захисту про недопустимість слідчого експерименту 05 лютого 2021 року у зв`язку з його проведенням у нічний час. Частиною 4 статті 223 КПК передбачено, що проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 години до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.
23. Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованими ці доводи сторони захисту.