ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 187/976/19
провадження № 51-1985 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника
потерпілої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019040520000248 за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 - на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року стосовно ОСОБА_9 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно неї закрито у зв`язку зі звільненням ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності.
Також цією ухвалою залишено без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_10 процесуальні витрати в розмірі 10 000 грн.
За обставин, детально викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_9 обвинувачувалася в тому, що 17 травня 2019 року близько 13:00 на території Центрального ринку, розташованого на просп. Петра Калнишевського, 4 у смт Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, під час сварки з ОСОБА_10, на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків умисно завдала їй близько 2 ? 3 ударів руками в грудну клітку, а також умисно подряпала обличчя та верхню ліву кінцівку, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя і лівого передпліччя, синців правої молочної залози, які належать до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року частково задоволено апеляційні скарги захисників обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, змінено ухвалу місцевого суду: виключено з мотивувальної та резолютивної частин рішення про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 процесуальних витрат у розмірі 10 000 грн. У решті ухвалу залишено без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить змінити ухвалу суду апеляційної інстанції і вирішити питання про розподіл процесуальних витрат шляхом стягнення з обвинуваченої ОСОБА_9 документально підтверджених процесуальних витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представника потерпілої, у розмірі 10 000 грн.
На обґрунтування своїх доводів представник потерпілої посилається на те, що:
- змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та не врахував відповідної практики Верховного Суду, що, на переконання представника потерпілої, призвело до ухвалення незаконного й необґрунтованого судового рішення, яке обмежило право потерпілої на відшкодування її витрат на захист своїх прав у кримінальному провадженні;
- відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17), потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається в нього незалежно від того, чи завершено розгляд кримінального провадження винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження. Таким чином, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливості вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити це питання в будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті;
- положення, що стосуються процесуальних витрат, регламентовані гл. 8 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Натомість приписи, які стосуються цивільного позову, визначені гл. 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням;
- потерпіла ОСОБА_10 понесла процесуальні витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого ? адвоката ОСОБА_8 за договором про надання правової допомоги від 22 жовтня 2020 року, в сумі 10 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження належним чином завіреними копіями додаткової угоди № 1 до цього договору та квитанції до прибуткового касового ордера від 22 жовтня 2020 року № 1;
- документально підтверджені витрати, понесені потерпілою ОСОБА_10 на правову допомогу, які не є збитками/шкодою в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до положень ст. 58, п. 1 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 120, ч. 1 ст. 124, статей 125, 126 КПК є процесуальними витратами потерпілої, підлягають розподілу за наслідками розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 ;
- нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо неї виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження в зазначеній формі, без використання свого права на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, процесуальні витрати повинна відшкодовувати саме вона;
- під час судового розгляду у місцевому суді представник потерпілої ОСОБА_10 ? адвокат ОСОБА_8 подала окреме від цивільного позову клопотання про розподіл процесуальних витрат, яке жодним чином не стосувалося вирішення заявленого потерпілою цивільного позову про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. За таких обставин суд першої інстанції, враховуючи доводи учасників кримінального провадження, вимоги законодавства та практику Верховного Суду із зазначеного питання, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника потерпілої у зв`язку з наявністю підстав для стягнення з обвинуваченої ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_10 документально підтверджених процесуальних витрат на правову допомогу;
- висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з обвинуваченої ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_10 процесуальних витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги її представника, є необґрунтованим, оскільки закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 з нереабілітуючих підстав та застосування щодо неї більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє останню від сплати процесуальних витрат на надання потерпілій правової допомоги.
Наведене вище, на переконання представника потерпілої, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу представника потерпілої не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 та прокурор ОСОБА_5 підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити. При цьому представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 пояснила, що сума 10 000 грн, зазначена у ордері № 1, який доданий і до цивільного позову і до клопотання про розподіл процесуальних витрат, є однією і тією самою сплаченою сумою. Це сума за участь у кримінальному провадженні, яке передбачало складання процесуальних документів, у тому числі цивільного позову, та є фіксованою сумою, сплаченою за договором;
- захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги представника потерпілої, просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 433 КПК і беручи до уваги те, що представник потерпілої в касаційній скарзі не оскаржує ухвал місцевого та апеляційного судів щодо звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження стосовно неї, Суд не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Щодо доводів касаційної скарги представника потерпілої про безпідставне, на її думку, виключення судом апеляційної інстанції з мотивувальної та резолютивної частин ухвали місцевого суду рішення про стягнення з ОСОБА_9 на користь потерпілої процесуальних витрат у розмірі 10 000 грн колегія суддів зазначає таке.
Процесуальні витрати це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно, та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки.
В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку із цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.
При цьому питання про розподіл таких витрат повинно вирішуватися індивідуально в кожному кримінальному провадженні з урахуванням усіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.
Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються в тому числі з витрат на правову допомогу.
Як обґрунтовано зазначила в касаційній скарзі представник потерпілої, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані гл. 8 КПК, у той час як положення, які стосуються цивільного позову, визначені гл. 9 КПК, що свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
За змістом положень ч. 1 ст. 129 КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вирокуабо постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства, під час якого суддя зобов`язаний буде вирішити і питання про відшкодування процесуальних витрат, пов`язаних із поданням позову.
Водночас відповідно до п. 28 постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 грудня 2024 року (справа № 686/1699/20, провадження № 51-2680 кмо 21), крім витрат на залучення експерта стороною захисту, з особи, звільненої від кримінальної відповідальності, можуть бути стягнуті також і витрати, понесені потерпілим у зв`язку з кримінальним провадженням, яке закінчилося звільненням від відповідальності.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За частиною 3 ст. 26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до положень, передбачених ст. 125 КПК, суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК у резолютивній частині ухвали, крім іншого, має бути зазначено висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.
Зі змісту ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року вбачається, що захисник ОСОБА_11 в цьому суді оскаржував ухвалу місцевого суду саме з тих підстав, що було помилково вирішено питання про стягнення 10 000 грн витрат на правову допомогу ОСОБА_10 в межах кримінального провадження, оскільки остання просила стягнути такі витрати в межах цивільного позову, який місцевий суд залишив без розгляду.
До позовної заяви було долучено квитанцію до прибуткового ордера № 1 про сплату 10 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 22 жовтня 2020 року.
У касаційній скарзі представник потерпілої зазначає, що під час судового розгляду у суді першої інстанції вона подала окреме від цивільного позову клопотання про розподіл процесуальних витрат, яке не стосувалося вирішення заявленого потерпілою цивільного позову про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, і долучила до нього квитанцію до прибуткового ордера № 1 про сплату 10 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 22 жовтня 2020 року.
Таким чином, як до цивільного позову про відшкодування витрат на правову допомогудодано ордер № 1 про сплату 10 000 грн, так і до клопотання про розподіл процесуальних витрат додано ордер № 1 на суму 10 000 грн, у яких зазначено підставу: договір про надання правової допомоги від 22 жовтня 2020 року.
З огляду на це не є зрозумілим, яких саме витрат стосується сума, сплачена за прибутковим ордером № 1 від 22 жовтня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги, дійшов висновку, що факт понесення потерпілою матеріальних витрат на правову допомогу не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, указаних витрат.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки місцевий суд звільнив обвинувачену ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК кримінальне провадження щодо неї закрито, а цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди було залишено без розгляду, то витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, а саме процесуальні витрати в розмірі 10 000 грн, не підлягають стягненню з ОСОБА_9 .
Водночас будь-яких мотивів стосовно того, що доводи апеляційної скарги про те, що стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн були заявлені у позові потерпілої, який залишений місцевим судом без розгляду, і що такі доводи не підлягають задоволенню саме із цих підстав, ухвала суду апеляційної інстанції не містить.
У пункті 1 договору про надання правової допомоги від 22 жовтня 2020 року, долученого до касаційної скарги, вказано, що його предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту ? потерпілій у кримінальному провадженні № 12019040520000248 від 03 червня 2019 року за ч. 1 ст. 125 КК.
У той же час у пунктах 1.1 та 1.2 зазначено, що адвокат зобов`язується надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права, організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, які підготував клієнт.
Будь-які документи чи розрахунки на підтвердження того, які саме понесені процесуальні витрати, сплачені за ордером № 1 від 22 жовтня 2020 року,пов`язані з поданням потерпілою цивільного позову, а які з них пов`язані безпосередньо з участю представника потерпілої саме у кримінальному провадженні та не пов`язані з вирішенням цивільного позову, у матеріалах провадження відсутні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
За приписами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тож, Суд позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій,а отже, і вирішувати питання, щодо яких саме процесуальних витрат суд апеляційної інстанції прийняв рішення, а щодо яких - ні, що має суттєве значення, оскільки витрати, понесені на правову допомогу в частині розгляду цивільного позову, з огляду на зазначене вище не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
З урахуванням викладеного, а також положень статей 433, 436 КПК Суд позбавлений можливості змінити ухвалу суду апеляційної інстанції та вирішити питання про розподіл процесуальних витрат, як про це порушує питання вкасаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_8 .
Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК), які перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування ухвали цього суду.
За таких обставин касаційна скарга представника потерпілої ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого потрібно урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 369, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд