ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 309/4703/14-ц
провадження № 61-14903св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року в складі суддів Кожух О. А., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") подало заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі за позовною заявою ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня
2014 року заяву ПАТ "Універсал Банк" про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання задоволено.
Поновлений строк пред`явлення виконавчого листа № 2-852/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, ОСОБА_3 за кредитним договором до виконання.
У листопаді 2020 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат
Бухтоярова О. В., подав апеляційну скаргу на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року та одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат
Бухтоярова О. В., на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року повернуто до Хустського районного суду Закарпатської області для належного оформлення та вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 29 січня
2021 року відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 309/4703/14-ц за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 13 липня
2023 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі № 309/4703/14-ц за позовом ПАТ "Універсал Банк" до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині розгляду заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2-852/2010.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О. В., на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року у справі № 309/4703/14-ц, залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 листопада 2024 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат
Бухтоярова О. В., через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду
від 03 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати вказану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О. В., на ухвалу Закарпатського апеляційного суду
від 03 жовтня 2024 року, витребувано матеріали справи.
03 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (частину другу статті 389 ЦК України).
У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О. В. зазначив, що оскаржувана ухвала була постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження боржник зазначив, що копію ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року, яку він оскаржив в апеляційному порядку, він не отримував, про розгляд справи за заявою ПАТ "Універсал Банк" про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не знав, судові повістки не отримував, матеріали справи не містять жодних відомостей про його залучення до участі у справі та належне повідомлення про розгляд справи.
Про наявність оскаржуваної ухвали дізнавалась адвокат ОСОБА_3 - Бухтоярова О. В. 23 листопада 2020 року, під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 309/877/16-ц, після чого 30 листопада 2020 року остання звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року
ОСОБА_3 було поновлено строку на апеляційне оскарження ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Вказана ухвала набрала законної сили, в ній встановлені обставини щодо поважності причин поновлення пропуску строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, заявнику наданий строк для усунення недоліків, зокрема в частині надання ним доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
На виконання вказаної ухвали 22 січня 2024 року ОСОБА_3 направив заяву з відповідним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, після чого апеляційним судом призначено судове засідання та продовжений розгляд справи, однак 03 жовтня 2024 року постановлено ухвалену про залишення заяви без розгляду.
Разом з тим, ЦПК не містить норм, які передбачають право суду можливість залишити апеляційну скаргу без руху після відкриття провадження у справі та за умови існування діючої, нескасованої ухвали про відкриття апеляційного провадження, визнання причин для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними.
Неправильним є твердження апеляційного суду про те, що факт пред`явлення виконавчого листа до виконання, як і факт відкриття виконавчого провадження, доводить обізнаність ОСОБА_3 про наявність ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року, оскільки суму боргу останній не погашав, вимоги ПАТ "Універсал Банк"" були задоволені за рахунок іпотечного майна ОСОБА_1, що встановлено постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року.
Суд апеляційної інстанцій не дослідив не надав жодної оцінки наданим боржником доказам.
Позиція інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", яке є правонаступником ПАТ Універсал Банк", подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті
411 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
У рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Отже, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIII), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У пункті 9 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
Ураховуючи, що апеляційна скарга була подана ОСОБА_3 03 грудня
2020 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України у редакції, Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" під час розгляду апеляційної скарги.
У частині першій статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Строки на апеляційне оскарження встановлені статтею 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали).
Відповідно до вказаної статті, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2010 року у справі № 2-852/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" 267 545,69 грн заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн державного мита та 120 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
На підставі вказаного рішення суду 25 жовтня 2010 року виданий виконавчий лист № 2-852/10 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня
2014 року заяву ПАТ "Універсал Банк" про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання задоволено.
Провадження у справі № 2-852/10 відновлено в частині розгляду заяви про вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, питання щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання розглядалось за відсутності боржника ОСОБА_4 .
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О. В., подав апеляційну скаргу 30 листопада 2020 року, тобто через шість років після вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О. В., на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року у справі № 309/4703/14-ц, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 станом на серпень 2019 року достовірно знав про пред`явлення виконавчого листа
№ 2-852/10 до виконання, про прийняття виконавцем до виконання виконавчого документу і відкриття виконавчих проваджень, яке є можливим лише за умови дотримання строку пред`явлення такого документа до виконання, а також про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. ОСОБА_3, як сторона виконавчого провадження, мав можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, а також оскаржувати постанови приватного виконавця у передбаченому законом порядку, однак таким правом не скористався. Одна з апеляційною скаргою боржник звернувся 30 листопада 2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого на апеляційне оскаження.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області від 01 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа
№ 2-852/10 про стягнення заборгованості за кредитним договором, боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначений ОСОБА_3
21 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження
№ НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-852/2010 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, резолютивна частина вказаної постанови містить посилання на те, що сума боргу за виконавчим документом була сплачена у повному обсязі, таким чином рішення суду є виконаним, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження сплачені також у повному обсязі.
Крім того, зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області
21 серпня 2019 року в іншому виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання того ж виконавчого листа № 2-852/2010, де боржником значиться ОСОБА_2, вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження було також фактичне виконання рішення суду та сплата суми боргу у повному обсязі саме солідарним боржником ОСОБА_3 .
Зазначені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_3 про наявність виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа
№ 2-852/2010, виданого на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2010 року.
Доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
Доводи боржника ОСОБА_3 про те, що сума боргу за виконавчим листом
№ 2-852/10 ним сплачена не була, а була погашена шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належав ОСОБА_1, за встановлених апеляційним судом обставин щодо обізнаності ОСОБА_3 про наявність виконавчого провадження, не впливає на висновки апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року.
Так, як вбачається зі змісту постанови Закарпатського апеляційного суду
від 13 вересня 2021 року, згідно заяви ОСОБА_1 від 26 березня 2015 року, останній просив на виконання виконавчого листа № 2-852/10 від 25 жовтня
2010 року звернути стягнення на квартиру
АДРЕСА_1 та надавав згоду на її реалізацію.
Постановою державного виконавця від 30 травня 2016 року у виконавчому провадженні № 46087399 виконавчий документ був повернутий стягувачеві на підставі пункту третього частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV), оскільки попри пропозицію державного виконавця залишити за собою для погашення боргу арештоване майно боржника, нереалізоване з прилюдних торгів, стягувач відмовився залишити за собою це майно.
У подальшому на примусове виконання цього виконавчого листа постановами від 25 серпня 2016 року були відкриті виконавчі провадження: № НОМЕР_3 щодо ОСОБА_1, № НОМЕР_4 щодо ОСОБА_2 і постановою від 02 червня
2016 року № НОМЕР_5 щодо ОСОБА_3 .
Виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо боржника ОСОБА_1 після реалізації квартири та земельної ділянки, повернуто стягувачу на підставі пункту третього частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення).
Виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 щодо боржника ОСОБА_2 постановою державного виконавця від 30 березня 2018 року повернуто стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
Виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 щодо боржника ОСОБА_3 постановою державного виконавця від 30 березня 2018 року повернуто стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
01 серпня 2019 року були відкриті виконавчі провадження
№ НОМЕР_2 та № НОМЕР_6 відповідно щодо боржників ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, в межах яких останнім була сплачена сума боргу за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2010 року у повному обсязі, що стало підставою для закриття виконавчих проваджень на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" .
Відомості щодо оскарження рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2010 року, на підставі якого був виданий виконавчий лист № 2-852/10, строк пред`явлення до виконання якого поновлений ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року, відсутні. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2010 року на цей час є виконаним.
Матеріали справи містять докази лише щодо оскарження рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2016 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 донарахованих відсотків, суми інфляційних втрат, суми трьох процентів річних.
Зазначене рішення було скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року в частині задоволення позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про солідарне донарахованих відсотків, суми інфляційних втрат, суми трьох процентів річних.
Однак зазначені обставини, на які звертає увагу ОСОБА_3 у касаційній скарзі, не впливають на висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа № 2-852/10, виданого на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2010 року, до виконання.
Щодо доводів ОСОБА_3 про неможливість постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху після відкриття провадження, Верховний Суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О. В., на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року.
В подальшому, після відкриття апеляційного провадження та повідомлення учасників справи про його розгляд, ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів", яке є правонаступником стягувача ПАТ "Універсал Банк", звернулося до апеляційного суду із відзивом на апеляційну скаргу, в якому зазначило про обізнаність ОСОБА_6 про виконавче провадження та відповідно порушення останнім строку на апеляційне оскарження ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року. В обґрунтування вказаних доводів стягувачем надані відповідні докази. Саме вказані обставини були підставою для залишення апеляційної скарги буз руху.
Апеляційний суд, постановивши ухвалу від 17 січня 2024 року, залишив апеляційну скаргу ОСОБА_6 без руху, тим самим надав можливість останньому звернутися із заявою, зазначивши інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
При цьому, ЦПК не забороняє можливості постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху після відкриття апеляційного провадження.
Отже, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про поновлення строку належним чином дослідив причини пропуску строку на апеляційне оскарження, надав оцінку всім обставинам, на які посилався боржник як на підставу для поновлення такого строку та дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року та залишення апеляційної скарги без розгляду.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ) у рішенні у справі "Рябих проти росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У рішенні в справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява
№ 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення) ЄСПЛ вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Враховуючи те, що оскаржувана ухвала стосувалась вирішення питання щодо поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, на підставі такої ухвали були видані виконавчі листи, після примусового виконання яких, рішення суду виконано у повному обсязі, при цьому боржник мав можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та оскаржувати дії та постанови приватного виконавця у передбаченому законом порядку, однак таким правом не скористався, поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду в даному випадку буде порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та не призведе до захисту порушених прав.