ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 761/4688/20
провадження № 61-5235св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛПІС-УКРАЇНА",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сініченко Ігор Сергійович, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Саадулаєва А. І., від 06 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В., від 12 лютого 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 липня 2019 року о 18:40 год ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "Lexus" LX 570, державний номерний знак НОМЕР_1, на площі Перемоги, 1 в м. Києві здійснював маневр розвороту на сигнал світлофору, який дозволяє рух. Натомість ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_2, проявив неуважність до дорожньої обстановки та при ввімкненні для його напрямку руху сигналу світлофора, що дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю "Lexus" LX 570, який завершував рух через перехрестя (маневр розвороту), що призвело до зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого, автомобілі отримали технічні пошкодження. Обставини ДТП зафіксовані відеореєстраторами автомобіля "Lexus" LX 570 та автомобіля, який рухався за ним.
3. Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення № 276604 від 19 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки водій автомобіля "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_2, при виїзді на перехрестя не надав дороги автомобілю позивача, який знаходився на перехресті, та допустив з ним зіткнення.
4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 1 004 086,85 грнв рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 грн - моральної шкоди.
5. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня
2021 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", ТОВ "ЕЛПІС-УКРАЇНА".
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 12 лютого 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
7. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва
від 02 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
8. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанцій 12 200 грн.
9. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, вказали, що відсутність вини відповідача та наявність вини позивача у ДТП підтверджені постановами суду у справах про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, а правові підстави для стягнення шкоди з відповідача на користь позивача відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат
Сініченко І. С. просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 06 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 12 лютого 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 10 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Сініченко І. С. подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у червні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
13. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 10 грудня 2019 року
у справі № 925/698/16, у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 904/1427/21, від 16 грудня 2020 року у справі № 910/17528/15,
від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15, від 03 серпня 2022 року
у справі № 160/5671/21, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17,
від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 12 травня 2022 року
у справі № 569/11507/21, від 29 вересня 2021 року у справі № 460/6117/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Вважає, що судові рішення у справах № 761/29892/19 та № 761/39575/19 про адміністративне правопорушення є обов`язковими у цивільній справі лише в частині факту ДТП та участі в ній сторін, тоді як висновки щодо визнання вини (або невинуватості) є правовою оцінкою обставин ДТП, яка не має обов`язкового характеру для цивільного суду.
17. Зауважує, що судами не надано оцінки висновкам експертів, а саме: висновку № 125 експертного дослідження від 08 серпня 2019 року щодо обставин та механізму ДТП, висновку автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП від 21 липня 2019 року, висновку судової автотехнічної експертизи № 4401-Е від 18 липня 2023 року, висновку № 34/21 автотоварознавчої експертизи від 02 березня 2021 року, висновку щодо вартості матеріального збитку № 411/07-19 від 27 липня 2019 року, які підтверджують факт порушення відповідачем ПДР України та завдання шкоди позивачу.
18. Крім того, він надавав відеозаписи, на яких детально зафіксовано обставини ДТП, проте вони не оглядались судом. Наявність цих відеозаписів, як і більшості висновків експертів, не відображена у судових рішеннях.
19. Звертає увагу, що відповідач жодних експертиз не проводив та відповідних висновків не долучав, клопотань про призначення комісійних та/або комплексних експертиз чи виклику експертів не заявляв, що свідчить про усвідомлення ним своє вини у завданні шкоди.
20. Вважає, що у справах № 761/29892/19 та № 761/39575/19 про адміністративне правопорушення питання про заподіяння матеріальної шкоди, а також її відшкодування не вирішувалось, у цих справах відсутні відомості як про механізм пошкоджень автомобілів, ступінь вини кожного з учасників ДТП, можливість її уникнення/зменшення, розрахунок розміру заподіяної шкоди тощо.
21. Наголошує, що оскільки у справах про адміністративне правопорушення обставини пов`язані із завданням шкоди не були предметом розгляду, тому судові рішення у цих справах не мають преюдиційного значення для вирішення цивільного спору. Наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, зокрема у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не тотожно її винуватості у завдані матеріальної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
22. 21 липня 2019 року, приблизно о 18:40 год, в м. Києві на площі Перемоги, 1 водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "Lexus LX 570", державний номерний знак НОМЕР_1, повертаючи ліворуч при червоному сигналі світлофору, не надав перевагу в русі автомобілю "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, що рухався в зустрічному напрямку прямо на дозволяючий (зелений) сигнал світлофору, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх механічних пошкоджень, чим ОСОБА_1 порушив вимоги
пункту 16.6 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
23. 02 вересня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва винесено постанову у справі № 761/29892/19 про адміністративне правопорушення, якою за вказане ДТП до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1, оскільки автомобіль "Lexus LX 570", державний номерний знак НОМЕР_1, після виїзду на площу Перемоги розташовувався на зустрічній смузі руху відносно автомобіля "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався на зелений сигнал світлофору, а тому, відповідно, водій автомобіля "Lexus LX 570", державний номерний знак НОМЕР_1, зобов`язаний був надати дорогу автомобілю "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_2 .
24. 01 листопада 2021 року Київський апеляційним судом прийнято постанову у справі № 761/29892/19, якою постанову Шевченківським районним судом м. Києва від 02 вересня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, залишено без змін.
25. 12 червня 2020 року Шевченківським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 761/39575/19, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
26. 04 березня 2021 року Київським апеляційним судом прийнято постанову у справі № 761/39575/19, якою постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП скасовано та провадження у справі закрито, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, за відсутністю в діях
ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
30. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
31. Відповідно до частин першої-другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
32. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
33. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
34. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
35. Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
36. У розглядуваній справі встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року у справі № 761/29892/19, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у ДТП, яка сталася 21 липня 2019 року, та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки автомобіль "Lexus LX 570", державний номерний знак НОМЕР_1, після виїзду на площу Перемоги розташовувався на зустрічній смузі руху відносно автомобіля "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався на зелений сигнал світлофору, а тому,відповідно, водій автомобіля "Lexus LX 570", державний номерний знак НОМЕР_1, зобов`язаний був надати дорогу автомобілю "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_2 .
37. Водночас постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі № 761/39575/19 постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП скасовано та провадження по справі закрито, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
38. Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена відсутність вини відповідача та наявність вини позивача у ДТП, внаслідок якої, як зазначає ОСОБА_1, йому завдано майнової та моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідно до приписів статті 1188 ЦК України за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.
39. Судами правильно враховано, що відсутність вини відповідача та наявність вини позивача у ДТП підтверджено судовими рішеннями у справах № 761/39575/19, № 761/29892/19 про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили та відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є обов`язковими для вирішення спірних правовідносин.
40. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 2-1903/11, від 27 травня
2020 року у справі № 301/2507/17.
41. Доводи касаційної скарги про те, що судові рішення у справах про адміністративне правопорушення № 761/29892/19 та № 761/39575/19 є обов`язковими для цивільної справи лише в частині факту ДТП та його сторін, є безпідставними та суперечать приписам частини шостої статті 82 ЦПК України.
42. У постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок згідно з яким, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
43. Колегія суддів зауважує, що протилежний підхід фактично означав би можливість ревізії у цивільному судочинстві висновків судів у справах про адміністративне правопорушення щодо наявності/відсутності у діях особи, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
44. Натомість доводи заявника фактично спрямовані на необхідність суду в межах цивільної справи повторно встановлювати наявність чи відсутність вини сторін у ДТП, діям яких вже надана правова оцінка судами у справах про адміністративне правопорушення.
45. Заперечуючи свою провину у ДТП та стверджуючи про провину відповідача, ОСОБА_1 міг надавати відповідні докази, зокрема й висновки експертів, фото/відеоматеріали тощо, на підтвердження чи спростування цих обставин саме в межах справ про адміністративні правопорушення, які були розглянуті компетентними судами у передбаченій законом процедурі.
46. За встановлених обставин висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 10 грудня 2019 року
у справі № 925/698/16, у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 904/1427/21, від 16 грудня 2020 року у справі № 910/17528/15,
від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15, від 03 серпня 2022 року
у справі № 160/5671/21, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17,
від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 12 травня 2022 року
у справі № 569/11507/21, від 29 вересня 2021 року у справі № 460/6117/20, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
47. Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального і процесуального права та спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
48. Суди належним чином виконали вимоги ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримались вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень і правильно вирішили спір.
49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
51. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
52. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
53. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
54. Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про що просив заявник у касаційній скарзі.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду