ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12518/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційні скарги Департаменту патрульної поліції
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 (суддя Літвінова М. Є.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (Алданова С. О. - головуючий, судді Євсіков О. О., Корсак В. А.), додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія"
до Департаменту патрульної поліції,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції,
2) ОСОБА_1
- на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА",
про стягнення 2 311 351,16 грн,
(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Гудима Є. П., відповідача - Яремчук Л. М.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія" (далі -ТОВ "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія"; ТОВ "ЗУГК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі -Департамент ПП) про стягнення матеріальних збитків у розмірі 2 311 351,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що співробітник Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, керуючи службовим автомобілем, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz GLE 300D, р.н. НОМЕР_1, внаслідок чого останній зазнав механічних пошкоджень. Вина співробітника поліції у скоєнні означеної ДТП встановлена в судовому порядку. На момент ДТП автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, р.н. НОМЕР_1, будучи зареєстрованим на праві власності за ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА", перебував у володінні й користуванні позивача згідно договору фінансового лізингу. Несучи усі ризики, пов`язані з володінням й користуванням названим транспортним засобом, позивач, як лізингоодержувач, сплатив лізингодавцеві повну вартість останнього, визначену графіком платежів. Наведена обставина дозволяє стверджувати, що жодних збитків, пов`язаних з пошкодженням транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 300D внаслідок спірної ДТП лізингодавець не зазнав. Натомість, їх поніс саме позивач, набувши право власності вже на пошкоджений автомобіль. Враховуючи викладене, ТОВ "ЗУГК" заявляло вимогу про компенсацію таких збитків за рахунок відповідача, як з роботодавця, за шкоду, завдану його працівником, розмір яких доводить шляхом надання до господарського суду звіту № 0012.10.22 про оцінку вартості матеріального збитку, актуалізованого звіту № 12/12.02.24 про оцінку вартості матеріального збитку, рецензії від 12.04.2024 на актуалізований звіт № 12/12.02.24 про оцінку вартості матеріального збитку, виконаної рецензентом Стрижаком Д.Є., а також висновку експерта № 14/05-01 від 14.05.2024.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 19.08.2019 між ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд - ліз" (лізингодавець) та ТОВ "Західноукраїнська гірничо - хімічна компанія" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 088-АБУ-Ф-205 (далі в тексті - Договір), відповідно до п. 2.1 якого лізингодавець на підставі замовлення на ТЗ зобов`язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне користування ТЗ на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов`язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором.
Згідно з п. 2.2 Договору ТЗ передається лізингодавцем лізингоодержувачу за актом прийому-передачі ТЗ. Лізингоодержувач користується ТЗ протягом всього строку лізингу.
Термін лізингу визначається сторонами в Графіку платежів. Строк лізингу починає обчислюватися з дня підписання сторонами акта прийому-передачі ТЗ і закінчується в останній день користування ТЗ відповідно до Графіку платежів або в день дострокового розірвання або припинення договору. Строк лізингу може бути змінений за згодою сторін, про що вносяться відповідні зміни до графіку платежів (п. 2.3 Договору).
Лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення строку лізингу і при повному належному виконанні його умов у власність предмет лізингу на підставі підписаної сторонами Угоди про перехід права власності на ТЗ (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 5.6 Договору лізингоодержувач має право після закінчення строку дії договору та/або відповідного Графіку платежів і виконання його умов набути у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану у відповідному Графіку платежів та виконавши всі інші грошові зобов`язання за договором. Вимоги цього пункту договору не застосовуються в разі, якщо у лізингоодержувача є не погашена заборгованість по будь-якому укладеному з лізингодавцем договору та/або графіку платежів.
У п. 10.1 Договору сторони погодили, що з дати передачі ТЗ лізингоодержувачу він несе повну відповідальність за ризики, яким може бути підданий ТЗ.
З метою зменшення ризиків володіння транспортним засобом, ТЗ, зазначений у Графіку платежів, повинен бути застрахований за рахунок лізингоодержувача на весь період дії цього договору та/або графіку платежів за ризиками обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ і договором добровільного страхування ТЗ на випадок повної або часткової втрати ТЗ незалежно від причин такої втрати (схема страхування "Повне КАСКО") та будь-якими іншими ризиками у разі необхідності такого страхування згідно з вимогами діючого законодавства України чи іншої країни у разі перебування (тимчасового виїзду) ТЗ за межі території України з дозволу лізингодавця (п. 10.2 Договору).
Згідно п.п. 10.3, 10.4 Договору лізингоодержувач вказує вид та умови страхування, за якими він хоче застрахувати ТЗ в замовленні на ТЗ. Лізингодавець впродовж 2 робочих днів з моменту передачі ТЗ за актом приймання-передачі ТЗ самостійно укладає договори страхування зі страховиком, вибраним за власним розсудом. Лізингодавець по таким договорами страхування є безумовним вигодонабувачем.
У разі пошкодження, викрадення, незаконного заволодіння ТЗ, якщо дана подія не буде визнана страховою, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю на підставі виставленого рахунку викупну вартість ТЗ, зазначену у відповідному Графіку платежів (п. 6.21 Договору).
За п. 11.1 Договору лізингоодержувач зобов`язаний повернути ТЗ в дату повернення, передбачену відповідним графіком платежів, на СТО, узгодженому сторонами, у присутності уповноважених представників сторін разом з обладнанням та іншими документами, які були надані лізингоодержувачу згідно з актом приймання-передачі ТЗ та з дотриманням умов п. 11.3 цього договору, про що сторони складають та підписують акт повернення ТЗ. В разі, якщо лізингоодержувач повертає ТЗ з виконанням вищезазначених вимог, відповідний Графік платежів до цього договору вважається припиненим з дати такої передачі.
У відповідності до п. 15.2 Договору останній є безстроковим та діє до дати повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним або до дати укладення додаткової угоди про його розірвання (припинення його дії).
30.09.2019 між ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд - ліз" (первісний лізингодавець), ТОВ "Західноукраїнська гірничо - хімічна компанія" (лізингоодержувач) та ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (новий лізингодавець) було укладено Угоду про заміну сторони в договорі фінансового лізингу № 088-АБУ-Ф-205 від 19.08.2019 (надалі - Угода), згідно з п. 1 якої лізингоодержувач, первісний лізингодавець та новий лізингодавець вирішили у договорі фінансового лізингу № 088-АБУ-Ф-205 від 19.08.2019 замінити лізингодавця, а саме: ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд - ліз" на ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА". Тобто з дати, вказаної у пункті 6 даної Угоди, усі права та обов`язки по договору лізингу переходять від первісного лізингодавця до нового лізингодавця.
Угода вступає в силу з 1 жовтня 2019 року, але не раніше дати державної реєстрації змін до відомостей в ЄДРЮОФОПтаГФ, щодо правонаступництва ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (п. 6 Угоди).
На виконання умов договору 03.04.2020 ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" було передано, а ТОВ "Західноукраїнська гірничо - хімічна компанія" прийнято об`єкт лізингу - автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D 4MATIC, номер кузова НОМЕР_2, рік випуску - 2020, вартість - 2 096 964,06 грн, у кількості 1 шт.; пристрій спостереження Teltonika FMB920AECO91/Fleet Management System, вартість - 10 500,00 грн, у кількості 1 шт. Разом з ТЗ передані: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, технічна документація, надана постачальником, у т.ч. сервісна книжка та інструкція з експлуатації ТЗ, поліс страхування ОСЦПВТО "Автоцивілка" та стікер до нього, державні реєстраційні номерні знаки - 2 штуки, сумка-автонабір технічної допомоги, що підтверджується актом прийому - передачі об`єкта лізингу № 088-АБУ-Ф-205/2.
Згідно з п. 3 Графіку платежів № 088-АБУ-Ф-205/2 від 03.04.2020, що є додатком № 2 до Договору, строк лізингу - 24 місяці.
Дата повернення ТЗ - 04.04.2022 (п. 8 Графіку платежів № 088-АБУ-Ф-205/2).
Поряд із цим, матеріали справи не містять акта повернення ТЗ, складеного у порядку п. 11.1 Договору та п. 8 Графіку платежів.
29.04.2022 о 19 год 55 хв на 189 км автодороги М-21 (Виступовичі - Житомир - Могилів Подільський) поблизу с. Сінгури Житомирського району Житомирської області сталася ДТП за участю ТЗ Mercedes-Benz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 (об`єкт лізингу згідно договору № 088-АБУ-Ф-205), під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ СКС MOU-04 МП, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням старшого лейтенанта поліції, інспектора УПП в Житомирській області ДПП ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної ДТП автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17.01.2023 у справі № 278/2390/22, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04.04.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На момент скоєння ДТП транспортний засіб СКС MOU-04 МП, номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1, згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 належав відповідачу - Департаменту патрульної поліції, та був застрахований у АСК "Омега" згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом № 207171650, строком дії з 00:00 08.04.2022 по 23:59:00 07.04.2023, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшизою - 0,00 грн.
Натомість, транспортний засіб Mercedes-Benz GLE 300D, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, застраховано не було.
02.09.2022 ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" та ТОВ "Західноукраїнська гірничо - хімічна компанія" підписали угоду (акт) про перехід права власності на об`єкт лізингу за договором фінансового лізингу № 088-АБУ-Ф-205 від 19.08.2019, згідно графіку платежів № 088-АБУ-Ф-205/2 від 03.04.2020, відповідно до п. 1 якої у зв`язку з виконанням лізингоодержувачем всіх своїх фінансових зобов`язань за графіком платежів № 088-АБУ-Ф-205/2 від 03.04.2020, який є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу № 088-АБУ-Ф-205 від 19.08.2019 (далі - основний договір), до нього переходить право власності на об`єкт лізингу, а саме автомобіль Mercedes-Benz GLE 300 D у кількості 1 одиниця.
Сторони визначили, що право власності на об`єкт лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача з моменту укладення цієї угоди (акта) (п. 2 угоди).
Даною угодою (актом) підтверджується правомірність набуття об`єкта лізингу лізингоодержувачем у власність та є підставою для перереєстрації об`єкта лізингу в державних органах (п. 4 угоди).
02.09.2022 між ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" та ТОВ "Західноукраїнська гірничо - хімічна компанія" було укладено договір № 088-АБУ/2 купівлі-продажу об`єкта лізингу.
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5, транспортний засіб Mercedes-Benz GLE 300D, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 18.04.2023 було перереєстровано на нового власника - ТОВ "ЗУГК", з присвоєнням номерних знаків НОМЕР_6 .
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/12518/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, позовні вимоги ТОВ "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія" задоволено частково. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ТОВ "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія" суму матеріальних збитків у розмірі 2 073 560 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення судів аргументовані тим, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_1 була завдана шкода транспортному засобу Mercedes-Benz GLE 300D, р.н. НОМЕР_1, а між шкодою і протиправною поведінкою зазначеної особи існує прямий причинний зв`язок. Відповідно, у діях ОСОБА_1 наявний повний склад цивільного правопорушення. Тим самим, виходячи з приписів статей 1172, 1187, 1188 ЦК України, саме на Департамент патрульної поліції, як власника ТЗ, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, у даному випадку, покладається обов`язок з відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D, р.н. НОМЕР_1, унаслідок ДТП.
В матеріалах справи наявні докази проведення, за запитом Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, рецензування звіту № 00/12.10.22 та актуалізованого звіту № 12/12.02.24, за наслідками проведення яких рецензентами Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях складені рецензії від 07.12.2023 та від 12.03.2024. Такі рецензування проводилися на підставі копій відповідних звітів, виконаних представником ВПЗ УПП в Житомирській області ДПП та Департаменту патрульної поліції - Іваненком О.
В той же час, матеріали справи містять докази проведення рецензії від 12.04.2024 на актуалізований звіт № 12/12.02.24, складеної рецензентом Стрижаком Д.Є., згідно з якою звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, а також рецензії від 19.04.2024, проведеної Фондом державного майна України за запитом Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції щодо рецензування копії актуалізованого звіту № 12/12.02.24.
Положенням про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв" (далі - Положення), затвердженого наказом Фонду державного майна України 31.10.2011 № 1585/1, не передбачено подання правоохоронними органами повторно запиту щодо проведення рецензування копії актуалізованого звіту про оцінку майна.
В силу Положення, правоохоронні органи, у разі виникнення під час проведення рецензування звіту про оцінку майна рецензентами, що працюють в апараті Фонду державного майна України, його регіональних відділень, звертаються до Фонду державного майна України зі скаргою на оціночну діяльність суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Втім, згідно з листом від 27.03.2024 № 4560/41/28/-2024 Фонду державного майна України, останнім проводилось саме рецензування копії актуалізованого звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 12/12.02.24.
В той же час, за наслідками звернення Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з листом від 26.02.2024 № 2910/41/28-2024 (вхідний регіонального відділення № 10/428 від 26.02.2024) з вимогою щодо рецензування копії актуалізованого звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 12/12.02.24, Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях вже проводилось, в межах 30 календарних днів з дня надходження звіту про оцінку майна до структурного підрозділу, який забезпечує його рецензування, рецензування копії актуалізованого звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 12/12.02.24, за наслідками чого складена рецензія від 12.03.2024.
З огляду на приписи Положення щодо порядку процедури рецензування копії звіту про оцінку майна допускається у разі надходження запитів від правоохоронних органів, а також враховуючи встановлений Положенням спосіб реагування правоохоронними органами у питаннях, що виникають під час проведення рецензування звіту про оцінку майна рецензентами, що працюють в апараті Фонду державного майна України, його регіональних відділень, зокрема, звернення до Фонду державного майна України зі скаргою на оціночну діяльність суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, беручи до уваги складення рецензії від 12.03.2024 за наслідками рецензування копії актуалізованого звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 12/12.02.24, судова колегія критично оцінює рецензію від 19.04.2024 копії актуалізованого звіту № 12/12.02.24, як допустимий та достовірний доказ.
На підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків позивачем, крім зазначених вище звітів, до матеріалів справи надано також висновок експерта № 14/05-01 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 14.05.2024, підготовлений ТОВ "Агентство експертної оцінки України".
Згідно з висновком експерта, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D, р.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження 29.04.2022 (з врахуванням ПДВ) становить 2 203 560,00 грн.
Враховуючи наявність діючого на момент ДТП договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ДПП та АСК "Омега", оформленого полісом № 207171650, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшизою - 0,00 грн, а також виходячи з мети інституту страхування цивільно-правової відповідальності, відповідальність у межах страхового відшкодування (ліміту відповідальності), тобто в межах 130 000,00 грн повинна нести АСК "Омега", тоді як відповідач (страхувальник) - в частині розміру збитку понад страхову суму.
Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки у розмірі 2 073 560,00 грн (2 203 560,00 грн - 130 000,00 грн)
Зважаючи на вказані приписи ЦК України та Закону України "Про фінансовий лізинг", з огляду на положення п.п. 10.1, 15.2 Договору, несучи усі ризики, пов`язані з володінням й користуванням ТЗ Mercedes-Benz GLE 300D, який на момент ДТП застраховано не було, позивач, як лізингоодержувач, сплатив, як вже зазначалось вище, лізингодавцеві за фактом настання ДТП повну вартість об`єкта лізингу, визначену графіком платежів. Відповідно, жодних збитків, пов`язаних з пошкодженням ТЗ Mercedes-Benz GLE 300D, внаслідок вказаної ДТП безпосередньо лізингодавець не зазнав. Втім, їх поніс саме позивач, набувши у власність уже пошкоджений об`єкт лізингу. Тому, у позивача виникло право на відшкодування понесених збитків, як у особи, яка хоч і не була власником ТЗ Mercedes-Benz GLE 300D станом на момент ДТП, але володіла таким майном на іншій правовій підставі.
3.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/12518/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ТОВ "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000 грн.
Рішення аргументовані тим, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 200 000,00 грн неспіврозмірні до предмета спору, з урахуванням ціни позову та складності справи. Одночасно ураховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом. Крім того, суд першої інстанції звертав увагу представника позивача, що надані послуги, які вказані в акті приймання, мають відповідати критеріям співмірності, розумності, обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи. Судами враховано, що Департамент патрульної поліції є поліції органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, згідно із щорічним кошторисом видатків, передбачених для Національної поліції України.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить рішення судів скасувати і відмови у задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на правничу професійну допомогу.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Скаржник стверджує, що суди застосували приписи Національного стандарту № 1 без урахування пунктів 32, 58 Національного стандарту № 1 та висновку, викладеного у постанові від 30.01.2018 у справі № 686/5234/15-ц, а також щодо визначення розміру шкоди з урахуванням вартості транспортного засобу на момент пошкодження, викладеного у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/17947/15.
Порядок визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, зокрема, щодо моменту у часі, станом на який встановлюється розмір такого збитку, був предметом дослідження, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 350/1857/14-ц, від 27.03.2019 у справі № 285/4485/15-ц.
Крім того, судами не враховано правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16 стосовно того, що норми Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не передбачають обов`язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Суди не врахували, що у постанові від 25.09.2022 у справі № 607/14378/21 Верховний Суд наводив висновок щодо необхідності встановлення чи є особа, яка звернулася із позовом, належним позивачем.
4.3. В частині оскарження стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначає, що не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц, від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 щодо застосування критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру та фінансового стану обох сторін; а також не враховано постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, відповідно до якої стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Послуги адвоката з "аналіз умов та судової практики щодо спірного питання; проведення зустрічей з клієнтом щодо питань судової справи та аналіз судової справи" цілком охоплюються послугою з "складання та подання позовної заяви". В свою чергу, послуга із "аналіз умов справи; аналіз судової практики" не містить деталізації, які саме документи вивчалися адвокатом та були необхідні для надання правничої допомоги відповідачу. Вивчення, дослідження та аналіз документів, що містяться в матеріалах справи є необхідною передумовою для складання відповідних заяв, скарг та клопотань, про які зазначає представник у пункті 2 опису, а саме "складання та подання позовної заяви", а, отже, і складовою послуг з їх підготовки та оформлення. Необгрунтованим є включення заявником до витрат на професійну правничу допомогу, вартість яких підлягає відшкодуванню "складання заяв про відкладення судового засідання; складання заяви про виправлення недоліків", "складання клопотань про доручення доказів" за змістом є однотипними та не вимагали значного часу.
"Підготовка та подання проекту відповіді на відзив; підготовка заперечень чи додаткових пояснень є дуже схожою за своїм змістом та правовим обґрунтуванням із раніше поданим позов, а отже, підготовка схожих за змістом процесуальних документів не призвела до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката під їх час підготовки. Послуга "комунікація з оцінювачами, експертами" вважаю не стосується підготовки до розгляду та самого процесу розгляду справи в суді. Водночас, підготовка простих та типових клопотань не є і не може вважатися складною юридичною роботою. Послуги адвоката, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навичок, такі як складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (в електронному чи в паперовому вигляді), не потребують відшкодування у судовому прядку.
4.4. 14.02.2025 позивач надіслав додаткові пояснення на касаційні скарги.
Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 2 статті 119 ГПК України).
У цій справі ухвалою Верховного Суду від 15.01.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.02.2025.
Отже, додаткові пояснення подані поза межами строку встановленого Судом для подання відзиву на касаційну скаргу, і Суд не вбачає підстав для його продовження на підставі статті 119 ГПК України.
У зв`язку із викладеним, додаткові пояснення залишаються без розгляду.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. У зв`язку із перебуванням судді Случа О. В. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів Волковицька Н. О., Мачульський Г. М., Могил С. К. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже для розгляду касаційної скарги у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права, всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.
У справі № 686/5234/15-ц, на яку посилається скаржник, фізична особа звернулася з позовом до страхової компанії та фізичної особи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позов обґрунтований тим, що виплаченої страховою компанією суми недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, а тому необхідно стягнути різницю, а також відшкодувати моральну шкоду. У вказаній справі судами досліджувався та встановлювався розмір страхового відшкодування, водночас у справі № 910/12518/23 предметом розгляду було стягнення матеріальних збитків з особи, яка стала винуватцем ДТП і яка завдала пошкоджень спірному автомобілю.
У справі № 910/17947/15 Дочірнє підприємство "Барва-Авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" про стягнення матеріальної шкоди. У зазначеній справі у постанові від 03.02.2021 викладався висновок щодо порядку відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу. Зокрема, зауважено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Однак у справі № 910/12518/23 обставин фізичного знищення автомобіля чи перевищення вартості ремонту його ринковій вартості не не встановлено, а тому відповідний висновок не є релевантним до спірних правовідносин.
Схожі обставини про те, коли транспортні засоби вважаються фізично знищеними та висновки щодо застосування статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" також наявні у справах № 350/1857/14-ц і № 285/4485/15-ц і колегія суддів зауважує, що вони також не є подібними до справи № 910/12518/23 та стосуються змістовно інших доводів, ніж є спірними у справі яка розглядається.
У справі № 910/22886/16 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. У контексті зазначеної справи скаржник посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у цій справі про те, що норми Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не передбачають обов`язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди. Однак, колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній справі Верховний Суд посилаючись на зазначене, спростовував твердження скаржника про те, що в даному випадку для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки звіт суб`єкта оцінювання, складений згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Крім того, колегія суддів зауважує, що у справі № 910/12518/23 яка переглядається, судами взято до уваги не лише звіт про оцінку вартості матеріального збитку та актуалізований звіт, але і також висновок експерта № 14/05-01 від 14.05.2024.
У свою чергу, у справі № 607/14378/21 фізична особа яка діяла в інтересах малолітніх осіб, звернулася до суду з позовом про зняття з реєстрації місця проживання. У задоволенні позову судами відмовлено з підстав відсутності порушеного права позивача, яка не була власником спірної квартири. Водночас правових висновків щодо особливості визначення наявності або відсутності порушеного права позивача за обставин, які є подібними до справи № 910/12518/23 у вказаній справі не наведено. У випадку, коли у справі яка переглядається суди встановили наявність підстав для звернення із позовом, колегія суддів не може вважати застосовним до спірних правовідносин узагальнений висновок Верховного Суду щодо встановлення порушення права та законного інтересу особи яка звернулася з позовом та необхідності відмови у позові неналежного позивача.
Крім того, твердження про те, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 25.09.2022 у справі № 607/14378/21 є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені у вказаній постанові суду касаційної інстанції, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, не суперечать висновкам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.
З наведеного слідує, що у жодній із наведених скаржником постанов Верховного Суду правовідносини не були подібні зі справою № 910/12518/23. Отже, заявником не доведено, що рішення судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, які були б викладені саме у подібних правовідносинах із урахуванням усіх особливостей спору, який розглядали суди.
Отже, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновки Верховного Суду, але не врахував, що відповідні постанови повинні бути прийняті у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суд не врахував, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду повноваження у межах приписів 300 ГПК України для перегляду судових рішень.
Оскільки зазначених вимог заявник не здійснив, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 910/12518/23, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/12518/23.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ спосіб, у який стаття 6 Конвенції (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "Brualla Gуmez de la Torre v. Spain", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).
Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини першої статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
5.4. Щодо касаційної скарги на додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ТОВ "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000 грн
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 та додатковій постанові від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц, на які посилається скаржник.
При визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, якою обґрунтована касаційна скарга, вказано, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
5.4.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження судових витрат представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги № 06/04 від 06.04.2023, додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 06/04 від 06.04.2023, детальний опис наданої правничої допомоги ТОВ "ЗУГК", платіжну інструкцію в національній валюті № 157 від 10.06.2024 на суму 200 000,00 грн, акт приймання-передачі послуг від 10.06.2024 до Договору про надання правової допомоги. Окрім того, матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ВІ № 1222790, видані Бюро адвокату Гудимі Є.П.
Так, 06.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська гірничо-хімічна компанія" (Клієнт) та адвокатським об`єднанням "Гудима та Партнери" (Бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 06/04 (скорочено - Договір) відповідно до п. 1.1 на замовлення Клієнта, Бюро зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання Правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, Бюро може надавати усі види Правової допомоги, не заборонені чинним законодавством та правилами адвокатської етики, що може включати, але не обмежуватись: (1) захист та надання правової допомоги у кримінальному провадженні; (2) представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (3) представництво інтересів клієнта перед органами Національної поліції України; та (4) інші види Правової допомоги (надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо).
Клієнт погоджується оплатити Бюро винагороду за всі послуги, що були надані або підготовлені до надання в межах надання Правової допомоги під час дії цього Договору, а також фактичні витрати, необхідні для надання Правової допомоги та/або виконання Договору (надалі - Гонорар). Порядок обчислення Гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються Сторонами окремо (п.п. 2.1-2.2 Договору)
06.04.2023 між сторонами Договору укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої Клієнт доручає, а Бюро погоджується надати Клієнту правничу допомогу з супроводження та представництва клієнта у суді першої інстанції по справі щодо стягнення матеріальних збитків з Департаменту патрульної поліції у розмірі 2 311 351,16 грн. Вказані дії супроводження Клієнта включають, зокрема, але не виключно: підготовку та подання всіх необхідних процесуальних документів на етапах розгляду справи; представництво інтересів Клієнта у суді І інстанції; надання консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються предмету спору Клієнта (п. 1 Додаткової угоди).
Відповідно до п. 2 сторони домовилися, що вартість послуг передбачених п. 1. цієї Додаткової угоди становить 200 000,00 (двісті тисяч) гривень.
Гонорар Бюро, передбачений у п. 2 цієї Додаткової угоди, сплачується Клієнтом Бюро у вигляді 100% післяоплати, протягом 5 робочих днів з дати ухвалення рішення судом першої інстанції (п. 3 Додаткової угоди).
10.06.2024 між сторонами Договору складено та підписано детальний опис наданої правничої допомоги ТОВ "ЗУГК", в якому передбачено всі надані Бюро послуги.
Цього ж дня сторонами Договору підписано акт приймання-передачі послуг, згідно якого сторонами підтверджено виконання умов Договору в повному обсязі, взаємні претензії один до одного - відсутні.
Згідно платіжної інструкцію в національній валюті № 157 від 10.06.2024 Клієнтом перераховано на користь Бюро 200 000,00 грн.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
5.4.2. Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах між позивачем та адвокатським об`єднанням "Гудима та Партнери" укладено договір про надання правової допомоги із фіксованим розміром гонорару. У пункті 169 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність у суду права на підставі частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України зменшувати розмір фіксованого гонорару в разі доведення іншою стороною обставин його неспівмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, вважали, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 200 000,00 грн неспіврозмірні до предмета спору, з урахуванням ціни позову та складності справи. Судами враховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом. Суд першої інстанції звертав увагу представника позивача, що надані послуги, які вказані в акті приймання, мають відповідати критеріям співмірності, розумності, обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Таким чином, судами акцентовано увагу на те, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу не відповідають у повній мірі ключовим критеріям, передбаченим статтею 126 ГПК України. Саме у контексті оцінки кількості та обсягу підготовлених документів, тривалості розгляду справи судом першої інстанції зменшено заявлені витрати до 80 000 грн. Фактично, судами враховано та застосовано критерії розумності та реальності витрат.
Верховний Суд наголошує, що оцінка фіксованого розміру гонорару є відмінною від оцінки погодинної оплати. Фіксований розмір не зобов`язує встановлювати детальний опис усіх процесуальних дій із визначенням конкретної суми яка підлягає сплаті за її вчинення. Однак, обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник фактично вдався до спростування заявленої суми витрат на правничу допомогу крізь призму погодинної оплати, не спростувавши мотивів, з яких виходили суди частково задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Посилання відповідача на відсутність підстав для включення окремих послуг до понесених витрат фактично не спростовує та не містить обґрунтувань, які б заперечили суму витрат, яку суд першої інстанції встановив як співрозмірну у конктексті спірних правовідносин.
У свою чергу, твердження про те, що витрати не можуть бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, відповідач не довів, що сума, визначена судом для відшкодування витрат на правничу допомогу фактично є додатковим способом отримання доходу.
За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/12518/23.