ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року
м. Київ
cправа №902/521/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
представників учасників справи:
прокурора: Томчук М.О.,
від позивача: Попатенко С.В.,
від відповідача: Юров С.О., Павлічко О.О.,
від третьої особи-1 на стороні позивача: не з`явився,
від третьої особи-2 на стороні позивача: Салівон Д.О., Панасюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця
на рішення Господарського суду Вінницької області (Яремчук Ю.О.)
від 11.09.2024
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (Коломис В.В., Саврій В.А., Тимошенко О.М.)
від 16.12.2024 (повний текст складений 19.12.2024)
у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця
за участю Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) 5 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України,
2) Міністерство оборони України,
про стягнення 2 072 205,00 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальтернатива" (далі - Відповідач) 2 072 205 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням Відповідачем вимог законодавства щодо врахування середньозважених регульованих державою тарифів на теплову енергію (їх зміни) під час виконання зобов`язань з постачання теплової енергії Військовій частині НОМЕР_1, АДРЕСА_1, виробленої на власних альтернативних джерелах, за договорами про закупівлю теплової енергії від 24.09.2020 №1548, від 15.02.2021 №1619 та від 16.12.2021 №1619/2. Унаслідок цього Відповідач безпідставно отримав за надані послуги 2 072 205,12 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.09.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №902/521/24, у позові відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
- Відповідач набув спірні кошти у порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Застосуванню підлягають стаття 22 ЦК України, статті 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Оскільки обов`язок доводити наявність збитків, протиправність поведінки їх заподіювача та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками покладений на Позивача, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними;
- аудиторський звіт, на який посилається Позивач, не може розглядатися як підстава виникнення у Відповідача господарсько-правового зобов`язання повернути сплачені йому Позивачем кошти, не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Акт ревізії (аудиторський звіт) фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення Відповідачем зобов`язань за договорами та не приймається судом як доказ.
5. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Північно-західний апеляційний господарський суд виходив з того, що:
- Позивач помилково кваліфікував спірні правовідносини. Правовою підставою для перерахунку коштів були договори про закупівлю теплової енергії від 24.09.2020 №1548, від 15.02.2021 №1619, від 16.12.2021 №1619/2 та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а тому Відповідач, як одна зі сторін зобов`язання, набув кошти за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України;
- посилання Позивача на аудиторський звіт як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки виявлені 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України порушення не можуть впливати на умови укладених сторонами договорів та змінювати їх з огляду на приписи статті 627 ЦК України;
- аудиторський звіт має оцінюватися за правилами статей 73-80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а розмір збитків підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема, главою 5 ГПК України "Докази та доказування";
- доводи Позивача про недотримання Відповідачем вимог законодавства щодо незастосування середньозважених тарифів у разі їх зміни є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
6. 03 лютого 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №902/521/24, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
7. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:
- статтю 86, частини першу-четверту статті 236 ГПК України, частину четверту статті 238 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2021 у справі №910/15977/20 (щодо стандартів доказування);
- статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, - якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов;
- частину третю статті 651, частину четверту статті 653, пункт 3 частини третьої статті 1212 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №903/357/21, - якщо одна зі сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти), і суд встановив порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц, від 31.03.2021 у справі №363/3555/17, від 22.12.2021 у справі №465/5790/17.
8. 03 березня 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 - залишити без змін.
9. 06 березня 2025 року Міністерство оборони України з використанням підсистеми "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить поновити строк на його подання (в разі пропущення), долучити відзив до матеріалів справи, касаційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.
10. Втім, оскільки відзив на касаційну скаргу поданий поза межами строку, визначеного частиною другою статті 295 ГПК України, без наведення причин для його поновлення, Суд залишає відзив Міністерства оборони України без розгляду.
11. 14 березня 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав додаткові пояснення.
12. 18 березня 2025 року Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону із використанням підсистеми "Електронний суд" також подала пояснення у справі.
13. Водночас Суд залишає вказані додаткові пояснення без розгляду як такі, що подані поза межами строку на подання відзиву (частина друга статті 118 ГПК України) та без дозволу Суду щодо їх подання (частина п`ята статті 161 ГПК України).
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. 24 вересня 2020 року Скаржник (замовник) і Відповідач (постачальник) уклали договір про закупівлю теплової енергії №1548 (далі - Договір №1548), за яким постачальник зобов`язувався надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію, вироблену на власних альтернативних джерелах, для постачання Військовій частині НОМЕР_1, АДРЕСА_1, а замовник - приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно до умов договору.
15. Згідно з пунктом 2.1 Договору №1548 його вартість відповідно до умов пропозиції переговорної процедури, з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 277 742,17 грн, в т.ч. ПДВ - 212 957,03 грн.
16. Пунктом 2.3 Договору №1548 встановлено, що ціна за 1 Гкал теплової енергії складає 1 710,00 грн, в т.ч. ПДВ - 285,00 грн.
17. Порядок, умови та строки зміни ціни 1 Гкал теплової енергії, що відпускається замовнику, може збільшуватися (зменшуватися) не більше ніж на 10% у разі її коливання на ринку та пропорційно такому коливанню згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 2.4 Договору №1548).
18. За змістом пункту 3.1 Договору №1548 при його виконанні сторони керуються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та вимогами Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-IV.
19. Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору №1548 він укладається строком до 31 грудня 2020 року, а в частині зобов`язань - до повного виконання, і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
20. 25 листопада 2020 року Скаржник і Відповідач уклали додаткову угоду №2 до Договору №1548, якою відповідно до рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області від 21.10.2020 №119 збільшили з 01 листопада 2020 року тариф за 1 Гкал теплової енергії, що складає 1 993,33 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 332,22 грн, у зв`язку з чим також було зменшено обсяг теплової енергії.
21. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №2 з метою приведення Договору №1548 у відповідність до вимог статті 20 Закону України "Про теплопостачання" сторони внесли зміни до пункту 2.4, виклавши його в такій редакції: "У разі зміни середньозваженого тарифу на теплову енергію постачальник звертається до уповноваженого законом органу у встановленому статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" порядку із заявою щодо затвердження нового тарифу на теплову енергію та розрахунком нового тарифу з урахуванням фактичних витрат постачальника".
22. 29 грудня 2020 року сторони уклали додаткову угоду №4, у якій, керуючись частиною шостою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VІІІ (зі змінами та доповненнями), домовилися продовжити дію Договору №1548 на строк до 31 березня 2021 року; вважали його достатнім для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної в основному договорі.
23. 20 січня 2021 року Скаржник та Відповідач уклали додаткову угоду №5 до Договору №1548, збільшивши вартість договору на 203 319,66 грн та, відповідно, обсяг теплової енергії.
24. Споживання теплової енергії за Договором №1548 відбувалося у січні 2021 року.
25. 15 лютого 2021 року Скаржник (замовник) та Відповідач (постачальник) уклали договір про закупівлю теплової енергії №1619 (далі - Договір №1619), за яким постачальник зобов`язувався надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію, вироблену на власних альтернативних джерелах, для постачання Військовій частині НОМЕР_1, АДРЕСА_1, а замовник - приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно до умов договору.
26. Вартість договору відповідно до умов пропозиції переговорної процедури, з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 584 659,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 109,83 грн (пункт 2.1 Договору №1619).
27. Пунктом 2.3 Договору №1619 передбачено, що на момент його укладання тариф за 1 Гкал теплової енергії складав 1 993,33 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 332,22 грн, що був встановлений для Відповідача рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради "Про встановлення тарифу на теплову енергію вироблену з альтернативних джерел енергії" від 21.10.2020 №119.
28. Згідно з умовами пункту 2.4. Договору №1619 порядок затвердження цін / тарифів на теплову енергію здійснюється на підставі Закону України "Про теплопостачання". У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію.
29. У випадку зміни цін / тарифів на теплову енергію Виконавець зобов`язаний продовжувати надавати теплову енергію за наявними погодженими цінами / тарифами до встановлення органами місцевого самоврядування нових цін / тарифів. Після встановлення органами місцевого самоврядування нових цін / тарифів сторони зобов`язуються діяти за новими цінами / тарифами з моменту їх введення в дію, про що укладають відповідну додаткову угоду до цього договору (пункт 2.5 Договору №1619).
30. За змістом пункту 3.1 Договору №1619 при його виконанні сторони керуються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та вимогами Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-ІV.
31. Пунктом 10.1 Договору №1619 передбачено, що він укладається строком до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань - до повного виконання. Сторони узгодили, що відповідно до статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які склалися між сторонами до його підписання.
32. Дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджені в установленому порядку (пункт 10.2 Договору №1619).
33. За умовами пункту 10.3 Договору №1619, якщо інше прямо не передбачено ним або чинним в Україні законодавством, зміни до нього можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, що набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін, стає невід`ємною частиною договору та діє протягом строку його дії.
34. У пункті 10.4 Договору №1619 сторони погодили, що він вважається припиненим після постачання теплової енергії на суму ціни договору з урахуванням змін, внесених згідно з пунктом 10.2.
35. Споживання Скаржником теплової енергії за Договором №1619 відбувалося за період: лютий, березень, квітень, жовтень, листопад 2021 року.
36. 04 листопада 2021 року Скаржник і Відповідач, керуючись пунктом 2.5 Договору №1619 та рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області від 12.10.2021 №210, уклали додаткову угоду №1, якою внесли зміни до Договору №1619, виклавши його пункт 2.3 у новій редакції. Сторони погодили з 12 жовтня 2021 року збільшити тариф за 1 Гкал теплової енергії, що складає 2 893,70 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 482,28 грн, у зв`язку з чим також було зменшено обсяг теплової енергії.
37. 16 грудня 2021 року Скаржник (замовник) та Відповідач (постачальник) уклали договір про закупівлю теплової енергії №1619/2 (далі - Договір №1619/2), за умовами якого постачальник зобов`язувався надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію, вироблену на власних альтернативних джерелах, для постачання Військовій частині НОМЕР_1, АДРЕСА_1, а замовник - приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно до умов договору.
38. Пунктом 2.1 Договору №1619/2 передбачено, що його вартість відповідно до умов пропозиції переговорної процедури, з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 1 277 742,17 грн, в т.ч. ПДВ - 957,03 грн.
39. За змістом пункту 2.3 Договору №1619/2 на момент його укладання тариф за 1 Гкал теплової енергії складав 2 893,70 грн, в т.ч. ПДВ - 482,28 грн, встановлений для Відповідача рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради "Про встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії" від 12.10.2021 №210.
40. У пункті 2.4 Договору №1619/2 сторони погодили, що порядок затвердження цін / тарифів на теплову енергію здійснюється на підставі Закону України "Про теплопостачання". У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію.
41. У випадку зростання цін / тарифів на теплову енергію виконавець зобов`язаний продовжувати надавати теплову енергію за наявними погодженими цінами / тарифами до встановлення органами місцевого самоврядування нових цін / тарифів. Після встановлення органами місцевого самоврядування нових цін / тарифів сторони зобов`язуються діяти за новими цінами / тарифами з моменту їх введення в дію, про що укладають відповідну додаткову угоду до договору (пункт 2.5. Договору №1619/2).
42. Згідно з пунктом 3.1 Договору №1619/2 при його виконанні сторони керуються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та вимогами Закону України "Про теплопостачання" від 02.062005 №2633-ІV.
43. Відповідно до пункту 10.1 Договору №1619/2 він укладається строком до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань - до повного виконання. Сторони погодили, що відповідно до вимог статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які склалися між ними до його підписання.
44. 16 грудня 2021 року Скаржник та Відповідач уклали додаткову угоду №1 до Договору №1619/2, якою зменшили обсяги закупівлі теплової енергії на суму 603 950,20 грн; вартість договору відповідно до умов пропозиції переговорної процедури, з урахуванням наявних кошторисних призначень та фактичних потреб, становить 673 791,97 грн.
45. Споживання теплової енергії за Договором №1619/2 відбувалося у грудні 2021 року.
46. Згідно з додатковою угодою №3 до Договору №1619, укладеною Скаржником та Відповідачем 28 грудня 2021 року, сторони, керуючись вимогами частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", домовилися продовжити дію договору на строк до 31 березня 2022 року; вважали його достатнім для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в основному договорі.
47. Постачання теплової енергії, виробленої з альтернативних джерел, для Військової частини НОМЕР_1, АДРЕСА_1, здійснювалося у період: січень 2021 року за Договором №1548; лютий, березень, квітень, жовтень, листопад 2021 року за Договором №1619; грудень 2021 року за Договором №1619/2.
48. 29 березня 2023 року Скаржник направив директору Відповідача лист №232 з пропозицією привести договірні відносини про закупівлю теплової енергії у відповідність до вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням засад, викладених у статті 20 Закону України "Про теплопостачання, посилаючись на те, що, попри зниження середньозваженого тарифу у І кварталі 2021 року, Відповідач продовжував надавати послуги за попередніми тарифами, а в деяких випадках тарифи були безпідставно збільшені (постачання тепла до військових частин - до 2 893,70 грн з жовтня 2021 року; до 2 516,18 грн з листопада 2021 року).
49. Згідно з листом від 26.01.2021 №8 Відповідач, посилаючись на положення статті 20 Закону України "Про теплопостачання", повідомив про відсутність підстав для перегляду тарифів у бік зменшення в частині недопущення встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, пояснюючи це збільшенням вартості складових тарифів на теплову енергію протягом останніх шести місяців (електроенергії та її розподілу, природного газу та його розподілу, підвищення мінімальної заробітної плати й вартості твердого палива).
50. У період з 17 липня 2023 року до 28 липня 2023 року 5 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України за рішенням керівництва Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України повторно провело аудит діяльності Скаржника за період з 01 травня 2020 року до 01 липня 2023 року, склавши аудиторський звіт від 28.07.2023 №526/37.
51. За висновками аудиторського звіту 5 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено недотримання Відповідачем вимог законодавства щодо застосування у своїй діяльності регульованих державою тарифів на теплову енергію (незастосування Відповідачем середньозважених тарифів у разі їх зміни), що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 13 126 791,77 грн. Неподання Відповідачем заяви до місцевих органів самоврядування про затвердження нових тарифів у зв`язку зі зміною розміру середньозваженого тарифу не звільняє від виконання вимог закону щодо його використання для розрахунку своїх тарифів.
52. Посилаючись на те, що у спірному періоді Відповідач (постачальник теплової енергії) не здійснював коригування регульованих тарифів у випадках їх зниження, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів унаслідок придбання теплової енергії за завищеними цінами та з метою досудового врегулювання спору, 29 березня 2024 року Скаржник звернувся до Відповідача з претензією №1 вих. №573/782 про повернення бюджетних коштів у сумі 13 126 791,77 грн (зокрема, в сумі 2 072 205,00 грн) у зв`язку з придбанням теплової енергії за завищеними цінами, що підтверджується аудиторським звітом від 28.07.2023 №526/37.
53. На вказану претензію 12 квітня 2024 року Відповідач надав відповідь вих. №74 про відсутність підстав для її задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
54. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві Відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
55. Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються, зокрема, ЦК України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.
56. У статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
57. За змістом статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
58. Порядок встановлення тарифу на теплопостачання визначається Законами України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
59. Пункт 2 частини третьої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін / тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
60. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
61. У частині одинадцятій статті 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та / або п`ятої цієї статті.
62. Як встановили суди попередніх інстанцій, Скаржник та Відповідач у різні періоди укладали договори про закупівлю теплової енергії від 24.09.2020 №1548, від 15.02.2021 №1619 та від 16.12.2021 №1619/2. Тариф за 1 Гкал теплової енергії станом на момент укладення:
- Договору №1548 - становив 1 710,00 грн;
- додаткової угоди від 25.11.2020 №2 до Договору №1548 - становив 1 993,33 грн;
- Договору №1619 - становив 1 933,33 грн;
- додаткової угоди №1 від 04.11.2021 до Договору №1619 - становив 2 893,70 грн;
- Договору від 16.12.2021 №1619/2 - становив 2 893,70 грн.
63. Отже, спірні правовідносини виникли між Скаржником і Відповідачем з договорів закупівлі теплової енергії за бюджетні кошти. Скаржник стверджує, що грошові кошти, заявлені до стягнення, набуті Відповідачем у зв`язку з невиконанням ним договірних зобов`язань, зокрема, нездійсненням перегляду середньозважених регульованих тарифів на теплову енергію у зв`язку з їх зміною, хоча Відповідач зобов`язаний був їх переглянути відповідно до умов договору та встановлених тарифів згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування, що фактично має наслідком його збагачення за рахунок Скаржника.
64. Відмовляючи у задоволенні позову, суди, зокрема, виходили з того, що правовою підставою для перерахунку коштів були договори від 24.09.2020 №1548, від 15.02.2021 №1619 та від 16.12.2021 №1619/2, акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Відповідач набув спірну суму грошових коштів за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін статті 1212 ЦК України.
65. Скаржник не погоджується з цим та стверджує, що приписи статті 1212 ЦК України є застосовними, у тому числі, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19).
66. У цьому контексті Суд звертає увагу на таке.
67. Загальні підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
68. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
69. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
70. Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України об`єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.
71. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
72. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність декількох умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20, від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, від 01.10.2024 у справі №910/19574/23, від 24.09.2024 у справі №925/1293/23).
73. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.
74. Втім, необхідною умовою для цього є: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
75. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
76. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
77. У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
78. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
79. Системний аналіз статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
80. Дійсно, за загальним правилом договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів статті 1212 ЦК України.
81. Водночас у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, на яку посилається Скаржник, наголошується, що виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
82. За обставинами справи №910/17567/19 позивач (постачальник) і відповідач (оператор) уклали договір транспортування природного газу. Позов обґрунтований тим, що відповідач неправомірно визначив негативний небаланс природного газу позивача у грудні 2018 року, оскільки не врахував торгову операцію з купівлі природного газу в обсязі 1 372 782 куб. м, що призвело до завдання позивачу матеріальної шкоди у вигляді безпідставної сплати грошових коштів - як оплати послуг відповідача з балансування у грудні 2018 року на суму 18 454 848,76 грн.
Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, яке суд апеляційної інстанції залишив без змін; водночас зауважив, що:
- суд першої інстанції помилково погодився з позивачем щодо правильності обраного способу захисту, а також наявності правових підстав для відшкодування йому збитків, спричинених неправомірними діями відповідача, згідно з положеннями статей 15, 16, 22, 906, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України;
- за встановлених судами обставин мали місце кондикційні зобов`язання, зокрема, нарахування плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу від 25.07.2017 №1707000361.
Таким чином, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.
Верховний Суд погодився з наведеним висновком та зазначив, що з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, спірні правовідносини правильно кваліфіковані за статтею 1212 ЦК України.
83. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
84. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
85. З огляду на це Суд вважає, що наведена Скаржником справа №910/17567/19 та справа, яка розглядається (№902/521/24), є подібними за характером урегульованих нормами права прав і обов`язків учасників таких відносин, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин.
86. У постанові від 25.09.2024 у справі №201/9127/21 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (пункти 80, 83).
87. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що потрібно розрізняти випадки, коли 1) особа намагається повернути кошти, оскільки була проведена повна оплата за договором, проте поставка товару здійснена не в повному обсязі; 2) коли поставка товару здійснена в передбаченому договором обсязі, але оплата товару відбулася в більшому розмірі, ніж це передбачено договором, і особа намагається повернути суму переплати.
У першому випадку застосуванню підлягають положення статті 670 ЦК України, оскільки були порушені умови договору щодо кількості товару.
У другому випадку застосуванню підлягають положення статті 1212 ЦК України, оскільки така переплата була здійснена не відповідно до умов договору.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №910/715/24.
88. Отже, у разі встановлення, що сторони належним чином виконали свої зобов`язання за договором, однак Скаржник сплатив більшу суму, ніж це було передбачено домовленістю сторін, грошові кошти можуть бути стягнуті з Відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.
89. Разом із тим суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, від яких залежить правильне застосування норм матеріального права, зважаючи на викладене в пунктах 87, 88 цієї постанови. Як наслідок, висновки про застосування до спірних правовідносин статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України є передчасними.
90. При цьому Суд наголошує, що завдання збитків та набуття майна без достатньої правової підстави мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для повернення безпідставно набутих коштів необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майно відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (пункт 72 цієї постанови).
91. Відтак правова кваліфікація спірних правовідносин також впливає на обсяг доказування в цій справі.
92. Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили наявності або відсутності всіх фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення господарського спору.
93. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
94. Водночас такими повноваженнями наділений суд першої інстанції. З урахуванням зазначеного, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню, а справа - переданню на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
95. У розрізі цього суди попередніх інстанцій також повинні належним чином дослідити й надати оцінку відомостям, на які посилався Скаржник, що були оприлюднені на офіційному сайті Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, згідно з якими середньозважені тарифи на теплову енергію з газу для подальшого встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію з альтернативних джерел для Вінницької області визначені у відповідних розмірах (90% від середньозваженого тарифу з ПДВ) за 4 квартал 2020 року, 1-4 квартали 2021 року, 1 квартал 2022 року.
96. Верховний Суд додатково звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90% діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90% середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.
97. Згідно з частиною десятою статті 20 вказаного закону середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення енергетичної ефективності, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал.
98. За змістом частини дванадцятої статті 20 Закону України "Про теплопостачання" якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та / або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та / або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.
99. Суди попередніх інстанцій встановили, що:
- Відповідач згідно з умовами договорів та вимогами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" здійснював перегляд тарифів на теплову енергію у випадках їх збільшення;
- у період зниження середньозваженого тарифу Відповідач продовжував надавати послуги Скаржнику (постачати теплову енергію) за попередніми тарифами;
- у відповідь на пропозицію Скаржника здійснити перегляд середньозваженого тарифу відповідно до вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та статті 20 Закону України "Про теплопостачання" Відповідач повідомив про відсутність підстав для перегляду тарифів у разі їх зниження.
100. Перегляд тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, здійснюється органом місцевого самоврядування за власною ініціативою та / або за зверненням суб`єкта господарювання (стаття 13 Закону України "Про теплопостачання") .
101. Відповідно до вимог законодавства невчинення Відповідачем дій, визначених у статті 20 Закону України "Про теплопостачання", щодо перегляду середньозваженого регульованого тарифу на теплову енергію у разі його зміни має наслідком встановлення нового тарифу та втрати чинності тарифу, що був встановлений раніше.
102. Разом із тим суди не дослідили та не мотивували в оскаржуваних рішеннях підстави, з яких Відповідач не переглядав тарифи на теплову енергію у випадках їх зменшення на підставі рішень органу місцевого самоврядування. Вказана обставина, однак, має істотне значення для правильного вирішення спору.
103. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 86, частини першої-четвертої статті 236 ГПК України, частини четвертої статті 238 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/15977/20 (щодо стандартів доказування).
104. Верховний Суд наголошує, всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
105. З`ясування судом вказаних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
106. Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
107. Згідно з частиною п`ятою статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
108. У частині четвертій статті 238 ГПК України визначено, що в мотивувальній частині рішення суду зазначається крім іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
109. З урахуванням викладеного, Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки:
- рішенням органу місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на теплову енергію для Відповідача, яка постачалася на об`єкти Скаржника у 2021-2022 роках, а саме рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області від 21.10.2020 №119, від 12.10.2021 №210, від 03.09.2020 №1765, від 03.11.2021 №507, від 13.01.2022 №20, від 28.04.2022 №831;
- пункту 2.5. Договору №1619, який регламентує правовідносини сторін після встановлення органами місцевого самоврядування нових цін / тарифів.
110. Насамкінець Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину третю статті 651, частину четверту статті 653, пункт 3 частини третьої статті 1212 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №903/357/21.
111. За змістом обставин, встановлених у справі №903/357/21, заявлені позивачем вимоги про стягнення відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутих коштів з урахуванням сум трьох процентів річних та інфляційних втрат ґрунтуються на тому, що відповідачем безпідставно утримуються сплачені позивачем кошти за тимчасове договірне користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами на підставі рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька" від 21.02.2018 №111-1 та від 18.12.2018 №854-1, оскільки такі рішення скасовані в судовому порядку.
112. Водночас у справі що розглядається, предметом позову є вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів за договорами про закупівлю теплової енергії у зв`язку з її закупівлею за завищеними тарифами.
113. Отже, висновки Верховного Суду у справі №903/357/21 стосуються правовідносин, які очевидно не є подібними із правовідносинами у справі №902/521/24.
114. Оскільки частина доводів Скаржника, викладених у касаційній скарзі, знайшли підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Суди допустили неповне з`ясування фактичних обставин справи, які, однак, мають вагоме значення для її правильного вирішення.