iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13001/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Джарти В. В.

від 17 січня 2024 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Суліма В. В., Гаврилюка О. М., Ткаченка Б. О.

від 13 листопада 2024 року (повний текст складений 28 листопада 2024 року)

у справі за позовом ОСОБА_1

до: 1) Міністерства юстиції України;

2) Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Приватний нотаріус Бобков Олександр Вікторович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватне акціонерне товариство "Росава",

про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача: Мартиновський О. В.

від відповідача-1: Рєпкін Н. І.

від відповідача-2: не з`явилися

від третьої особи на стороні позивача: не з`явилися

від третьої особи на стороні відповідачів: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про:

- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3504/5 від 19 серпня 2022 року;

- зобов`язання Міністерства юстиції України забезпечити новий розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" від 14 січня 2022 року № 14-1-2022-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 січня 2022 року за № СК-218-22, відповідно до чинного законодавства України;

- зобов`язання Міністерства юстиції України усунути порушення прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 12 січня 2022 запису щодо відомостей про ОСОБА_1, як чинного керівника Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", обраного рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", оформленого протоколом від 28 грудня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ є незаконним, суперечить статтям 4, 17 та частині шостій статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", оскільки скасована спірним наказом реєстраційна дія була вчинена на підставі та у повній відповідності до зазначеного закону, скарга у сфері державної реєстрації була подана до Міністерства юстиції України особою (ПрАТ "Росава"), права якої не порушені оскаржуваною нею реєстраційною дією, остання не стосувалася ПрАТ "Росава" та його органів управління. Спірний наказ порушує корпоративні права та інтереси позивача, є безпідставним та незаконним втручанням у корпоративні правовідносини між Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська теплоелектроцентраль" та ОСОБА_1 як його керівником (директором), призначеного на цю посаду рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 28 грудня 2021 року, та фактично призводить до штучного та неправомірного позбавлення повноважень ОСОБА_1 як директора, до втручання у діяльність керівника товариства, створює ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права на працю, яке гарантується статтею 43 Конституції України, завдає майнової шкоди позивачу у розмірі заробітної плати.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", оформленого протоколом від 28 грудня 2021 року, ОСОБА_1 був обраний директором Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" та уповноважений на проведення відповідних реєстраційних дій (пункти 15 та 18 протоколу від 28 грудня 2021 року).

12 січня 2022 року приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович вчинив в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційну дію № 1003531070035000085 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", за якою вніс у ЄДР відомості про ОСОБА_1 як керівника Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль".

Акціонер Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" - Приватне акціонерне товариство "Росава" звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 14 січня 2022 року на зазначену реєстраційну дію № 1003531070035000085 від 12 січня 2022 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 січня 2022 року за № СК-218-22 (далі - скарга, скарга у сфері державної реєстрації).

За результатами розгляду скарги Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) сформувала висновок від 11 липня 2022 року, в якому рекомендувала задовольнити скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава" повністю та скасувати реєстраційну дію в ЄДР № 1003531070035000085 від 12 січня 2022 року, посилаючись у стислому викладенні, зокрема, на те, що оскаржувана реєстраційна дія про зміну керівника Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" була проведена приватним нотаріусом Бобковим О. В. за наявності в ЄДР відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії, пов`язаної зі зміною керівника товариства, яку неправомірно було скасовано приватним нотаріусом.

У пункті 3 мотивів рішення у розгорнутому викладенні Колегія зазначила про те, що оскаржуваній реєстраційній дії передувала реєстраційна дія від 12 січня 2022 року № 1003539970034000085 "Внесення рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій", проведена приватним нотаріусом Бобковим О. В., на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2022 року у справі № 357/15582/21 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2021 року у справі № 357/15582/21 в частині заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам ЄДР, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити будь-які реєстраційні дії щодо зміни тимчасово виконуючого обов`язки директора (керівника) Товариства Богдана Вадима Анатолійовича, щодо тимчасово виконуючого обов`язки Голови Правління Товариства Богдана Вадима Анатолійовича до закінчення досудового розслідування (далі - заборона).

У пункті 9 мотивів рішення у розгорнутому викладенні Колегія звернула увагу на те, що при проведенні реєстраційної дії від 12 січня 2022 року № 1003539970034000085 "Внесення рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій" приватний нотаріус Бобков О. В. не провів перевірку наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень електронної копії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2022 року у справі № 357/15582/21, оскільки зазначену ухвалу було оприлюднено у цьому реєстрі лише 17 січня 2022 року, а також не направив запит до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області щодо отримання примірника зазначеної ухвали.

На підставі висновку колегії Міністерство юстиції України видало наказ "Про задоволення скарги" № 3504/5 від 19 серпня 2022 року (далі - наказ, спірний наказ), відповідно до якого:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава" від 14 січня 2022 року задовольнило у повному обсязі.

2. Скасувало реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12 січня 2022 року № 1003531070035000085 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим Олександром Вікторовичем щодо Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (ідентифікаційний код юридичної особи 30664834).

3. Анулювало приватному нотаріусу Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобкову Олександру Вікторовичу доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

4. Виконання пункту 2 наказу поклало на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 наказу поклало на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

3. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій рішення та постанови, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 17 січня 2024 року у справі № 910/13001/23 позов задовольнив повністю: визнав незаконним та скасував наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3504/5 від 19 серпня 2022 року, зобов`язав Міністерство юстиції України забезпечити новий розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" від 14 січня 2022 року № 14-1-2022-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 січня 2022 року за № СК-218-22; скасував реєстраційну дію про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12 січня 2022 року № 1003531070035000085 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим Олександром Вікторовичем щодо Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль". Стягнув з Міністерства юстиції України на користь позивача 8 052,00 грн судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що:

- оспорювана Приватним акціонерним товариством "РОСАВА" до Мін`юсту реєстраційна дія № 003531070035000085 від 12 січня 2022 року була вчинена нотаріусом за відсутності будь-яких заборон у ЄДР для її вчинення, з огляду на що у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації, передбачені пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

- спірний наказ Мін`юсту прийнятий всупереч вимог чинного законодавства України, порушує права та інтереси позивача, є безпідставним втручанням у корпоративні правовідносини між Акціонерним товариством "Білоцерківська теплоелектроцентраль" та позивачем, як його керівником, призначеним рішенням позачергових загальних зборів акціонерів 28 грудня 2021 року, яке є дійсним, та фактично призводить до неправомірного позбавлення повноважень позивача, як директора Товариства та втручання у його діяльність;

- вимога позивача про усунення порушення його прав та інтересів шляхом внесення до ЄДР з 12 січня 2022 року запису щодо відомостей про позивача, як чинного керівника Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" підлягає задоволенню шляхом скасування реєстраційної дії про скасування реєстраційної дії у ЄДР від 12 січня 2022 року № 1003531070035000085 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", що обумовлено дотриманням принципів господарського процесу, а також недопущення надмірного формалізму;

- вимоги позивача про зобов`язання Мін`юсту забезпечити новий розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" відповідає положенням пункту 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1150).

Північний апеляційний господарський суд постановою від 13 листопада 2024 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2024 року у справі № 910/13001/23 частково та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, виклав резолютивну частину рішення в новій редакції, згідно з якою позовні вимоги задовольнив частково: визнав незаконними та скасував пункти 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3504/5 від 19 серпня 2022 року. В іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 2 684,00 грн судового збору. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України 8 052,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також на користь Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" 6 441,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

За висновком суду апеляційної інстанції спірний наказ підлягає визнанню недійсним та скасуванню лише в частині пунктів 1, 2, 4, а позовні вимоги в частині визнання недійсними та скасування пунктів 3, 5 спірного наказу не підлягають задоволенню, оскільки ці пункти наказу не порушують права позивача, стосуються виключно державного реєстратора.

Відмовляючи у задоволенні позову про зобов`язання Міністерства юстиції України усунути порушення прав та інтересів позивача шляхом внесення до ЄДР з 12 січня 2022 року запису щодо відомостей про позивача, як чинного керівника Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця вимога не відповідає способам захисту порушених прав, встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відмовляючи у задоволенні позову про зобов`язання Міністерства юстиції України забезпечити новий розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "РОСАВА", суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця вимога стосується дискреційних повноважень Мін`юсту, є передчасною (станом на час розгляду спору у цій справі у Мін`юсту ще не виник обов`язок щодо повторного розгляду скарги ПрАТ "Росава") та є необґрунтованою.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Відповідач-2 - Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2024 року у справі № 910/13001/23, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень відповідач-2 послався на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287, пункти 1, 2 частини першої та пункти 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що:

1) суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах:

- від 22 серпня 2018 року у справі № 925/715/17 та від 09 січня 2024 року у справі № 925/876/22, щодо правових наслідків визнання недійсними рішень загальних зборів, безпідставно відхилив клопотання відповідача-2 про визнання поважними причини пропуску строку на подання доказів (копій судових рішень у справах № 911/172/22 та № 911/231/22), встановлення додаткового строку на подання доказів та прийняття поданих доказів до розгляду, не врахував обставини, встановлені судами в зазначених судових справах № 911/172/22 та № 911/231/22;

- від 25 червня 2024 року у справі № 910/10417/22 щодо застосування статей 28 та 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" про те, що наявність ухвали суду про заборону вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для скасування запису (реєстраційної дії), незалежно від того, чи була заборона внесена в ЄДР;

2) суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому, скаржник зазначив про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права в подібних правовідносинах у випадках:

- стосовно того, що наказ Міністерства юстиції України про задоволення скарги в сфері державної реєстрації не порушує права позивача, які існували, але припинилися та не існують на момент розгляду скарги в сфері державної реєстрації та на час розгляду справи судом;

- стосовно того, що вчинення державним реєстратором незаконних дій щодо вилучення з ЄДР відомостей про заборону вчинення реєстраційних дій, які дали йому можливість провести оскаржувану до Міністерства юстиції України реєстраційну дію, тягне за собою незаконність проведеної реєстраційної дії, і відповідно, наказ Міністерства юстиції України про задоволення скарги в сфері державної реєстрації відповідає вимогам статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

- стосовно того, що не підлягає скасуванню законний по своїй суті наказ Міністерства юстиції України про задоволення скарги в сфері державної реєстрації, якщо судом в ході розгляду скарги буде встановлено наявність підстав для задоволення скарги в сфері державної реєстрації, які не були досліджені та наведені в оскаржуваному наказі Міністерства юстиції України, але які свідчать про законність винесеного наказу, тобто, такий наказ відповідає вимогам статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

3) справа № 910/13001/23 була розглянута неповноважним складом суду першої інстанції (рішення ухвалила суддя, якій був заявлений відвід, але заява про відвід судді була незаконно відхилена судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справу розглядав повноважний склад суду першої інстанції);

4) суди попередніх інстанцій порушили статті 6, 32, 35, 38, пункт 17.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постановах від 17 травня 2023 року у справі № 910/5851/22, від 02 травня 2024 року у справі № 910/15937/23;

5) суд апеляційної інстанції порушив статті 74, 79, 86, 210 Господарського процесуального кодексу України, оскільки залишив поза увагою обставини, які підтверджують наявність заборон на вчинення реєстраційних дій, порушив статтю 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не прийняв надані відповідачем-2 докази (копії судових рішень у справах № 911/172/22 та № 911/231/22 про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів).

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач, відповідач-1 та треті особи не подали до Верховного Суду відзивів на касаційну скаргу відповідача-2.

7. Короткий зміст поданих заяв, клопотань. Розгляд заяв, клопотань.

06 березня 2025 року до Верховного Суду від позивача - ОСОБА_1. надійшла заява про повернення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2024 року у справі № 910/13001/2 скаржнику без розгляду на підставі пункту 17.5. розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена касаційна скарга була подана відповідачем-2 з порушенням порядку її подачі, а саме: через електронний кабінет в системі "Електронний суд", однак сам скаржник не зареєстрований в електронному кабінеті.

06 березня 2025 року від представника Акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" надійшли заперечення проти заяви позивача про повернення касаційної скарги, в яких відповідач-2 пояснив неможливість своєї реєстрації в електронному кабінеті в системі "Електронний суд" та просив відмовити у задоволенні заяви позивача про повернення касаційної скарги відповідача-2 без розгляду.

Верховний Суд, розглянувши в судовому засіданні зазначену заяву позивача про повернення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" без розгляду, зазначає про відсутність підстав для її задоволення, оскільки Акціонерне товариство "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" у поданій до суду касаційній скарзі навело обґрунтування неможливості реєстрації товариства в електронному кабінеті в системі "Електронний суд", касаційна скарга була подана уповноваженим представником скаржника, який в силу положень чинного законодавства зареєстрований в електронному кабінеті в системі "Електронний суд". При цьому, при вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі № 910/13001/23 за касаційною скаргою відповідача-2 недоліків щодо форми і змісту касаційної скарги Верховний Суд не виявив.

З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє заяву ОСОБА_1 про повернення касаційної скарги Акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" без розгляду.

Позиція Верховного Суду

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи відповідача-2, викладені у касаційній скарзі, дослідивши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається Акціонерне товариство "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" в обґрунтування доводів касаційної скарги послалося, зокрема, на те, що суд першої інстанції розглянув справу неповноважним складом суду, що в силу положень пункту 1 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з огляду на що Верховний Суд вважає за необхідне першочергово розглянути саме ці доводи касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.

Відповідно до частин першої - третьої статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.

Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

За змістом підпункту 17.4. пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії, як визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи, вчиняються в такому порядку:

- до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

- після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

Рішенням Ради суддів України затверджене Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах (у тому числі місцевих та апеляційних господарських судах), яка забезпечує, зокрема об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (пункти 1.3.1., 1.4.3. цього Положення).

Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 2 параграфу 2 "Прикінцеві положення" розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються поетапно.

Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а рішенням від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22 затвердила зміни до зазначеного Положення, якими це Положення було доповнене новим розділом IV "Особливості автоматизованого розподілу судових справ", а також було доручено Державній судовій адміністрації України забезпечити приведення автоматизованого розподілу судових справ у судах у відповідність до затверджених змін до 01 березня 2022 року.

Вища рада правосуддя рішенням від 22 лютого 2022 року № 166/0/15-22 внесла зміни до свого рішення від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22, зазначивши про необхідність Державній судовій адміністрації України, Київському апеляційному суду, Верховному Суду до 15 березня 2022 року забезпечити приведення автоматизованого розподілу судових справ у судах у відповідність до затверджених змін. Також визначено, що порядок роботи автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням, яке затверджується Радою суддів України та застосовується в частині, що не суперечить Положенню про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженому рішенням від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21.

Відповідно до підпункту 6 пункту 56 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) і за умови відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя, визначеного статтею 131 Конституції України, Голова Верховного Суду або особа, яка виконує повноваження Голови Верховного Суду, затверджує Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), а також затверджує внесення змін до зазначених документів.

Відповідно до підпункту 6 пункту 56 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Голова Верховного Суду з метою забезпечення належної діяльності судів під час воєнного стану прийняв рішення про відтермінування набрання чинності змінами до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (в частині визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ), внесеними рішеннями Вищої ради правосуддя від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22 та від 22 лютого 2022 року № 166/0/15-22, а саме: до 01 червня 2022 року (рішення Голови Верховного Суду від 24 березня 2022 року № 1/0/49-22); до 01 вересня 2022 року (рішення Голови Верховного Суду від 10 травня 2022 року № 129/0/149-22); до 01 грудня 2022 року (рішення Голови Верховного Суду від 24 серпня 2022 року № 403/0/149-22); до 01 березня 2023 року (рішення Голови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 525/0/149-22).

Крім того, Вища рада правосуддя рішенням від 28 лютого 2023 року № 162/0/15-23 відтермінувала набрання чинності нормами розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до внесення змін до цього Положення та доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу.

З огляду на викладене, враховуючи, що розділ IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в якому визначені особливості автоматизованого розподілу судових справ, не набрав чинності, у вирішенні питань, пов`язаних з автоматизованим розподілом судових справ, слід керуватися положеннями статей 6, 32 та підпункту 17.4 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, а також правилами здійснення автоматизованого розподілу судових справи, визначеними у Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30.

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування статей 6, 32, пункту 17.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, викладені у постановах від 09 серпня 2023 року у справі № 910/268/23, від 31 жовтня 2023 року у справі № 910/10417/22.

У цій справі № 910/13001/23, що розглядається, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про те, що ця справа в суді першої інстанції була розглянута неповноважним складом суду, виходив з того, що станом на 14 серпня 2023 року - дату надходження до Господарського суду міста Києва позовної заяви ОСОБА_1 були відсутні підстави для передачі цієї позовної заяви раніше визначеному складу суду - судді Пукасу А. Ю., як судді, що здійснював розгляд заяви про забезпечення позову до подання зазначеної позовної заяви, а визначення складу суду мало бути здійснене шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оскільки зміни до пункту 4.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2015 року № 17, які передбачали необхідність передачі позовних заяви, що надійшли після заяв про забезпечення позову та у разі вжиття судом заходів забезпечення, раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), були внесені згідно з рішенням зборів суддів від 07 грудня 2023 року № 3 та набрали чинності 08 грудня 2023 року, тобто після подання ОСОБА_1 позову у цій справі.

Однак, Верховний Суд вважає помилковими наведені висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За змістом абзацу 3 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, автоматизована система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, зокрема розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів).

Відповідно до пунктів 2.3.1., 2.3.2. зазначеного Положення розподіл судових справ здійснюється в суді у день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом:

- автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи;

- пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ;

- розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді;

- визначення складу суду з метою заміни судді (суддів);

- повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Отже, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду розподіл судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є одним із способів визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Системний аналіз положень статей 6 і 32 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 17.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також зазначених вище пунктів Положення про автоматизовану систему документообігу суду в частині порядку визначення судді для розгляду конкретної справи дає підстави для таких висновків:

- автоматизованою системою визначається суддя для розгляду конкретної справи, а не окремої заяви, клопотання, скарги та інших документів, крім випадків, коли розгляд таких документів в іншому (окремо від основної справи) провадженні встановлено процесуальним законом;

- після визначення автоматизованою системою судді для розгляду конкретної справи всі заяви, клопотання, скарги та інші документи, що надходять у цій справі, передаються цьому судді без застосування автоматизованого розподілу, оскільки предметом автоматизованого розподілу є саме конкретна справа, а не заява чи скарга у справі, крім випадків, встановлених процесуальним законом, наприклад, частиною першою статті 323 Господарського процесуального кодексу України;

- Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, для визначення судді (судді-доповідача) застосовується в частині, що не суперечить приписам статті 32 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги пункту 17.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а тому перелік випадків передачі заяв (позовних заяв), клопотань, скарг та інших документів, що передаються у конкретній справі, раніше визначеному судді без застосування авторозподілу справи не є вичерпним.

Недотримання порядку визначення судді для розгляду конкретної справи може мати негативні процесуальні наслідки.

Передача судової справи раніше визначеному у судовій справі судді застосовується для авторозподілу справи, заяв, клопотань, скарг та інших документів, поданих після визначення автоматизованою системою судді (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи, та обумовлена процесуальною пов`язаністю розгляду таких документів в одній конкретній справі.

Оскільки раніше визначеному в судовій справі судді передаються заяви про забезпечення позову, а за частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову може бути подана як після подання позову, так і до подання позовної заяви, тому логічним і послідовним є висновок про те, що у разі, коли заяву про забезпечення позову подано до подання позовної заяви та визначено суддю (суддю-доповідача) для розгляду цієї конкретної справи, то відповідна позовна заява, яка подається в порядку, визначеному частиною третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України, також має бути передана раніше визначеному в цій судовій справі судді без застосування автоматизованого розподілу, тобто тому судді, який був раніше визначений для розгляду конкретної справи у зв`язку з поданням заяви про забезпечення позову.

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування статей 6, 32, пункту 17.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, підпункту 2.3.44. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, викладені у постановах від 17 травня 2023 року у справі № 910/5851/22 та від 02 травня 2024 року у справі № 910/15937/23, на які обґрунтовано посилається Акціонерне товариство "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" у касаційній скарзі.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, в порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України зазначені висновки Верховного Суду не були враховані судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги відповідача-2.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що окремий розгляд позову та заяви про забезпечення такого позову у різних справах унеможливлює реалізацію положень частин дев`ятої і тринадцятої статті 145 Господарського процесуального кодексу України щодо скасування заходів забезпечення позову судом, який розглядає позовну заяву по суті. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постановах від 17 травня 2023 року у справі № 910/5851/22 та від 02 травня 2024 року у справі № 910/15937/23.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правова конструкція "суд, встановлений законом" є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Термін "повноважний склад суду" слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної Господарського процесуального кодексу України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова практика свідчить про те, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) (статті 20-31 Господарського процесуального кодексу України) або з порушенням порядку визначення складу суду (статті 32, 36 Господарського процесуального кодексу України).

Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

За змістом частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При цьому, судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного вище Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги Акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" про те, що суд апеляційної інстанції переглянув оскаржуване рішення місцевого господарського суду без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 травня 2023 року у справі № 910/5851/22 та від 02 травня 2024 року у справі № 910/15937/23, на які посилався заявник апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного вище при здійсненні апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі. Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що встановлене порушення норм процесуального права є істотним, слугує самостійною та достатньою підставою для скасування судового рішення у справі.

З огляду на наведене інші доводи скаржників, зокрема в частині, що стосується вирішення справи по суті є передчасними, і відповідно, не розглядаються Верховним Судом.

................

Перейти до повного тексту