ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 464/325/23
провадження № 51-3485 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021141070000385 від 24 вересня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тернополя, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 30 серпня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 30 серпня 2023 року ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 307 КК України на строк 6 років 6 місяців із конфіскацією належного йому майна;
- ч. 1 ст. 317 КК України на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців із конфіскацією належного йому майна.
За обставин, детально наведених у вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватим у тому, що він, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, у не встановлені слідством спосіб і час незаконно придбав невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, яку зберігав за місцем свого проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_1, з метою подальшого збуту.
Так, з метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_6 03 січня 2023 року приблизно о 15:55 і 28 січня 2023 року приблизно о 13:23, перебуваючи за вказаною вище адресою, незаконно збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ) порошкоподібну речовину білого кольору, поміщену в паперовий згорток, у якій виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою 0,0477 і 0,1004 г відповідно, за що отримав кошти в сумі 150 та 300 грн. ОСОБА_8 у дні отримання речовини добровільно видав її працівникам поліції.
Надалі 28 січня 2023 року в період із 17:14 по 18:48 у ході обшуку житла за вказаною вище адресою працівники поліції виявили та вилучили:
- у нашаруванні речовини коричневого кольору, яка містилася на внутрішніх поверхнях 14 трубок, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою 0,0020 г;
- у нашаруваннях речовини коричневого кольору, яка містилася на поверхнях шести фрагментів, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою 0,0089 г;
- речовину білого кольору, котра зберігалася у чотирьох полімерних пакетах із пазовим замком та містила особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою 1,1866 г.
Крім того, ОСОБА_6, перебуваючи за вказаною вище адресою, у не встановлений досудовим розслідуванням час організував та утримував місце для незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, а саме:
- 15 листопада 2022 року в обідній час надав приміщення для незаконного вживання психотропної речовини PVP ОСОБА_9, попередньо приготувавши для цього фольговий згорток із трубкою та запальничку, за допомогою яких останній вжив кристалічну речовину шляхом куріння;
- 17 листопада 2022 року приблизно о 13:15, продовжуючи свій злочинний умисел, помістив психотропну речовину - PVP у шприц та одну її частину, шляхом уколу, ввів ОСОБА_10, а іншу - собі;
- 28 січня 2023 року приблизно о 08:10, з метою втілення свого злочинного умислу, помістив психотропну речовину - PVP у шприц та передав його невстановленій особі на ім`я ОСОБА_11, а та вжила її шляхом ін`єкції.
Далі того ж дня в період із 17:14 по 18:48, під час обшуку за наведеною вище адресою, працівники поліції, серед іншого, виявили та вилучили полімерний шприц, з порошкоподібною речовиною білого кольору, а саме наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - метадоном, масою 0,0002 г.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на незаконність і необґрунтованість вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення вини останнього і вичерпанням можливості їх отримати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що наведені в оскаржуваних судових рішеннях докази на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, є неналежними і недопустимими з огляду на таке:
- протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року (за епізодами від 03 та 28 січня 2023 року за ч. 2 ст. 307 КК України), а також аналогічні протоколи НСРД від 22 грудня 2022 року, 20 лютого 2023 року та від 17 січня 2023 року у формі зняття інформації з телекомунікаційних мереж (щодо епізоду за ч. 1 ст. 317 КК України), які є частиною НСРД, були складені поза межами установленого судом апеляційної інстанції строку на проведення вказаних слідчих дій;
- у матеріалах справи відсутні доручення слідчого чи прокурора, видані оперативному підрозділу на проведення наведених вище НСРД;
- протоколи огляду місця події, огляду покупця та огляду грошових купюр від 03 і 28 січня 2023 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03 та 28 січня 2023 року, постанова про визнання речових доказів від 03 січня 2023 року і висновки експертів від 12 січня 2023 року № СЕ-19/114-23/252-НЗПРАП та від 21 лютого 2023 року № СЕ-19/114-23/1989-НЗПРАП були здобуті й оформлені внаслідок проведення вказаних вище НСРД (протоколи про НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року щодо епізодів від 03 та 28 січня 2023 року за ч. 2 ст. 307 КК України);
- відеозаписи від 27 грудня 2022 року (які є додатками до наведених вище протоколів НСРД від 20 лютого 2023 року) за фактом контрольної закупки психотропних речовин від 03 та 28 січня 2023 року (стосовно епізодів за ч. 2 ст. 307 КК України) у більшості часу містять чорний фон без можливості ідентифікувати будь-яких осіб, речі, факти чи дії. При цьому зазначеними доказами не було зафіксовано факту передачі грошових коштів та будь-яких речовин чи паперових згортків, а тому, на думку захисника, вони не підтверджують обставин пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення;
- відеозаписи (додатки до протоколів НСРД щодо епізоду за ч. 1 ст. 317 КК України) не містять даних на підтвердження того факту, що ОСОБА_6 передавав будь-яким особам психотропні речовини, надавав приміщення, у якому проживає, для вживання психотропних речовин, а також того, що треті особи, зокрема свідки у справі, вживали психотропні речовини у квартирі обвинуваченого;
- у постановах прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 14 грудня 2022 року № 919т (543т) і від 25 січня 2023 року № 64т, усупереч положенням ст. 271 КПК України та практиці Верховного Суду, не наведено обґрунтувань щодо відсутності провокації особи до вчинення злочину, а також немає доручень оперативним працівникам про складення процесуальних документів, а є лише стосовно проведення НСРД.
Крім того, захисник стверджує, що в матеріалах справи (стосовно епізодів за ч. 2 ст. 307 КК України) наявні документи, які, на його думку, свідчать про провокацію злочину працівниками поліції та згідно з якими останні до здійснення відповідних слідчих дій (зокрема, НСРД) наперед знали вид психотропної речовини, щодо якої буде проведено оперативну закупку, підібрали певних осіб, проводили розвід бесіди.
Також у касаційній скарзі захисник не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині:
- спростування доводів сторони захисту про складання протоколів НСРД від 20 лютого 2023 року поза межами установленого судом апеляційної інстанції строку на проведення вказаних слідчих дій;
- того, що сторона захисту не скористалася своїм правом подати клопотання про витребування доручень оперуповноваженим на проведення НСРД на стадії виконання положень ст. 290 КПК України чи до початку судового розгляду.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував доводи сторони захисту, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, стверджує, що оскаржувані судові рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги сторони захисту, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, зі змісту вироку видно, що місцевий суд допитав обвинуваченого ОСОБА_6, який свою вину у вчинених злочинах визнавав частково та пояснював, що не мав на меті збут наркотичних засобів, психотропних речовин. Не заперечив, що є наркозалежною особою, вживав наркотичні засоби та психотропні речовини, однак не збував, не продавав такі нікому. При цьому місцевий суд зауважив, що обвинувачений періодично в судових засіданнях змінював показання, визнавав лише спільне вживання наркотичних засобів та психотропних речовин у його квартирі за місцем його проживання зі співмешканкою і своїми друзями, заперечуючи при цьому, що надавав своє житло наркозалежним. Пояснював це тим, що додому запрошував лише друзів. Зазначав, що стосовно епізодів за ч. 2 ст. 307 КК України нічого не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу, але жодних наркотиків не збував. У частині епізодів з наданням квартири для вживання наркотичних засобів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 пояснив, що перший є його товаришем, якого він запрошував до себе у гості в квартиру, де вони вживали наркотичні засоби чи психотропні речовини, ділилися дозами, один одному вводили наркотики чи психотропні речовини ін`єкційним шляхом. Стосовно ОСОБА_10 пояснив, що це його співмешканка, цивільна дружина, з якою підтримував стосунки і з якою спільно вживали наркотичні засоби чи психотропні речовини. Щодо епізоду з нею в його квартирі, то вказував, що розвів психотропну речовину та ін`єкційно ввів її ОСОБА_10 . Стосовно епізоду з невідомим на ім`я ОСОБА_11, зазначив, що не може пояснити, про кого саме йдеться, заперечив цей епізод. Щодо вживання в його квартирі наркотичних та психотропних речовин іншими особами загалом пояснив, що має багато друзів, яких запрошував як гостей до свого місця проживання.
Заслухавши показання обвинуваченого, місцевий суд зауважив, що, незважаючи на позицію сторони захисту, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань свідка ОСОБА_8, який, як пояснював, знав, що ОСОБА_6 є наркозалежним і збуває наркотичні засоби. 03 січня 2023 року зайшов до відділу поліції, де йому надали кошти в сумі 150 грн, провели його огляд, вийшли з відділу поліції та поїхали на службовому автомобілі до ОСОБА_6 за закупкою - PVP речовини. Зустрівшись з обвинуваченим на сходовій клітці біля його квартири, вручив йому 150 грн, той узяв їх та зайшов до свого помешкання, а, повернувшись, віддав PVP. Він з тією психотропною речовиною повернувся до службового автомобіля і відділу поліції, де добровільно видав згорток з наркотиками правоохоронцям. Усе зафіксовано протоколами у присутності понятих. 28 січня 2023 року події відбувалися аналогічно, як і 03 січня 2023 року, однак закупив PVP на 300 грн, які отримав у відділі поліції. Пояснив, що спочатку дзвонив до ОСОБА_6 . Ціну, вид та об`єм психотропної речовини визначав сам обвинувачений. Потім йшов до відділу поліції для протоколювання цих фактів; наркотики вживав давно, до кримінальної відповідальності не притягався.
Крім того, суд першої інстанції урахував надані стороною обвинувачення докази, а саме:
- протокол огляду покупця від 03 січня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_8 було оглянуто в приміщенні службового кабінету ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області в присутності понятих;
- протокол огляду грошових купюр від 03 січня 2023 року, за даними якого оглянуто грошові купюри в загальній сумі 150 грн;
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03 січня 2023 року, з якого місцевий суд установив, що 03 січня 2023 року було проведено огляд грошових купюр у сумі 150 грн, огляд покупця ( ОСОБА_8 ) та вручено йому вказані грошові кошти для оперативної закупки психотропної речовини - PVP у ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_8 на службовому автомобілі в супроводі двох понятих і працівників поліції відправилися на вул. Трильовського, 18 у м. Львові, де свідок вийшов з автомобіля та попрямував у сторону АДРЕСА_1. Підійшовши до вказаного будинку, ОСОБА_8 до під`їзду. Через кілька хвилин повернувся, після чого в присутності двох понятих повідомив про добровільну видачу паперового згортка, в якому, з його слів, містилася психотропна речовина - PVP, придбана ним 03 січня 2022 року приблизно о 15:55 у ОСОБА_6 за гроші в сумі 150 грн на сходовій клітці біля квартири № 63 за наведеною вище адресою. Далі в ОСОБА_8 було виявлено та вилучено паперовий згорток білого кольору з речовиною білого кольору;
- протокол про результат проведення НСРД - аудіо- та відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року, у якому згідно з вироком викладено діалог ОСОБА_6 з ОСОБА_8 . Зі змісту протоколу місцевий суд установив, що 03 січня 2023 року в 15:48 ОСОБА_8 вийшов з автомобіля на вул. Трильовського, 18 у м. Львові та направився до місця проживання ОСОБА_6 ; о 15:52 ОСОБА_8 подзвонив по домофону квартири № 63 зазначеного будинку, повідомив, що то він, зайшов у під`їзд будинку, піднявся на сьомий поверх до квартири № 63, біля вхідних дверей якої очікував ОСОБА_6, між ними відбувся діалог про придбання "на 150 грн", передав обвинуваченому кошти, а той о 15:55 передав покупцю паперовий згорток, після чого ОСОБА_8 вийшов з під`їзду будинку та попрямував до службового автомобіля працівників поліції;
- протокол огляду місця події від 03 січня 2023 року, відповідно до якого місцевий суд установив, що на парковці поблизу будинку № 18 на вул. Трильовського в м. Львові ОСОБА_8 з кишені штанів добровільно видав згорток паперу, в якому була речовина білого кольору невідомого походження, придбана ним у ОСОБА_6 ;
- висновок експерта від 12 січня 2023 року № СЕ-19/114-23/252-НЗПРАП, з якого місцевий суд установив, що в наданій на експертизу порошкоподібній речовині білого кольору, вміщеній у паперовому згортку, виявлено PVP, що належить до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 0,0477 г;
- протокол огляду покупця від 28 січня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_8 було оглянуто в приміщенні службового кабінету ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області в присутності понятих;
- протокол огляду грошових купюр від 28 січня 2023 року, за відомостями якого оглянуто грошові купюри в загальній сумі 300 грн;
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 30 січня 2023 року, з якого місцевий суд установив, що 28 січня 2023 року було проведено огляд грошових купюр в сумі 300 грн, огляд покупця ОСОБА_8 та вручено йому зазначені грошові кошти для закупки психотропної речовини в ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_8 на службовому автомобілі в супроводі двох понятих і працівників поліції відправилися на вул. Трильовського, 18 у м. Львові. Прибувши, ОСОБА_8 вийшов з автомобіля та попрямував у сторону АДРЕСА_1 у м. Львові. Підійшовши до вказаного будинку, ОСОБА_8 зайшов до під`їзду. Через деякий час вийшов з нього та попрямував у напрямку службового автомобіля, після чого в присутності двох понятих повідомив про добровільну видачу паперового згортка білого кольору, в якому, з його слів, була психотропна речовина - PVP, придбана ним 28 січня 2022 року приблизно о 13:23 у ОСОБА_6 за гроші в сумі 300 грн на сходовій клітці біля квартири № 63 за наведеною вище адресою. Далі в ОСОБА_8 було виявлено та вилучено паперовий згорток білого кольору з речовиною білого кольору;
- протокол про результати проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року, з якого суд установив, що 28 січня 2023 року о 12:25 ОСОБА_8 зайшов до під`їзду будинку за адресою проживання ОСОБА_6, о 12:30 передав йому грошові кошти в сумі 300 грн, зауваживши "тільки три сотки", спитав у ОСОБА_6 стосовно часу очікування, на це останній запропонував зайти до квартири, де є якийсь "пацан", однак ОСОБА_8 відмовився, бо не хотів, щоб його хтось бачив, запропонував чекати на сходовій клітці. О 13:23 обвинувачений вийшов зі своєї квартири, вручив ОСОБА_8 паперовий згорток, після чого останній повернувся до службового автомобіля;
- протокол огляду місця події від 28 січня 2023 року, з якого суд установив, що ОСОБА_8 добровільно видав речовину білого кольору, придбану в ОСОБА_6 за 300 грн;
- висновок експерта від 21 лютого 2023 року № СЕ-19/114-23/1989-НЗПРАП, за даними якого суд установив, що в кристалічній речовині білого кольору, яка міститься в паперовому згортку, виявлено PVP, який віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 0,1004 г;
- протокол про хід проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 22 грудня 2022 року, з якого місцевий суд установив, що за місцем проживання ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, 12 листопада 2022 року було зафіксовано такі факти: фасування невідомої речовини, ймовірно, наркотичного походження; об 11:48 ОСОБА_6 вжив разом із невстановленою особою на ім`я ОСОБА_12 ; об 11:57 відбулася розмова із ОСОБА_6 по телефону, в ході якої останній посміявся із суми 50 грн, однак погодився; о 12:01 задзвонив домофон у квартирі ОСОБА_6, після чого обвинувачений відсипав невідому речовину, ймовірно наркотичного походження, з метою збуту, одночасно розмовляючи з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_12 ; о 12:03 ОСОБА_6 завершив відсипати невідому речовину, запакував її у згорток та вийшов з кімнати, а повернувшись о 12:05, продовжив розмови і вживання з особою на ім`я ОСОБА_12 невідомої речовини, ймовірно, наркотичного походження; о 15:47 відбулася телефонна розмова ОСОБА_6, у ході якої останній надав згоду, вийшов з кімнати та повернувся, тримаючи в руках згорток із невідомою речовиною, ймовірно, наркотичного походження, яку почав фасувати у згортки; о 15:49 ОСОБА_6 вийшов зі згортком з кімнати, за хвилину повернувся та знову вийшов до вхідних дверей, де розмовляв із невідомою особою; о 15:51 ОСОБА_6 повернувся до кімнати та продовжив разом із невідомим ОСОБА_12 вживати невідому речовину та перераховувати кошти, які приніс із собою, отримані, ймовірно, у результаті збуту наркотичних засобів і психотропних речовин; о 15:58 обвинувачений збирався виходити з дому, водночас фасував згортки з речовиною, ймовірно, наркотичного походження з метою їх подальшого збуту. Крім того, 13-17 листопада 2022 року було зафіксовано факти: вживання у квартирі ОСОБА_6 невідомих речовин, ймовірно, наркотичного походження з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_12, ОСОБА_9, невідомою особою на ім`я ОСОБА_13 ; збут наркотичних засобів, зокрема ОСОБА_14 ; фасування невідомих речовин у згортки, ймовірно, наркотичного походження; телефонні дзвінки, погодження, перерахунок коштів після відлучення з кімнати зі згортками;
- протокол про результати НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року, з якого суд установив, що за місцем проживання обвинуваченого було зафіксовані факти вживання ОСОБА_6 27 і 28 січня 2023 року з невідомими особами невідомих речовин, ймовірно наркотичних засобів, їх фасування у згортки, розведення невідомих речовин у шприци, надання невідомим особам, зокрема не встановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я ОСОБА_11, які перебували в його квартирі для вживання;
- протокол про результат НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 17 січня 2023 року, відповідно до якого суд установив, що 12, 13, 16, 17, 30 листопада, 15, 16 грудня 2022 року було зафіксовано факти телефонної розмови ОСОБА_6 з використанням умовних слів, назв та тюремних жаргонів про збут наркотичних засобів з невідомими особами.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про недопустимість наведених вище доказів, то колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
У касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що протоколи про результати проведення НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року (за епізодами від 03 та 28 січня 2023 року за ч. 2 ст. 307 КК України), а також аналогічні протоколи НСРД від 22 грудня 2022 року, 20 лютого 2023 року і протокол НСРД у формі зняття інформації з телекомунікаційних мереж від 17 січня 2023 року (щодо епізоду за ч. 1 ст. 317 КК України), які є частиною НСРД, були складені поза межами установленого судом апеляційної інстанції строку на проведення вказаних слідчих дій.
Як видно з вироку, аналогічні доводи сторони захисту були предметом перевірки суду першої інстанції, який зазначив, що:
- НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи було проведено на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, зі змісту якої видно, що слідчий суддя надав дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_6 терміном на 60 діб, тобто до 18 лютого 2023 року;
- відповідно до календаря, 18 лютого 2023 року припадало на неробочий день (суботу), а тому протокол, що є частиною НСРД, було складено 20 лютого 2023 року, у понеділок, тобто наступного за ним робочого дня, що відповідає вимогам ч. 7 ст. 115 КПК України.
Захисник, не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, вказує, що місцевий суд помилково послався на положення ст. 115 КПК України, оскільки в цьому разі ставиться питання про порушення саме строку проведення слідчих дій, а не процесуального строку. Водночас зауважує, що строк проведення НСРД становив 60 діб, а доба обчислюється годинами, тому до цього строку мають зараховуватися вихідні, святкові дні та неробочий час.
Однак ці доводи сторони захисту колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки:
- згідно з вироком наведені вище НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи та зняття інформації з телекомунікаційних мереж було проведено в межах 60 діб, установлених слідчим суддею;
- відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 25 вересня 2023 року, складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК України, не є підставою для його визнання недопустимим доказом.
Таким чином, ураховуючи зазначене вище, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги сторони захисту в цій частині.
Стосовно доводів захисника ОСОБА_7 про недопустимість протоколів НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 22 грудня 2022 року, 20 лютого 2023 року, а також протоколу НСРД від 17 січня 2023 року у формі зняття інформації з телекомунікаційних мереж з підстав того, що ці слідчі дії проводила неуповноважена особа, оскільки в матеріалах провадження відсутні доручення слідчого чи прокурора, видані оперативному підрозділу в порядку статей 40, 41 КПК України, то Верховний Суд вважає їх необґрунтованими.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, наведені вище НСРД були проведені старшим оперуповноваженим СКП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_15 на підставі ухвал Львівського апеляційного суду від 18 жовтня та 21 грудня 2022 року. При цьому зі змісту вказаних судових рішень видно, що виконання цих ухвал слідчим суддею було доручено Управлінню оперативної служби та Управлінню оперативно-технічних заходів ГУНП у Львівській області.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що оскільки дозвіл оперативному підрозділу на проведення вказаних НСРД надав слідчий суддя, то відсутність у матеріалах справи відповідних доручень слідчого чи прокурора, виданих на проведення цих слідчих дій, не свідчить про необхідність визнання протоколів НСРД недопустимими доказами.
Водночас зі змісту вироку видно, що питання стосовно проведення в цьому кримінальному провадженні НСРД неуповноваженими особами було предметом перегляду суду першої інстанції.
Так, ухвалюючи вирок, місцевий суд послався на постанову Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 554/6960/18 і зазначив таке:
- право сторони захисту заявити клопотання про витребування процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД, та їх розсекречення передбачено на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування або ж до початку розгляду справи по суті;
- сторона захисту в цьому кримінальному провадженні з клопотанням про розсекречення певних процесуальних документів до прокурора не зверталася, а клопотання про витребування процесуальних документів (доручень слідчого чи прокурора оперативному підрозділу на проведення НСРД) подала до суду лише на стадії розгляду кримінального провадження та дослідження доказів у справі.
На переконання колегії суддів, наведена позиція місцевого суду є помилковою, оскільки вказане рішення суду касаційної інстанції, про яке йдеться у вироку, не містить будь-яких правових висновків стосовно того, що сторона захисту має право подавати клопотання про витребування процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, та їх розсекречення лише на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування або ж до початку розгляду справи по суті, а навпаки, у ній є посилання на те, що вона може заявити вказане клопотання під час судового розгляду і сторона обвинувачення, з метою непорушення дотримання права на захист, зобов`язана своєчасно надати (відкрити) ці документи. При цьому будь-яких інших обґрунтувань свого висновку в зазначеній частині місцевий суд не навів.
Однак, беручи до уваги те, що в ході касаційного розгляду не було установлено обставин, які би свідчили про недопустимість протоколів про результати НСРД:
- у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року (за епізодами від 03 та 28 січня 2023 року за ч. 2 ст. 307 КК України);
- у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 22 грудня 2022 року, 20 лютого 2023 року (щодо епізоду за ч. 1 ст. 317 КК України);
- у формі зняття інформації з телекомунікаційних мереж від 17 січня 2023 року (стосовно епізоду за ч. 1 ст. 317 КК України),
з підстав, наведених у касаційній скарзі, то вказані вище порушення суду першої інстанції в цілому не є такими, що перешкодили місцевому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення по суті, а тому касаційна скарга захисника ОСОБА_7 у цій частині задоволенню не підлягає.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує, що протоколи огляду місця події, огляду покупця та огляду грошових купюр від 03 і 28 січня 2023 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03 січня 2023 року та 28 січня 2023 року, постанова про визнання речових доказів від 03 січня 2023 року й висновки експертів від 12 січня 2023 року № СЕ-19/114-23/252-НЗПРАП та від 21 лютого 2023 року № СЕ-19/114-23/1989-НЗПРАП, які були здобуті й оформлені внаслідок проведення НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи (протоколи від 20 лютого 2023 року), з огляду на принципи "доктрини плодів отруйного дерева", також є недопустимими доказами.
Разом з тим, ураховуючи відсутність підстав, які би свідчили про недопустимість як доказів протоколів про результати проведення НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року, і беручи до уваги те, що інших доводів у цій частині захисник не наводить, Верховний Суд вважає необґрунтованою позицію сторони захисту.
Що стосується посилань захисника в касаційній скарзі на неналежність як доказів відеозаписів від 27 грудня 2022 року (які є додатками до протоколів НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 20 лютого 2023 року) за фактом контрольної закупки психотропних речовин від 03 та 28 січня 2023 року (щодо епізодів за ч. 2 ст. 307 КК України), оскільки крім чорної картинки на них нічого видно не було, а тому ці докази нічого не підтверджують, то колегія суддів не зважає на них у зв`язку з таким.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції встановив, що події контрольної закупки відбувалися 03 та 28 січня 2023 року на сходовій клітці перед входом у квартиру АДРЕСА_1 . При цьому приміщення дійсно було темним, а тому не зафіксовано чіткого зображення передачі коштів ОСОБА_8 ОСОБА_6 та отримання психотропної речовини. Однак місцевий суд зауважив, що факт проведення контрольної закупки психотропних речовин підтверджується сукупністю інших доказів, а саме протоколами оглядів ОСОБА_8, грошових купюр і матеріалами НСРД, оглянутими в судовому засіданні, а тому дійшов висновку про наявність достатніх доказів скоєння ОСОБА_6 незаконного збуту психотропної речовини, а саме PVP.
На переконання колегії суддів, указана позиція суду першої інстанції в цілому є обґрунтованою та узгоджується з положеннями, передбаченими ст. 94 КПК України, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, як убачається з вироку, місцевий суд, розглядаючи матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 в організації та утриманні місць для незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин (ч. 1 ст. 317 КК України), указав, що вживання психотропних речовин у квартирі обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не заперечував сам ОСОБА_6, однак він трактував це як пригощання, спільне споживання. При цьому обвинувачений не заперечував, що розводив психотропні речовини з наркотичними засобами і шляхом ін`єкцій вводив собі та ОСОБА_10, а також пригощав (чи ділив навпіл споживання) ОСОБА_9 у своїй квартирі. Водночас суд першої інстанції установив, що вказані обставини підтверджуються наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, отриманими за результатами проведення НСРД (протоколи НСРД від 22 грудня 2022 року, 20 лютого 2023 року у формі аудіо-, відеоконтролю особи та від 17 січня 2023 року у формі зняття інформації з телекомунікаційних мереж).
При цьому Верховний Суд вважає, що доводи захисника ОСОБА_7 про те, що:
- відеозаписи (додатки до протоколів НСРД стосовно епізоду за ч. 1 ст. 317 КК України) не містять даних на підтвердження того факту, що ОСОБА_6 передавав будь-яким особам психотропні речовини, надавав приміщення, у якому проживає, для вживання психотропних речовин, а також того, що треті особи, зокрема свідки у справі, вживали психотропні речовини у його квартирі обвинуваченого;
- протоколи НСРД від 22 грудня 2022 року та 17 січня 2023 року не містять додатків у формі відеозаписів, з яких можливо було б установити обставини в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 317 КК України,
з огляду на зміст вироку суду першої інстанції, фактично зводяться до неповноти судового розгляду та надання стороною захисту власної оцінки зазначеним доказам, що відповідно до положень статей 433, 438 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 безпосередньо не допитувалися судом першої інстанції, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки, як видно з матеріалів справи, сторона обвинувачення відмовилася від допиту цих осіб у зв`язку з неможливістю забезпечення їх участі в судовому розгляді, а захисник у касаційній скарзі не наводить жодних доводів про те, яким саме чином показання вказаних свідків могли вплинути на законність, обґрунтованість і вмотивованість висновків суду першої інстанції під час дослідження матеріалів кримінального провадження.
Також зі змісту вироку видно, що предметом дослідження суду першої інстанції були постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 14 грудня 2022 року та від 25 січня 2023 року.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що зазначені процесуальні рішення не містять доручень оперативним працівникам про складення процесуальних документів, натомість є доручення щодо проведення НСРД.
Відповідно до ч. 4 ст. 271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.
Пунктом 4.1 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, передбачено, що протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження.
Зі змісту наведених постанов прокурора від 14 грудня 2022 року та від 25 січня 2023 року видно, що проведення оперативних закупок було доручено працівникам СКП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області.
Отже, колегія суддів вважає, що проведення слідчих дій у формі оперативної закупки та складання за їх результатом відповідних протоколів було здійснено уповноваженими на те особами, а тому касаційна скарга за відповідними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Таким чином, будь-яких істотних порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, які би позбавили суд можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення в цій частині, в ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено не було.
При цьому, постановляючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на докази та встановлені фактичні обставини обґрунтував свої висновки щодо спроможності версії сторони обвинувачення, викладеної в обвинувальному акті, і спростування версії сторони захисту стосовно провокації кримінального правопорушення.
Так, мотивуючи своє рішення в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що:
- підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження є рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, який у ході оперативно-розшукових заходів отримав оперативну інформацію, що ОСОБА_6 здійснює незаконний збут психотропної речовини, а саме PVP, наркозалежним особам на території Сихівського району м. Львова;
- з протоколів огляду покупця та грошових купюр від 03 та 28 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_8 дав свою добровільну згоду на проведення оперативних закупок психотропної речовини, які здійснив двічі. При цьому в ході судового розгляду не встановлено, що він діяв не з власної волі, будь-які докази примушування його бути закупником не встановлені;
- орган досудового розслідування діяв у пасивний спосіб і не підбурював обвинуваченого до вчинення злочину, оскільки пропозиція ОСОБА_8 щодо бажання придбати психотропні речовини мала загальне абстрактне вираження його готовності заплатити певну суму грошей за надану психотропну речовину - PVP, після чого ОСОБА_6 добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності "покупця" купувати у нього психотропні речовини. Таке бажання залегендованої особи не було обов`язковою умовою для злочинної діяльності обвинуваченого, тобто дії, якої в іншому випадку він би не вчинив. При цьому ОСОБА_6 двічі здійснював продаж психотропної речовини ОСОБА_8, що також підтверджує його волевиявлення на вчинення зазначених дій;
- збут психотропних речовин обвинувачений здійснював не лише залегендованій особі, що випливає, зокрема, з протоколів про результати проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17 січня 2023 року. Так, збуваючи наркотичні засоби ОСОБА_8, ОСОБА_6 паралельно вчиняв аналогічні дії стосовно інших не встановлених органом досудового розслідування осіб, на що вказував, зокрема, зміст його розмов. Водночас відповідно до телефонних розмов обвинуваченого він займався збутом психотропних речовин, оскільки йому неодноразово телефонували невстановлені особи, які вели з ним зашифровані розмови й домовлялися про зустрічі. Також ОСОБА_6 неодноразово надходили дзвінки, що свідчить про стійку спрямованість його дій на збут психотропних речовин і виключає будь-яку провокацію правоохоронних органів на вчинення злочинів.
Таким чином, місцевий суд, ураховуючи зазначене, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, дійшов висновку, що проведені НСРД (оперативна закупка) не призвели до підбурювання ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання обвинуваченого, свідка, а також наведені в оскаржуваному рішенні письмові докази та інші документи, які в сукупності визнав послідовними і такими, що узгоджуються між собою, і мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Одночасно суд апеляційної інстанції не погодився з позицією сторони захисту щодо провокації кримінального правопорушення.
Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника в цій частині, суд апеляційної інстанції посилався на рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 2021 року в справі "Берлізев проти України", зауважив, що:
- захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронного органу;
- у суді першої інстанції ОСОБА_6 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого діяння щодо збуту наркотичних засобів в епізодах з легендованим свідком, зазначив, що не пам`ятає, оскільки минуло багато часу, але ствердив, що ніяких наркотиків йому не збував, і жодних пояснень, у тому числі про провокацію вчинення кримінального правопорушення щодо нього, суду не надав.
Ураховуючи вказане, суд апеляційної інстанції підкреслив, що позиція сторони захисту про відсутність факту збуту ОСОБА_6 психотропних речовин та доводи щодо наявності в діях працівників поліції провокації злочину, є взаємовиключними та суперечливими.
На переконання колегії суддів, ці висновки судів попередніх інстанцій у цілому є обґрунтованими і вмотивованими.
З огляду на зазначене доводи касаційної скарги в цій частині, а також посилання захисника:
- на рапорт оперуповноваженого про залучення особи для оперативної закупки психотропної речовини - PVP;
- доручення слідчого про відбір особи для оперативної закупки психотропної речовини - PVP;
- рапорт оперуповноваженого про те, що ОСОБА_8 надав добровільну згоду бути покупцем психотропної речовини - PVP в ході оперативної закупки,
як на документи, що, на думку сторони захисту, свідчать про провокацію злочину, у цілому не спростовують законності й обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Крім того, у касаційній скарзі захисник стверджує, що постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 14 грудня 2022 року № 919т і від 25 січня 2023 року № 64т, усупереч положенням ст. 271 КПК України та практиці Верховного Суду, не містять обґрунтувань щодо відсутності провокації особи до вчинення злочину.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК України прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 цього Кодексу, зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, приймаючи рішення про проведення контролю за вчиненням злочину, у своїх постановах дотримався вказаних вимог процесуального закону та вказав на відсутність даних про те, що під час оперативної закупки будь-хто вчиняв провокування особи на скоєння злочину.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, досліджені судами докази та встановлені фактичні обставини, є правильною, а посилання сторони захисту на необхідність закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої в п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, є необґрунтованими, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а таких істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили або могли перешкодити судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення, не встановлено, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд