ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 705/3702/23
провадження № 51-3210км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 жовтня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250320000859, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ладижинки Уманського району Черкаської області та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2023 року, з урахуванням унесених змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч. 2 ст. 125 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців зі штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, який необхідно виконувати самостійно; відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до призначеного покарання зараховано невідбуте покарання за ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року й остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Постановлено згідно з ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, виконувати самостійно.
Постановлено ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, якою змінено вирок Уманського міськрайонного суду від 19 червня 2023 року та ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців і на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
Згідно з вироком суду, 16 травня 2023 року о 18:23 ОСОБА_7 в період дії воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи неподалік котеджного містечка "Riverside", яке розташоване на вул. Заводській, 43 в м. Умані Черкаської області, відкрито заволодів спортивним велосипедом марки "Maxbike" потерпілого ОСОБА_8 вартістю 6236 грн, чим спричинив йому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задоволено, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 залишено без задоволення. Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 змінено в частині призначеного покарання. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2023 року, змінений ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині призначеного покарання, про призначення ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, від відбування якого його звільнено з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, виконувати самостійно.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 125 КК України, постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Постановлено на підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну судових рішень стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Просить призначити засудженому ОСОБА_7 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, визначивши йому остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2023 року за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців і за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн, більш суворим, призначеним ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та згідно з положеннями ст. 75 КК України звільнити підзахисного від відбування покарання з випробуванням. Покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
На обґрунтування вимог зазначає про те, що місцевий суд в ухваленому стосовно ОСОБА_7 вироку від 27 жовтня 2023 року неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував ч. 4 ст. 70 КК України, та не призначив йому остаточного покарання за правилами, передбаченими частинами 1 - 3 цієї статті, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком від 19 червня 2023 року більш суворим за цим вироком. Указує на те, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Уманського міськрайонного суду від 19 червня 2023 року за кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 125 КК України, які він вчинив 19 і 21 травня 2023 року, тобто після скоєння грабежу 16 травня 2023 року, що вказує на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ці обставини та усупереч вимогам чинного законодавства не керувалися ч. 4 ст. 70 КК України, призначаючи покарання в оскаржуваному вироку від 27 жовтня 2023 року. На його думку, апеляційний суд не виправив помилок, допущених судом першої інстанції, та не застосував передбаченого законом порядку призначення покарання.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_7, правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 186 КК України та призначення винному покарання із застосуванням ст. 69 КК України в касаційній скарзі не заперечуються.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи про порушення вимог ч. 4 ст. 70 КК України та непризначення ОСОБА_7 остаточного покарання за правилами, передбаченими частинами 1 - 3 цієї статті, а також про безпідставне незастосування судом ст. 75 КК України колегія суддів уважає необґрунтованими, виходячи з такого.
Так, положеннями ст. 70 КК України визначені підстави, порядок і межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Водночас призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України має ряд особливостей, з урахуванням яких загальний алгоритм призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України передбачає такі елементи: 1) одержання точних даних про покарання, призначене особі попереднім вироком/попередніми вироками та в разі відбуття призначеного покарання, точного визначення його відбутої частини; 2) призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку, а якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то призначення покарання за кожен злочин окремо; 3) визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів; 4) призначення покарання за сукупністю злочинів, установлених попереднім та новим вироками; 5) зарахування в строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю вчинених злочинів, покарання, відбутого за попереднім вироком/попередніми вироками, якщо таке зарахування можливе.
При цьому, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України.
Так, змінюючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд указаних вимог дотримався.
Цей суд установив, що ОСОБА_7 вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2023 року, з урахуванням унесених змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців; на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців зі штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, яке необхідно виконувати самостійно; відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Указаним вироком ОСОБА_7 засуджено за кримінальні правопорушення, вчинені 19 та 21 травня 2023 року.
У цьому кримінальному провадженні кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив 16 травня 2023 року, тобто до постановлення вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2023 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, яке необхідно відбувати реально, необґрунтовано призначив покарання на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів, а саме до призначеного покарання зарахував невідбуте покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2023 року, який змінено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, та остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Отже, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання, взяв до уваги час вчинення злочинів, за які його засуджено, урахував, що за ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_7 призначено покарання, яке необхідно відбувати реально, а попередній вирок, яким ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, слід виконувати самостійно. Крім того, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 125 КК України, суд постановив вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, і вказав про самостійне виконання покарання у виді штрафу згідно з ч. 3 ст. 72 КК України.
На підставі наведеного доводи в касаційній скарзі захисника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували закон про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, є необґрунтованими.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог закону України про кримінальну відповідальність і зобов`язані відповідно до ст. 65 КК України враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Ці обставини були належно враховані як судом першої інстанції під час призначення покарання, так і судом апеляційної інстанції в ході їх перевірки. Покарання, призначене ОСОБА_7, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не суперечить положенням ч. 2 ст. 65 КК України та відповідає його меті, визначеній ст. 50 КК України.
За правилами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник просить остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та згідно з положеннями ст. 75 КК України звільнити його підзахисного від відбування покарання з випробуванням. Покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Проте, заявляючи такі вимоги, захисник не наводить будь-яких обґрунтувань у цій частині та не зазначає в чому ж полягає неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 75 КК України.
Водночас суди попередніх інстанцій врахували, що санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а ОСОБА_7 призначено покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, що майже вдвічі менше мінімальної межі санкції статті КК України. Також суди врахували тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, та вчинений в умовах воєнного стану, що підвищує суспільну небезпеку вчиненого, дані про особу засудженого, який раніше судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, що, на думку судів, безумовно свідчить про те, що ОСОБА_7 не зробив належних висновків і вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарань.
Отже, з огляду на наведене, Суд не вбачає підстав для застосування положень, передбачених ст. 75 КК України, щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з випробуванням.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, не допущено, судові рішення необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд