ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 681/258/24
провадження № 61-1331св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Садовський Анатолій Миколайович,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області в складі судді Горгулько Н. А. від 24 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М., від 09 січня 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Садовського А. М. (далі - Шепетівського РНО Хмельницької області, приватний нотаріус Садовський А. М.), треті особи: Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17 червня 2021 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини щодо майна ОСОБА_3 та дізнався про наявність спадкоємця першої черги ОСОБА_2 .
19 червня 2021 року ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса заяву про зупинення видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.
З листа ОСОБА_2, адресованого позивачу, йому стало відомо, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі №560/9604/21, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року, визнано протиправним та скасовано рішення 18-ї чергової сесії І-го скликання Полонської міської ради від 08 грудня 2016 року №10 "Про уповноваження осіб на вчинення нотаріальних дій" в частині уповноваження ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій.
16 січня 2024 року ОСОБА_5, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, звернувся до приватного нотаріуса Садовського А. М. із заявою про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 6823682800:02:007:0001, на що 19 лютого 2024 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Вважаючи такі дії приватного нотаріуса незаконними, ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 лютого 2024 року
№ 18/02-14/36/2021.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного нотаріуса Шепетівського РНО Хмельницької області Садовського А. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 лютого 2024 року № 18/02-14/36/2021. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватним нотаріусом без достатніх правових підстав відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є незаконною.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Шепетівського РНО Садовського А. М. задоволено частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного нотаріуса Шепетівського РНО Хмельницької області Садовського А. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 лютого 2024 року № 18/02-14/36/2021.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована таким.
Суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного, а не загального позовного провадження, що не відповідає положенням пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України, а тому рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Матеріали справи не містять відомостей про скасування чи зміну рішення органу місцевого самоврядування щодо покладення обов`язків із вчинення нотаріальних дій на ОСОБА_4 на момент посвідчення спірного заповіту: станом на 30 листопада 2020 року рішення Полонської міської ради від 08 грудня 2016 року №10 "Про уповноваження осіб на вчинення нотаріальних дій" було чинним.
У ЦК України не передбачено такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.
Таким чином, помилковим є висновок приватного нотаріуса про нікчемність спірного заповіту.
Крім того, спірний заповіт ніким не оспорений, а тому, виходячи з принципу правомірності правочину, позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 січня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2025 рокувідкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 681/258/24.
У лютому 2025 року матеріали цивільної справи № 681/258/24 надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 520/11935/18, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована таким.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що староста Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_4 станом на момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 мала повноваження на здійснення нотаріальних дій, є необґрунтованими та такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права без повного дослідження усіх матеріалів справи.
Суди залишили без уваги, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі № 560/9604/21, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, визнано протиправним та скасовано рішення 18-ї чергової сесії І скликання Полонської міської ради Полонського району від 08 грудня 2016 року №10 "Про уповноваження осіб на вчинення нотаріальних дій" в частині уповноваження ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій.
Виключно Виконавчий комітет Полонської міської ради мав повноваження покласти на посадову особу Полонської міської ради функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, щодо посвідчення заповітів. Разом з цим такого рішення виконавчим комітетом не прийнято.
Враховуючи це, заповіт, який був складений ОСОБА_3, посвідчений 30 листопада 2020 року старостою Новоселицького старостинського округу Полонської міської ради ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №108, був посвідчений особою, яка не мала права його посвідчувати, а тому є нікчемним.
З огляду на це, оскаржувана постанова приватного нотаріуса є законною.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у лютому 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Нагнибіда В. І. заперечує проти доводів ОСОБА_2, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року - без змін.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Згідно з рішенням 18-ї сесії І скликання Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади від 08 грудня 2016 року №10 "Про уповноважених осіб на вчинення нотаріальних дій" вирішено, зокрема, уповноважити з 08 грудня 2016 року старосту села ОСОБА_4 як посадову особу органу місцевого самоврядування вчиняти нотаріальні дії, передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_3 30 листопада 2020 року, посвідченого старостою Новоселицького старостинського округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №108, ОСОБА_3 усе своє майно заповів ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, а саме земельну ділянку площею 2,4418 га, кадастровий номер 6823682800:02:007:0001, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Котелянської сільської ради Полонського району Хмельницької області. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 500513 від 29 жовтня 2008 року.
24 травня 2021 року син ОСОБА_3 - ОСОБА_2, а 17 червня 2021 року ОСОБА_1, звернулися до приватного нотаріуса Шепетівського РНО Садовського А. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
19 червня 2021 року ОСОБА_2 звернувся приватного нотаріуса Шепетівського РНО Садовського А. М. із заявою про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину для ОСОБА_1, посилаючись на те, що він має намір звернутись до суду із позовною заявою про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі №560/9604/21, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, визнано протиправним та скасовано рішення 18-ї чергової сесії І-го скликання Полонської міської ради від 08 грудня 2016 року № 10 "Про уповноваження осіб на вчинення нотаріальних дій" в частині уповноваження ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій.
16 січня 2024 року ОСОБА_5 від імені свого довірителя ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Шепетівського РНО Садовського А. М. із заявою про видачу на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 2,4416 га, кадастровий номер 6823682800:02:007:0001.
Постановою приватного нотаріуса Шепетівського РНО ОСОБА_6 від 19 лютого 2024 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 6823682800:02:007:0001, і на інше майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії обґрунтована тим, що заповіт, який був посвідчений 30 листопада 2020 року старостою Новоселицького старостинського округу Полонської міської ради ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 108, був посвідчений особою, яка не мала на це права, а отже відповідно до статті 1257 ЦК України є нікчемним.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частина друга статті 209 ЦК України).
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України).
Відповідно до статті 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування.
Згідно з частиною четвертою статті 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради. Староста уповноважений сільською, селищною, міською радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради, а також здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що:
"право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.
Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів".
Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення статті 50 Закону України "Про нотаріат" свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) у справі за позовом спадкоємця за заповітом до Третьої львівської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, задовольняючи позов, суд касаційної інстанції виходив з того, що заповідачем в заповіті власноручно написано, що "заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано вірно", у зв`язку з чим відсутні підстави для кваліфікації заповіту як нікчемного, а тому немає й підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади від 08 грудня 2016 року №10 "Про уповноваження осіб на вчинення нотаріальних дій" уповноважено з 08 грудня 2016 року старосту села (сіл) Полонської міської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_4 як посадову особу органу місцевого самоврядування вчиняти нотаріальні дії, передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про нотаріат".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі №560/9604/21, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, визнано протиправним та скасовано рішення Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади від 08 грудня 2016 року №10 "Про уповноваження осіб на вчинення нотаріальних дій" в частині уповноваження ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій.
Оскільки для посвідчення заповіту ОСОБА_3 звернувся до уповноваженої на вчинення нотаріальних дій посадової особи, заповіт складено у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача, прочитаний та підписаний особисто заповідачем, за життя ОСОБА_3 підстав для скасування чи зміни заповіту у зв`язку з його посвідченням неуповноваженою особою не виникло, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що скасування вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування після посвідчення заповіту та смерті заповідача саме по собі не вказує про нікчемність заповіту відповідно до статті 1247 ЦК України.
Протилежний указаному висновок за фактичних обставин цієї справи суперечитиме змісту такого принципу спадкового права як здійснення свободи заповіту, який включає можливість реалізації заповідачем права на зміну чи скасування заповіту лише за його життя. Особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, вираженого належним чином, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.
Нотаріальна діяльність в якості свого предмета має безспірні справи щодо реалізації цивільних прав (постанова Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 511/1875/21).
Скасування рішення Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади від 08 грудня 2016 року №10 "Про уповноваження осіб на вчинення нотаріальних дій" в частині уповноваження ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій не вплинуло на форму заповіту та порядок його посвідчення.
При цьому матеріали справи не містять відомостей про оспорення заповіту, складеного ОСОБА_3 30 листопада 2020 року та посвідченого старостою села ОСОБА_4
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, керуючись презумпцією правомірності правочину, обґрунтовано виходив з того, що приватним нотаріусом без достатніх правових підстав відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим оскаржувана постанова приватного нотаріуса від 19 лютого 2024 року № 18/02-14/36/2021 є незаконною.
Посилання заявника на те, що у зв`язку із визнанням недійсним та скасуванням рішення 18-ї чергової сесії І скликання Полонської міської ради Полонського району від 08 грудня 2016 року №10 в частині уповноваження ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій заповіт був посвідчений особою, яка не мала права його посвідчувати, а тому є нікчемним, - спростовуються таким.
Предметом спору у цій справі є оскарження відмови відповідача у вчиненні нотаріальної дії, а не дослідження обставин чинності повноважень старости ОСОБА_4 на вчинення нотаріальних дій чи недійсність заповіту ОСОБА_3 .
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, у зв`язку з відсутністю рішення Виконавчого комітету Полонської міської ради про уповноваження посадової особи міської ради на вчинення нотаріальних дій, зокрема, щодо посвідчення заповітів, складений ОСОБА_3 заповіт є нікчемним.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 зазначив, що у ЦК України не передбачено такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.
За відсутності спору щодо недійсності заповіту, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з правомірності зазначено правочину відповідно до статті 204 ЦК України.
Доводи заявника про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 520/11935/18, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16, - помилкові.
Висновки суду апеляційної інстанції, які стосуються питання законності передумов для відмови приватним нотаріусом позивачу у вчиненні нотаріальної дії, зокрема щодо неможливості кваліфікації заповіту як нікчемного, який складено у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача, прочитаного та підписаного особисто заповідачем, не суперечать висновкам, викладеним у постановах, на які посилається заявник у цій справі.
Загалом доводи касаційної скарги ОСОБА_2 аналогічні доводам його апеляційної скарги, яким суд надав належну правову оцінку.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі "Ruiz Toriya v. Spaine", заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі "HIRVISAARI v. FINLAND", заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню неправомірності відмови приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі спадкоємцю за заповітом свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту, який у встановленому законом порядку не визнано недійсним. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятої апеляційним судом постанови, та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що постановою суду апеляційного інстанції рішення районного суду скасовано, тому рішення суду першої інстанції у касаційному порядку не переглядається.