ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 953/4429/23
провадження № 61-2090св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Харківська міська рада,
третя особа - державний нотаріус Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа Оксана Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2023 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Харківської міської ради, третя особа - державний нотаріус Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа О. М., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що він є сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, який був зареєстрований та постійно проживав адресою: АДРЕСА_1 . Усі витрати, пов`язані з організацією поховання батька, позивач взяв на себе. На час смерті батькові позивача було 80 років, він був людиною похилого віку та хворів на цукровий діабет.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира належить спадкодавцю та позивачу на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18 червня 1998 року, виданого Харківським авіаційним інститутом, згідно з розпорядженням від 02 червня 1998 року № 47. Право власності на вказану квартиру зареєстровано 29 червня 1998 року в Харківському міському бюро технічної інвентаризації за № В-37504.
За життя ОСОБА_4 заповіт не складав, тому спадкування повинно відбуватись за законом. Спадкоємцями за законом є: позивач ОСОБА_1 (син спадкодавця), його мати (дружина померлого) ОСОБА_2 та його сестра (дочка померлого) ОСОБА_3 . У строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, із заявами про прийняття спадщини за законом або відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори спадкоємці не звертались. У травні 2023 року мати позивача ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3 звернулись до державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа О. М. з заявами про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Таким чином, позивач стверджує. що він є єдиним спадкоємцем майна, що належало його батькові.
У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки йому перешкоджали незалежні від нього обставини, як особисті, так і загальні. Наголошував, що він хворіє на цукровий діабет з 2013 року та є особою з інвалідністю III групи з 2022 року.
Після смерті батька його самопочуття погіршилося, він знаходився у важкому стресовому стані, весь свій вільний час присвятив роботі, тому одразу до нотаріуса не звернувся. Лише наприкінці січня 2022 року позивач звернувся до нотаріальної контори з документами для подачі заяви про прийняття спадщини та для роз`яснення прав на вступ в спадщину.
У нотаріальній конторі нотаріус повідомила, що паспорт, в якому не вклеєно фотокартку при досягненні його власником сорока п`яти років, вважається недійсним, тому на підставі такого паспорта нотаріус не може встановити особу та прийняти заяву про вступ у спадщину. 21 січня 2022 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг для того, щоб вклеїти до паспорта у формі книжки фотокартку по досягненню сорока п`яти років. ID-картку позивач отримав лише ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер під час дії карантину, спричиненого коронавірусом, в зв`язку з чим строки виготовлення документів суттєво збільшились.
24 лютого 2022 року позивач планував записатися до нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини, проте у зв`язку з військовою агресією та повномасштабним вторгненням рф на територію України 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, який триває до цього часу. Місто Харків та Харківська область, починаючи з 24 лютого 2022 року, піддавалися інтенсивним ракетним та артилерійським обстрілам. З метою збереження свого життя та життя своїх рідних позивач був вимушений виїхати з міста Харкова, де залишилися майже всі документи, та евакуюватися до іншого регіону. Таким чином, він не мав можливості звернутися до нотаріуса.
Він є внутрішньо переміщеною особою. У травні 2022 року в місті Львові він звертався до приватних та державних нотаріусів із питанням спадкування та роз`яснення порядку отримання спадщини після смерті батька під час військової агресії. У телефонній розмові йому було повідомлено, що спадковий реєстр закритий та відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 під час воєнного стану перебіг шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, а свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Рахуючи строки таким чином, 25 травня 2023 року позивач звернувся до державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа О. М. із письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 . За цією заявою 25 травня 2023 року заведено спадкову справу № 258/2023. Проте за результатами розгляду заяви позивача йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. Причиною винесення такої постанови стало те, що він як заявник подав заяву про прийняття спадщини після спливу встановленого законодавством строку для прийняття спадщини та станом на 23 вересня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_4 зареєстрований не був. Крім того, було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про продовження строку для прийняття спадщини.
На переконання позивача, строк для прийняття спадщини ним пропущений з поважних причин, що обумовлені тим, що він є особою з інвалідністю III групи за загальним захворюванням, фактично після смерті вступив в управління спадковим майном. Крім того, після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач перебуваючи у хворобливому стані, змушений був евакуюватися з постійного місця проживання у більш безпечне місце та не розібрався з колізією у законодавстві.
Позивач наголошував, що у нього були поважні причини, пов`язані з істотними труднощами на вчинення дій щодо завчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 просив:
визначити причини пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Харкові, актовий запис № 17467, поважними;
визначити йому додатковий строк тривалістю чотири місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Харкові.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2023 року, яке залишене без змінпостановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування у нього поважних причин та об`єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини протягом одного року та восьми місяців після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, адже позивач не довів поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для її прийняття.
Обґрунтовуючи поважність пропуску ним строку звернення для прийняття спадщини, позивач посилався на наявність труднощів до 23 лютого 2022 року, тобто до початку військової агресії рф щодо України та введення військового стану, у зверненні до нотаріуса до спливу строку, передбаченого статтею 270 ЦК України, у зв`язку із необхідністю вклеювання фото у паспорт громадянина України в формі книжки після досягнення 45-річного віку.
На переконання апеляційного суду ця обставина не підтверджена належними і допустимими доказами, крім того, що копія паспорта громадянина України у формі карти позивача свідчить, що такий документ видано 16 лютого 2022 року.
Щодо посилання ОСОБА_1 на хворобливий стан та той факт, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи, апеляційний суд зазначив таке. ОСОБА_1 до суду першої інстанції надав довідку МСЕК про присвоєння йому ІІІ групи інвалідності за загальним захворюванням від 06 грудня 2022 року, тобто після 1 року 3 місяців після смерті спадкодавця. Доказів на підтвердження того, що позивач протягом періоду з 23 вересня 2021 року до 25 травня 2023 року хворів та з цих причин не міг подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, не надано. Єдине посилання на наявність хвороби (діабет) та оформлення інвалідності чоловіку у період воєнного часу не може свідчити про його тяжкий стан, що перешкоджав йому подати заяву до нотаріуса у будь-якому місті України.
Посилання позивача на стресовий стан, наявність захворювання на цукровий діабет, інвалідність з грудня 2022 року та статус внутрішньо переміщеної особи з 06 квітня 2022 року також не є такими перешкодами, що унеможливлювали своєчасне звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Матеріали справи свідчать, що позивач з квітня 2022 року був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в м. Львів, де працювали нотаріальні контори і позивач не був позбавлений можливості в будь-який час протягом усього 2022 року подати до будь-якого нотаріуса м. Львова заяву про прийняття спадщини.
Крім того, загальновідомим є факт, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, введено воєнний стан, який триває на час розгляду заяви та неодноразово продовжувався. З урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану у позивача згідно з його позовом виникли труднощі для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини. Апеляційний суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 під час звернення до суду першої інстанції із позовом посилався на той факт, що не подав заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки вважав, що діють норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану".
При цьому в тексті позовної заяви зазначав, що ознайомлений з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", якою передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Посилався на те, що причина пропуску строку не залежала від його волі та пов`язана із колізією в законодавстві.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статей 7 і 34 Закону України "Про нотаріат", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 164 "Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану". У пункті 3 цієї постанови (в редакції від 06 березня 2022 року) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану. Відповідно до змін від 28 квітня 2022 року, внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинений на час дії воєнного стану. 29 червня 2022 року внесено нові зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164. Зокрема, пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України (в редакції від 29 червня 2022 року) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці.
Проте позивач із заявою про прийняття спадщини звернувся до нотаріуса лише 25 травня 2023 року, тобто через один рік і всім місяців після смерті спадкодавця, що є значно більшим десятимісячного строку, на який посилається сам позивач.
Суд також вказав, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо, в тому числі і за відсутності будь-яких доказів з приводу зазначеного. Для подання заяви про прийняття спадщини не є обов`язковим особисте подання документів безпосередньо в приміщенні нотаріальної контори, оскільки закон не позбавляє спадкоємця права направити цю заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга з урахуванням її уточнення мотивована тим, що:
суди зробили помилковий висновок про те, що немає доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви на прийняття спадщини;
суди не в повній мірі надали оцінку виключним зовнішнім обставинам, а саме збройній агресії рф та введенню воєнного стану на території України. Він мав правомірні очікування, що перебіг строків на прийняття спадщини до закінчення воєнного стану буде зупинено. Саме законодавчі зміни у визначенні перебігу строку на прийняття спадщини в період воєнного стану й мали наслідком порушення ним строків для подачі заяви на прийняття спадщини;
крім того, строк на прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, зокрема через те, що він є особою з інвалідністю III групи за загальним захворюванням. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач, перебуваючи у хворобливому стані, змушений був евакуюватися з постійного місця проживання у більш безпечне місце.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 953/4429/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У квітні 2024 року матеріали справи № 953/4429/23надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 березня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 638/4895/15 та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 25 вересня 2021 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) складено актовий запис № 17467.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.
На момент смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований один і був знятий з реєстрації за цією адресою у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_4 ніхто із спадкоємців не звертався.
Із матеріалів спадкової справи № 258/2023 вбачається, що позивач ОСОБА_1 25 травня 2023 року звернувся до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25 травня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18 червня 1998 року, виданого Харківським авіаційним інститутом, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
30 травня 2023 року державний нотаріус Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4, оскільки ним пропущено строк для прийняття спадщини.