ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 554/9193/19
провадження № 61-1651св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - керуючий санацією Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник",
особа, яка подала апеляційну скаргу, - заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Пилипчук Л. І., Прядкіної О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до керуючого санацією Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" "Будівельник" (далі - ДК ЖЕП "Будівельник") про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що 30 липня 2009 року на підставі біржового контракту він придбав нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за 24 500,00 грн.
ДК ЖЕП "Будівельник" майно передав покупцю (позивачу) та склав акт прийому-передачі.
Надалі арбітражний керуючий ДК ЖЕП "Будівельник" Плеханов І.О. повідомив його про неможливість забезпечити нотаріальне посвідчення вказаного біржового контракту та запропонував самостійно вирішити питання реєстрації права власності на придбане нерухоме майно. Проте КП "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" відмовив йому у реєстрації права власності на це майно, оскільки укладений договір не був нотаріально посвідчений, що унеможливило в позасудовому порядку узаконити його право як покупця за договором купівлі- продажу на вказане нежитлове приміщення.
Тому ОСОБА_1 просив:
визнати дійсним договір купівлі-продажу майна ДК ЖЕП "Будівельник", відповідно до якого позивач придбав у власність нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, а саме нежитлове приміщення загальною площею 72,3 кв. м, (в тому числі приміщення (1) площею 4,5 кв. м, приміщення (2) площею 15,3 кв. м, приміщення (3) площею 33,6 кв. м, приміщення (4) площею 18,9 кв. м) житлового будинку літера А-2;
визнати за ним право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 72,3 кв. м, (в тому числі приміщення (1) площею 4,5 кв. м, приміщення, (2) площею 15,3 кв. м, приміщення (3) площею 33,6 кв. м, приміщення (4) площею 18,9 кв. м) житлового будинку літера А-2.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу майна ДК ЖЕП "Будівельник", відповідно до якого позивач ОСОБА_1 придбав у власність нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, а саме нежитлове приміщення загальною площею 72,3 кв. м, (в тому числі приміщення (1) площею 4,5 кв. м, приміщення (2) площею 15,3 кв. м, приміщення (3) площею 33,6 кв. м, приміщення (4) площею 18,9 кв. м) житлового будинку літера А-2.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 72,3 кв. м (в тому числі приміщення (1) площею 4,5 кв. м, приміщення (2) площею 15,3 кв. м, приміщення (3) площею 33,6 кв. м, приміщення (4) площею 18,9 кв. м) житлового будинку літера А-2.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 227 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно з протоколом № 101030-1 від 28 липня 2009 року від 30 серпня 2002 року, укладений між продавцем ДК ЖЕП "Будівельник" в особі уповноваженого представника Москаленка С. та покупцем фізичною особою ОСОБА_1 нотаріально посвідчений не був.
Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на час укладення угоди купівлі-продажу) якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд зробив висновок про задоволення поданого позову.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2021 року стягнуто з керуючого санацією ДК ЖЕП "Будівельник" на користь держави 1 816,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки при винесенні рішення судом не вирішено питання про судові витрати, тому в цій частині слід ухвалити додаткове рішення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року і додаткове рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2021 року скасовано.
Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до керуючого санацією ДК ЖЕП "Будівельник" про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно передано до Господарського суду Полтавської області, у провадженні якого перебуває справа № 471-23/1 про банкрутство ДК ЖЕП "Будівельник".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи вимогу про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна всупереч вимогам статті 5 ЦК України застосував до спірних правовідносин норми ЦК УРСР 1963 року, хоча біржовий контракт, за яким позивач придбав нерухоме майно, був укладений 30 липня 2009 року, тобто після набрання чинності ЦК України. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 220 ЦК України (у редакції, що діяла на час укладення угоди (біржового контракту). Крім того, станом на час звернення позивача з цим позовом до суду нерухоме майно, щодо якого заявлена вимога про визнання права власності на нього, вже не існувало фізично. Ця обставина визнана позивачем (його представниками) у суді апеляційної інстанції та підтверджується, зокрема, постановою Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 554/882/19.
У справі, що розглядається, предметом спору є майнові вимоги фізичної особи до боржника (юридичної особи), його майна, який перебуває у стадії банкрутства. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2002 року порушено провадження у справі про банкрутство ДК ЖЕП "Будівельник". Постановою Господарського суду Полтавської області від 08 грудня 2011 року у справі № 471-23/1 ДК ЖЕП "Будівельник" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Провадження у цій справі відкрито ухвалою суду першої інстанції від 07 листопада 2019 року, тобто після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. З наведеного слідує, що суд першої інстанції у порушення вимог закону розглянув по суті спір, який не підсудний суду загальної юрисдикції. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали справи - передачі до Господарського суду Полтавської області, у провадженні якого перебуває справа № 471-23/1 про банкрутство ДК ЖЕП "Будівельник".
Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного сулу від 22 грудня 2021 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційний суд вказав, що при поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апеляційний суд не встановив, чи було відомо Полтавській міській раді про оскаржуване рішення та не навів належного обґрунтування поновлення такого строку з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що наведені першим заступником керівника Полтавської обласної прокуратури обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними та не дають підстав для висновку про його пропуск з поважних причин.
При цьому суд апеляційної інстанції також зазначив, що спірний об`єкт нерухомості не перебуває в комунальній власності Полтавської міської територіальної громади.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що Октябрський районний суд м. Полтави ухвалив рішення у справі 19 листопада 2019 року. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 07 червня 2021 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради (особа, яка не брала участі у справі) подав апеляційну скаргу. Підставою для оскарження рішення суду першої інстанції заступником прокурора вказано порушення цим судовим рішенням інтересів держави в особі Полтавської міської ради.
Матеріали справи свідчать, що Полтавська міська рада не брала участі у справі через те, що не була вказані в позовній заяві як сторона спору і не була залучена до участі у справі судом. Листом від 12 березня 2021 року № 15/1-301вих21 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури повідомив Полтавську міську раду про наявність ухваленого у справі № 554/9193/19 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року та необхідність його оскарження в апеляційному порядку. У відповідь на цей лист 02 квітня 2021 року Полтавська міська рада зазначила, що спірний будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, у комунальну власність не передано, вказану обставину необхідно враховувати при вирішенні питання щодо оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. 06 квітня 2021 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із запитом про надання матеріалів справи № 554/9193/19 для ознайомлення. 07 травня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави листом
№ 01.2-12/2/2021 відмовив заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури у надані справи для ознайомлення. Указаний лист отримано прокурором 25 травня 2021 року. 07 червня 2021 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури оскаржив рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року в апеляційному порядку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, не надав належну оцінку кожній із вказаних прокурором причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не з`ясував, чи є ці причини такими, що об`єктивно перешкоджали заявнику подати апеляційну скаргу у встановлений строк (приймаючи доводи прокурора про вжиття ним у розумні строки заходів, спрямованих на підготовку та подання апеляційної скарги).
При цьому, не обґрунтувавши належним чином підстави відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку, не зазначивши, в порушення приписів частини сьомої статті 127 ЦПК України, про відмову у поновленні процесуального строку в резолютивній частині ухвали, апеляційний суд обмежився лише викладенням загальних висновків щодо підстав відмови у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, апеляційний суд належним чином не перевірив поважності причин пропуску заступником керівника Полтавської обласної прокуратури строку на апеляційне оскарження, дійшовши передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу, не була залучена до участі у справі, має місце виключний випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, що не дає підстав для застосування встановленого наведеною нормою процесуального права річного присічного строку. Проте, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд, з посиланням на те, що спірний об`єкт нерухомості не перебуває в комунальній власності Полтавської міської територіальної громади, безпідставно поєднав відсутність порушеного права апелянта із пропуском строку на апеляційне оскарження, фактично зробивши висновок, що судом першої інстанції питання про права та інтереси інтересів держави в особі Полтавської міської ради судом першої інстанції не вирішувалося. Такий висновок суду є передчасним. Системний аналіз норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволено. Поновлено заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради строк на апеляційне оскарження рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2019 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2021 року скасовано.
Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до керуючого санацією ДК ЖЕП "Будівельник" про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно передано до Господарського суду Полтавської області, у провадженні якого перебуває справа № 471-23/1 про банкрутство ДК ЖЕП "Будівельник".
Апеляційний суд виходив з того, що предметом спору є визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, придбане ним на підставі біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 30 липня 2009 року. Тому при вирішенні цього спору підлягають застосуванню норми статей 220, 640, 657 Ц ЦК України. Натомість, судом першої інстанції вирішено спір на підставі положень статті 47 ЦК УРСР 1963 року, не дивлячись на те, що сам правочин був укладений між сторонами в 2009 році. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, адже до спірних правовідносин було застосовано норми закону, які не підлягали застосуванню.
Крім того предметом спору є майнові вимоги фізичної особи до боржника (юридичної особи), який перебуває у стадії банкрутства. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2002 року порушено провадження у справі про банкрутство ДК ЖЕП "Будівельник". Постановою Господарського суду Полтавської області від 08 грудня 2011 року у справі №471-23/1 ДК ЖЕП "Будівельник" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції всупереч вимогам закону розглянув по суті спір, який на час його розгляду не був підсудний судам загальної юрисдикції.
Стосовно підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі апеляційний суд зазначив наступне. Так, посилаючись на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" заступник керівника Полтавської обласної ради вказував, що в даному випадку прокуратура діє в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, яка як орган місцевого самоврядування проявила бездіяльність, адже в межах розумного строку не вжила жодних заходів для самостійного захисту своїх прав та інтересів, не виявила бажання оскаржувати вказане судове рішення до апеляційної інстанції.
Матеріали справи свідчать, що 12 березня 2021 року перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури повідомив Полтавську міську раду про наявність вказаного рішення суду першої інстанції та вказав про необхідність його оскарження до апеляційного суджу. Листом від 02 квітня 2021 року Полтавська міська рада повідомила про відсутність намірів оскаржувати рішення місцевого суду. Таким чином, компетентний орган - Полтавська міська рада, достовірно знаючи про існування вказаного судового рішення впродовж розумного строку не вжила заходів щодо захисту своїх прав та інтересів та не скористалась своїм правом на апеляційне оскарження, що свідчить про дотримання прокурором порядку, визначеного положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Стосовно порушення інтересів держави в особі Полтавської міської ради апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги. Матеріали справи свідчать, що рішенням Полтавської міської ради від 25 вересня 2014 року "Про внесення змін до рішення дев`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 11 вересня 2007 року "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста житлових будинків ЖЕП "Будівельник" було надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради 39 житлових будинків та 8 гуртожитків, в тому числі і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, спірне нежитлове приміщення має бути передане та оформлене у передбаченому законом порядку територіальній громаді міста Полтави, яка як належний власник має самостійно розпоряджатись своїми правами щодо вказаного майна. Тому твердженням особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою захисту інтересів держави в особі Полтавської міської ради, оскільки вона на підставі оскаржуваного судового рішення була позбавлена права на майно банкрута ДК ЖЕП "Будівельник".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
предметом судового розгляду в суді апеляційної інстанції не було питання про те, чи вирішувалось / не вирішувалось судом першої інстанції питання про права та інтереси Полтавської міської ради, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції та від імені якої прокурор звернувся з апеляційною скаргою після спливу річного строку;
у межах цієї справи інтереси держави та/або територіальної громади міста Полтави (адже прокурор звернувся до суду саме в інтересах держави в особі Полтавської міської ради) не порушено. Спірне нерухоме майно фактично перебуває у власності територіальної громади Полтавської області і не прийняте до комунальної власності міста Полтави, що підтверджується наявними у матеріалах доказами. Таким чином, прокурор звернувся до суду в інтересах органу, який не має прав на спірний об`єкт нерухомості. За таких обставин суд першої інстанції при розгляді справи не міг вирішити питання про права та обов`язки Полтавської міської ради, адже вона не є власником речових прав на спірний будинок;
прокурор не має повноважень на представництво інтересів Полтавської міської ради з питань, що віднесені до її виключної компетенції, і стосовно розпорядження майном, яке їй не належить. Тому прокурор не мав повноважень на звернення до суду з апеляційною скаргою у цій справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 554/9193/19 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У серпні 2024 року матеріали справи № 554/9193/19 надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Дундар І. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 554/4768/19, від 31 травня 2023 року в справі № 554/9193/19).