ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 464/815/24
провадження № 61-14577св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути із відповідача на його користь борг за договором позики
від 20 грудня 2018 року у розмірі 561 845,61 доларів США.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на:
- нежитлове приміщення, комора XXII, загальною площею 3,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_3 ;
- нежитлові приміщення XLIV, XLV, XLVI, XLVII, XLVIII, загальною площею 202,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_4 ;
- квартиру АДРЕСА_5 ;
- квартиру АДРЕСА_6 ;
- квартиру АДРЕСА_3 ;
- квартиру АДРЕСА_7 ;
- квартиру АДРЕСА_8 ;
- квартиру АДРЕСА_9 ;
- квартиру АДРЕСА_10 ;
- квартиру АДРЕСА_11 ;
- квартиру АДРЕСА_12 ;
- квартиру АДРЕСА_13 ;
- будинок
АДРЕСА_14, які зареєстровані та на праві приватної власності належать ОСОБА_2 .
Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовував тим, що позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики грошей від 20 грудня 2018 року у розмірі 561 845,61 доларів США.
Згідно з інформацією, яка розміщена на сайті DIM.RIA, ОСОБА_2 (чи уповноважені на це особи) розмістив оголошення про продаж квартир та нежитлових приміщень, які розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 і належать йому на праві приватної власності.
Реалізація зазначеного майна може, у разі задоволення позову ОСОБА_1, утруднити або унеможливити виконання судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Львівський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив.
Забезпечив позов ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на: нежитлове приміщення - комору XXII, загальною площею 3,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру
АДРЕСА_2 ; квартиру
АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення XLIV, XLV, XLVI, XLVII, XLVIII, загальною площею 202,2 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 ; квартиру № 30, загальною площею 48,4 кв. м, житловою площею 19,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру № 34, загальною площею 48,2 кв. м, житловою площею 19,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру
АДРЕСА_6 ; квартиру № 45, загальною площею 68,6 кв. м, житловою площею 32,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру № 27, загальною площею 48,3 кв. м, житловою площею 18,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру № 43, загальною площею
48,7 кв. м, житловою площею 19,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру № 29, загальною площею 68,6 кв. м, житловою площею 32,4 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 ; квартиру № 42, загальною площею 48,4 кв. м, житловою площею 19,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру № 47, загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 19,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру
№ 26, загальною площею 48,1 кв. м, житловою площею 18,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру № 3, загальною площею 47 кв. м, житловою площею 18,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; будинок № 30, загальною площею
38,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_25, які зареєстровані та на праві приватної власності належать ОСОБА_2 .
Постановляючи оскаржену ухвалу апеляційний суд вказував, що між сторонами у справі виник спір щодо повернення коштів згідно договору позики у значній сумі, і відповідач вчиняє дії, спрямовані на відчуження майна, яке належить йому на праві власності. Вважав, що накладення арешту на майно, які належить ОСОБА_2 на праві власності не дозволить йому вільно ним розпоряджатися до вирішення цього спору у суді, що не призведе до утруднення чи не зробить неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, а вказані заходи забезпечення є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, оскільки помилково розглянув заяву про забезпечення позову при тому, що повноважень на розгляд такої заяви він не мав.
Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 152 ЦПК України після відкриття провадження у справі заява про забезпечення позову подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.
При цьому справа може перебувати у провадженні лише одного суду. Оскільки місцевий суд не ухвалив у справі рішення, яким закінчив розгляд справи, повноваження Львівського апеляційного суду на розгляд такої заяви відсутні.
Додатково вказував, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах (можливість вирішення судом апеляційної інстанції питання про забезпечення позову під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про призначення експертизи).
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував копії матеріалів справи із Сихівського районного суду
м. Львова.
27 грудня 2024 року цивільна справа № 464/815/24 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2025 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
З матеріалів справи відомо, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 20 грудня 2018 року у сумі 561 845,61 доларів США.
Сихівський районний суд м. Львова ухвалою від 28 лютого 20244 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження. Призначив у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою від 06 червня 2024 року Сихівський районний суд м. Львова призначив у справі комплексну судову технічну почеркознавчу експертизу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 03 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2024 року.
03 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Микуш Д. М. звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Верховний Суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) зазначено, що системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: 1) законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; 2) для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; 3) першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; 4) у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд першої інстанції відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; 5) у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до апеляційного суду або її не вирішив суд першої інстанції.
Отже, питання про вжиття заходів забезпечення позову може бути розглянуто судом першої інстанції до вирішення справи по суті позовних вимог, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таке рішення може ухвалити суд апеляційної інстанції до вирішення справи в апеляційному порядку (подібний правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі
№ 807/898/16, провадження № 11-159апп19).
Згідно з частинами першою, другою статті 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; 2) визначає характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює; 3) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 4) з`ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи; 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; 7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; 8) вчиняє інші дії, пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Отже, на відміну від розгляду заяви про забезпечення позову місцевим судом, розгляд такої заяви в суді апеляційної інстанції залежить від вирішення цим судом питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тобто за приписами частини першої статті 365 ЦПК України ухвалу, яка стосується вирішення питання про забезпечення позову, апеляційний суд може прийняти лише в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу про забезпечення позову після відкриття апеляційного провадження у справі, що відповідає вимогам пункту 7 частини першої статті 365 ЦПК України.
Оскільки суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження на підставі поданої 03 липня 2024 року ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 червня 2024 року, колегія суддів вважає, що Львівський апеляційний суд у цьому випадку мав процесуальну можливість розглядати заяву про забезпечення позову та забезпечити позов у цій справі.
Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 461/4634/19.
Вищенаведеним також спростовуються аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для розгляду заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів додатково зазначає, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.