ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 757/59959/18-ц
провадження № 61-15847св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Луспеника Д. Д.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Бадахов Ю. Н., про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 16 лютого 2006 року між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", укладено кредитний договір № 014/0054/74/4589. Відповідно до умов договору відповідач надав позивачу кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 99 000,00 доларів США строком до 16 лютого 2026 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та АППБ "Аваль" 16 лютого 2006 року укладено договір іпотеки. Відповідно до умов договору, з урахуванням внесених змін від 05 березня
2010 року, в іпотеку було передано нежилі приміщення (номер-апартаменти
з кухнею) АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року позов АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897 задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897 у розмірі
101 822,91 доларів США.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю. Н.
27 серпня 2018 року вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки від 16 лютого
2006 року. Написом запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897, яка виникла за період з 15 листопада 2014 року до 11 червня 2018 року у розмірі 932 124,17 грн за процентами та за період із
15 січня 2018 року до 11 червня 2018 року у розмірі 1 117 255,73 грн за пенею.
Позивач вважав виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки, по-перше, незважаючи на судове рішення та виконавче провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897, АТ "Райффайзен Банк Аваль" продовжувало нараховувати позивачу проценти за користування кредитом та пеню, що є протиправним.
По-друге, пеня нарахована в іноземній валюті, що є порушенням чинного законодавства. По-третє, пропущено позовну давність, оскільки погашення заборгованості за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897 здійснювалось щомісячно, отже позовна давність застосовується до кожного платежу.
На підставі викладеного позивач просив суд:
визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю. Н.
від 27 серпня 2018 року, зареєстрований у реєстрі за № 2416, про звернення стягнення на нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897;
стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у складі судді Григоренко І. В., залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю. Н. та зареєстрований
в реєстрі за № 2416, яким звернуто стягнення на нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) АДРЕСА_1, та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 1 057,20 грн на відшкодування судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 014/0054/74/45897 не є безспірною, і стягнення заборгованості відбулося поза межами трирічного строку.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу
ОСОБА_2, вказав, що висновки районного суду ґрунтуються на вимогах закону та відповідають встановленим обставинам.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
У вересні 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява
ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Скирда В. Є., про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій заявник просив стягнути із ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, у розмірі 248 000,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року відмовлено
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви, вказав, що на підтвердження розміру понесених витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції, Шипіленко А. Г. надав суду копію договору про надання правової допомоги від 30 січня 2023 року, укладеного між адвокатом
Скирдою В. Є. та ОСОБА_1, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, складений і підписаний 16 лютого 2023 року адвокатом
Скирдою В. Є. Разом з цим належних документів, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, заявник суду не надав.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у зв`язку із недоведеністю факту понесення цих витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник Скирда В. Є., у листопаді
2024 року звернувся через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду
з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення судових витрат на користь позивача
у розмірі 248 000,00 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
У касаційній скарзі заявник також вказує, що у пункті 4 прохальної частини відзиву на апеляційну скаргу позивач просив суд стягнути на свою користь понесені судові витрати у розмірі 248 000,00 грн, до якого були долучені всі необхідні докази. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Заявник наводить доводи на підтвердження обґрунтованості судових витрат на таку суму, зокрема щодо розміру гонорару та кількості витраченого часу. Апеляційний суд не надав жодного мотиву, чому, на його переконання, долучений до заяви договір про надання правової допомоги та достеменна відомість для суду вчинених стороною позивача дій, докази чого є в матеріалах справи, зокрема (1) ознайомлення з матеріалами справи, (2) аналіз апеляційної скарги, (3) підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, (4) безпосередня участь у судовому засіданні, (5) результат розгляду справи, з яким пов`язана оплата "гонорару успіху", є недостатніми для їх дослідження та доказів витрат сторони позивача. Заявник вважає, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо розрахунку вартості однієї години (постанова від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19) та щодо вартості участі в одному судовому засіданні (постанови від 25 травня 2021 року № 910/7586/19, від 25 травня 2023 року у справі № 910/21424/21 тощо). Оплата за участь адвоката у судових засіданнях не залежить від того, скільки часу тривало судове засідання, як помилково вважав відповідач. Оскаржувана ухвала
є необґрунтованою та прийнята без будь-якого розрахунку.
Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу Шипіленка А. Г. передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року надано строк для усунення недоліків касаційної скарги (зокрема направлення до суду касаційної інстанції доказів надсилання листом з описом вкладення іншому учаснику справи копії касаційної скарги).
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року відкрито касаційне провадження
у справі з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 757/59959/18-ц із Печерського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2025 року матеріали справи № 757/59959/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05 березня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. (головуючий).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції щодо судових витрат
На підтвердження розміру понесених витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції, Шипіленко А. Г. надав копію договору про надання правової допомоги від 30 січня 2023 року, укладеного між адвокатом Скирдою В. Є. та ОСОБА_1, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, складений і підписаний 16 лютого 2023 року адвокатом
Скирдою В. Є.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що належних документів, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, заявник не надав, що свідчить про недоведеність факту понесення цих витрат.
Верховний Суд не погоджується із наведеним висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких належить розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ
у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката,
в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів
у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження
№ 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18) тощо. Тобто вказана судова практика є незмінною.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20), на яку посилається заявник.
Всупереч цьому апеляційний суд неправильно відмовив заявнику в ухваленні додаткового судового рішення на підставі відсутності оплати витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.