У Х В А Л А
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 361/161/13-ц
провадження № 14-35цс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВоробйової І. А.,
суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом і пені
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
1. У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у розмірі 158 048,86 дол. США, що станом на 13 грудня 2012 року в еквіваленті становить 1 263 284,53 грн.
2. 24 квітня 2013 року заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області позов ТОВ "Кей-Колект" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 158 048,86 дол. США. Вирішено питання про розподіл судового збору.
3. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, укладеного з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору. Оскільки відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату судового засідання, у судове засідання не з`явилася, то суд першої інстанції дійшов висновку про заочний розгляд справи, а позивач не заперечував проти такого розгляду справи.
4. 11 вересня 2013 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено без задоволення.
5. 13 квітня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Київської області відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.
6. 06 лютого 2019 року постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-37352сво18).
7. Крім того, у липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами.
8. Заяву мотивувала тим, що 12 грудня 2011 року між Акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), яке є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", і ТОВ "Кей-Колект" був укладений договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за умовами яких АТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000 та договором іпотеки № 34798-Б, укладеними з нею.
Зазначала, що 07 липня 2016 року із відкриттям матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12015110130004512, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 04 грудня 2015 року, порушеного по факту самоправства, крадіжки та спричинення її родині тілесних ушкоджень співробітниками ТОВ "Кей-Колект", в якому вона є потерпілою, їй стало відомо про те, що ТОВ "Кей-Колект" не набуло прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, укладеним між нею та АКІБ "УкрСиббанк".
Під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. до слідчого відділу надані завірені копії договору відступлення прав вимоги та усіх документів, на підставі яких він посвідчувався, а також копію повідомлення ТОВ "Кей-Колект" щодо запису у Державному реєстрі іпотек від 30 листопада 2006 року № 4146595 про заміну іпотекодержателя. Із наданого нотаріусом переліку документів убачається, що договір про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у ньому відсутній, а 12 грудня 2011 року між АТ "УкрСиббанк" і ТОВ "Кей-Колект" укладений договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за іншим кредитним договором -№ 11087557000, укладеним 30 листопада 2006 року між нею і АКІБ "УкрСиббанк", та договором іпотеки від 30 листопада 2006 року № 34798.
Тому вважала, що ТОВ "Кей-Колект" не набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000.
Зазначала, що факт відсутності нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 є нововиявленою обставиною, яка їй не була відома, оскільки вона не є стороною договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, що укладалися 12 грудня 2011 року між ТОВ "Кей-Колект" і АТ "УкрСиббанк", обставини їх укладення їй відомі не були.
Отже, ТОВ "Кей-Колект", звертаючись у 2013 році до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, не надало доказів отримання ним права вимоги за цим правочином.
9. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами та скасувати його, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Кей-Колект" відмовити.
10. 19 грудня 2022 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у складі суддіДутчака І. М. заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано за нововиявленими обставинами заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Кей-Колект" у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказані ОСОБА_1 обставини існували на момент ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області, є істотними для справи, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не є стороною укладеного 12 грудня 2011 року між банком і ТОВ "Кей-Колект" договору відступлення прав вимоги. Заявниця дійсно не могла знати про ці обставини, що не спростовано позивачем, а отже, є достатньою правовою підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Оскільки відсутні докази набуття ТОВ "Кей-Колект" права вимоги за договором іпотеки, то останнє також не набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, бо ці зобов`язання є неподільними і у разі існування зобов`язання забезпечувального характеру щодо головного зобов`язання, за яким відступається право вимоги на підставі договору факторингу, відповідні забезпечувальні права кредитора також передаються новому кредитору у порядку, визначеному законом.
12. 01 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги ТОВ "Кей-Колект" та АТ "УкрСиббанк" задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено без задоволення, рішення (заочне) Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишено в силі.
13. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що при ухваленні 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області досліджувались обставини, пов`язані з укладенням 12 грудня 2011 року АТ "УкрСиббанк" і ТОВ "Кей-Колект" договору факторингу і договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саєнко Е. В., надано правову оцінку цим договорам. Судом було встановлено, що ТОВ "Кей-Колект" набуло права вимагати погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000. Отже, задовольняючи заяву ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення від 19 грудня 2022 року, суд першої інстанції фактично здійснив переоцінку тих обставин та доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи, на підставі нових доказів, що є недопустимим.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, або інші вимоги, які могли стосуватися договорів забезпечення, а отже, вказана обставина не впливає сама по собі на дійсність вимог за кредитним договором.
Оскільки наведені ОСОБА_1 обставини у заяві про перегляд судового рішення не є нововиявленими у розумінні вимог статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), то апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою й задоволенню не підлягає.
14. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючисьна неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати й залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року.
15. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення від 19 грудня 2022 року встановив, що позивач права вимоги за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000 до неї як позичальника не набув. Вказані обставини існували на час ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області, вони є істотними для справи і не могли бути їй відомі, оскільки вона не є стороною договору відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року, укладеного між АТ "УкрСиббанк" і ТОВ "Кей-Колект". Ці обставини для неї є нововиявленими.
Вважає, що ТОВ "Кей-Колект"не надало суду доказів на підтвердження набуття права вимоги до неї як відповідачки, яке підтверджувалося б відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя реєстраційного номера іпотеки № 4911129.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог процесуального закону переоцінив докази, які правильно оцінив суд першої інстанції, задовольняючи її заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
16. У квітні 2024 року АТ "УкрСиббанк"подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження усправі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.
18. У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
19. У зв`язку з відставкою судді Олійник А. С. на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року № 1186/0/226-24 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Гудима Д. А., Пархоменко П. І.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 рокусправу призначено до розгляду, а ухвалою від 20 листопада 2024 рокусправу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
22. Ухвалу мотивовано тим, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц (провадження № 61-4067св23) вказано, що апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Відтак повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, апеляційний суд не має, бо це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою.
Виходячи з наведеного підходу в справі № 361/161/13-ц у суду апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не було повноважень скасовувати це рішення з ухваленням процесуального рішення щодо розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами. Тому апеляційний суд позбавлений і процесуальної можливості переглянути рішення суду першої інстанції в частині скасування власного рішення за нововиявленими обставинами незалежно від висновку про відсутність таких нововиявлених обставин, тобто навіть за встановлення безпідставного скасування судового рішення, яке, зазвичай, тривалий час мало силу закону та могло істотно вплинути (змінити) на цивільні відносини, у тому числі осіб, які не брали участі у справі (в цій справі оскарженим рішенням від 19 грудня 2022 року скасовано рішення суду від 24 квітня 2013 року).
Крім того, Касаційний цивільний суд сформува практику, за якої суд касаційної інстанції також позбавлений відповідних процесуальних повноважень, а заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянута лише судом, що ухвалив судове рішення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц).
Разом з тим у судовій практиці Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду по-іншому застосовуються ці положення процесуального закону щодо повноважень суду касаційної (апеляційної) інстанцій, реалізованих за наслідками перегляду судового рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського судуу постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, переглядаючи у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції, оскаржені судові рішення скасував. Прийняв нове рішення. Відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, а рішення господарського суду, яке переглядалось за нововиявленими обставинами, залишив у силі.
У постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського судупереглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції. Дійшов висновку про наявність підстав для її скасування та відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного господарського суду, яка переглядалось за нововиявленими обставинами, залишив її в силі.
У постанові від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу задовольнив, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року скасував, ухвалив нову постанову. Відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишив без змін.
Таким чином, касаційні господарський та адміністративний суди безпосередньо розглядають заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, які подавались до цих судів, а отже, підтримують аналогічний порядок перегляду таких справи судами апеляційної інстанції.
Таке вирішення зазначеного процесуального питання, на думку колегії суддів, є більш ефективним з точки зору дотримання розумних строків розгляду справ і ухвалення остаточних судових рішень, додержання юридичної визначеності в аспекті поваги до принципу остаточності рішення суду.
Тому колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо відсутності повноважень у судів вищих інстанцій ухвалювати судові рішення по суті питання про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та самостійно його вирішувати, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів усіх судових палат Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011, від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц, від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц, від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц, і зробити висновок про те, що суди вищих інстанцій, переглядаючи судові рішення, ухвалені за наслідком перегляду за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в повному обсязі і постановлювати рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами по суті.
23. 09 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
24. 24 лютого 2025 року Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України для відступу від висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 та від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 для вирішення питання щодо наявності / відсутності повноважень у суду вищої інстанції скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті.
25. Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
26. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що згідно з частинами першою-третьою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.
27. Відповідно до частини сьомої статті 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
28. Зазначене свідчить про те, що судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, виступають об`єктами оскарження на загальних підставах, а отже, виникає питання про повноваження суду вищої інстанції при перегляді таких судових рішень.
29. В цьому випадку, на думку обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не має повноважень скасовувати рішення судів попередніх інстанцій і розглядати зазначену заяву по суті з огляду на таке.
30. По-перше, відповідно до положень ЦПК України "судом, встановленим законом", який має повноваження переглядати судові рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до положень частини першої
статті 425 ЦПК України є саме суд, який ухвалив судове рішення, а не суд вищої інстанції. Відповідні повноваження випливають із сутності перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами та мети такого перегляду.
31. Відтак розгляд такої заяви судом апеляційної інстанції по суті призводитиме до порушення гарантії "суду, встановленого законом" у контексті пункту 1 статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
32. По-друге, предмет судової діяльності під час перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами полягає у встановленні факту наявності або відсутності нововиявлених обставин та перегляду судового рішення з їх урахуванням. Зважаючи на те, що як нововиявлені обставини слід розуміти обставини, які не були та не могли бути відомі ані суду, ані учасникам справи на момент розгляду справи, однак які мають істотне значення для вирішення справи, зазначений вид перегляду пов`язаний із необхідністю оцінки доказів за умови констатації наявності нововиявлених обставин, що не є властивим для суду касаційної інстанції.
33. Вважає, що розгляд заяви по суті має здійснюватися саме судом, який ухвалив рішення, а не судом апеляційної інстанції. Тому суд апеляційної інстанції не повинен перебирати на себе повноваження судів нижчих інстанцій в межах зазначеного виду перегляду.
34. Вказане кореспондується також із повноваженнями суду касаційної інстанції, закріпленими у пункті 2 частини першої статті 409 ЦПК України, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
35. На думкуобʼєднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд вищої інстанції не має повноважень скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.
36. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-18061св19), від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц (провадження № 61-2237св20), від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц (провадження № 61-4067св23) та багатьох інших.
37. Тому об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що неможливо ухвалити будь-яке судове рішення у цій справі без відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
38. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
39. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).
40. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
41. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
42. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
43. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви, викладені в ухвалі обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2025 року, та вважає, що наявні підстави для прийняття справи № 361/161/13-ц до її розгляду.
44. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
45. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
46. Виходячи з наведеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
47. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
48. Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду