Постанова
Іменем України
25 березня 2025 року
м. Київ
справа № 710/357/24
провадження № 61-243св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
Шполянський відділ державної виконавчої служби Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року в складі судді: Щербак О. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії Шполянського відділу державної виконавчої служби Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник - ОСОБА_2, про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що 09 березня 2023 року на підставі поданої скаржницею заяви про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-1146/08, виданого 03 жовтня 2008 року Шполянським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відділом ДВС було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2, при цьому постанова про відкриття виконавчого провадження, у тому числі з індикатором доступу, їй з боку відділу ДВС не вручалась.
28 червня 2023 року вона звернулась до відділу ДВС із заявою про обрахування заборгованості по аліментах у ВП № НОМЕР_2. 03 липня 2023 року державний виконавець відділу ДВС Сірман В.А. надав їй розрахунок заборгованості по аліментах, при чому, станом на 01 жовтня 2022 року з огляду на закінчення виконавчого провадження, та одночасно вручив постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, винесену 30 березня 2023 року.
Згідно зі змістом вказаної постанови підставою закриття виконавчого провадження є фактичне повне виконання рішення. На запитання про аргумент фактичного повного виконання рішення державний виконавець повідомив про те, що до матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з боку боржника була надана нотаріально посвідчена заява стягувача про сплату аліментів боржником в повному обсязі за минулий період та на перед до 16 лютого 2026 року.
ОСОБА_1 вважала, що постанова є неправомірною, оскільки вона не уповноважувала боржника надавати заяву про сплату боргу по аліментах та їх розміру на перед. Фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом могло настати лише 16 лютого 2026 року, тобто з набуттям повноліття дитиною.
ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримала 03 липня 2023 року, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2, та 11 липня 2023 року звернулась із відповідною скаргою. Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2023 року її скаргу задоволено а постанову державного виконавця від 30 березня 2023 року скасовано.
Однак, за результатами перегляду вказаної ухвали суду 06 березня 2024 року ухвалу суду першої інстанції було скасовано, а скаргу залишено без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання скаржницею оскаржуваної постанови та остання із клопотанням про поновлення строку, визначеного частиною першою статті 449 ЦПК України, не зверталась. Повний текст постанови Черкаського апеляційного суду вона отримала 14 березня 2024 року. Ураховуючи наведене, стягувач змушена повторно звернутися до суду із цією скаргою та просити поновити строк, визначений статтею 449 ЦПК України, оскільки оскаржувану постанову вона отримала лише 03 липня 2023 року.
ОСОБА_1 просила:
визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, винесену 30 березня 2023 року державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В. А.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року
поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, винесеної 30 березня 2023 року державним виконавцем Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В. А.;
скаргу ОСОБА_1 задоволено;
визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, винесену 30 березня 2023 року державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В. А.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
на виконанні Шполянського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1146/08, виданого 03 жовтня 2008 року Шполянським районним судом Черкаської області. 30 березня 2023 року державним виконавцем Шполянського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В. А винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України " Про виконавче провадження". Із наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження вбачається наявність супровідного листа від 30 березня 2023 року про направлення вказаної постанови на адресу зокрема ОСОБА_4 . Разом із тим, матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання копії вказаної постанови скаржницею або її ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Також скаржницею надана копія оскаржуваної постанови, отриманої від державного виконавця, з наявним записом про отримання постанови скаржницею 03 липня 2023 року;
із матеріалів ВП № НОМЕР_2 також установлено, що відповідно до заяви ОСОБА_4 до Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 червня 2023 року заявниця просила надати розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Державним виконавцем підготовлений розрахунок заборгованості по аліментах датований 03 липня 2023 року за №7195, відповідно якого, станом на 01 жовтня 2022 року заборгованість по сплаті аліментів в ОСОБА_2 становить 184 963,10 грн. Державний виконавець Сірман В. А. у судовому засіданні пояснив, що не направляв оскаржувану постанову скаржниці, через те, що виконавче провадження було закрите на підставі її заяви про сплату боржником аліментів. Разом з тим, зазначив, що копію вказаної постанови вручив стягувачу після її звернення із заявою про надання розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні. При цьому пояснив, що роздрукував із АСВП постанови, одну з яких вручив заявниці, а на іншій вона розписалась про отримання та він цю постанову помістив до виконавчого провадження, яке було передане до архіву. При поновлені виконавчого провадження, постанова із відміткою про отримання постанови залишилась у архівній справі;
суд взяв до уваги доводи представниці боржника, що відмітка про отримання не могла бути підписана скаржницею, як ОСОБА_1, оскільки остання отримала паспорт громадянина України із вказаним прізвищем лише 10 листопада 2023 року, оскільки скаржниця змінила прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 у наслідок укладення шлюбу 28 червня 2022 року, відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1, виданого 28 червня 2022 року Шполянським ВДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ);
суд критично оцінив доводи щодо недопустимості вказаного доказу у зв`язку із порушенням державним виконавцем пункту 7 розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 07 червня 2017 року № 1829/5, відповідно до якого у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, а виконавче провадження підлягає відновленню, таке виконавче провадження повертається з архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, про що робиться відповідна відмітка в здавальному описі та реєстрі виконавчих проваджень, переданих до архіву. Державний виконавець надав суду для огляду оригінали виконавчого провадження, тобто оригінали виконавчого провадження вилучені та перебувають у державного виконавця на виконанні. Зберігання копій виконавчого провадження, яке було завершена та в подальшому поновлене не суперечить вказаним нормам;
із змісту ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2023 року у справі № 710/905/23 вбачається, що ОСОБА_4 11 липня 2023 року звернулась до суду із скаргою, у якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, винесену 30 березня 2023 року державним виконавцем Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірманом В. А. У подальшому вказану ухвалу суду скасовано судом апеляційної інстанції, а скаргу залишено без розгляду. Відповідно до змісту постанови Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та залишення скарги без розгляду стало те, що матеріали справи не містять доказів отримання скаржницею оскаржуваної постанови 03 липня 2023 року та остання не заявила клопотання про поновлення строку, визначеного статтею 449 ЦПК України;
відповідно до вказівки у тексті постанови апеляційного суду від 06 березня 2024 року її повний текст 11 березня 2024 року, її копію підготовлена 12 березня 2024 року. Скарга подана до суду 15 березня 2024 року. За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ураховуючи встановлені у справі обставини, за відсутності інших відомостей про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, крім як 03 липня 2023 року, скарга від 11 липня 2024 року подана у межах строку, визначеного частиною другою статті 449 ЦПК України. У подальшому скарга подана 15 березня 2024 року. Ураховуючи встановлені судом обставини, суд уважає, що строк на оскарження постанови підлягає поновленню;
із наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що місце роботи боржника не визначене, розмір аліментів обраховується із розміру середньомісячної заробітної плати. Відповідно до копії виконавчого листа № 2-1146/08 та постанови про відкриття провадження ВП НОМЕР_2 розмір аліментів визначено у частці від доходу боржника ОСОБА_2 - 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця. Строк, до якого стягнуто аліменти - до досягнення повноліття дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, у виконавчому листі не визначено, яка загальна сума аліментів підлягає до стягнення з ОСОБА_2 . Заява ОСОБА_7 від 28 жовтня 2022 року не містить відомостей, у якому розмірі сплачена заборгованість та який розмір аліментів сплачений до 16 лютого 2026 року. Отже, відсутні відомості, як розрахований розмір аліментів, який підлягає до стягнення з боржника за весь період до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . За наведених обставин не може йти мова про фактичне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини;
нормами СК України та Закону України "Про виконавче провадження" передбачена можливість сплати аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття, але за певних умов, а саме якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття (частина шоста статті 181 СК України, частина п`ята статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"). Разом із тим, у цьому випадку такі обставини відсутні;
постанова про закінчення виконавчого провадження суперечить інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_8 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;
ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
суд першої інстанції зробив правильний висновок, що враховуючи встановлені у справі обставини, за відсутності інших відомостей про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, крім як 03 липня 2023 року, скарга від 11 липня 2024 року подана у межах строку, визначеного частиною другою статті 449 ЦПК України. У подальшому скарга подана 15 березня 2024 року, а тому, строк на оскарження постанови підлягає поновленню;
заява ОСОБА_7 від 28 жовтня 2022 року не містить відомостей, у якому розмірі сплачена заборгованість та який розмір аліментів сплачений до 16 лютого 2026 року. Отже, відсутні відомості, як розрахований розмір аліментів, який підлягає до стягнення з боржника за весь період до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, із урахуванням наведених обставин. За наведених обставин не може йти мова про фактичне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини;
суд першої інстанції правильно вказав, що нормами СК України та Закону України "Про виконавче провадження" передбачена можливість сплати аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття, але за певних умов, а саме якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття (частина шоста статті 181 СК України, частина п`ята статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"). Разом із тим, у даному випадку такі обставини відсутні;
доводи апеляційної скарги про те, що неподання під час звернення до Шполянського районного суду Черкаської області зі скаргою від 11 липня 2023 року скаржницею клопотання про поновлення строку оскарження дій державного виконавця, не є об`єктивною непереборною обставиною, а тому відсутні поважні причини пропуску процесуального строку подання скарги на дії державного виконавця по даній справі, є помилковими. Оскільки, за приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України). Аналогічна норма викладена в частині п`ятій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження". За приписами статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання;
при вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. Отже, скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, що не позбавляє скаржника в подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку. За приписами частини другої статті 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом;
у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Отже, стягувач вважається належним чином повідомленим, якщо йому документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відсутність направлення державним виконавцем стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження, свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Системний аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку;
за відсутності в матеріалах виконавчого провадження доказів отримання постанови про закінчення виконавчого провадження скаржницею за супровідним листом від 30 березня 2023 року, відсутності доказів ознайомлення скаржницею з матеріалами виконавчого провадження, відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати Автоматизовану систему виконавчих проваджень, а також наявністю у матеріалах справи копії постанови, отриманої від держаного виконавця з наявним записом про отримання її скаржницею 03 липня 2023 року, та з урахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що скарга подана у межах строку, визначеного частиною другою статті 449 ЦПК України, та строк на оскарження постанови підлягає поновленню.
Аргументи учасників справи
06 січня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року,у якій просив:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове судове рішення яким скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди без поважних і обґрунтованих причин поновили процесуальний строк на звернення зі скаргою. Зі слів стягувача початком відліку строку є наступний день після 03 липня 2023 року. Тобто закінчення строку оскарження припадає на 13 липня 2023 року включно. Зі скаргою у цій справі стягувач звернулася 15 березня 2024 року.Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. З 14 липня 2023 року скаржниця втратила право вчинення процесуальної дії;
строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно з скаргою або викладається у скарзіу вигляді клопотання. При вирішенні питання поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державноївиконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежновід обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові (постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19);
перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якоюпов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20);
суди не вказали які саме поважні причини визналися ними як такі, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
20 березня 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_9 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції обґрунтовано поновив стягувачу строк на подання скарги та задовольнив її.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
18 березня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 лютого 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.