ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня2025 року
м. Київ
справа № 755/12569/22
провадження № 61-6099св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, яка подана адвокатом Лаухіною Вікторією Владиславівни, на постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворської М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" та підписала заяву б/н від 24 вересня 2015 року, в якій підтвердила, що ця заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання вказаної анкети-заяви, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві.
При укладенні договору сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України, згідно з якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є саме "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи", які викладені на банківському сайті, згідно з яких обслуговується відповідач.
Одночасно з доказами приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується з частиною другою статті 642 ЦК України. Виконання ОСОБА_1 договору вбачається також із виписки за рахунком та розрахунком заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримала кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75 000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. У редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року, у пункті 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % для картки "Універсальна", 84,0 % для картки "Голд".
У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17 жовтня 2022 року має заборгованість у розмірі 92 670,58 грн, яка складається з: 81 389,06 грн ? заборгованість за тілом кредиту; 4 276,06 грн ? заборгованість за нарахованими відсотками; 7 005,46 грн ? заборгованість за простроченими відсотками.
АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 24 вересня 2015 року у розмірі 92 670,58 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2015 року станом на 17 жовтня 2022 року у розмірі 81 389,06 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року задоволено. Скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з виписки за договором № б/н від 24 вересня 2015 року за період з 28 вересня 2016 року по 18 жовтня 2022 року вбачається, що саме 30 січня 2022 року по кредитній карточці ОСОБА_1 було здійснено 35 фінансових операцій на значні суми, а також змінено ПІН-код кредитної картки та збільшено кредитний ліміт з 2 000,00 грн до 75 000,00 грн. За цим фактом 02 лютого 2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що 30 січня 2022 року приблизно о 5:50 год невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа коштами з банківської карти АТ "Приват Банк" у загальній сумі 144 988,53 грн, належної ОСОБА_1, а також оформила кредит на ім`я ОСОБА_1 на суму 50 000,00 грн у банку "Монобанк", мікрозайми в фінансових установах "Мінівео" на суму 1 000,00 грн та "Мілоан" на суму 15 000,00 грн.
АТ КБ "ПриватБанк" вказало, що не має технічної змоги перевірити зміну пін-коду по кредитній картці відповідача. Отже, позивач фактично підтвердив той факт, що було змінено ПІН-код до картки відповідача без її згоди, у зв`язку з чим було збільшено кредитний ліміт до 75 000,00 грн. Проте встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 19 600,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було укладено з адвокатом договір про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили види правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунку, склали акт виконаних робіт з надання правової допомоги, в якому наведено детальний опис наданих послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої допомоги адвокатським об`єднанням в справі. Також представник відповідача відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів в суді зробив заяву про розмір судових витрат та протягом п`яти днів після прийняття рішення звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, надав докази на підтвердження розміру судових витрат. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати відповідача на правову допомогу на загальну суму 19 600,00 грн, наявні підстави для стягнення вказаних грошових коштів з позивача на користь відповідача.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 24 вересня 2015 року станом на 17 жовтня 2022 року у розмірі 74 255,73 грн та судові витрати у розмірі 934,60 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не надав повної, належної та всебічної оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, не врахував, що доказів негайного повідомлення банку про втрату картки відповідачем надано не було, позивач вказані обставини заперечує, відтак ОСОБА_1 несе ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом, і тому вказані обставини не звільняють її від обов`язку сплати заборгованості за кредитним договором.
Вирок суду, яким встановлено вину іншої особи у використанні коштів за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 з банком, у матеріалах справи відсутній. При цьому, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копії протоколів допиту потерпілої та свідка в кримінальному провадженні № 12022105040000431 не свідчать про те, що кошти використані не відповідачем, а іншою особою.
Пред`являючи вимоги про погашення кредиту АТ КБ "ПриватБанк" просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками, та посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими АТ КБ "ПриватБанк" витягом з Тарифів і витягом з Умов відповідач ознайомилася, розуміла і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Відсутні підтвердження того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначених розмірах і порядку нарахування, що зазначені у документах наданих банком. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, зокрема ? в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 вересня 2015 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. При цьому ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем 15 липня 2021 року, тобто майже через шість років після підписання ОСОБА_1 заяви-анкети від 24 вересня 2015 року, не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом у заявленому позивачем розмірі за поточними відсотками у розмірі 4 276,06 грн, за простроченими відсотками - 7 005,46 грн не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю. Разом з тим, оскільки заборгованість за фактично отриманим тілом кредиту позичальником повернута не була, АТ КБ "ПриватБанк" має право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості.
Скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови є самостійною підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 01 грудня 2023 року як похідного.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат, апеляційний суд вказав, що за результатами апеляційного перегляду позов задоволено на 80 % (74 255,73 грн з заявлених до стягнення 92 670,58 грн). Крім 19 600,00 грн витрат на правничу допомогу, відповідачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 537,00 грн. Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, складають (19 600,00 грн + 537,00 грн) х 20 % = 4 027,40 грн. Разом з тим, АТ КБ "ПриватБанк" за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2 481,00 грн, за подання апеляційної скарги - 3 721,50 грн, разом - 6 202,50 грн, тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 4 962,00 грн (6 202,50 х 80 %). Шляхом взаємного зарахування з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 934,60 грн.
Аргументи учасників справи
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення і додаткове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не навів причин та підстав неврахування та ігнорування висновків Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції та сторона відповідача. Водночас апеляційний суд, посилаючись на положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використання, вказав, що користувач зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу сторонніми особами і що ризик збитків від здійснення операцій за втраченим електронним платіжним засобом несе саме споживач. При цьому, телефон, який у неї було викрадено, не є електронним платіжним засобом, а тому застосування положень вказаних нормативно-правових актів є недоречним. Електронним платіжним засобом є банківська картка, що лишилася у її володінні. Суд першої інстанції встановив, що вона не користувалася банківською карткою, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом (карткою) несе саме вона є хибним.
30 січня 2022 року невстановлені особи викрали у неї телефон і без її згоди збільшили кредитний ліміт з 2 000,00 грн до 75 000,00 грн, змінили ПІН-код картки, заволоділи коштами, наявними на рахунку та отримали кредит. З наданої позивачем виписки за договором №б/н за період з 28 вересня 2016 року по 18 жовтня 2022 року вбачається, що 30 січня 2022 року за її кредитною карткою було здійснено 35 фінансових операцій на значні суми, а саме купівля товарів та переказ коштів, змінено Пін-код та в 37 разів збільшено кредитний ліміт. При цьому така нетипова кількість операцій та ще й на значні суми у банка не викликала належних заходів реагування (перевірки особи, що здійснює операції). Більше того, згідно з відповіддю АТ "ПриватБанк" від 21 серпня 2023 року, надісланої суду, вбачається, що у АТ "ПриватБанк" не має технічної змоги перевірити зміну ПІН-коду за її кредитною карткою, тобто позивач фактично підтвердив той факт, що було змінено ПІН-код до її картки без її ж згоди, у зв`язку з чим було збільшено кредитний ліміт до 75 000,00 грн, що свідчить про недостатній захист рахунків клієнтів.
Протягом дня 30 січня 2022 року і до 15 години вона знаходилась дома за адресою: АДРЕСА_5, що може підтвердити її подруга ОСОБА_2, з чого слідує, що вона не користувалася коштами, які намагається стягнути з неї банк як кредитну заборгованість. Вона не передавала свої персональних даних, ПІН-коду карти, паролів інтернет-банкінгу чи додатків банку, що свідчить про те, що всі операції відбулись поза її волею. При цьому вказані обставини не були доведені позивачем, а тому з огляду на відсутність її волевиявлення у проведенні спірних платежів, вимоги про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі. Заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
В ухвалі зазначено, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа мати виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу (підпункти а, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 07 листопада 2022 року у справі № 751/5017/20, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18).
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року відзив АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 24 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанк. Вона зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Відповідно до наданої АТ КБ "ПриватБанк" довідки щодо кредитних карток ОСОБА_1, остання кредитна картка видана 15 липня 2021 року з терміном дії до кінця липня 2025 року.
Згідно з довідки АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1, 28 вересня 2016 року встановлений кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн, який в подальшому змінювався, зокрема 30 січня 2022 року кредитний ліміт збільшено з 2 000,00 грн до 75 000,00 грн.
З розрахунку заборгованості банку за договором б/н від 24 вересня 2015 року вбачається, що станом на 17 жовтня 2022 року погашено: 263 407,28 грн ? за поточним тілом кредиту; 2 495,43 грн ? за нарахованим відсотками; 81 389,06 грн ? за тілом кредиту, в тому числі за поточним тілом кредиту 71 907,40 грн, за простроченим тілом кредиту 9 481,66 грн, за поточними відсотками 4 276,06 грн, за простроченими відсотками 7 005,46 грн. Загальна заборгованість за наданим кредитом складає 92 670,58 грн.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 28 вересня 2016 року по 18 жовтня 2022 року здійснено надходження у розмірі 782 335,72 грн, витрат на суму 873 459,14 грн. Баланс на кінець періоду становить від`ємну суму - 91 123,92 грн.
Згідно з випискою АТ КБ "ПриватБанк" від 22 лютого 2022 року по рахунку ОСОБА_1, 30 січня 2022 року по картці було проведено 35 операцій (поповнення карти, зняття готівки в банкоматі без картки, поповнення готівкою картки в терміналі самообслуговування, плата за сервіс "Оплата частинами", придбання товарів і послуг в магазинах м. Києва), після останньої операції залишок на рахунку становив від`ємну суму - 74 255,74 грн.
Сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 03 лютого 2022 року становить - 74 255,73 грн за угодою SAMDNWFC00029874129, 14 937,30 грн за угодою № 22013032885833, 55 795,50 грн за угодою № SAMDNWFC00074072808, 55 795,50 грн за угодою № 22013032885711, 14 937,30 грн за угодою № SAMDNWFC00074072970.
31 січня 2022 року Дніпровським УП зареєстрована заява (повідомлення) ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, коротка фабула події - неправомірні дії з боку невідомих осіб.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12022105040000431 02 лютого 2022 року зареєстрована заява ОСОБА_1 про те, що 30 січня 2022 року приблизно о 05:50 год невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з банківської картки ПриватБанк у загальній сумі 144 988,53 грн, належної ОСОБА_1, також оформила кредит на ім`я ОСОБА_1 на суму 50 000,00 грн в банку "Монобанк" та мікрозайми у фінансових установах "Манівео" на суму 1 000,00 грн та "Мілоан" на суму 15 000,00 грн.
У протоколі допиту потерпілої ОСОБА_1 від 11 лютого 2022 року в межах кримінального провадження № 12022105040000431 зазначено, що 30 січня 2022 року приблизно о 05:50 год в неї було викрадено два мобільних телефони, з цього приводу вона писала заяву до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві. В подальшому 30 січня 2022 року вона пішла до "Лайф селл" з метою відновлення номерів мобільних телефонів. Коли вона відновила номер НОМЕР_2, то не змогла зайти в мобільний додаток "Приват24", а коли це їй вдалось, то виявила, що кредитний ліміт був збільшений з 2 000,00 грн до 75 000,00 грн, також здійснювалася оплата частинами, а з картки № НОМЕР_1 було знято грошові кошти в сумі 144 988,53 грн, невстановлена особа її карткою ПриватБанку здійснювала оплату товару 30 січня 2022 року в магазині "Епіцентр" на АДРЕСА_1 . Також неодноразово здійснювались зняття грошових коштів з картки ПриватБанку за адресою: АДРЕСА_2, здійснювались оплати частинами за адресою: АДРЕСА_3, магазин "Ельдорадо", відбувалось поповнення рахунку за адресою: АДРЕСА_3, а також здійснювались перекази на інші картки. 01 лютого 2022 року об 14:34 год їй зателефонував раніше невідомий чоловік, який представився працівником правоохоронних органів ОСОБА_3, та в ході розмови попросив її зателефонувати в Монобанк, щоб вона розблокувала свою картку, після чого він їй поверне гроші, на що вона відмовила. У подальшому він продовжував їй телефонувати, але вона не відповідала на дзвінки.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 25 лютого 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 її подруга ОСОБА_1 поїхала в ресторан на святкування дня народження знайомої, приблизно о 06:00 год 30 січня 2022 року ОСОБА_4 повернулася з дня народження та виявила відсутність двох мобільних телефонів. Розхвилювавшись з цього приводу, ОСОБА_1 лягла спати. Весь день 30 січня 2022 року вона була вдома разом з ОСОБА_1, приблизно о 15:00 год вони разом вирушили для придбання нового мобільного телефону та відновлення номеру з викраденого телефону. Впродовж всього дня ОСОБА_1 не збільшувала кредитний ліміт по своїм банківським карткам, готівку в банкоматах не знімала, не була в ТРЦ "Проспект" на вул. Червоногвардійській, 1 в та відповідно не вчиняла жодних дій щодо поповнення картки та здійснення покупок в магазині " Ельдорадо", а також не здійснювала перекази зі своєї картки та не робила покупки в магазині "Епіцентр" на вул. Братиславській . ОСОБА_1 не уявляла, що зловмисники можуть скористатися мобільними телефонами для незаконного отримання кредитів на її ім`я, адже її паспорт та банківські картки були у неї. Тому вона не зателефонувала одразу до банку, щоб заблокувати картки/рахунки, а зробила це лише коли відновила свій номер телефону і отримала доступ до мобільного додатку "Приват24". Весь день 30 січня 2022 року вони провели разом з ОСОБА_4, в ході особистої розмови вона повідомила, що мобільні телефони викрав з карману пальто незнайомий таксист, який підвозив її додому, з цього приводу вона рекомендувала їй звернутися з заявою до поліції.
На виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року про витребування доказів щодо останньої зміни ПІН-коду по карті № НОМЕР_1, виданої на ім`я ОСОБА_1, АТ КБ "ПриватБанк" листом від 14 серпня 2023 року повідомило про відсутність технічної змоги перевірити зміну ПІН-коду.
Позиція Верховного Суду
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
У статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктами 1.4, 1.27 статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (тут і далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу (пункт 1.4 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі (абзац 3 пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Відповідно до пункту 14.2 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним, зокрема, у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
Відповідно до частин п`ятої-сьомої, дев`ятої розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
"відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:
"користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано відповіді.
Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 751/5017/20, на яку посилається скаржник, вказано, що:
"при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18.
Встановивши, що жодними доказами не підтверджується, що ОСОБА_1 у період спірного списання грошових коштів реєструвався у системі "Приват24" та використовував її з метою доступу до відкритих на його ім`я в АТ КБ "ПриватБанк" карткових рахунків, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що "при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 зазначено, що "користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
заперечуючи проти задоволення позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідач вказувала, що в ніч з 29 січня 2022 року на 30 січня 2022 року у неї було викрадено мобільні телефони, на яких був встановлений додаток "Приват24". Виявила відсутність телефонів приблизно о 10 год 30 січня 2022 року, проте не надала цьому значення та одразу не повідомила банк, щоб заблокував картки. У подальшому вона придбала новий телефон та звернулась в офіс мобільного оператора з метою відновлення номерів телефонів та виявила, що на її ім`я було оформлено кредит. Після чого вона негайно звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" з метою блокування карток та до поліцейського відділку, написала заяву про вчинення злочину. Зазначала, що її додатком "Приват24" скористалися зловмисники, та на її ім`я оформили кредит, змінили ПІН-код, збільшили кредитний ліміт до 75 000,00 грн, при цьому працівники банку не ідентифікували її особу при здійснені 35 банківських операцій, що й стало підставою для протиправного заволодіння зловмисниками коштами з її карткового рахунку;
суди встановили, що за період з 28 вересня 2016 року по 18 жовтня 2022 року саме 30 січня 2022 року по кредитній картці ОСОБА_1 було здійснено 35 фінансових операцій на значні суми, змінено ПІН-код кредитної картки та збільшено кредитний ліміт з 2 000,00 грн до 75 000,00 грн; за заявою ОСОБА_1 від 31 січня 2022 року за цим фактом Дніпровським УП 02 лютого 2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що 30 січня 2022 року приблизно о 5:50 год невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа коштами з банківської карти АТ "Приват Банк" у загальній сумі 144 988,53 грн, належної ОСОБА_1 ; АТ КБ "ПриватБанк" вказало, що не має технічної змоги перевірити зміну ПІН-коду по кредитній картці відповідача;
ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не надано доказів негайного повідомлення банку про втрату картки, відтак ОСОБА_1 несе ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом, тому це не звільняє її від обов`язку сплати заборгованості за кредитним договором;
апеляційний суд не врахував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача;
апеляційний суд не звернув уваги, що за обставин цієї справи є недоведеним, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку у відповідача було здійснено без використання платіжної карти, спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя; як тільки відповідач дізналась про те, що внаслідок втрати нею мобільних телефонів було здійснено несанкціоноване списання коштів з її рахунку, в тому числі у спосіб збільшення кредитного ліміту на карту, вона невідкладно повідомила банк та звернулась до органів поліції.
За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідача кредитної заборгованості, що виникла у зв`язку з проведенням та в межах сум вказаних несанкціонованих відповідачем платіжних операцій.