ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 727/10408/23
провадження № 61-6157св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Універсальна",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року у складі судді Одовічен Я. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 березня 2024 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Універсальна" (далі - АТ СК "Універсальна"), про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Позовну заяву мотивовано тим, що 06 липня 2022 року о 08:10 год. поблизу прохідної частини військової частини № НОМЕР_1, працівником якої вона є, на пішохідному переході, обладнаному належним чином дорожніми знаками та дорожньою розміткою, на неї було здійснено наїзд автомобілем таксі "Опті" під керуванням ОСОБА_2 .
Унаслідок ДТП, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 418мд від 18 липня 2022 року, вона отримала тілесні ушкодження середньої важкості по критерію тривалості розладу здоров`я. Від отриманих травм вона майже шість місяців, із 06 липня 2022 року по 30 грудня 2022 року включно, знаходилась на лікуванні в Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги та Чернівецькій міській поліклініці №1, що підтверджується лікарняними листами та довідкою № 12/69 від 23 січня 2023 року.
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі статті 75 КК України відповідача було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено відповідні обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.
ОСОБА_2 відшкодувати заподіяну їй шкоду відмовився.
Під час лікування нею були витрачені грошові кошти на придбання ліків, рентгенологічні та Кате обстеження, придбання медичних товарів на загальну суму 19 514,60 грн. За період перебування на лікуванні з 06 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року нею втрачена заробітна плата в розмірі 9 847,83 грн, що підтверджує копією довідки військової частини НОМЕР_1 . Після закінчення терміну лікарняних листків непрацездатності, у зв`язку з отриманими травмами її стан здоров`я потребував додаткового і тривалого лікування. За рекомендаціями лікаря Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги та сімейного лікаря позивач змушена була пройти санаторне лікування в м. Хмільник Вінницької області з 07 серпня 2023 року по 19 серпня 2023 року. Вартість лікування становить 16 250,00 грн та проїзд до санаторію "Хмільник" становить 1 100,00 грн.
Вона приймала участь у судовому засіданні 31 травня 2023 року у Верховному Суді під час розгляду її касаційної скарги по кримінальному провадженню. Витрати на проїзд для участі у судовому засіданні становлять 840,00 грн та вартість відправлених рекомендованих листів по кримінальному провадженню становить 200,00 грн.
Внаслідок настання ДТП та вчинення кримінального правопорушення їй було завдано моральної шкоди. Так, протягом тривалого часу вона вимушена була лікуватись, зазнала фізичного болю та страждань від отриманих травм, а також душевних страждань та приниження, оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився їй відшкодувати будь-яку шкоду. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 50 000,00 грн.
Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/17873469 страхова сума на одного потерпілого становить до 260 000,00 грн, що могло повністю покрити суму матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, проте ОСОБА_2 не звернувся до страхової компанії як власник транспортного засобу та відмовився від добровільного відшкодування.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану кримінальним правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 286 КК України, майнову та моральну шкоду у розмірі 98 826,33 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди кошти у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у АТ "СК "Універсальна", був чинний договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Під час розгляду цивільного позову про стягнення майнової та моральної шкоди, яка випливає з дорожньо-транспортної пригоди, залучення страхової компанії є обов`язковим. Однак позивач позовними вимогами до АТ СК "Універсальна" не зверталась. Також позивач не зверталась до страховика з відповідною заявою у позасудовому порядку.
Ліміт відповідальності страховика за шкоду життю та здоров`ю згідно з полісом № АР № 001873469, становить 260 000,00 грн, тобто в межах пред`явлених позовних вимог, отже звернення із вказаними вимогами до відповідача ОСОБА_2 є безпідставним.
Позивач зазнала тілесних ушкоджень, внаслідок чого протягом тривалого часу вона вимушена була лікуватись, зазнала фізичного болю та страждань від отриманих травм, а також душевних страждань та приниження, а тому суд вважав доведеним факт заподіяння їй моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування. Проте визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн суд, з урахуванням характеру та обсягу заподіяних ОСОБА_1 моральних і фізичних страждань, ступеня вини відповідача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважав завищеним.
Понесені ОСОБА_1 процесуальні витрати, пов`язані із надсиланням поштової кореспонденції до Верховного Суду та витрати на проїзд до міста Київ для участі у судовому засіданні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому ОСОБА_2 є неналежним відповідачем.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат у кримінальному провадженні в сумі 1 040,30 грн скасовано. Провадження в указаній частині вимог закрито.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 січня 2024 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат скасовано. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмолено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Рено Логан", державний номер НОМЕР_2, була застрахована в АТ СК "Універсальна", а ліміт за шкоду життю та здоров`ю складав 260 000,00 грн. Позов до ОСОБА_2 поданий в межах ліміту відповідальності страховика, отже звернення із вказаними вимогами до відповідача ОСОБА_2 є безпідставним.
ОСОБА_1 з позовними вимогами до АТ СК "Універсальна" не зверталася. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що у справі як відповідача не залучено АТ СК "Універсальна". АТ СК "Універсальна" залучена до участі у справі в якості третьої особи.
Висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі належного відповідача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 466/2931/15-ц.
Враховуючи те, що процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним, АТ СК "Універсальна" повинна була бути залучена саме у якості співвідповідача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що звернення до страховика за відшкодуванням шкоди є недоцільним, оскільки страхувальник не повідомив страховика належним чином про дорожньо-транспортну пригоду. Апеляційний суд враховує те, що позивачем не пропущено трьохрічний строк, встановлений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Помилковим є висновок суду першої інстанції про можливість стягнення моральної шкоди з відповідача без залучення до розгляду АТ СК "Універсальна" як співвідповідача. Ліміт відповідальності страховика в межах відшкодування моральної шкоди, враховуючи ліміт за шкоду життю та здоров`ю в сумі 260 000,00 грн, складає 13 000,00 грн (260 000/100х5=13000). Враховуючи обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування, зокрема й з відшкодування моральної шкоди, ліміт відповідальності страховика, з метою встановлення обсягу відповідальності страховика та страхувальника за завдану відповідачем моральну шкоду апеляційний суд вважав, що до участі у справі з розгляду даної вимоги слід залучити АТ СК "Універсальна" як співвідповідача. Оскільки позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів (не пред`явлено до страховика), то суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості такої позовної вимоги, визначати розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та здійснювати її розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і винуватцем ДТП.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 та Верховний Суд виклав у постановах від 27 липня 2021 року у справі № 431/1397/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 10 грудня 2019 року у справі 199/6524/18, від 3 серпня 2023 року у справі № 759/1587/21, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19.
Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №462/6473/16-ц, від 17 червня 2020 року в справі №598/1781/17.
Позивач просила стягнути в порядку відшкодування матеріальної шкоди витрати, які вона понесла в ході кримінального провадження у Верховному Суді. Вказана вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Потерпілий не позбавлений можливості звернутись із відповідним клопотанням до суду з метою вирішення питання, пов`язаного з процесуальними витратами, в порядку статей 537, 539 КПК України. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/10228/20.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що часткове визнання позову про відшкодування майнової шкоди в сумі 10 000,00 грн та моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн є підставою для задоволення позову у вказаному обсязі. Визнання позову відповідачем в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди суперечить Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та порушує його права як страхувальника, а тому підстави для ухвалення судового рішення про часткове задоволення позову в цій частині відсутні.
Аргументи учасників справи
24 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати повністю постанову апеляційного суду. Змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове в частині задоволення відшкодування майнової та моральної шкоди, вказаної в позовній заяві. Розподілити судові витрати.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в рішенні суду зазначено, що представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на загальну суму завданої майнової шкоди у розмірі 10 000,00 грн та моральної шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
В заяві до суду від 10 січня 2024 року позивач повідомляла суд чому як потерпіла звернулась до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства, а також просила суд викликати свідком працівника в\ч НОМЕР_1 ОСОБА_4, який був очевидцем ДТП. Районний суд необґрунтовано відхилив і не розглянув заяву щодо обставин, які мають значення для вирішення справи.
В клопотанні від 25 грудня 2023 року позивач просила суд задовольнити клопотання про участь представника позивача згідно з довіреністю. Суд відмовив в задоволенні клопотання.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку загального провадження, апеляційний суд мав розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Суд першої інстанції та не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно витлумачив закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не залучив до участі у справі АТ "СК Універсальна".
Апеляційний суд вважає помилковим аргумент апеляційної скарги про те, що звернення потерпілого до страховика за відшкодуванням шкоди є недоцільним, оскільки страхувальник не повідомив страховика належним чином про дорожньо-транспортну пригоду. Такий висновок апеляційного суду є неправильним тлумаченням пункту 33.1.4 статті 33 та пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". В разі настання ДТП страхувальник зобов`язаний невідкладно повідомити страховика належним чином про ДТП. Страхувальник жодним чином не повідомив про ДТП, що встановив районний суд за повідомленням АТ "СК Універсальна". Потерпіла не зверталась до страховика про відшкодування заподіяної шкоди, тому що жодним чином у кримінальному провадженні не була повідомлена про таку можливість, а тому в порядку цивільного судочинства звернулась до суду.
Апеляційний суд неправильно тлумачить частину шосту статті 263 ЦПК України, яка визначає, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Апеляційний суд неправильно тлумачить вимоги статті 206 цього кодексу.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Судивстановили, що вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 02 листопада 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 06 липня 2022 року біля 08:10 год., керуючи технічно-справним автомобілем марки "Рено" моделі "Логан", державний номер НОМЕР_2, рухаючись по вулиці Головній в напрямку вулиці Чкалова у місті Чернівці зі швидкістю, що не перевищує максимально допустиму в межах населеного пункту та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу навпроти будинку № 143 по вулиці Головній, який позначений горизонтальною розміткою 1.14.1 "Зебра", не врахувавши дорожньої обстановки та неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самопевність у своїх діях і, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме пішохода ОСОБА_1, яка переходила проїзну частину дороги по вказаному пішохідному переходу з права наліво по напрямку руху його автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_1, у результаті якого остання, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 418 мд від 18 липня 2022 року, отримала наступні тілесні ушкодження середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я: осаднення м`яких тканин ділянки правого колінного суглоба, рвану крапкову рану правого ліктьового суглоба, закритий перелом головки правої плечової кістки без зміщення. Вказаний вирок є чинним та набрав законної сили.
Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 001873469 станом на 06 липня 2022 року транспортний засіб - автомобіль марки "Рено Логан", державний номер НОМЕР_2, був застрахований в АТ СК "Універсальна". Розмір франшизи становить 2600 гривень; ліміт за шкоду життю та здоров`ю - 260 000,00 грн; ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн.
Із виписки № 8137 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги встановлено, що остання поступила до травматологічного відділення 06 липня 2022 року. Діагноз: травми із залученням декількох ділянок тіла, незавершений перелом правої плечової кістки без зміщення відламків, забій грудної клітки, правого колінного та кульшового суглоба, осаднення м/т ділянки правого колінного суглоба та крапкова рана ліктьового суглоба. Лікувальні та трудові рекомендації згідно з випискою: 1) нагляд травматолога та сімейного лікаря в поліклініці по місцю реєстрації; 2) носіння косинкової пов`язки 3 тижні з моменту травми; 3) ЛФК, ФКЛ, санаторно-курортне лікування.
04 серпня 2023 року КНП "Міська поліклініка №1" ЧМР було видано санаторно-курортну карту ОСОБА_1 . Діагноз: а) основний консолідований перелом тіл хребців Th6, Th10. З/незавершений перелом головки правої плечової кістки без зміщення. Рекомендоване лікування в місцевому санаторії "Хмільник".
З довідки військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби від 23 січня 2023 року № 12/69 вбачається, що ОСОБА_1 з 06 липня по 30 грудня 2022 року перебувала на лікарняних.
Згідно з наданого позивачем фіскального чеку встановлено, що 07 серпня 2023 року ОСОБА_1 оплатила на рахунок ДП "Клінічний Санаторій "Хмільник" кошти у сумі 16 250,00 грн.
За період перебування на лікуванні з 06 липня по 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 недоотримала через тимчасову непрацездатність заробітну плату у розмірі 9 847,83 грн. Зазначена обставина підтверджується довідкою про доходи № 421 від 05 вересня 2023 року, що була видана військовою частиною НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 приймала участь у судовому засіданні 31 травня 2023 року у Верховному Суді під час розгляду її касаційної скарги по кримінальному провадженню. Витрати на проїзд для участі у судовому засіданні становлять 840,30 грн. Вартість відправлених рекомендованих листів по кримінальному провадженню становить 200,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини перша та четверта статті 23 ЦК України).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР)).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").
Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У частині першій статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. Постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 та від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що:
"Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника".
Отже, касаційний суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження
№ 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
У частині шостій статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частини четверта, п?ята статті 206 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
представник відповідача при розгляді справи судом першої інстанції позовні вимоги визнав частково на загальну суму завданої майнової шкоди у розмірі 10 000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн;
суд першої інстанції вважав, що визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн, з урахуванням характеру та обсягу заподіяних ОСОБА_1 моральних і фізичних страждань, ступеню вини відповідача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, є завищеним, а тому, врахувавши ліміт відповідальності страховика (13 000 грн (5 % від 260 000 грн) та визнання відповідачем ОСОБА_2 позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, вважав наявними підстави для стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн;
рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1, просила стягнути на її користь 50 000,00 грн;
апеляційний суд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення 5 000,00 грн моральної шкоди і розподілу судових витрат, відмовив у стягненні моральної шкоди в повному обсязіз підстав неналежного суб`єктного складу відповідачів, однак не врахував принцип заборони повороту до гіршого, який означає, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. АТ СК "Універсальна" є належним відповідачем (співвідповідачем) лише в частині вимог про відшкодування моральної шкоди в межах страхової суми, оскільки позивач заявила вимоги в цій частині на суму 50 000,00 грн, тобто яка перевищує цей розмір. Суд першої інстанції встановив розмір страхової суми та врахував її, тим самим визначивши обсяг відповідальності саме відповідача, яка перевищує обсяг відповідальності страховика;
касаційна скарга не містить належних доводів та відповідних їм підстав касаційної оскарження рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди, яку належить стягнути з відповідача з урахуванням обсягу відповідальності страховика (страхової суми). Тому з урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України, оскаржене рішення суду першої інстанції в цій частині належить залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати;
суди встановили, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Рено Логан" застрахована в АТ СК "Універсальна", а ліміт за шкоду життю та здоров`ю складав 260 000,00 грн, позов до ОСОБА_2 поданий в межах ліміту відповідальності страховика, тому в частині вимог про стягнення майнової шкоди суди зробили правильний висновок про наявність підстав для відмови у позовіу зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів;
разом з тим, суд першої інстанції не надав оцінки позовним вимогам в цій частині в розмірі 10 000,00 грн, які відповідачвизнав. Апеляційний суд вважав, що визнання позову відповідачем в цій частині суперечить Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та порушує його права як страхувальника, а тому підстави для задоволення позову відсутні і в цій частині;
суди не врахували, що відповідно до статті 206 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, за виключенням випадків якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб чи суперечать інтересам особи, яку представляє її законний представник. Апеляційний суд зробив помилковий висновок, що визнання позову відповідачем в цій частині суперечить Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки цей закон не містить заборон чи обмежень на добровільне відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоди, в деліктному зобов`язанні, в якому така особа є боржником, незалежно від того, що її цивільно-правова відповідальність застрахована. Тому така особа не обмежена і у праві визнати пред`явлену до неї відповідну позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково. Помилковим є і висновок апеляційного суду, що вказане визнання позову порушує права відповідача як страхувальника, оскільки представник відповідача ОСОБА_3. представляв його інтереси як адвокат (а. с. 62), а не як законний представник;
зважаючи на те що у справі в частині вимог про стягнення 10 000,00 грн майнової шкоди, які відповідач визнав, не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що судові рішення в цій частині слід скасувати й ухвалити нове рішення про їх задоволення;
касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат у кримінальному провадженні, оскільки питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. А тому такі витрати не є збитками та не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справ і № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18). Тому апеляційний суд правильно закрив провадження у справі в цій частині вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд мав розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, оскільки апеляційний суд згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ухвалами від 12 лютого 2024 року та 19 березня 2024 року, з урахуванням ціни позову у справі, правильно призначив її до розгляду без повідомлення учасників справи.
Касаційний суд не приймає і аргумент скарги, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про виклик як свідка працівника в\ч НОМЕР_1 ОСОБА_4, який був очевидцем ДТП, оскільки обставини ДТП та вина відповідача встановлені вироком Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 листопада 2022 року, а для вирішення в цій справі питання про розмір завданої шкоди та підстави її стягнення з відповідача пояснення вказаного свідка значення не мають.
Наведені у касаційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Такі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).