Постанова
Іменем України
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 161/10943/24
провадження № 61-402св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У 2024 році ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2024 року:
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено;
стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття;
вказано, що рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року:
заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення суду задоволено;
заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2024 року, ухвалене у цивільній справі № 161/10943/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - скасовано і відразу призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року:
позов ОСОБА_1 задоволено повністю;
стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття;
вказано, що рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Оскарженою ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року:
клопотання ОСОБА_2 задоволено;
зупинено апеляційне провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року, до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан;
зобов`язано відповідача ОСОБА_2 повідомити Волинський апеляційний суд про припинення перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
до Волинського апеляційного суду 03 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що з травня 2022 року у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації він (відповідач) служить в лавах Збройних Сил України, постійно перебуває у зоні бойових дій. Наказом від 08 квітня 2024 року його направлено у службове відрядження для виконання бойового завдання, з яких за наказом від 03 вересня 2024 року вибув до складу сил та засобів оперативної групи для виконання бойових (спеціальних) завдань, де перебуває на складення цього клопотання (29 листопада 2024 року). Просив провадження у цій справі зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан;
вивчивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про задоволення клопотання;
відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 251, пункту 2 частини 1 статі 253 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2020 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року № 341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, від 06 лютого 2023 року № 58, від 01 травня 2023 року № 254, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 (продовжується з 05 год 30 хв 10 листопада 2024 року строком на 90 діб);
за приписами пункту другого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, ІНФОРМАЦІЯ_4, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 08 квітня 2024 року капітана ОСОБА_2 (командира батальйону спеціального призначення) направлено до оперативно-тактичного угрупування, оперативно-стратегічного угрупування військ у службове відрядження для виконання бойового завдання з 09 квітня 2024 року. Згідно з наказом т.в.о. командира військової частини ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 03 вересня 2024 року капітан ОСОБА_2 (командир батальйону спеціального призначення) з 03 вересня 2024 року вважається таким, що вибув до складу сил та засобів оперативної групи оперативно-тактичного угрупування, для виконання бойових (спеціальних) завдань;
на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач перебував у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан. В апеляційній скарзі посилається на те, що йому не було відомо про розгляд справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області, оскільки він "перебуває на війні" (в зоні бойових дій), у зв`язку із чим суд позбавив його можливості подати докази та пояснення і розгляд справи відбувся у його відсутності. Рішення вважає таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, і таким, що підлягає скасуванню.
при вирішенні клопотання відповідача, колегія суддів вважала, що у зв`язку з перебуванням відповідача в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, відповідач позбавлений можливості викласти свої заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, подавати докази по справі, користуватися іншими процесуальним правами, встановленими статтею 43 ЦПК України. Відповідач не веде цю справу (ні під час перегляду заочного рішення судом першої інстанції, ані під час перегляду справи апеляційним судом) через свого представника;
відповідно до вимог процесуального закону суд зобов`язаний зупинити провадження у випадку, що розглядається, незалежно від виду провадження, за правилами якого розглядається цивільна справа. Іншого процесуального порядку цивільним процесуальним законом не визначено. Зупинення провадження у справі є тим тимчасовим заходом, який дозволяє лише на час існування вказаних обставин правомірно припинити з тієї підстави розгляд справи та вчинення інших процесуальних дій;
оскільки відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем (офіцером) Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, відряджений до складу сил та засобів оперативної групи оперативно-тактичного угрупування, що виконує бойові (спеціальні) завдання, існують правові підстави для зупинення апеляційного провадження в цій справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Аргументи учасників справи
08 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, у якій просила:
скасувати оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції;
передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
з аналізу норм статей 251, 253 ЦПК України слідує, що наслідком не зупинення провадження у справі щодо особи, яка безпосередньо перебуває у складі ЗСУ України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, є порушенням процесуальних прав такої особи.
як слідує зі змісту оскаржуваної постанови підставою для зупинення стало подання відповідачем наступних доказів: наказ т.в.о. командира військової частини ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 08 квітня 2024 року, відповідно до якого капітана ОСОБА_2 (командира батальйону спеціального призначення) направлено до оперативно-тактичного угрупування, оперативно-стратегічного угрупування військ у службове відрядження для виконання бойового завдання з 09 квітня 2024 року; наказ т.в.о. командира військової частини ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 03 вересня 2024 року капітан ОСОБА_2 (командир батальйону спеціального призначення) з 03 вересня 2024 року вважається таким, що вибув до складу сил та засобів оперативної групи оперативно-тактичного угрупування, для виконання бойових (спеціальних) завдань;
тобто, вперше ОСОБА_2 був залучений до виконання бойового завдання з 09 квітня 2024 року та через певний проміжок часу (не більше ніж 5 місяців) останній був звільнений від такого обов`язку, про що свідчить те, що відповідач 03 вересня 2024 року повторно відправлявся для виконання бойових (спеціальних) завдань. натомість, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції було взято до уваги наказ про вибуття ОСОБА_2 до складу сил та засобів оперативної групи оперативно-тактичного угрупування, для виконання бойових (спеціальних) завдань тримісячної давності. Вказаний доказ не може беззаперечно свідчити про перебування відповідача у складі Збройних Сил України та його залучення до проведення антитерористичної операції станом на 10 грудня 2024 року;
апеляційним судом не було з`ясовано наявності підстав для зупинення провадження у справі станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали, що є порушенням норм процесуального права, а також права на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи.
ОСОБА_2 не сплачує аліментів на утримання спільної дитини, фінансове становище позивачки (виходячи із необхідності сплати комунальних-платежів, забезпечення потреб дитини та власних потреб) є вкрай незадовільне, а процесуальне обмеження можливості встановлення обов`язку відповідача сплачувати аліменти по судовому рішенні є грубим порушенням конституційних прав та свобод. Нехтування відповідачем свої батьківських обов`язків фактично зумовлює необхідність усіх належних позивачці засобів спрямовувати на утримання спільної малолітньої дитини;
той факт, що "відповідачу не було відомо про розгляд справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області, у зв`язку із чим його позбавлено можливості подати докази та пояснення", не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 достовірно знав про наявність судового провадження у цивільній справі № 161/10943/24, що свідчить подання ним заяви про перегляд заочного рішення, до якого долучено усі необхідні докази. Також є жодним чином не аргументовані доводи суду апеляційної інстанції щодо того, що "відповідач позбавлений можливості викласти свої заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, подавати докази по справі, користуватися іншими процесуальним правами, встановленими статтею 43 ЦПК України", та такі спростовуються фактом подання апеляційної скарги на судове першої інстанції із долученням до неї доказів, на які останній посилається як на підставу недотримання норм матеріального права при ухваленні рішенням суду першої інстанції. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 має можливість вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами при розгляді цивільної справи № 161/10943/24;
варто зауважити, що у жодному із поданих відповідачем процесуальних документів не міститься посилання на докази, які він не має можливості отримати та подати такі до суду, або ж їх виготовлення чи отримання для нього є істотно утрудненим; жодних клопотань про витребування доказів або ж посилань про намір подання таких останній в ході розгляду справи не заявляв; свої пояснення по суті спору ОСОБА_2 має можливість подати у письмовій формі, по аналогії поданим ним заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги;
розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції"). Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Зупинення провадження у справі про стягнення аліментів на невизначений строк беззаперечно призведе до порушення права позивача на розумний строк розгляду її справи відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції;
на військовослужбовців під час воєнного стану, як і раніше, покладається обов`язок сплачувати аліменти; прошу врахувати, що наш спільний із відповідачем син є малолітнім, потребує особливої, додаткової уваги з боку держави та її батьків, а стягнення аліментів на їх утримання є один зі способів захисту інтересів дитини. Так, при розгляді чутливої категорії спорів першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, водночас суд має забезпечити розумний строк розгляду справи. Тому в таких справах необхідно досить прискіпливо вивчати усі обставини, які можуть бути підставою дня зупинення провадження або відмови в цьому й, щоб урахувати інтереси дитини та оцінити добросовісність учасників процесу тощо. У цьому випадку необхідно враховувати баланс між необхідністю зупинення провадження у справах військовослужбовців з метою гарантування їхнього права на доступ до правосуддя та захистом інтересів дитини шляхом розгляду справи в розумні строки.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
14 березня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 лютого 2025 року вказано, що:
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 371 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що "зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи".
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що "межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22) зазначено, що: "відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення). Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу.Апеляційний суд, зупиняючи провадження у справі, виходив з довідки від 19 липня 2022 року № 1893 виданої військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_11. Проте з листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_12, листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_12 та листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_10 від 04 серпня 2022 року вбачається, що довідка від 19 липня 2022 року № 1893 не видавалася. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про зупинення провадження у справі, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції".
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що:
"22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22) вказано, що:
"29 серпня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_5 про зупинення провадження. Клопотання мотивоване тим, що з 13 травня 2022 року ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, на яку був призваний в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. У клопотанні ОСОБА_5 вказав, що з 25 лютого 2022 року він вступив до ІНФОРМАЦІЯ_7 при військовій частині НОМЕР_2, поза штатом. 07 березня 2022 року ОСОБА_5 був зарахований до штату військової частини НОМЕР_2 на посаду командира відділення стрілецького взводу. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 06 травня 2022 року № 12-РС був переведений у військову частину НОМЕР_4 на посаду командира першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти, де перебуває по цей час (а. с. 145);
на підтвердження проходження військової служби відповідач надав довідку форми 5 від 14 червня 2022 року та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 14 травня 2022 року № 53;
у довідці форми 5 від 14 червня 2022 року зазначено, що молодший сержант ОСОБА_5 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 з 13 травня 2022 року (а. с. 147);
у витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 14 травня 2022 року № 53 вказано, що молодшого сержанта ОСОБА_5 вважати таким, що з 14 травня 2022 року справ та посаду командира першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти прийняв та приступив до виконання службових обов`язків (а. с. 146);
апеляційний суд не врахував, що на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
апеляційний суд не звернув уваги на те, що довідка форми 5 від 14 червня 2022 року та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 14 травня 2022 року № 53 не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України".
У справі, що переглядається:
03 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі. Відповідач посилався на те, що він служить в лавах Збройних Сил України та постійно перебуває у зоні бойових дій. Наказом від 08 квітня 2024 року його направлено у службове відрядження для виконання бойового завдання, з яких за наказом від 03 вересня 2024 року вибув до складу сил та засобів оперативної групи для виконання бойових (спеціальних) завдань, де перебуває на складення цього клопотання (29 листопада 2024 року). Просив провадження у цій справі зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан;
апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2024 року клопотання відповідача задовольнив та зупинив апеляційне провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан;
аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 08 квітня 2024 року капітана ОСОБА_2 (командира батальйону спеціального призначення) направлено до оперативно-тактичного угрупування, оперативно-стратегічного угрупування військ у службове відрядження для виконання бойового завдання з 09 квітня 2024 року (а.с.37, 89);
згідно з наказом т.в.о. командира військової частини ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 03 вересня 2024 року капітан ОСОБА_2 (командир батальйону спеціального призначення) з 03 вересня 2024 року вважається таким, що вибув до складу сил та засобів оперативної групи оперативно-тактичного угрупування, для виконання бойових (спеціальних) завдань (а.с.38, 88);
у заяві про перегляд заочного рішення від 30 вересня 2024 року відповідач просив справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів розглядати в порядку загального позовного провадження призначивши відповідне підготовче судове засідання. Також у заяві про перегляд заочного рішення від 30 вересня 2024 року відповідач вказував, що на підстав наказу від 03 вересня 2024 року він вибув до складу сил та засобів оперативної групи НОМЕР_5 бр СпП "ІНФОРМАЦІЯ_9" ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3", де й перебуває на час написання цієї заяви (а.с.30-31). Про аналогічні обставини свого перебування під час написання та подачі апеляційної скарги відповідач вказав в тексті апеляційної скарги від 08 листопада 2024 року (а.с.70);
апеляційний суд не врахував, що на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
апеляційний суд при вирішенні питання про зупинення провадження у справі 10 грудня 2024 року врахував надані відповідачем накази від 08 квітня 2024 року та від 03 вересня 2024 року;
поза увагою апеляційного суду залишилось те, що обставини, які зумовлюють зупинення провадження у справі повинні існувати на момент такого зупинення; апеляційний суд не врахував, що обставини направлення відповідача на виконання бойового завдання існували станом на квітень та вересень 2024 року. При цьому існування цих обставин станом на 10 грудня 2024 року відповідач належними доказами не підтвердив; апеляційний суд не надав оцінки тому факту, що 30 вересня 2024 року відповідач особисто склав та подав заяву про перегляд заочного рішення, а 08 листопада 2024 року - апеляційну скаргу.
За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про зупинення провадження у справі.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Тому ухвалу апеляційного суду належить скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.