Постанова
Іменем України
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 464/5445/23
провадження № 61-137св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Гораль Валерієм Романовичем, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року в складі судді Шашуріної Г. О., та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (повний текст складено 11 грудня 2024 року) в складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2023 році Львівська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на будівлю загальною площею 55,0 кв. м за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1898 від 20 липня 2010 року, посвідченого Єгоровою Н. Ю., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.
Окрім цього, на підставі договору дарування 15 липня 2019 року ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 1/2 частки на праві приватної власності приміщення - кіоску, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 55,0 кв. м.
На підставі договору дарування 29 серпня 2019 року ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 1/2 частки на праві приватної власності приміщення - кіоску, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 55,0 кв. м.
При цьому, ОСОБА_1 не зверталася до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням оформлення права користування /власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт, що був предметом купівлі - продажу. За результатами обстеження земельної ділянки управлінням державного контролю за використанням та охороною земель встановлено, що дана ділянка комунальної власності орієнтовною площею 0,0055 га фактично використовується для обслуговування кіоску. За приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тимчасові споруди не підлягають державній реєстрації. За пунктом "б" частини 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Львівська міська рада просила:
усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої будівлі загальною площею 55,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1836861546101) з припиненням права власності ОСОБА_1 на будівлю загальною площею 55,0 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1836861546101).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року в задоволенні позову Львівської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
судом в судовому засіданні досліджено постанову про закриття кримінального провадження від 24 квітня 2023 року дізнавача СД відділу поліції № 2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області, відповідно до якої досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12021142410000488 від 23 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, що стосується законності набуття та оформлення права власності на кіоск загальною площею 55 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1836861546101) - припинено, а провадження в цій частині закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину. 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 і листом від 02 березня 2020 року листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради їй в цьому було відмовлено.
тому суд, оцінивши фактичні обставини цієї справи та встановивши, що право власності на будівлю кіоску загальною площею 55,0 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1836861546101), набуте ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20 липня 2010 року, а в подальшому - на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 29 серпня 2019 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто відповідач є власником зазначеного майна у визначений законом спосіб, доходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову;
вказаний висновок відповідає таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Вищевказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 712/9407/20.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року:
апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено;
рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року скасовано та постановлено нову постанову про задоволення позову Львівської міської ради;
усунуто перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої будівлі загальною площею 55,0 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1836861546101) з припиненням права власності ОСОБА_1 на будівлю загальною площею 55,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1836861546101).
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
з матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2011 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0031 га з кадастровим номером 4610136800:04:005:0039 по АДРЕСА_1 строком на 5 років для обслуговування малої архітектурної форми. Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року, укладений із ОСОБА_1, не поновлено і він втратив свою дію. 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, однак, листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02 березня 2020 року № 2403-вих-16815 їй в цьому було відмовлено. З листа Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 20 червня 2023 року № 4-2403-8258 вбачається, що інформація щодо прийнятих Львівською міською радою рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування кіоску загальною площею 55,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 1836861546101) в управлінні земельних ресурсів відсутня. Також відсутня інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання згоди на виготовлення технічної документації щодо вказаної земельної ділянки. Відповідно до листа Управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської від 07 липня 2023 року № 4-2412-29748 на виконання листа департаменту містобудування від 12 травня 2023 року № 4-2901-20077 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт від 28 червня 2023 року № 259. Відповідно до акта від 28 червня 2023 року № 259 земельна ділянка на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0055 га фактично використовується для обслуговування кіоску. Рішень органу місцевого самоврядування про затвердження документацій із землеустрою на земельну ділянку та надання її в оренду ОСОБА_1 для обслуговування кіоску, не виявлено. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежену земельну ділянку за гр. ОСОБА_1 відсутня;
згідно з листом Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради від 01 червня 2023 року № 4-34-7303 при проведенні обстеження встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 знаходиться тимчасова споруда ФОП ОСОБА_1, яка об`єднує тимчасові споруди за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ). Ці тимчасові споруди входять до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові відповідно до ухвали міської ради № 6107 від 26 грудня 2019 року. Відповідно до договорів № С-3054-20 від 26 травня 2020 року та № С-3055-20 від 26 травня 2020 року ОСОБА_1 надано право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_3 ) (площею 30 кв. м). Строк дії договорів до 31 грудня 2022 року. З листа Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 19 травня 2023 року № 4-2401-6716 вбачається, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (забудови земельної ділянки) на об`єкт будівництва нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися. Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 18 травня 2023 року № 4-0006-6645 повідомлено, що за даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЛВ061181851609 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ЛВ141191130653. Проте, як вбачається із вказаних документів, вони видані щодо реконструкції з переплануванням квартири АДРЕСА_4 та не мають відношення до кіоску, розташованого за цією адресою.
ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факту належного прийняття вказаного приміщення в експлуатацію, не надала дозволів на виконання будівельних робіт. Наведені вище обставини підтверджують, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою, яка не відноситься до нерухомого майна, а відповідачка ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0055 га для обслуговування будівлі (кіоску) за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання в користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки;
відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц виклала висновок про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такий негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. У постанові від 02 червня 2021 у справі № 509/11/17 Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна;
встановивши, що будівля площею 55,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою, яка не відносяться до нерухомого майна, а відповідачка ОСОБА_1 використовує спірну земельну ділянку Львівської міської ради без установлених законом підстав, дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 152 ЗК України. З огляду на наведене позов Львівської міської ради слід задовольнити, враховуючи, що відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірної земельної ділянки, зокрема відчуження або передачі у користування цієї ділянки іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.
Аргументи учасників справи
02 січня 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в якій просила:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове рішення, яким закрити провадження;
у разі не закриття провадження в справі, судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:
у справі предметом позову є вимоги Львівської міської ради про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою, шляхом знесення самовільно збудованої будівлі та припинення права власності Відповідача на вказану будівлю відповідач у цій справі - ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем. Державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця проведена 30 червня 2010 року та є чинною по цей час. Більше того, з часу проведення державної реєстрації та по цей час ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність безперервно. Таким чином, у цьому випадку спір виник між юридичною особою -Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а відтак цей спір належить до юрисдикції господарського суду, що в свою чергу виключає розгляд такого спору в порядку цивільного судочинства;
окрім цього, про факт того, що ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем достеменно було відомо позивачеві ще задовго до моменту звернення із позовною заявою до Сихівського районного суду м. Львова. Цей факт підтверджується наступними обставинами та документами, що знаходяться в матеріалах справи, а саме: Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 331186003, сформованою 04 травня 2023 року представником Львівської міської ради (аркуші справи № 20-21), в якій в розділі "відомості про власника" та в розділі "інформація про зміни" зазначено - фізична особа підприємець ОСОБА_1 ; відомостями, вказаними у відзиві (3-й та 5-й абзаци аркушу справи № 64); нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 20 липня 2010 року, в абзаці другому якого вказано, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (аркуш справи № 68); договором оренди землі № С-2096 від 01 липня 2011 року, укладеним між Львівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (аркуші справи № 69-70); додатковою угодою (договором) від 01 вересня 2014 року до договору оренди земельної ділянки № С-2096 від 01 липня 2011 року, укладеною між Львівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (аркуш справи № 71); додатковою угодою (договором) від 05 червня 2015 року до договору оренди земельної ділянки № С-2096 від 01 липня 2011 року, укладеною між Львівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (аркуш справи № 72); відповіддю на відзив, в якому представник міської ради вказує про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (4-й абзац на зворотному боці аркушу справи № 81); листом управління комунальної власності Львівської міської ради на ім`я директора юридичного департаменту Львівської міської ради (аркуш справи № 87); зверненням ФОП ОСОБА_1 на ім`я начальника управління комунальної власності Львівської міської ради від 25 лютого 2020 року (аркуш справи № 89); листом Львівської міської ради на ім`я ФОП ОСОБА_1 (аркуш справи № 90); договором № С-3054-20 про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, укладеного між управлінням комунальної власності Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (аркуші справи № 93-96); договором № С-1021-17 від 29 серпня 2017 року про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, укладеного між управлінням комунальної власності Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (аркуші справи № 97-100); відомостями, вказаними у запереченні (2-й абзац аркуш справи № 113 та 2-й абзац аркуш справи № 114); клопотанням про долучення доказів (2-й та 3-й абзаци лицевої сторони аркушу справи № 122 та 2-й абзац зворотної сторони аркушу справи № 122); актом звірки взаємних розрахунків між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 (аркуш справи № 125); договором № С-3055-20 про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, укладеного між управлінням комунальної власності Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (аркуші справи № 126-129); актом звірки взаємних розрахунків між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 (аркуш справи № 134); постановою про закриття кримінального провадження (1-й абзац аркушу справи № 148). Всі перелічені вище документи знаходяться в матеріалах цивільної справи № 464/5445/23, та досліджувались судами першої та апеляційної інстанцій;
оскільки між Львівською міською радою - позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - Відповідачем, в період часу з 2011 по 2020 роки укладались договори оренди земельної ділянки та договори про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності а також укладались додаткові угоди до таких договорів та підписувались супутні документи а також, оскільки ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем на ім`я Львівської міської ради подавались заяви та звернення, а Львівська міська рада в свою чергу скеровувала листи ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, то за таких обставин станом на дату звернення із вказаним позовом Львівській міській раді було достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем. Таким чином, представник Львівської міської ради помилково вважав, що ця справа повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства та звернувся із цим позовом до Сихівського районного суду м. Львова, замість того щоб подати такий позов до Господарського суду Львівської області;
суди першої та апеляційної інстанцій при з`ясуванні обставин даної справи та досліджуючи письмові докази та інші матеріали цієї справи, не звернули увагу на те, що вказана справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства із врахуванням суб`єктного складу її учасників. Отже, спір у даній справі за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що відповідно виключає розгляд справи в порядку цивільного судочинства. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 758/11255/21, та від 12 червня 2023 року у справі №676/7428/19.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року:
відкрито касаційне провадження у справі;
у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 рокувідмовлено.
26 лютого 2025 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року:
відзив Львівської міської ради на касаційну скаргу залишено без розгляду;
справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2025 року вказано, що:
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19; від 20 листопада 2024 року у справі № 200/7497/19; від 15 березня 2023 року у справі № 201/2289/20; від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22; від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19; від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19; від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17; від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17; від 08 лютого 2023 року у справі № 344/14718/20; від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21; від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21; від 04 липня 2023 року у справі № 522/16228/19-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу;
постанови Верховного Суду: від 04 грудня 2024 року у справі № 758/11255/21; від 18 грудня 2024 року у справі № 677/57/23; від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20; від 04 грудня 2024 року у справі № 722/1032/19, на які міститься посилання у касаційній скарзі, ухвалено та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після ухвалення оскарженого судового рішення. Тому посилання на указані постанови Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.