Постанова
Іменем України
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 361/5648/21
провадження № 61-11868св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області в особі державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукач Сергій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олесі Гурамівни, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна, ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_6, на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року (повне судове рішення складено 31 липня 2024 року) в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А., та
касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_6, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області в особі державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача С. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є. А., ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлових будинків і земельних ділянок, визнання недійсним договору іпотеки, відшкодування моральної шкоди та припинення права власності.
Позов мотивований тим, що 28 вересня 2002 року він на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3174, придбав у ОСОБА_7 і ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
22 жовтня 2007 року Броварським міським відділом земельних ресурсів йому видано державний акт серії ЯД № 904057, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010433800820, за підписом начальника відділу земельних ресурсів Шокун М. А., на земельну ділянку площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У період з 2005 по 2007 роки на цій земельній ділянці згідно із технічним паспортом від 01 квітня 2008 року він побудував домоволодіння, що складалося з двох житлових будинків, позначених літерами "А-2" і "Б-2", та двох гаражів, позначених літерами "Г" і "В".
Також позивач вказував на те, що на підставі заяви від 21 вересня 2009 року № 1499 ним у встановленому законом порядку було здійснено поділ земельної ділянки площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, на дві земельні ділянки площею по 0,0999 га кожна, із кадастровими номерами 3210600000:00:063:1281 і 3210600000:00:063:1280, та отримано на ці земельні ділянки два державних акта на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 582007 та серії ЯЛ № 582006, підписані 06 квітня 2010 року начальником відділу Держкомзему у м. Броварах Шокун М.А. та 12 квітня 2010 року керівником Броварської міської ради Сапожком І. В. (виконуючий обов`язки міського голови - секретар ради), які зареєстровані 19 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.
На підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 27 квітня 2010 року за № 199 йому оформлено право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складався з житлового будинку із мансардою - "А-2", загальною площею 302,0 кв. м, житловою площею 137,5 кв. м; житлового будинку із мансардою - "Б-2", загальною площею 302,4 кв. м, житловою площею 138,1 кв. м, гаража - "В", площею 41,6кв. м; гаража - "Г", площею 42,0 кв. м, та огорожі - "N".
13 травня 2010 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області за підписом виконуючого обов`язки міського голови - секретаря ради Сапожка І. В. йому видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно на домоволодіння, яке складається з житлового будинку (рік побудови 2007) "А-2", площею 302,0 кв. м, житлового будинку (рік побудови 2007) "Б-2", площею 302,4 кв. м, гаража "В", гаража "Г", огорожі "N".
13 травня 2010 року Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" здійснено реєстрацію за ним права власності на вказане домоволодіння в електронному Реєстрі прав на нерухоме майно за номером 30412198, номер запису 6555 у книзі 93.
У травні 2021 року позивачу стало відомо, що право власності на належне йому зазначене нерухоме майно на підставі двох договорів купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та житлового будинку АДРЕСА_1, укладених між ним і ОСОБА_3, посвідчених 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А., зареєстрованих у реєстрі за № 348 і № 349, перейшло до ОСОБА_3, та на підставі двох договорів купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, і земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладених між ним і ОСОБА_2, посвідчених 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрованих у реєстрі за № 2835 і № 2838, перейшло до ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що при вчиненні дій щодо державної реєстрації речових прав на житловий будинок АДРЕСА_1, державний реєстратор Стукач С. В. та нотаріального посвідчення оспорюваних договорів приватні нотаріуси Буглак О. Г. і Татаринцева Є.А. порушили вимоги законодавства України, що призвело до незаконного відчуження його майна на підставі підроблених документів.
Позивач зазначав, що в його власності не було житлового будинку та гаражу за адресою: АДРЕСА_1, оскільки йому на праві власності належало домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складалося з двох житлових будинків, двох гаражів та огорожі, що розташовані на двох земельних ділянках: кадастровий номер 3210600000:00:063:1281 та кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, площею 0,0999 га кожна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Державний реєстратор Стукач С. В. за умови дотримання вимог законодавства, а саме шляхом надсилання відповідних запитів при вчиненні реєстраційних дій - реєстрації права власності на житловий будинок та гараж, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, дізнався б, що такої адреси не існує та у рішенні виконавчого комітету Броварської міської ради від 27 квітня 2010 року № 199, яке невідомою особою, яка діяла як ОСОБА_1, було надано для державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, вказано про оформлення йому (позивачу) права власності на житловий будинок "А-2" із мансардою, загальною площею 302,0 кв. м, житловою площею 137,5 кв. м, на житловий будинок "Б-2" із мансардою, загальною площею 302,4 кв. м, житловою площею 138,1 кв. м, із гаражем "В", площею 41,6 кв. м, із гаражем "Г", площею 42,0 кв. м, та огорожею "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, у даному рішенні державного реєстратора чітко зазначено про оформлення права власності на домоволодіння із двох житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1, та жодним чином не вказано про оформлення права власності на окремий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Всупереч вимогам законодавства державний реєстратор Стукач С. В. здійснив реєстрацію права власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1, без наявності документа про присвоєння такої адреси окремому будинку і гаражу із належного йому (позивачу) домоволодіння.
Позивач вважав, що приватні нотаріуси Буглак О. Г. і Татаринцева Є. А. при посвідченні оспорюваних договорів купівлі-продажу здійснили державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без доказів щодо наявності державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, зокрема, земельних ділянок та житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, та без належного виконання вимог пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо надсилання запиту про надання інформації та відповідних документів, що, в свою чергу, призвело до подальшого незаконного відчуження належного йому нерухомого майна (домоволодіння).
Приватний нотаріус Буглак О. Г. не переконалася у відповідності адреси земельної ділянки та житлового будинку, враховуючи, що такі адреси є різними: будинок має номер АДРЕСА_2, без жодних на те підстав та документального підтвердження зробила висновок про те, що житловий будинок за АДРЕСА_3 знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 3210600000:00:063:1280.
Позивач вважає, що приватні нотаріуси умисно уникнули попередньої реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1, щоб не здійснювати відповідні попередні запити до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, витребування інформації (довідок, засвідчених у встановленому законодавством порядку копій документів тощо), необхідної для такої реєстрації.
Для вчинення такої нотаріальної дії як посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, приватний нотаріус Буглак О. Г. використала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 611830 від 18 травня 2006 року, виданий відділом Держкомзему у м. Бровари на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року № 3174, а також витяг із ДЗК № НВ-3221951582021 від 19 лютого 2021 року, виготовленого на заяву ОСОБА_11 ще 19 грудня 2021 року, яка взагалі не є стороною договору та не була уповноваженим представником власника майна.
У порушення вимог законодавства приватний нотаріус Буглак О. Г. не здійснила відповідні запити на отримання витягу із ДЗК та інші відомості ДЗК шляхом безпосереднього доступу до таких відомостей чи в порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, а використала витяг, отриманий невідомою особою ОСОБА_11, задовго до дати укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Також вказував на те, що приватні нотаріуси не врахували, що у витягах із ДЗК по відчуженим земельним ділянкам у розділі "Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої була здійснена державна реєстрація земельної ділянки" вказано "Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 21 січня 2010 року; ТОВ", а у розділі "Орган, який реєстрував земельну ділянку" - зазначено "відділ Держгеокадастру у м. Броварах Київської області", дата державної реєстрації земельної ділянки 03.06.2016 року.
Позивач вважає, що приватні нотаріуси за умови дотримання ними вимог законодавства, зокрема, отримання відповідних відомостей, здійснивши запити до відділу Держгеокадастру у м. Броварах Київської області, встановивши відповідність або невідповідність даних, які містяться у ДЗК, отримавши документи, які стали правовою підставою для державної реєстрації права власності на кожну земельну ділянку, дати реєстрації та органу, який здійснив таку реєстрацію, за наявності підстав повинні були спочатку зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки або відмовити у цьому, а виявивши порушення, повідомити про це правоохоронні органи.
Також позивач зазначав, що для нотаріального посвідчення оспорюваних ним договорів купівлі-продажу невідомою особою, яка діяла як ОСОБА_1, нотаріусам було надано підроблені документи: паспорт, заяву від імені його колишньої дружини ОСОБА_5 та державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 611830 та серії ЯЛ № 582007 від 18 травня 2006 року, які нібито були видані відділом Держкомзему у м. Бровари на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року № 3174.
Проте, відомості про ці державні акти як підставу для державної реєстрації земельних ділянок відсутні у розділі "Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки" витягів з державного земельного кадастру, які наявні в нотаріальних справах. У витягах вказані відомості лише про Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 21.01.2010 року, тобто, є посилання на документ із більш пізнішою датою, який приватні нотаріуси не взяли взагалі до уваги та не здійснили в порядку пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" запити до державних органів для з`ясування цієї інформації.
Крім того, у матеріалах нотаріальної справи відсутній документ, який підтверджує державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 до 01 січня 2013 року. У матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. із посвідчення договору від 30 квітня 2021 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:063:1281, відсутній документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на цей будинок та гараж за ОСОБА_1, а наявна інформаційна довідка № 255082229 від 30 квітня 2021 року, зроблена на запит приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. по житловому будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:063:1280, договори купівлі-продажу яких посвідчувала 11 травня 2021 року приватний нотаріус Буглак О.Г.
Позивач вважав, що у разі належного виконання приватним нотаріусом Буглак О. Г. та приватним нотаріусом Татаринцевою Є. А. вимог законодавства, зокрема, вимог пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", враховуючи, що реєстрація права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 була відсутня у Державному реєстрі, приватні нотаріуси мали змогу отримати інформацію про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 611830 від 18 травня 2006 року та державний акт серії ЯЛ № 582007 від 18 травня 2006 року ніколи не видавалися відділом Держкомзему у м. Бровари, а він ще у 2009-2010 роках здійснив дії щодо поділу земельної ділянки площею 0,1998 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0140, у зв`язку з чим на його замовлення й була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 21.01.2010 року, відомості про яку внесені були до ДЗК; що договір купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року за № 3174, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 щодо земельної ділянки площею 0,1998 га, кадастровий номер: 3210600000:00:064:0140, а не щодо земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, або земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:00:063:1281; що 22 жовтня 2007 року Броварським міським відділом земельних ресурсів йому було видано державний акт на земельну ділянку серії ЯД № 904057, площею 0,1998 га, а у 2010 році Відділом Держкомзему у м. Броварах Київської області видано державні акти серії ЯЛ № 582006 та серії ЯЛ № 582007 у порядку поділу земельної ділянки площею 0,1998 га на дві рівні за площею земельні ділянки.
Щодо вимог про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, позивач посилався на те, що оскільки він як власник нерухомого майна грошових коштів у ОСОБА_4 не отримував, грошових зобов`язань перед ним не має та в іпотеку майно не передавав, а майно в іпотеку передане ОСОБА_2, право власності на яке останнім набуто на підставі недійсних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, такий договір є недійсним. Вказував на те, що наявність обтяження на підставі оспорюваного договору іпотеки, порушує його права та законні інтереси як власника цього нерухомого майна.
Також позивач вказував, що у зв`язку із вказаними обставинами, 14 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211116130000660 внесені відомості про порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.
З урахуванням таких обставин, оспорювані ним договори купівлі-продажу вказаного нерухомого майна та договір іпотеки на підставі статей 203, 213, 236, 317, 321, 658 ЦК України є недійсними, а право власності на це нерухоме майно, зареєстроване за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у незаконному порядку, повинно бути припинене. Своїми діями та бездіяльністю щодо неналежної перевірки документів державний реєстратор Стукач С.В., приватний нотаріус Буглак О. В. та приватний нотаріус Татаринцева Є. А. вчинили протиправні дії, виконуючи свої обов`язки та реалізовуючи свої повноваження, вони умисно порушили законодавство, між їхніми протиправними діями та незаконним відчуженням належного йому майна існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, чим ними йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із протиправним відчуженням його майна, надходженням у його адресу погроз від ОСОБА_2, необхідністю вчиняти додаткові фактичні та юридичні дії по захисту своїх прав, що потягло за собою зміну звичного способу життя. Моральну шкоду позивач оцінював в розмірі 120 000 грн, яку просив стягнути із державного реєстратора та приватних нотаріусів, по 40 000 грн з кожного.
ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:
скасувати рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - державний реєстратор) Стукача С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 57940898 від 29 квітня 2021 року;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., зареєстрований в реєстрі за № 348;
визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., зареєстрований в реєстрі за № 349;
визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2835;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2838;
визнати недійсним договір іпотеки, який укладений 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В., зареєстрований в реєстрі за № 623;
припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 квітня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 30 квітня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 травня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 травня 2021 року;
припинити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстроване державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукачем С. В. (рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 57940898 від 29 квітня 2021 року на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 13 травня 2010 року та закрити Розділ державного реєстру прав та реєстраційну справу для об`єкта нерухомого майна № 2350019732106;
стягнути з державного реєстратора Стукача С. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є.А. на його користь завдану моральну шкоду в розмірі по 40 000,00 грн, з кожного.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Дутчака І. М., від 05 грудня 2022 року:
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено;
скасовано рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 57940898 від 29 квітня 2021 року;
визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., зареєстрований в реєстрі за № 349;
визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. зареєстрований в реєстрі за № 348.
визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2835;
визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2838.
визнано недійсним договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки, укладений 01 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В., зареєстрований в реєстрі за № 623;
припинено право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57968970 від 30 квітня 2021 року, номер запису про право власності 41793314.
припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстроване 30 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57968522 від 30 квітня 2021 року, номер запису про право власності 41793251;
припинено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58057023 від 11 травня 2021 року, номер запису про право власності 41873608;
припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0999 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 58057642 від 11 травня 2021 року, номер запису про право власності 41874089.
припинено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукачем С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 57940898 від 29 квітня 2021 року, та закрити розділ державного реєстру прав та реєстраційну справу для об`єкта нерухомого майна за № 2350019732106;
стягнуто з державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача С. В. на користь ОСОБА_1 40 000 грн відшкодування моральної шкоди;
стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є. А. на користь ОСОБА_1 40 000 грн відшкодування моральної шкоди;
стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г. на користь ОСОБА_1 40 000 грн відшкодування моральної шкоди;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивач не підписував оспорювані ним договори купівлі-продажу житлових будинків та земельних ділянок, намірів укладати ці договори він не мав, волевиявлення на їх укладання не виявляв, жодних дій щодо їх укладання не вчиняв, хоча вказаний стороною у цих договорах, договори купівлі-продажу майна укладені на підставі недостовірних відомостей і підроблених документів, що були надані приватним нотаріусам іншою неповноважною особою, яка діяла як ОСОБА_1, а приватні нотаріуси не здійснили відповідно до вимог законодавства дій для перевірки наданих документів при посвідченні оспорюваних ними договорів.
тому суд першої інстанції вважав, що існують правові підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлових будинків недійсними з моменту їх вчинення на підставі положень статей 16, 203, 215, 236, 317, 321, 658 ЦК України.
ОСОБА_1 завдано моральної шкоди саме з вини державного реєстратора Стукача С. В. та приватних нотаріусів Буглак О. Г. і Татаринцевої Є. А., які своїми протиправними рішеннями і діями та невиконанням вимог законодавства України допустили незаконну державну реєстрацію права власності та нотаріальне посвідчення спірних договорів купівлі-продажу, що призвело до незаконного позбавлення ОСОБА_1 права власності на належне йому майна, що змусило його докладати значних зусиль та витрат для поновлення своїх порушених прав, а також вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя в аспекті захисту своїх порушених прав, тобто, все це завдало йому душевних страждань, а отже моральної шкоди, яку відповідачі зобов`язані відшкодувати позивачеві.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року:
апеляційні скарги адвоката Виноградова М. Г. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Є. А., адвоката Кондратова М. І. в інтересах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак-Куцевол О. Г., державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача С. В. задоволено;
рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року скасовано, увалено нове рішення про відмову позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
за встановленими у справі обставинами, оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна позивач ОСОБА_1 не підписував та, відповідно, волевиявлення щодо цих правочинів не було, істотних умов цих договорів він, позивач, не погоджував;
у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача. Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21);
тому заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а також похідні від них позовні вимоги про визнання недійним договору іпотеки, а також припинення права власності відповідачів на спірне нерухоме майно, не підлягають задоволенню, оскільки зазначені вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача;
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки це не є ефективним і правомірним способом захисту права власника. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що: "за загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту";
оскільки право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншими особами - відповідачами у справі, з якими позивач не перебуває у договірних відносинах, тому колегія суддів вважає, що правомірним та ефективним способом захисту прав позивача є вимога про витребування від цих осіб нерухомого майна відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України;
державному реєстратору Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукачу С. В. було подано всі, передбачені законом, документи для належної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірний житловий будинок. Доказів того, що державному реєстратору Стукачу С.В. були відомі усі обставини підроблення документів, достатніх для відмови у здійснені реєстрації прав та їх обтяжень, матеріали справи не містять. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник. Висновок місцевого суду про те, що державний реєстратор Стукачу С.В. під час проведення державної реєстрації права власності за позивачем на спірний будинок не запитував від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, є помилковими, оскільки за змістом пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" такий запит державний реєстратор здійснює у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Враховуючи те, що заявником було надано всі необхідні документи для проведення реєстрації, що свідчить про те, що у державного реєстратора був доступ до відповідних носіїв інформації, тому у такому разі здійснення запиту не є обов`язковим. Таким чином, судом не встановлено неправомірності дій державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукача С.В. під час проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірний житловий будинок, тому відсутні правові підстави для покладення на державного реєстратора обов`язку з відшкодування позивачу моральної шкоди;
із наданих приватним нотаріусом Буглак О. Г. копій матеріалів нотаріальної справи вбачається, що під час укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 травня 2021 року на підтвердження права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1, приватному нотаріусу надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2010 року серії НОМЕР_3, виданим Виконкомом Броварської міської ради (т. 1 а. с. 147), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 29 квітня 2021 року за ОСОБА_1 права власності на вказаний житловий будинок (т. 1 а. с. 148). Також, під час укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 травня 2021 року на підтвердження права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0999 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, приватному нотаріусу надано державний акт на право власності на земельну ділянку від 18 травня 2006 року серії ЯЕ № 611830 (т. 1 а. с. 174), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а. с. 175-179). Наведені обставини свідчать про те, що під час нотаріального посвідчення оспорюваних договорів купівлі-продажу приватним нотаріусам Татаринцевій Є.А. та Буглак О. Г. було подано документи, які підтверджували право власності позивача на спірне нерухоме майно. Доказів того, що приватним нотаріусам Татаринцевій Є.А. та Буглак О. Г. були відомі усі обставини підроблення документів, достатніх для відмови у посвідченні оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, матеріали справи не містять;
приватні нотаріуси Татаринцева Є. А. та Буглак О. Г. були позбавленні можливості встановити факт підроблення паспорту на ім`я ОСОБА_1, серії НОМЕР_4, виданого Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 12 грудня 1996 року, оскільки у приватних нотаріусах був відсутній оригінал паспорту позивачу та вони не могли встановити невідповідність наданого паспорта шляхом візуального огляду. За таких підстав, судом не встановлено неправомірності дій приватних нотаріусів Татаринцевої Є. А. та Буглак О. Г. під час посвідчення оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, тому відсутні правові підстави для покладення на приватних нотаріусів обов`язку з відшкодування позивачу моральної шкоди;
рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому відсутні правові підстави для стягнення із відповідачів на користь позивача понесених в суді першої інстанції судових витрат, у тому числі і на правничу допомогу.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року:
заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак-Куцевол О. Г. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково;
ухвалено додаткове рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу приватний нотаріус надала: копію договору про надання правничої допомоги від 02 червня 2023 року; копію додаткової угоди № 1 до нього; план кошторис; акт прийняття-передачі наданих послуг від 24 червня 2024 року; копію додаткової угоди № 2 від 30 квітня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 02.06.2023 року; деталізований звіт про надання правничої допомоги; рахунок на оплату витрат на правничу допомогу. Згідно акту про прийняття-передачу наданої правової допомоги від 24 червня 2024 року адвокат надав, а клієнт прийняв надану правову допомогу вартістю 106 000 грн. З деталізованого розрахунку витрат убачається, що вартість години роботи адвоката становить - 1 000 грн, вартість участі у судовому засіданні становить фіксовану ціну - 3 000 грн, гонорар успіху згідно умов договору від 02 червня 2023 року становить 10 000 грн. Загальна кількість витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги клієнту в суді апеляційної інстанції в сукупності становить 73 години (без урахування часу витраченого в судових засіданнях). Указані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Кондратовим В. С. правової допомоги Буглак-Куцевол О. Г. за договором про надання правової допомоги від 02 червня 2024 року;
ураховуючи розмір позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 безпосередньо до відповідача Буглак-Куцевол О. Г. (а саме 40 000 грн) колегія суддів вважає, що принципу співмірності буде відповідати сума на відшкодування витрат на правничу допомогу, за наданими адвокатом послугами, у розмірі 10 000 грн. Відтак, заявлена сума до стягнення підлягає зменшенню з 106 000 грн до 20 000 грн (10 000 грн - гонорар успіху; 10 000 - правнича допомога у співвідношенні до суми розміру позовних вимог, заявлених до відповідача). На підставі вищевикладеного, колегія суддів, з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності (співмірності), а також ураховуючи розмір позовних вимог, заявлений до відповідачки, доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Буглак-Куцевол О. Г. витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000 грн.
Аргументи учасників справи
22 серпня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_6., на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, в якій просив:
оскаржену постанову апеляційного суду скасувати;
рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року залишити без змін;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
саме ОСОБА_1 зазначений в договорах купівлі-продажу, як сторона договору (продавець), хоча їх укладення відбулося в порушення вимог частини третьої статті 203 ЦК України, що стосується волевиявлення учасника правочину;
юридично на момент розгляду справи такого нерухомого майна, як одне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на двох земельних ділянках, без визначення місця розташування кожного з будинків, яке на законних підставах належало позивачу, вже не існує. На даний час внаслідок саме протиправних дій відповідачів існують два окремі житлові будинки, розташовані на двох земельних ділянках. Жодних правових підстав для внесення запису про державну реєстрацію за собою нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, розміщеного на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:1281 та житлового будинку АДРЕСА_3, розміщеного на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000:00:063:1280, в результаті обрання витребування майна як способу захисту порушених прав позивач не має, оскільки воно йому в такому вигляді на законних підставах раніше не належало, правовстановлюючі документи на два окремих будинки, розташовані на конкретній земельній ділянці, позивачу не видавалися;
якщо ж заявити вимогу про витребування домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з двох будинків та двох гаражів, то виникає питання - до кого заявити таку вимогу та хто є на даний час власником такого майна, адже в результаті протиправних дій таке майно перестало існувати.
натомість висновок суду апеляційної інстанції про необхідність витребування позивачем нерухомого майна, фактично означатиме державну реєстрацію за позивачем права власності, тобто офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття права власності на нерухоме майно, за підробленими документами та за відсутності правовстановлюючих документів взагалі, що є неможливим та суперечить законодавству. Судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право, набуте раніше на законних підставах. Враховуючи наведені вимоги законодавства, виконати рішення про витребування нерухомого майна та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на майно, зареєстроване на даний час за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є неможливим та протизаконним, і як наслідок, це не може бути ефективним способом захисту порушеного права, як вирішив суд апеляційної інстанції.
право позивача підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб, оскільки визнання оспорюваних договорів недійсними, припинення державної реєстрації права власності відповідачів на належне позивачу нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності позивача на майно, на яке йому не видавалися правовстановлюючі документи, є належним та ефективним способом судового захисту прав, який передбачений законом. При цьому рішення про задоволення позову можливо виконати й його ухвалення призведе до реального ефективного вирішення судового спору та захисту прав власника спірного майна без додаткового звернення до суду ще з одним позовом, тобто відповідатиме всім критеріям ефективності судового рішення;
судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції було встановлено, що державна реєстрація права власності та укладення оспорюваних правочинів були здійснені на підставі підроблених документів. В той же час в оскаржуваній постанові апеляційний суд всіляко намагався сприяти стороні відповідачів та зняти з нотаріусів та державного реєстратора відповідальність за порушення вимог закону, а саме неодноразово зазначив, що державному реєстратору та приватним нотаріусам не були відомі всі обставини підроблення документів, а тому апеляційний суд відмовив у позовних вимогах до приватних нотаріусів та державного реєстратора;
в майбутньому існує реальний ризик прийняття ЄСПЛ низки рішень щодо порушення Україною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах, в яких позивачу було відмовлено у задоволенні позову виключно з тієї підстави, що, на думку суду, він мав обрати інший спосіб захисту свого порушеного права -звернутись з іншими позовними вимогами. Вказане становить серйозне порушення зобов`язань Держави України за Конвенцією, відповідно до її преамбули, відповідно до принципу субсидіарності, держави-учасниці несуть основну відповідальність за захист прав і свобод, визначених цією Конвенцією та протоколами до неї, і що при цьому вони наділені свободою розсуду, яка підлягає наглядовій юрисдикції з боку Європейського суду з прав людини, створеного за цією Конвенцією. З метою недопущення майбутніх репутаційних та майнових ризиків України у зв`язку з прийняттям ЄСПЛ чисельних рішень щодо порушення Україною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відновлення зобов`язань Держави за Конвенцією та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, необхідно встановити законодавчу заборону втручання судів у право позивача на обрання ним способу захисту свого порушеного права. При цьому законодавець зазначив, що чинна частина друга статті 5 процесуальних кодексів по суті є "мертвою" (за виключенням Кодексу адміністративного судочинства України), адже на практиці суд не визначає у своєму рішенні спосіб захисту замість позивача, та суперечить принципу диспозитивності, а відтак частину другу статті 5 процесуальних кодексів доцільно викласти в новій редакції;
вчинення нотаріальних дій із посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлових будинків мало б відбуватися виключно після попередньої реєстрації права власності на такі об`єкти за власником - ОСОБА_1 з відкриттям розділу на кожен з об`єктів нерухомого майна та внесення необхідних відомостей щодо об`єкта та права власності на нього до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, для чого приватні нотаріуси мали б здійснити відповідні запити, а реєстраційні дії державним реєстратором з реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_3 могли вчинятися виключно після направлення відповідних запитів. Державний реєстратор та приватні нотаріуси в силу вищевказаних норм Закону зобов`язані були перевірити документи, які були їм надані на підтвердження права власності, та/або відомості Державного реєстру прав, відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав, а також здійснити запити до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації. Дотримання державним реєстратором та приватними нотаріусами вказаних вимог Закону запобігло б порушенню права власності позивача та протиправному відчуженню належного йому нерухомого майна на користь сторонніх осіб.
20 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_6, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, в якій просив:
оскаржену додаткову постанову апеляційного суду скасувати;
у задоволені заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
в суді апеляційної інстанції не оголошувалось про наявність заяви від 10 квітня 2024 року про розподіл судових витрат, вказана заява учасникам справи не направлялася. Суд апеляційної інстанції послався на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №161/20630/18. Проте подібний підхід, за якого неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, без з`ясування судом поважності причин неподання попереднього розрахунку абсолютно нівелює значення статей 175, 178, 134 ЦПК України, які зобов`язують сторони вказувати попередній розрахунок судових витрат в першій заяві по суті. Така позиція судів не дисциплінує учасників справи та дозволяє їм без будь-яких пояснень та обґрунтувань уникати виконання покладених на них процесуальних обов`язків;
як вбачається з деталізованого розрахунку витрат, який є додатком № 3 до Договору про надання правової/правничої допомоги від 02 червня 2023 року, розрахунок витрат адвокатом Кондратовим М. І. було здійснено, виходячи з вартості 1 години робочого часу адвоката у розмірі 1000 грн., що суперечить Додатковій угоді №1, при цьому виїзд в суд для участі в судовому засіданні взагалі зазначено у розмірі 3000грн., у фіксованому розмірі, що також суперечить пунктів 2, 3 Додаткової угоди №1 та є навмисно завищеним. В оскаржуваній додатковій постанові суд апеляційної інстанції на це увагу не звернув, зазначивши, що вартість години роботи адвоката - 1000грн, вартість участі в судовому засіданні - 3000 грн., тобто як вказано в деталізованому розрахунку витрат. Проте така вартість не узгоджувалась сторонами та суперечить умовам укладеної додаткової угоди №1 до договору про надання правової/правничої допомоги від 02 червня 2023 року, а тому не могла бути прийнята судом для розрахунку;
суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу про стягнення з позивача "гонорару успіху", в порушення статей 137, 141 ЦПК України, взагалі не оцінював розмір гонорару на предмет його співмірності, необхідності, розумності та пропорційності щодо заявлених до відповідача Буглак-Куцевол О. Г. вимог. Єдиним критерієм для стягнення "гонорару успіху" було прийняття рішення про відмову в задоволенні позову. Необхідно зазначити, що приватний нотаріус Буглак-Куцевол О. Г. звернулась до адвоката за наданням правової допомоги після того, як розгляд справи в суді першої інстанції був завершений. На стадії апеляційного розгляду справи правова позиція відповідача вже була сформована і не змінювалась, інших доводів та заперечень, окрім заявлених відповідачем в суді першої інстанції, суду апеляційної інстанції не надавалось, що свідчить про неспівмірність стягнутого розміру гонорару зі складністю справи.
25 жовтня 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак-Куцевол О. Г. засобами поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_6, на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, в якому просила:
у задоволені касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
Нотаріус лише посвідчує правочин, який вчиняється продавцем та покупцем. під час цього нотаріусом були дотримані усі вимоги. Відповідна форма правочину була дотримана. Нотаріусом були встановлені особи, які і звернулися до нотаріуса для вчинення нотаріальної дії. Перевірені надані мені документи. Позивач безпідставно та неправомірно посилається в позовній заяві та в своїй скарзі на зворотне. Про це ж вірно вказує і апеляційний суд в своїй Постанові. А саме, що нотаріусам для посвідчення зазначених договорів купівлі-продажу був наданий паспорт на ім`я позивача з відповідною серію та номером, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 12 грудня 1996 року. Копія паспорта, за яким приватні нотаріуси встановили особу позивача при посвідченні оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлових будинків, не відповідає паспорту позивача, оскільки в паспорті, що наданий приватним нотаріусам, міститься фотографія іншої особи, а не, позивача, що видно в результаті візуально-порівняльного огляду;
доказів того, що приватним нотаріусам були відомі усі обставини підроблення документів, достатніх для відмови у посвідченні оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, матеріали справи не містять. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для вчинення відповідних дій, несе заявник. З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції правомірно виснував, що будь-яких підстав для задоволення вимог позивача в частині моральної шкоди не існує, а його вимоги з цього приводу є не доведеними.
11 березня 2025 року приватний нотаріус Буглак-Куцевол О. Г. через Електронний суд подала заяву, що підписана представником Кондратовим М. І., в якій вказувала, що:
Великою Палатою Верховного суду була розглянута подібна справа № 204/8017/17 та в постанові від 27 листопада 2024 року викладені відповідні правові висновки, які мають значення і для вирішення даної справи. Зокрема, що за своєю правовою природою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою та при нотаріальному посвідченні якого використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа, у разі невстановлення факту зловживання з боку власника своїми правами потрібно кваліфікувати як неукладений з огляду на відсутність підтвердження волевиявлення його сторони на укладення відповідного правочину.
17 березня 2025 року та 19 березня 2025 року приватний нотаріус Буглак-Куцевол О. Г. через Електронний суд подала пояснення, що підписані представником Кондратовим М. І., в яких вказувала, що:
апеляційний суд зазначив, що позов про витребування майна з чужого незаконного володіння й є за даних обставин таким належним способом захисту прав та інтересів позивача;
Як це і вбачається та підтверджується також і відомостями, які містяться на сайті Броварського міськрайонного суду в Розділі "Стан розгляду справ" за номером справи № 361/6568/24 скаржник фактично сам же і погодився вже з висновком апеляційного суду та в червні 2024 року, тобто ще до подання ним даної касаційної скарги звернувся та подав саме такий позов: про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння. Касаційна скарга подана ним в серпні 2024 року. А з вказаним позовом скаржник звернувся - ще в червні 2024 року.