ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 201/8538/16-ц
провадження № 61-3117св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи
позивач - Акціонерне товариство "Укрсиббанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрим",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітній ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Данильченком Михайлом Сергійовичем, до якої приєднався ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2021 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року АТ "Укрсиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 05 червня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11164643000.
Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кошти у розмірі 90 000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення до 05 червня 2028 року зі сплатою процентів 9,5 % річних. В подальшому, між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 від 11 серпня 2009 року, відповідно до умов якої змінено строки сплати процентів з 01 по 25 число кожного місяця. 11 вересня 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж у період з 11 вересня 2009 року по 11 вересня 2010 року у розмірі 660,00 дол. США, у період з 11 жовтня 2010 року по 11 вересня 2012 року у розмірі 665,00 дол. США, у період з 11 жовтня 2012 року і до кінця терміну дії договору у розмірі 679,80 дол. США. Крім того, змінено розмір процентної ставки по договору та кінцевий термін повернення кредиту, а саме не пізніше 05 червня 2042 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань по договору № 11164643000 між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 11164643000/П1 від 05 червня 2007 року, згідно з яким поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором в повному обсязі за невиконанням боржником усіх його зобов`язань за кредитним договором, як існуючих в теперішній час так і тих, що виникають в майбутньому. 11 вересня 2009 року між позивачем та поручителем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 11164643000/П1 від 05 червня 2007 року, відповідно до умов якої, поручитель надав згоду забезпечувати змінене основне зобов`язання.
22 березня 2016 року боржнику та поручителю була направлена вимога про погашення заборгованості, однак станом на 27 травня 2016 року вимоги банку залишені без задоволення.
Просив суд стягнути на його користь в солідарному порядку з відповідачів 87 067,14 дол. США, з яких: кредитна заборгованість 78 336,03 дол. США; заборгованість по процентам 8 731,11 дол. США та заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 56 928,04 грн, з яких: пеня за прострочення сплати кредиту 9 168,04 грн, пеня за прострочення сплати процентів 47 760 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості були залишені без розгляду (у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис від 22 травня 2015 року).
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 червня 2020 року залучено правонаступників ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме ОСОБА_2 та неповнолітнього - ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, позовні вимоги АТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 в межах вартості спадкового майна одержаного у спадщину після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11164643000 від 05 червня 2007 року у розмірі 43 533,57 дол. США основного боргу та пені у розмірі 28 464,02 грн.
Стягнено з неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в особі піклувальника ОСОБА_4 в межах вартості спадкового майна, яке одержане у спадщину після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11164643000 від 05 червня 2007 року у розмірі 43 533,57 дол. США основного боргу та пені у розмірі 28 464,02 грн.
У задоволенні позовних вимог АТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ "Укрсиббанк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 817,35 грн.
Стягнено з неповнолітнього ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 на користь АТ "Укрсиббанк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 817,35 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що про смерть ОСОБА_5 кредитору стало відомо 02 вересня 2019 року, а тому кредитор 05 лютого 2020 року протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини, пред`явив свої вимоги до спадкоємців померлого боржника. За померлим ОСОБА_5 зареєстрована 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка увійшла до складу спадкового майна померлого ОСОБА_5 (а. с. 62 т. 4). Суд відхилив доводи кредитора, що до складу спадщини померлого ОСОБА_5 також увійшла 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка була придбана дружиною померлого ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки ОСОБА_5 не спадкував після смерті своєї дружини. Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, до складу якої увійшла 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 - є ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 в особі піклувальника ОСОБА_4 .
З урахуванням відсутності відомостей щодо зміни розміру часток між спадкоємцями померлого ОСОБА_5, борг спадкодавця перед банком, який було нараховано за життя за договором про надання споживчого кредиту № 11164643000 від 05 червня 2007 року в сумі основного боргу 87 067,14 дол. США та пені 56 928,04 грн слід розподілити між спадкоємцями ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_3 у рівних частках. Отже, кожен зі спадкоємців має погасити свою долю боргу у розмірі 43 533,57 дол. США та 28 464,02 грн, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, відповідно до статті 1282 ЦК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залучено до участі у даній справі в якості правонаступника позивача АТ Укрсиббанк - ТОВ "Фінстрим", у зв`язку з укладенням 28 грудня 2021 року між АТ Укрсиббанк та ТОВ "Фінстрим" договору факторингу №28/12/1/2021, відповідно до якого ТОВ "Фінстрим" набуло право вимоги, яким володіло АТ Укрсиббанк за кредитним договором №11164643000 від 05.06.2007 року, укладеним з ОСОБА_5 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції помилково поклав на відповідачів обов`язок погасити борг у більшому розмірі ніж вартість успадкованого майна, так як згідно оцінки про вартість 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1, що є спадковим майном після смерті боржника, її вартість склала 1 120 000,00 грн, що значно менше ніж загальна вартість боргу, є безпідставними, оскільки в оскаржуваному рішенні суду судом зазначено про стягнення боргу зі спадкоємців в межах вартості майна, одержаного у спадщину, в тому числі і в резолютивній частині рішення.
Колегія суддів наголошує, що закон не зобов`язує суд зазначати конкретну вартість спадкового майна, за рахунок якого може бути виконано зобов`язання спадкодавця. Питання вартості спадкового майна буде вирішено на стадії виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, судом першої інстанції не було порушено вимоги закону, суд не зобов`язував відповідачів погасити борг у розмірі більшому ніж вартість набутого ними майна у спадщину. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця ОСОБА_5 носить частковий характер і обмежується вартістю майна, успадкованого спадкоємцями.
Аргументи учасників справи
У лютому 2024 року адвокат Данильченко М. С. в інтересах ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, до якої приєднався ОСОБА_3, у якій просив скасувати судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в межах вартості спадкового майна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
стягнути з ОСОБА_2 в межах вартості спадкового майна, яке складає 1 120 000,00 грн одержаного у спадщину після ОСОБА_5, а саме 1/4 частки квартири АДРЕСА_3, на користь ТОВ "ФІНСТРИМ" (правонаступника АТ "УкрСиббанк") заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11164643000 від 05 червня 2007 року у розмірі 560 000,00 грн;
стягнути з ОСОБА_3 в межах вартості спадкового майна, яке складає 1 120 000,00 грн, одержане у спадщину після ОСОБА_5, а саме 1/4 частки квартири АДРЕСА_3, на користь ТОВ "ФІНСТРИМ" (правонаступника АТ "УкрСиббанк") заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11164643000 від 05 червня 2007 року у розмірі 560 000,00 грн;
в іншій частині рішення залишити без змін.
Здійснити перерозподіл судових витрат враховуючи касаційний розгляд справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи у суді першої інстанції судом було у описовій частині рішення вірно встановлено обставини щодо коло спадкоємців та спадкового майна, однак не було встановлено його вартість для встановлення меж відповідальності спадкоємців. Це не було встановлено в силу того, що спадкоємці не знали про розгляд справи в суді першої інстанції та не змогли надати до суду відповідні заперечення і висновки про вартість майна.
З метою виконання процесуального обов`язку 05 січня 2024 року скаржник отримав звіт про вартість спадкового майна, а саме 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 . Згідно з цим звітом вартість спадкового майна складає 1 120 000,00 грн. Зазначений звіт про вартість майна було залучено до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції та скаржник просив апеляційний суд щодо встановлення під час розгляду справи меж відповідальності спадкоємців відповідно до статті 1282 ЦК України, стягнувши кошти в межах цього майна.
Судом першої інстанції стягнено заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі пропорційного кількості спадкоємців, тобто загальний борг поділено на двох спадкоємців, хоча і зазначено в межах спадкового майна, однак ця межа не встановлена ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом.
Згідно висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 294/10420/21, застосування судом апеляційної інстанції принципу рівності при визначені розміру відповідальності спадкоємиці за боргами спадкодавця у розмірі загального розміру заборгованості суперечить положенням речення першого частини першої статті 1282 ЦК України (спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину). Тому суд апеляційної інстанції повинен був врахувати звіт про вартість спадкового майна, виправити допущення порушення прав спадкоємців, однак суд апеляційної інстанції проігнорував висновки Верховного Суду.
В резолютивній частині рішення суду, на підставі якого формується виконавчий лист, не зазначено про спадкове майно, про його вартість, а отже незрозуміло чому підлягає стягненню з кожного відповідача по 43 533,57 дол. США основного боргу та пені у розмірі 28 464,02 грн. На підставі Закону України "Про виконавче провадження" буде накладено арешт на все майно боржника, в тому числі рахунки, опис цього майна та подальша реалізація, утримання коштів з доходу та інше до повного погашення зазначеної у виконавчому листі суми боргу, оскільки у резолютивній частині рішення відсутні відомості про спадкове майно та його вартість, тобто не встановлена межа фактичного виконання рішення в розумінні спадкування.
Неправильний висновок апеляційного суду щодо встановлення вартості майна виключно в рамках примусового виконання, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження", можливо пов`язаний з тим, що апеляційний суд не звернув увагу, що предметом спору було стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на спадкове майно в порядку частини другої статті 1282 ЦК України.
У червні 2024 року ТОВ "Фінстрим" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Зазначає, що судами встановлено, що вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника пред`явлено у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, обсяг спадкового майна, визначено межі відповідальності спадкоємців.
У цьому спорі прямого зобов`язання щодо викладення резолютивної частини рішення з урахуванням вартості майна встановленого під час розгляду справи не передбачено, суди можуть приймати рішення про стягнення заборгованості зі спадкоємців боржника, лише вказуючи в резолютивній частині "в межах вартості спадкового майна".
Щодо посилань відповідача на те, що судами першої та другої інстанції відповідачів позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду до його примусового виконання, то якщо боржник у встановлений законом строк не виконає рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3 .
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі № 202/7691/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі
№ 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 17 серпня 2022 року у справі №765/6174/16-ц, від 18 липня 2019 року у справі № 809/4462/15, від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 295/15702/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 296/10420/21).
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду оскаржуються в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Судивстановили, що 05 червня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11164643000, відповідно до умов договору позивач надав позичальнику кошти у розмірі 90 000 дол. США з кінцевим терміном повернення до 05 червня 2028 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором № 11164643000 станом на 27 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_5 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 87 067,14 дол. США, з яких: кредитна заборгованість - 78 336,03 дол. США; заборгованість по процентам - 8 731,11 дол. США, а також заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов`язань - 56 928,04 грн, з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 9 168,04 грн та пеня за прострочення сплати процентів - 47 760,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_5 помер.
Заповіт ОСОБА_5 за життя не складав.
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до приватного нотаріуса ДМНО Арсеньєвої А. А. 09 серпня 2019 року звернувся син померлого - неповнолітній ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), на підставі чого приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 20/2019.
28 січня 2020 року із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого - ОСОБА_2 .
Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса в установлений законом шестимісячний строк не звертались.
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради № 384 від 20 вересня 2019 року про встановлення піклування та призначення піклувальника над дитиною ОСОБА_3 призначено ОСОБА_4
02 вересня 2019 року до АТ "УкрСиббанк" надійшов запит приватного нотаріуса ДМНО Арсеньєвої А. А. по спадковій справі № 20/2019, в якому було повідомлено, що боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
АТ "УкрСиббанк" 05 лютого 2020 року до приватного нотаріуса ДМНО Арсеньєвої А. А. направлено вимогу до спадкоємців, в якій кредитором зазначено, що станом на 03 серпня 2019 року заборгованість боржника - ОСОБА_5 за договором № 11164643000 від 05 червня 2007 року становить 112 364,15 дол. США, з яких: заборгованість по кредиту - 78 336,03 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 32 408,48 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом понад встановлений договором термін - 1 619,64 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 14 619,12 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 130 310,05 дол. США.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 247525625, яка була сформована станом на 10 лютого 2021 року, за померлим ОСОБА_5 зареєстрована 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості, що спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину на успадковане майно в матеріалах спадкової справи № 20/2019 відсутні.
ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надала оцінку про вартість 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1, що є спадковим майном після смерті боржника, її вартість склала 1 120 000 грн.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша стаття 1282 ЦК України).
Згідно зі статтею 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) вказано, що "задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)). Не визначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109))".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, викладено висновок, що "спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника. Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року у справі № 202/7691/17 зазначено, що "правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 зазначено, що "ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц,на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що "при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача".
Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину та набув у власність спадкове майно, зобов`язаний погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого ним у спадщину майна.
Саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника встановлює необхідні для цього обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у встановлені строки; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; дійсний розмір вимог кредитора; частки спадкоємців у спадщині; обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.
До обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника.
Якщо спадкоємець (спадкоємці) заперечує проти вимог кредитора спадкодавця щодо меж його відповідальності за зобов`язаннями спадкодавця, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен такий спадкоємець, оскільки, з огляду на характер спірних правовідносин, кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна. Тому не допускається відмова в позові з тих підстав, що позивачем не надано відповідних доказів. В такій ситуації, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц зазначено, що "тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні".
У справі, що переглядається:
суд першої інстанції встановив що: борг спадкодавця перед банком, який нараховано за його життя згідно з договором про надання споживчого кредиту в сумі основного боргу 87 067,14 дол. США та пені 56 928,04 грн; після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно - 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; суд відхилив доводи кредитора, що до складу спадщини померлого ОСОБА_5 також увійшла 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка була придбана дружиною померлого ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки ОСОБА_5 не спадкував після смерті своєї дружини; спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, є ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 ; частки спадкоємців є рівними, тому дійсний розмір заборгованості щодо кожного з них становить 43 533,57 дол. США основного боргу та 28 464,02 грн пені; банк через нотаріуса у строк, визначений законом, пред`явив вимогу до спадкоємців боржника, яка залишилася без виконання. Отже, суд першої інстанції встановив обставини, необхідні для вирішення цього спору, окрім вартості спадкового майна, тому зазначив в резолютивній частині рішення, що стягнути дійсний розмір боргу належить у межах вартості майна, одержаного відповідачами у спадщину;
аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідачі не брали участі у розгляді справи, конверти з судовими повістками поверталися до суду з відміткою "адресат відсутній за адресою" чи "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 243, 246-248 т. 3, а. с. 47, 51-53, 55, 57-59, 72, 74, 75 т. 4); позивач не вказував, а суд першої інстанції не обґрунтував причини неможливості визначення вартості спадкового майна з урахуванням встановленого судом його обсягу (1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 );
при поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 посилалася на те, що про рішення суду першої інстанції їй не було відомо, ознайомилася з його текстом тільки 07 грудня 2023 року, а тому просила задовольнити позов банку в межах вартості спадкового майна, яка складає 1 120 000,00 грн, тобто стягнути на користь банку по 560 000,00 грн з кожного з відповідачів, долучила звіт про оцінку майна, в якому вказана вартість 1/2 частини спадково майна - 1 200 000,00 грн (т. 4, а. с. 109-131);
ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2024 року суд поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду, зазначивши, що згідно з матеріалами справи вона не була повідомленою про розгляд справи, строки на апеляційне оскарження підлягають поновленню, оскільки пропущені з поважних причин; апеляційний суд наданий ОСОБА_2 звіт про оцінку майна також прийняв, оскільки рішення про повернення цього доказу або його неврахування не приймав;
позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення апеляційного скарги посилаючись на те, що складу спадщини померлого ОСОБА_5 також увійшла 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, оцінки якої відповідач не надала (т. 4, а. с. 153-163). Проте позивач рішення суду першої інстанції в частині визначення обсягу спадкового майна не оспорював, достовірність наданого ОСОБА_2 звіту не спростував, іншого звіту про оцінку (висновку експерта) не надав, на причини неможливості визначення вартості спадкового майна судом не вказував;
апеляційний суд не врахував, що саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника визначає межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця, зокрема встановлює і вартість спадкового майна. З урахуванням предмету спору у цій справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Тому за обставин цієї справи апеляційному суду належало змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення меж відповідальності відповідачів як спадкоємців ОСОБА_5, оскільки за можливості такого визначення немає необхідності встановлювати порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця. У зв`язку з цим судові рішення слід змінити.