ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 926/868/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В. І.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2024
у справі № 926/868/24
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вижницька біопаливна компанія"
про стягнення штрафу та пені в сумі 40 000,00 грн
у межах справи № 926/4711-б/22
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вижницька біопаливна компанія"
ВСТАНОВИВ:
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
20.10.2022 адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням № 63/43/р/к (далі - Рішення) наклала на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вижницька біопаливна компанія" (далі - ТОВ "Вижницька біопаливна компанія", Відповідач) штраф у розмірі 20 000,00 грн за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Копія Рішення направлена Відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №7900069737974 (згідно реєстру № 167 від 20.10.2022), однак зазначене поштове відправлення було повернуте на адресу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Позивач) без вручення.
Через неможливість вручення Рішення Відповідачу, вказане рішення оприлюднено в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур`єр" від 10.12.2022 № 262 (7383).
З урахуванням вимог частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Рішення вважається врученим Відповідачу 21.12.2022, а тому згідно норм частин другої-третьої статті 56 цього Закону двомісячний строк на сплату штрафу закінчився 22.02.2023.
У зв`язку з несплатою Відповідачем штрафу Позивач нарахував пеню за період з 23.02.2023 по 30.04.2023 в сумі 20 000,00 грн, що не перевищує розмір штрафу.
Поряд з цим ухвалою від 11.01.2023 Господарський суд Чернівецької області відкрив провадження у справі № 926/4711-б/22 про банкрутство ТОВ "Вижницька біопаливна компанія"; ввів процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою від 03.05.2023 у справі № 926/4711-б/22 Господарський суд Чернівецької області визнав ТОВ "Вижницька біопаливна компанія" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Унгуряну Д. В.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року Позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Відповідача про стягнення 40 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн штрафу та 20 000,00 грн пені за несплату цього штрафу.
Позов мотивовано посиланням на обставини несплати Відповідачем штрафу, нарахованого за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою від 27.03.2024 Господарський суд Чернівецької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 926/868/24 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 03.06.2024 Господарський суд Чернівецької області задовольнив клопотання арбітражного керуючого Унгуряну Д. В. про передачу справи №926/868/24 для розгляду в межах справи № 926/4711-б/22 про банкрутство ТОВ "Вижницька біопаливна компанія".
Ухвалою від 10.06.2024 Господарський суд Чернівецької області прийняв справу №926/868/24 до розгляду в межах справи про банкрутство №926/4711-б/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 07.08.2024 у справі № 926/868/24 Господарський суд Чернівецької області відмовив у задоволенні позову.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вимоги Позивача є конкурсними і мали бути заявлені у межах справи про банкрутство шляхом подання відповідної заяви із грошовими вимога до боржника. Натомість, Позивач подав позов до відповідача, що суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 21.11.2024 Західний апеляційний господарський суд задовольнив частково апеляційну скаргу Позивача; скасував рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2024 у справі №926/868/24; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Відповідача до Державного бюджету України 20 000, 00 грн штрафу; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив; вирішив питання розподілу судового збору.
Задовольняючи позов в частині стягнення 20 000,00 грн штрафу за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зобов`язання Відповідача з оплати цього штрафу виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача.
Водночас, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, апеляційний господарський суд також зазначив про можливість вирішення спору щодо стягнення із боржника штрафу та пені у позовному провадженні у межах справи про банкрутство за правилами ГПК України, що, на думку суду апеляційної інстанції, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.
У цьому зв`язку апеляційний суд зауважив про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що конкурсні вимоги Позивача мають заявлятися у межах справи про банкрутство виключно шляхом подання відповідної заяви із грошовими вимога до боржника.
Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення 20 000,00 грн пені за несплату штрафу, суд апеляційної інстанції мотивував постанову наявністю передбаченої законом (КУзПБ) прямої заборони щодо нарахування пені у період дії мораторію.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 в частині відмови у задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, Позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову у відповідній частині (відмови у позові) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.
Касаційну скаргу мотивував підставами касаційного оскарження, визначеними пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягають у такому:
- застосуванні судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, за змістом якого положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" превалюють над іншими законами, зокрема, які регулюють процедуру банкрутства, оскільки спірні нарахування (штраф і пеня) не є неустойкою чи фінансовою санкцією та не можуть вважатися заходами, спрямованими на забезпечення виконання зобов`язань (схожий правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16 та постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 9223-36гс13);
- порушенні апеляційним господарським судом норм процесуального права з підстав залишення поза увагою обставин того, що всупереч вимог пункту 5 частини четвертої статті 247 ГПК України суд першої інстанції згідно ухвали від 10.06.2024 помилково відніс справу № 926/868/24 (у якій спір виник з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції) до категорії малозначних, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 310 ГПК України).
За змістом доводів касаційної скарги та заяви про усунення її недоліків Позивач переконує, що заборгованість Відповідача зі сплати пені до загального фонду Державного бюджету України на загальну суму 20 000 грн є обґрунтованою, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Відповідач подав відзив, у якому просив закрити касаційне провадження у зв`язку з тим, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (пункт 4 частини першої статті 296 ГПК України).
За змістом викладених у відзиві доводів Відповідач стверджує, що скаржником проігнорована актуальна практика Верховного Суду при розгляді подібних правовідносин, яка викладена у постанові від 25.10.2022 у справі №904/11261/15 та була врахована апеляційним судом в оскаржуваній постанові.
Касаційне провадження
08.01.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача.
Протоколами від 08.01.2025, 09.01.2025 та 10.01.2025 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із нестачею потрібної кількості суддів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В.І.
Ухвалою від 30.01.2025 Верховний Суд залишив касаційну скаргу Позивача без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків.
12.02.2025 на виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою від 18.02.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 у справі № 926/868/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Об`єктом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції лише у частині відмови у позові щодо стягнення пені.
Зважаючи на зазначене та принцип диспозитивності, постанова Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 у цій справі є предметом касаційного перегляду виключно у частині розгляду та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 20 000,00 грн пені за несплату штрафу за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Також ураховуючи, що Позивач визначив підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду одночасно як приписи пункту 1, так і пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, підстави для задоволення викладеного у відзиві клопотання Відповідача про закриття касаційного провадження у цій справі у відповідності із нормами пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України відсутні.
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про законність оскаржуваної постанови (у частині, що переглядається) з таких підстав.
Щодо доводів скаржника про неправомірний розгляд у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відносно Відповідача у цій справі відкрито провадження у справі про банкрутство, що станом на дату звернення із позовом перебувало на стадії ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 7 КУзПБ встановлено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Частиною другою статті 7 КУзПБ унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Згідно абзацу четвертого частини другої статті 7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на зазначені приписи спеціальних норм КУзПБ, суд першої інстанції правомірно ухвалою від 10.06.2024 прийняв справу № 926/868/24 до розгляду в межах справи про банкрутство № 926/4711-б/22 саме за правилами спрощеного позовного провадження.
У цьому зв`язку твердження скаржника про порушення приписів пункту 5 частини четвертої статті 247 ГПК України є помилковим, позаяк спеціальними нормами КУзПБ визначено порядок розгляду спорів, які розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).
Більш того, колегія суддів враховує, що, попри прийняття справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, місцевий господарський суд призначив та розглянув справу у судовому засіданні, чим забезпечив право учасників справи, зокрема, на участь у такому засіданні та надання суду пояснень з питань, які ставляться судом чи учасниками справи у судовому засіданні.
За таких обставин, доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права з підстав залишення поза увагою обставин неправомірного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження підлягають відхиленню Верховним Судом за безпідставністю.
Отже, наведена Позивачем підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК з посиланням на норму пункту 2 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не знайшла свого підтвердження за касаційним розглядом справи.