ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 380/3979/24
адміністративне провадження № К/990/900/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/3979/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення позивача з 01.02.2020 по 18.12.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 18.12.2020, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з врахуванням виплачених сум.
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати -- за період з 01.02.2020 по день фактичної виплати.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 18.12.2020 з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 по 18.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за весь час затримки.
3. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій, зокрема, посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців. Відповідач указував на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки вимоги заявлені за період з 29.01.2020 по 18.12.2020, а з позовною заявою позивач звернувся до суду лише у лютому 2024 року.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
5. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 з позовом про виплату грошового забезпечення за 2020 рік звернувся до суду 16 лютого 2024 року, тобто коли в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України. З огляду на те, що позивач просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за 2020 рік, а з позовом звернувся лише 16 лютого 2024 року, беручи до уваги щомісячний періодичний характер виплат грошового забезпечення, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з адміністративним позовом до суду.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до приписів частин другої статті 233КЗпП України, у редакції, чинній до 19.07.2022, не було обмежене будь-яким строком. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (провадження №990/4/22), 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22, від 02.03.2023 у справі №460/14618/21, від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23.
8. Також касатор вказує на те, що Верховним Судом у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 сформована правова позиція, відповідно до якої суд касаційної інстанції, посилаючись на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., від 14 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
11. Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
12. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 27 березня 2025 року.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
13. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
16. Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
17. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
18. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).