iplex360.Демо.Судові рішення

УХВАЛА

27 березня 2025 року

м. Київ

справа № 755/15993/18

провадження № 51-4928км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42017101040000203, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 (яка зареєстрована на АДРЕСА_2 ; фактично мешкає на АДРЕСА_3, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК);

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця АДРЕСА_4, жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306 та ч. 3 ст. 307 КК;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за частинами 1, 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 307 КК закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року залишено без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій ставить вимогу про скасування ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року та Київського апеляційного суду від 22 серпня 2024 року і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

У касаційній скарзі прокурор указує про постановлення судом формального та незаконного судового рішення. Наголошує, що кримінальне провадження було внесене до ЄРДР 19 жовтня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким ч. 1 ст. 284 КПК було доповнено п. 10.

На переконання прокурора, цей пункт закону не може бути застосований з огляду на приписи п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147-VІІІ, де визначено, що п. 10 і ряд інших змін до КПК вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Свою позицію прокурор обґрунтовує, посилаючись на висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС) у справі № 711/8244/18 (постанова від 11 вересня 2023 року), за якими у кримінальному провадженні, де відомості про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР як до введення в дію положень, указаних у п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147-VIII (у тому числі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК), так і після набрання чинності вказаними нормами, ні подальше об`єднання цих кримінальних проваджень, ні зміна правової кваліфікації у кримінальному провадженні не впливають на імперативний характер вказівки у примітці до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК про дію приписів цього пункту лише щодо справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто із 16 березня 2018 року.

А тому закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо кримінальних правопорушень, відомості по які внесено до ЄРДР до введення в дію положень, указаних у п. 4 § 2 розд. 4 Закону № 2147-VIII, та об`єднаних надалі з кримінальними провадженнями, відомості про які внесені в ЄРДР після 16 березня 2018 року, на думку прокурора, не відповідає положенням КПК.

Прокурор не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності повноважень у прокурора на продовження строку досудового розслідування у об`єднаних кримінальних провадженнях, де відомості про кримінальні правопорушення внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року та після вказаної дати.

Звертає увагу, що зміни в ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін - із 16 березня 2018 року; саме до компетенції прокурора відповідного рівня належали повноваження щодо продовження строків досудового розслідування до 16 березня 2018 року; в об`єднаних провадженнях, де відомості про одне чи більше кримінальних правопорушень унесені до ЄРДР до вказаної дати, а інші - після, прокурор, враховуючи приписи ст. 217 КПК, також має повноваження продовжувати строк досудового розслідування.

Указане узгоджується з висновком, викладеним у постанові ОП ККС ВС від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21 (провадження № 51-4645кмо23).

Прокурор наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не зважили на доводи сторони обвинувачення, не дотрималися положень ст. 370 КПК, ухвалили необґрунтовані судові рішення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою до застосування Верховним Судом повноважень, визначених п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК у взаємозв`язку з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.

Від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, де він аналізує висновки ОП ККС ВС у постановах від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21 (провадження № 51-4645кмо23) та від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19 (провадження № 51-206кмо22).

Захисник наводить доводи про те, що висновки в постанові ОП ККС ВС від 31 жовтня 2022 року є переконливими порівняно із тими, про які йдеться в постанові від 07 жовтня 2024 року, де об`єднана палата за відсутності підстав необґрунтовано змінила правозастосовні позиції, що є підґрунтя передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку ОП КК ВС в постанові від 07 жовтня 2024 року щодо суб`єкта продовження строку досудового розслідування в об`єднаних провадженнях.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, просив скаргу задовольнити з підстав, зазначених у ній, та заперечив проти поданого захисником клопотання.

Захисники підтримали подане ОСОБА_6 клопотання та заперечили проти вимог касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду та підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно зі ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами ч. 3 ст. 434-1 КПК Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 434-2 КПК питання про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Предметом перевірки Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС) є ухвала місцевого суду про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК та ухвала апеляційного суду, якою вказане рішення місцевого суду залишено без змін.

Щодо суб`єкта, уповноваженого продовжувати строки досудового розслідування в об`єднаних кримінальних провадження, де відомості про частину кримінальних правопорушень внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а про інші - після

1. У касаційній скарзі прокурор, спираючись на правозастосовні позиції в постанові ОП ККС ВС від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21 (провадження № 51-4645кмо23), наполягає, що прокурор відповідного рівня наділений правом продовжити строк досудового розслідування в об`єднаних провадженнях, де відомості про кримінальні правопорушення внесені як до, так і після 16 березня 2018 року.

2. Питання суб`єкта продовження строку досудового розслідування в об`єднаних провадженнях неодноразово ставало предметом вирішення різних колегій суддів ККС ВС, а також його об`єднаної палати.

3. Колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 310/9496/19 (провадження № 51-728км20) дійшла висновку, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону № 2147-VIII є слідчий суддя незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР із 16 березня 2018 року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.

4. Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС в постанові від 26 травня 2021 року у справі № 199/4574/20 (провадження № 51-768км21) у кримінальному провадженні, де відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР до набрання чинності Законом № 2147-VIII, а стосовно інших кримінальних правопорушень - після набрання чинності вказаним Законом, виходила також із того, що строк досудового розслідування в такому кримінальному провадженні відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 294 КПК мав право продовжити виключно слідчий суддя.

5. Натомість колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС у справі № 753/12578/19 (провадження № 51-206км22) вказала, що за умови об`єднання матеріалів декількох досудових розслідувань утворюється одне об`єднане кримінальне провадження, якому присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше, а тому й правовий режим у об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. У разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше, отже прокурор уповноважений продовжити строк досудового розслідування.

6. З метою відступу від висновків, викладених у постановах Першої судової палати ККС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 310/9496/19 (провадження № 51-728км20) та Третьої судової палати ККС ВС від 26 травня 2021 року у справі № 199/4574/20 (провадження № 51-768км21), матеріали кримінального провадження (справа № 753/12578/19, провадження № 51-206км22) були передані на розгляд ОП ККС ВС.

Спираючись на приписи статей 217, 219 КПК щодо застосування норм права, передбачених ст. 294 цього Кодексу, колегія зазначила, що за умови об`єднання матеріалів декількох досудових розслідувань утворюється об`єднане кримінальне провадження, якому присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше, а тому і правовий режим у об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше, отже підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше, і строк досудового розслідування продовжує прокурор.

7. Натомість упостанові від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19, провадження № 51-206кмо22) ОП ККС ВС дійшла протилежного висновку про те, як мають застосовуватися вказані норми права, що в таких провадженнях продовження строків досудового розслідування здійснюється виключно слідчим суддею.

Кримінальні процесуальні норми, викладені у статтях 217, 219 КПК, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних і виділених проваджень і особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від загальних положень і приписів ст. 294 КПК, вказані вище норми не містять.

Кримінальні процесуальні відносини з продовження строків досудового розслідування виникають із моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення з відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку з юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, тобто до них застосовуються норми цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.

Положення п. 4 § 2 "Прикінцеві положення" Закону № 2147-VIIIщодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.

Положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Єдина комплексна система процесуальних норм, принципів, правових засобів і правових гарантій щодо продовження строків досудового розслідування в об`єднаних провадженнях у межах повноважень, визначених положеннями як Закону № 2147-VIII, так і Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (далі - Закону № 2617-VIII), здійснюєтьсяслідчим суддею.

Незастосування положень законів № 2147-VIII і № 2617-VIIIу справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію відповідних змін, а також у тих випадках, коли вказані провадження об`єднані з тими, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

8. Разом із тим суддя ОСОБА_11 в окремій думці зазначила, що у провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, та об`єднаних з тими, де відомості про правопорушення внесені в ЄРДР після вказаної дати, строки досудового розслідування уповноважений продовжувати лише прокурор.

Зміни до ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIIIне мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін. Старій редакції ст. 294 КПК законодавець надав переживаючу дію, фактично встановив виняток - спеціальне положення про застосування ст. 294 КПК у редакції, яка діяла до 16 березня 2018 року.

З положень ч. 7 ст. 217 КПК суддя вбачає, що правовий режим в об`єднаному кримінальному провадженні прямо пов`язаний із тим правовим режимом, який діяв у тому провадженні, що було внесено до ЄРДР раніше, і в у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше, а строк розслідування продовжує прокурор.

9. За оприлюдненою у публікації "Питання застосування змін до КПК України в розрізі зворотної дії процесуального закону в часі" думкою судді Приазовського районного суду Запорізької області ОСОБА_12 йдеться, що норми "Прикінцевих положень" Закону № 2147-VIII не узгоджуються з положеннями ст. 5 КПК, які констатують обов`язковість застосування тільки чинного процесуального закону на момент початку виконання дії або прийняття рішення, і не передбачають винятків з цього правила, отже строк досудового розслідування продовжує лише слідчий суддя.

10. Водночас, на переконання доктора юридичних наук, професора Ірини Басистої (відповідь на запит НКР у справі № 753/12578/19), унаслідок об`єднання матеріалів досудових розслідувань (за формулюванням, наявним у назві та тексті ст. 217 КПК) в одне провадження, всі наявні матеріали та всі внесені відомості стають частиною матеріалів утвореного одного кримінального провадження (якому присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше), тобто елементом "справи", про яку йдеться у п. 4 § 2 "Прикінцеві положення" Закону № 2147-VIII.

У цьому одному кримінальному провадженні продовження строку досудового розслідування повинно здійснюватися за єдиними правилами, передбаченими для провадження, що було розпочато першим (первинно внесено відомості до ЄРДР), безвідносно до інших епізодів чи доєднаних матеріалів досудових розслідувань, тобто прокурором.

11. Натомість доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, член НКР ОСОБА_13, відповідаючи на питання, чи поширюються повноваження слідчого судді щодо продовження цих строків виключно на провадження, які розпочаті після 16 березня 2018 року, уважав, що виключно повноваження слідчого судді поширюються на продовження строків досудового розслідування злочинів, відомості про які внесені (розпочаті) після 16 березня 2018 року (незалежно від того, чи було об`єднано ці провадження), а починаючи з 01 липня 2020 року до теперішнього часу повноваження слідчого судді поширюються на продовження строків досудового розслідування понад три місяці без відповідної умови, зазначеної у Законі № 2147-VIII, оскільки вона втратила чинність після ухвалення відповідних змін Законом № 2617-VIII, який діє з 01 липня 2020 року.

12. Член НКР при Верховному Суді доктор юридичних наук, професор ОСОБА_14 у своєму висновку з окресленого питання також зазначив, що повноваження слідчого судді щодо продовження строків досудового розслідування поширюються на провадження, які розпочаті після 16 березня 2018 року.

Разом із тим, якщо момент початку відліку строку розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні визначений до 16 березня 2018 року, а інші кримінальні проваджені розпочаті після цієї дати, то повноваження слідчого судді щодо продовження строків досудового розслідування поширюються на таке об`єднане кримінальне провадження.

У той же час дійшов висновку, що у випадку, коли об`єднане кримінальне провадження не включає провадження, що було розпочате після 16 березня 2018 року, мають застосовуватися положення КПК, що передбачають продовження строку досудового розслідування прокурором.

13. Разом із тим, колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 04 червня 2024 року у справі № 755/6898/21 (провадження № 51-4645км23) зазначила, що відповідно до п. 4 § 2 "Прикінцеві положення" Закон № 2147-VIII не має зворотної дії в часі і застосовується до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР вже після введення в дію цих змін, що у такий спосіб вказаний Закон закріплює процесуальні гарантії прокурора на реалізацію своїх повноважень у кримінальному провадженні, відомості про яке було внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року, отже, ухвалюючи рішення про продовження строку досудового розслідування, прокурор діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", і його дії не можуть уважатися істотним порушенням вимог КПК.

Колегія суддів уважала обґрунтованим висновок, за яким у разі об`єднання матеріалів декількох досудових розслідувань утворюється одне об`єднане кримінальне провадження, а тому й правовий режим в об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. Таким чином, у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше, отже строк досудового розслідування продовжує прокурор.

14. Натомість ОП ККС ВС у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21 (провадження № 51-4645кмо23) дійшла висновку, що у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об`єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня. Разом із тим, якщо строк досудового розслідування в таких провадженнях було продовжено слідчим суддею, то таке продовження відповідає гарантіям, визначеним кримінальним процесуальним законом.

ОП ККС ВС виходила з того, що Законом № 2147-VIII ст. 217 КПК було доповнено ч. 7, що положення, які стосуються продовження строків досудового розслідування, безпосередньо пов`язані з тим, коли почався перебіг строку досудового розслідування. Оскільки у провадженнях, які були внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року, до компетенції прокурора відповідного рівня належало продовження строків досудового розслідування, то таке повноваження в цього суб`єкта залишилося й у тих провадженнях, які були об`єднані або виділені з інших, в яких початок строку досудового розслідування розпочався до зазначеної дати, тобто до 16 березня 2018 року.

Не вказавши, що вона відступає від висновків про застосування норм права, ОП ККС ВС фактично дійшла протилежного висновку щодо застосування тих самих норм. При цьому вказала, що продовження строку досудового розслідування в таких провадженнях слідчим суддею відповідає гарантіям, визначеним кримінальним процесуальним законом, забезпечує підвищений контроль з боку суду за доцільністю продовження таких строків, натомість по суті ухвалила про девальвацію цих гарантій.

15. Водночас суддя ОСОБА_1 виклав окрему думку, за якою під час здійснення процесуальної дії має застосовуватися той нормативно-правовий акт, що набув чинності та є чинним на момент виникнення і припинення правовідносин.

Уведенням в дію Закону № 2147-VIII скасовано дію однопредметного кримінального процесуального закону, який діяв до 16 березня 2018 року щодо застосування приписів ст. 294 КПК, отже Закон № 2147-VIII має застосовуватися до тих правовідносин, які продовжили існувати або виникли після набрання ним чинності.

Інший підхід є безпідставною сегрегацією, яка не заснована на приписах КПК та суперечить вимогам Конституції України.

Приписи пункту 4 § 2 "Прикінцеві положення" Закону № 2147-VIII підлягають застосуванню з урахуванням загальних положень кримінального процесуального закону та Конституції України. Єдина комплексна система процесуальних норм, принципів, правових засобів і правових гарантій, що дозволяють забезпечити максимально сприятливу реалізацію інтересів суб`єктів кримінального провадження та, як результат, реалізацію завдань самого кримінального провадження, не містить обґрунтованих підстав до незастосування положень статей 219, 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII.

При цьому Закон № 2147-VIII(його "Прикінцеві положення") не визначає окремого автономного поняття "дії закону в часі" ("зворотної дії закону в часі"), відмінного від приписів ст. 5 КПК чи ст. 58 Конституції України, не вказують на "спеціальні" правила, відмінні від загальних положень і засад кримінального процесуального закону, базових його інститутів і принципів.

Висновки ОП ККС ВС у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21, (провадження № 51-4645кмо23), які спираються виключно на норму, передбачену ч. 7 ст. 217 КПК, не враховують усієї повноти нормативного регулювання відповідних правовідносин, які врегульовані приписами ч. 7 ст. 217 КПК у їх взаємозв`язку з положеннями, серед інших, статей 1, 214, 219, 294, 295, 295-1 цього Кодексу.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII) ч. 3 ст. 294 КПК викладено у новій редакції.

З набранням чинності 01 липня 2020 року Законом № 2617-VIII у частині врегулювання питання продовження строків досудового розслідування злочинів автоматично скасовано дію такого однопредметного кримінального процесуального закону, як Закон № 2147-VІІІ, який діяв із 16 березня 2018 року по 01 липня 2020 року. З урахуванням положень Конституції України, КПК та позицій Конституційного Суду України можна стверджувати, що Закон № 2617-VIIIзастосовується до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності. Іншими словами, до теперішнього часу продовження строків досудового розслідування злочинів понад 3 місяці може бути здійснено лише слідчим суддею.

16. Також, за окремою думкою судді ОСОБА_2 у справі № 755/6898/21 (провадження № 51-4645кмо23), Законом № 2147-VIIІ запроваджено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів, що свідчить про посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні.

За приписами ст. 214 КПК внесення відомостей до ЄРДР є відправною точкою до початку досудового розслідування. По кожному кримінальному правопорушенню відомості про такі кримінальні правопорушення вносяться в ЄРДР окремо.

Відповідно до ч. 3 ст. 295-1 КПК слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Таким чином, в законі чітко зазначається про те, що розширено права підозрюваного на судовий контроль за їх дотриманням, незалежно від того, чи були в подальшому кримінальні провадження об`єднані з тими, відомості про які внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року.

Незастосування, без прямої на те вказівки в законі, положень Закону № 2147-VIII до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію відповідних змін, тобто починаючи із 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої форми судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування.

З прийняттям нового кримінального процесуального закону, якщо інше не передбачено самим цим законом, автоматично скасовується однопредметний кримінальний процесуальний закон, який діяв у часі раніше.

Таким чином, з набранням чинності Законом № 2617-VIII, який діє з 01 липня 2020 року в частині врегулювання питання продовження строків досудового розслідування злочинів, автоматично скасовано дію такого однопредметного кримінального процесуального закону, як Закон № 2147-VІІІ, який діяв з 16 березня 2018 року до 01 липня 2020 року.

Отже, належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування у багатоепізодних кримінальних провадженнях, частину з яких було розпочато до, а частину після 16 березня 2018 року, є слідчий суддя.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС не погоджується з тим, що положення ч. 7 ст. 217 КПК у взаємозв`язку з тими, що передбачені статтями 214, 219, 295, 295-1 цього Кодексу, дають підґрунтя сприймати приписи ст. 294 КПК як такі, що визначають прокурора належним суб`єктом вирішення питання продовження строків досудового розслідування у об`єднаних кримінальних провадженнях, де відомості про частину кримінальних правопорушень було внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а про інші - після вказаної дати.

Продовження строків досудового розслідування є самостійним процесуальним субінститутом і етапом розвитку кримінальних процесуальних правовідносин, який виникає за наявності умов і підстав, врегульованих положеннями § 4 гл. 24 КПК.

Кримінальні процесуальні відносини з продовження строків досудового розслідування виникають у зв`язку з юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК. Виникають такі відносини з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього подання відповідного клопотання до повноважного щодо продовження процесуального строку суб`єкта.

Із 16 березня 2018 року введені в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону № 2147-VIII, відповідно до яких, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, установлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII).

Таким чином, у законі чітко зазначається про те, що розширено судовий контроль за встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування.

Разом із тим відповідно до приписів ч. 3 ст. 295-1 КПК слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Отже, положення закону недвозначно свідчать про те, що розширено права підозрюваного щодо участі у судовому розгляді під час реалізації судового контролю за здійсненням досудового розслідування щодо встановлення підстав до продовження його строку. Запровадження судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів свідчить про розширення і посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні.

В аспекті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК та приписів Закону № 2147-VIII неправомірним є вирішення питання про продовження строків досудового розслідування не слідчим суддею, а прокурором, незалежно від того, чи були в подальшому кримінальні провадженні об`єднані з тими, відомості про які внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року.

Положення статей 217, 219 КПК не спростовують обґрунтованості такого висновку.

За приписами ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше (у редакції Закону № 2147-VIII).

Загальний строк досудового розслідування за правилами ч. 6 ст. 219 КПКу разі об`єднання кримінальних проваджень у порядку, передбаченому ст. 217 цього Кодексу, визначається: у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої ч. 2 цієї статті.

Отже, кримінальні процесуальні норми, викладені у статтях 217, 219 КПК, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних і виділених проваджень і особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від загальних положень і приписів ст. 294 КПК, вказані вище норми не містять.

При цьому відповідно до п. 4 § 2 "Прикінцеві положення" Закону № 2147-VIIIзміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Загальні положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/201), за висновками якого: закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності законом.

Отже, зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми, або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми.

Якщо ж у межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма має пряму дію (діє негайно).

Отже, під час здійснення кримінального провадження має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення правовідносин.

Таким чином, порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Отже, положення п. 4 § 2 "Прикінцевих положень" Закону № 2147-VIIIщодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.

Згідно із Законом № 2617-VIII ч. 3 ст. 294 КПК викладено у наступній редакції: "Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками".

З набранням чинності Законом № 2617-VIII, який діє з 01 липня 2020 року (по теперішний час), у частині врегулювання порядку продовження строків досудового розслідування злочинів набула чинності нова редакція ч. 3 ст. 294 КПК, відмінна від положень процесуального закону в редакції Закону № 2147-VІІІ, який діяв з 16 березня 2018 року до 01 липня 2020 року.

З урахуванням вищенаведених положень Конституції України, КПК та юридичних позицій Конституційного Суду України можна стверджувати, що Закон № 2617-VIIIзастосовується до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності.

Здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів за ч. 3 ст. 294 КПК передбачено до цього часу.

Вимоги щодо будь-якого кримінального процесуального закону не повинні суперечити вимогам, які ставляться до КПК як нормативно-правового акта, зокрема приписам статей 4-9 КПК.

Отже, з урахуванням наведених норм Верховний Суд вважає, що продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 16 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.

Повертаючись до обставин цього провадження, колегія суддів констатує, що одні й ті ж положення кримінального процесуального закону (ст. 294 КПК) стали підґрунтям до їх застосування Верховним Судом у трьох відмінних варіантах щодо визначення суб`єкта, до повноважень якого належить продовження строків досудового розслідування в об`єднаних провадженнях, які суперечать один одному, при цьому два з них - визначені ОП ККС ВС.

Також ОП ККС ВС дійшла взаємовиключних висновків щодо застосування приписів п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, і з цього питання також висловлені розбіжні правозастосовні позиції окремими колегіями суддів Верховного Суду.

Крім того, з указаних вище питань у відповідних висновках висловлені розбіжні думки як науковцями, які входять до складу НКР, так і суддями в окремих думках до ухвалених Верховним Судом рішень.

Згідно з правозастосовною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

З погляду якісного критерію, про виключність правової проблеми вказують такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії законучи права. Вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі та єдності практики щодо кількох пов`язаних між собою питань та норм права.

Викладене вище є якісним критерієм, який свідчить про наявність виключної правової проблеми, що виявляється через несталість і суперечливість судової практики та доктринальних підходів до вирішення відповідного питання.

Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості проваджень, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Отже, у цій справі наявна виключна правова проблема і для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики у справах, де постає питання про визначення суб`єкта, який уповноважений вирішити питання про продовження строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до введення в дію положень Закону № 2147-VIII, та об`єднаних із тими, відомості про які в ЄРДР внесено після набрання чинності цим Законом, тобто застосування приписів ст. 294 КПК з урахуванням вказаних особливостей.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо подібних правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що однакове застосування законузабезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних та суперечливих судових рішень, особливо Верховним Судом, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "Беян проти Румунії" (Beian v. Romania, заява № 30658/05, рішення від 06 грудня 2007 року, п. 39) ЄСПЛ зазначив, що практика, яка була розвинена вищою судовою владою країни, сама собою суперечить принципу правової визначеності. Замість виконання своєї функції і утвердження тлумачення, яке мають брати до уваги нижчестоящі суди, сам Верховний Суд став джерелом правової невизначеності, підриваючи довіру суспільства до судової системи.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Під час касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про наявність у цьому провадженні виключної правової проблеми стосовно обсягу і змісту норм права, які визначають суб`єкта, який має повноваження продовжити строки досудового розслідування в таких провадженнях, вирішення якої матиме визначальне значення для формування сталої судової практики щодо застосування приписів статей 284, 294 КПК, а тому колегія суддів вважає за доцільне передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене вище, клопотання захисника підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 434-1, 434-2, 441 КПК, Верховний Суд

................

Перейти до повного тексту