ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року
м. Київ
справа № 349/943/18
провадження № 51 - 3600 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника виправданого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090210000087 від 23 квітня 2018 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Колоколин, Рогатинського району, Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України та на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
До набрання вироком законної сили застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави залишено без зміни.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 22 квітня 2018 року приблизно о 17 годині 30 хвилин біля сільського магазину в с. Колоколин Рогатинського району, обурившись на нанесений йому ОСОБА_9 удар ногою в область спини, на ґрунті особистих неприязних відносин, з мотивів помсти, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи їх вчинити та передбачаючи можливі наслідки щодо життя і здоров`я останнього, умисно наніс ОСОБА_9 численні цілеспрямовані удари кулаками обох рук в ділянку голови та обличчя спереду, грудної клітки, від чого останній впав на землю. Далі ОСОБА_6, знаходячись у сидячому положенні на животі у ОСОБА_9, наніс йому значну кількість цілеспрямованих ударів кулаками обох рук в область голови. Після цього протиправні дії ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_9 були припинені ОСОБА_10, який відтягнув ОСОБА_6 в сторону. Приблизно через 5 хвилин ОСОБА_9 з метою з`ясування відносин підійшов до ОСОБА_6 та, виражаючись в його сторону нецензурною лайкою, схопив його за одяг і почав штовхати. Маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи їх вчинити та передбачаючи можливі наслідки щодо життя та здоров`я останнього, ОСОБА_6 умисно наніс ОСОБА_9 численні цілеспрямовані удари кулаками обох рук в ділянку голови, грудної клітки та живота. Внаслідок взаємної штовханини ОСОБА_6 та ОСОБА_9 повалилися на землю, а виниклий між ними конфлікт був припинений ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_9 направився по місцю свого проживання та ліг спати.
Приблизно о 05 годині 00 хвилин 23 квітня 2018 року ОСОБА_9 був виявлений без свідомості у ліжку своєї кімнати матір`ю ОСОБА_11, а близько 09 год. 00 хвилин його було доставлено до Рогатинської центральної районної лікарні машиною швидкої медичної допомоги та поміщено в реанімаційне відділення. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я 23 квітня 2018 року ОСОБА_9 було госпіталізовано до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, де він в реанімаційному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 01 годині 30 хвилин ОСОБА_9 помер. Згідно висновку експерта № 35 від 04.06.2018 року смерть ОСОБА_9 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку мозкову оболонку, під та над тверду оболонку головного мозку, крововиливом в м`які тканини голови, синцями та саднами в ділянках голови, яка ускладнилась набряком головного мозку.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційні скарги прокурора Рогатинського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 залишено без задоволення, а вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2023 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на його думку, є істотними, оскільки перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1, 2, ст. 412 ч. 1, ст. 413 ч. 1 КПК України, є підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції. Зокрема, вказує на те, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки не спростував доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої, належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та дійшов передчасного висновку щодо обґрунтованості виправдання ОСОБА_6 судом першої інстанції за ст. 121 ч. 2 КК України. Вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 404 ч. 3 КПК України, так як проігнорував клопотання прокурора щодо повторного дослідження доказів, які судом першої інстанції безпідставно визнані недопустимими, а також щодо повторного дослідження показань потерпілої ОСОБА_11 та судово-медичного експерта ОСОБА_13, які місцевий суд оцінив критично та не надав їм належної оцінки.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14 указує на безпідставність її доводів та просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
В заяві виправданий ОСОБА_6 просить здійснити касаційний розгляд у його відсутність та залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Заперечення на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходили.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просила її задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Не погодившись із виправдувальним вироком місцевого суду щодо ОСОБА_6, прокурор та представник потерпілої, оскаржили його в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду.
Прокурор та представник потерпілої указували на незаконність виправдання ОСОБА_6, оскільки оскаржений вирок суду першої інстанції не містить переконливого обґрунтування недоведеності того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 121 ч. 2 КК України, вчинено обвинуваченим.
Прокурор та представник потерпілої вважали, що суд першої інстанції не мотивував, з яких саме причин відкинуто докази обвинувачення. Посилаючись на практику касаційного кримінального суду, заперечили рішення суду першої інстанції щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта № 35 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 від 04.06.2018 (т. 2, а.с. 164-170), який, на їх думку, є належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні. Наявні у цьому висновку розбіжності та суперечності були усунені судом, шляхом допиту експерта ОСОБА_13, який її проводив, а тому, на їх думку, не було необхідності в проведенні комісійної судової експертизи. Цим висновком експерта, який розпочато 24 квітня 2018 року, а закінчено 04 червня 2018 року, визначено, що смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01.30 внаслідок закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку мозкову оболонку, під та над тверду оболонку головного мозку, крововиливом в м`які тканини голови, синцями та саднами в ділянках голови, яка ускладнилася набряком головного мозку. Також визначено, що, враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, можна думати про не менше 46-49 фізичних контактів тупого твердого предмету з тілом ОСОБА_9 . Цим висновком, на думку осіб, які подали апеляційні скарги, встановлені тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, їх послідовність та час, які також підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів.
Також прокурор та представник потерпілої не погодились із вироком суду в частині визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 19 вересня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 224-229), оскільки цей протокол, на їх думку, відповідає вимогам ст. 240 ч. 1 КПК України. Зазначали, що під час проведення слідчого експерименту 19 червня 2018 року підозрюваний ОСОБА_6 показав місце події та спосіб нанесення як ним потерпілому, так і потерпілим ОСОБА_9 йому тілесних ушкоджень та частини тіла куди були нанесені тілесні ушкодження. Також він вказав, що наніс один удар в область грудей та два удари в область обличчя ОСОБА_9 . При цьому, під час проведення слідчого експерименту, окрім підозрюваного ОСОБА_6, у його проведенні було забезпечено участь його захисника, понятих та інших учасників, безперервна відеозйомка слідчої дії і будь-яких зауважень від учасників цієї слідчої дії не надходило. Підхід щодо оцінки судом допустимості слідчого експерименту сформульований у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17, провадження № 51 - 6070 кмо 19.
У цій постанові міститься такий висновок: приписи ст. 95 ч. 4 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду
та кримінального провадження в цілому.
Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ст. 95 ч. 4 КПК.
В апеляційних скаргах зверталась увага і на те, що місцевим судом безпідставно не взято до уваги показання потерпілої ОСОБА_11, якій ОСОБА_9 після сутички з ОСОБА_6 вказав на останнього як на особу, яка його побила, при цьому помилково вказавши, що її показання не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами. Також в апеляційних скаргах наголошувалось, що ОСОБА_11 остання хто при житті та свідомості спілкувалась із померлим ОСОБА_9 .
Щодо тривалості конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 біля 20 хвилин надав показання свідок ОСОБА_15, показання якого також, на думку прокурора та представника потерпілої, не були належним оцінені та враховані місцевим судом при виправданні ОСОБА_6 .
Крім зазначеного, особи в своїх апеляційних скаргах, звертали увагу на рівень фізичної підготовки ОСОБА_6, який займався спортом, боксом та те, що одразу після сутички з ОСОБА_6 . ОСОБА_9 направився додому, а на ранок наступного дня останній дома вже перебував без свідомості.
За таких обставин, прокурор та представник потерпілої вважали, що матеріали кримінального провадження містять достатню сукупність доказів того, що саме умисними діями ОСОБА_6 завдано тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9, внаслідок яких останній помер в лікарні.
Проте, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого про незаконність виправдання ОСОБА_6, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність залишив поза увагою, не надав на них належних відповідей і не навів детального обґрунтування їх відхилення, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.
Що стосується клопотання прокурора та представника потерпілого про повторне дослідження доказів, то колегія суддів звертає увагу на сталу практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відповідно до якої апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому саме цьому суду необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту, у тому числі шляхом повторного дослідження таких доказів. Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо ухвалення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадженнята/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, питання повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, набуває особливого значення для постановлення законного і обґрунтованого рішення. Така позиція узгоджується з висновком про застосування норами права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суд від 03 квітня 2023 року в справі № 537/984/20.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Так, з метою перевірки зазначених в апеляційних скаргах обставин, прокурор та представник потерпілої в апеляційних скаргах заявляли клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, а саме висновку експерта № 35 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 від 04.06.2018 (т. 2, а.с. 164-170), протоколу слідчого експерименту від 19 вересня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 224-229) та показань потерпілої ОСОБА_11 і судово-медичного експерта ОСОБА_13 .
Проте, вказані клопотання прокурора та представника потерпілої судом апеляційної інстанції вирішені не були, а розгляд справи апеляційним судом здійснено без повторного дослідження цих доказів та показань.
Разом з тим, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, вимоги апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, їх клопотання про повторне дослідження доказів у даному конкретному кримінальному провадженні були обґрунтованими в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.
Враховуючи обставини даного кримінального провадження і постановлення судом першої інстанції виправдувального вироку щодо ОСОБА_6, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходувідповідно до вимог ст. 433 ч. 3 КПК України.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Інші доводи касаційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 та доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції в межах апеляційних скарг відповідно до вимог ст. 404 КПК України.
Керуючись ст. 436, 438 КПК України, Суд