ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 208/6104/22
провадження № 61-15672св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Васильцова Ольга Миколаївна, на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2024 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Гапонова А. В., Халаджи О. В., і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спадкового договору недійсним.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належала квартира
АДРЕСА_1 . На час її смерті він був зареєстрований разом з матір`ю у зазначеній квартирі, а тому фактично прийняв спадщину.
3. За свого життя, а саме 21 січня 2016 року, ОСОБА_3 уклала спадковий договір з ОСОБА_2, за умовами якого останній мав виконувати певні дії немайнового характеру та отримати після смерті ОСОБА_3 зазначену вище квартиру.
4. Посилався на те, що ОСОБА_2 не виконував умов спадкового договору, не допомагав ОСОБА_3 у веденні господарства, у тому числі матеріально, не організовував та не допомагав в організації її поховання. Більш того, приблизно з 2017 року ОСОБА_2 постійно проживав за межами України, а саме на території Республіки Польща.
5. 20 лютого 2022 року ОСОБА_2 повернувся в Україну та 23 лютого 2022 року зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі спадкового договору.
6. Зауважував, що саме він здійснювавдогляд за ОСОБА_3, допомагав матері у веденні господарства, а також здійснював матеріальну підтримку та брав на себе зобов`язання з оплати комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, разом з ОСОБА_4, яка була правнучкою ОСОБА_3, організовував її поховання.
7. 31 березня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Л. Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру (спадкова справа № 27/2023), однак отримав відмову з посиланням на те, що 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 продав набуту ним за спадковим договором квартиру ОСОБА_5 .
8. Зазначав, що ОСОБА_3 на час укладання спадкового договору
від 21 січня 2016 року помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, через похилий вік, стан здоров`я, та уклала спадковий договір на умовах, які не були виконані ОСОБА_2, оскільки останній мав на меті виїхати за кордон та змінити постійне місце проживання. Зазначене, на його думку, свідчить про те, що укладення спадкового договору ОСОБА_3 було вчинено під впливом помилки, оскільки вона помилялась щодо обставин, що мають істотне значення. Вона вважала, що ОСОБА_2 виконає покладені на нього спадковим договором обов`язки, проте він залишив територію України та постійно проживав на території Республіки Польщі, не приймав участі у підтримки під час життя та похованні ОСОБА_3 .
9. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати спадковий договір від 21 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_6 та
ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кравченко С. Ю. в реєстрі за № 21 від 21 січня 2016 року, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська
від 29 березня 2024 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спадкового договору недійсним відмовлено.
11. Арешт, накладений ухвалою Заводського районного суду
м. Дніпродзержинська від 13 квітня 2023 року на квартиру, скасовано.
12. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю та безпідставністю заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Зазначено, що позивач не є стороною оспорюваного спадкового договору, а ОСОБА_3 за свого життя не оспорювала, не змінювала, не анулювала його умови. Більш того, оспорюваний договір виконувався відповідно до волевиявлення відчужувача. Інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору. Підстави для визнання недійним спадкового договору не доведені.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Васильцова О. М., задоволено частково. Рішення Заводського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, з підстав їх необґрунтованості. Зазначено, що суд першої інстанції не з`ясував склад осіб, які мають приймати учать у розгляді справи, не врахував, що відповідно до договору купівлі-продажу від 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 відчужив зазначену квартиру ОСОБА_7, а тому помилково розглянув справу без залучення зазначеної особи.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 23 листопада 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Васильцова О. М., через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що незалучення до участі у справі третьої особи не є підставою для відмови у задоволенні позову. Вважає, що покупець спірного майна ОСОБА_7 може мати самостійні вимоги щодо предмету спору.
19. Заявник посилається на недослідження судом апеляційної інстанції правової природи спадкового договору, визначених у ньому прав та обовʼязків сторін, спрямованості їхніх дій та настання правових наслідків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
21. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 208/6104/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. 20 травня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 березня 1996 року відділом обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів, ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1, загальною площею 44,1 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м. Право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 12972040, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 831311612104
від 21 січня 2016 року.
24. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .
25. 21 січня 2016 року між ОСОБА_3,як відчужувачем, та
ОСОБА_2, як набувачем, укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кравченко С. Ю.
26. Згідно з пунктом 1.1. спадкового договору набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому певні дії немайнового характеру і в разі смерті відчужувача набуває право власності на належне відчужувачу майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,1 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м.
27. Згідно з пунктом 1.4. спадкового договору відповідно до статті 1302 Цивільного кодексу України право власності на вищевказану квартиру виникає у набувача з моменту смерті відчужувача.
28. Пунктом 3.2. спадкового договору визначені права відчужувача: вимагати належного виконання набувачем його обов`язків за цим договором; довічно володіти та користуватися майном, що є предметом договору, без права розпорядження ним; вимагати розірвання цього договору у судовому порядку у разі невиконання набувачем умов договору.
29. Пунктом 3.3. спадкового договору визначені обов`язки набувача: надавати необхідну допомогу в веденні господарства; у разі смерті відчужувача організувати поховання відчужувача за християнськими звичаями.
30. У пункті 4.1. спадкового договору зазначено, що сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.
31. У разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, цей договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним обов`язків за цим договором (пункт 4.8. спадкового договору).
32. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
33. Свідоцтво про поховання померлої ОСОБА_3 від 24 червня 2021 року видане на ім`я ОСОБА_4 .
34. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 301503275 від 24 травня 2022 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі спадкового договору (НАС 483170) № 21 від 21 січня 2016 року.
35. Відповідно до довідки № 001182909 про склад сім`ї, виданої 08 червня
2022 року ТОВ "Абонент XXI", до складу сім`ї ОСОБА_3, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,
входять: ОСОБА_1 - син; ОСОБА_8 - дочка; ОСОБА_2 - онук; ОСОБА_9 - онука; ОСОБА_10 - правнука.
36. З акту № 266 від 01 листопада 2022 року, складеного членами комісії Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Добробут", вбачається, що фактично в квартирі
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з 2010 року не проживає. Його особисті речі у квартирі відсутні, він має інше постійне місце проживання. Його місце проживання невідоме, втрачені особисті зв`язки. На поховання матері
ОСОБА_3 він не приїхав.
37. Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 відчужив зазначену квартиру на користь ОСОБА_7 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
39. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
42. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
43. Згідно з пунктами 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність.
44. Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
45. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
46. Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).
47. Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
48. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
49. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
50. Отже, визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
51. Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі
№ 127/93/17-ц.
52. Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).
53. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі
№ 753/8710/21).
54. У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна з них (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі № 570/1533/20).
55. Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
56. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
57. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
58. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
59. Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
60. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (пункт 53 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого
2021 року у справі № 904/2979/20, постанова Верховного Суду України
від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).
61. Дійсно, двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
62. Разом з тим, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
63. Встановивши, що квартира, відчужена на підставі спадкового договору, який оспорюється позивачем, перебуває у власності ОСОБА_7, про що було відомо ОСОБА_1 ще до подання позову у справі, яка переглядається в касаційному порядку, однак власник квартири не був залучений до участі у справі, суд апеляційної інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом справи.
64. Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_7 міг бути залучений третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а його незалучення до участі у справі не є підставою для відмови у задоволенні позову, колегія суддів відхиляє.
65. За приписами частин першої, третьої, четвертої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
66. Верховний Суд уже зауважував, що процесуальне становище третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є відмінним від процесуального становища відповідача. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.
67. Схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 766/8113/17, від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18, від 23 листопада 2022 року у справі № 201/2760/20, від 07 лютого 2024 року у справі № 461/10495/21, від 29 серпня 2024 року у справі
№ 127/11246/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 141/55/17.
68. Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення. Без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
69. Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі
№ 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
70. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, метою, яку має намір досягти позивач, суб`єктним складом та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом у справі.
71. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
72. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
73. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
74. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
75. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Васильцова О. М., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду