ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року
м. Київ
справа № 727/5865/22
провадження № 61-10127св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Донченко Катерина Юріївна, на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю., від 11 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном.
2. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1, набутих нею на підставі договорів дарування від 22 квітня 2016 року.
3. По сусідству з її земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка відповідачки, а саме по АДРЕСА_1, на якій знаходиться вигрібна яма, споруджена без дотримання будівельних та санітарних норм.
4. Вказує, що своїми діями відповідачка створила їй дискомфорт, вигрібна яма забруднює її колодязь, своєчасно не очищається, в результаті чого на подвір`ї її будинку відчувається сморід, особливо влітку.
5. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати власника будинковолодіння та земельної ділянки АДРЕСА_1 усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом засипання бетоном вигрібних ям, що розташовані по АДРЕСА_1 .
6. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2023 року замінено відповідача по справі із ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці, у складі судді Слободян Г. М., від 27 грудня 2023 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні майном ОСОБА_1, шляхом засипання вигрібних ям по АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_2, власника житлового будинку за вказаною адресою. Вирішено питання розподілу судових витрат.
8. Суд першої інстанції вказав, що вигрібні ями на земельній ділянці відповідачки, споруджені без дотримання державних будівельних норм і порушують права позивачки, як власника сусіднього будинку та земельної ділянки.
Короткий зміст оскаржених судових рішень апеляційного суду
9. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2023 року та зупинено дію вказаного рішення суду на час розгляду справи апеляційним судом.
10. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд врахував, що відповідачка не була присутня при проголошенні рішення суду, яке отримала 01 березня 2024 року, після чого 28 березня 2024 року подала апеляційну скаргу.
11. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
12. Колегія суддів вказала, що ОСОБА_1 не довела належними доказами, що відповідачка порушила санітарні норми та право позивачки на безпечні умови проживання внаслідок облаштування вигрібної ями. Не підтверджено належними доказами і те, що із вигрібної ями відповідачки поширюються неприємні запахи.
13. Також апеляційний суд врахував, що вигрібна яма, розташована на території домоволодіння ОСОБА_2, була побудована раніше (2008 рік), ніж колодязь (2014 рік), який розташований на території домоволодіння ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат
Донченко К. Ю. просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 11 червня 2024 року, залишивши в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2023 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Донченко К. Ю. подала касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 червня 2024 року, до якої включено заперечення щодо ухвали цього ж суду від 08 квітня 2024 року про відкриття апеляційного провадження у справі № 727/5865/22.
16. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 22 червня 2023 року у справі № 643/5369/16, у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 2-1478/11, від 22 травня 2024 року у справі № 1522/13227/12,
від 20 березня 2024 року у справі № 343/1820/22, від 14 грудня 2021 року
у справі № 149/736/20, від 11 квітня 2018 року у справі № 686/23737/15-ц,
від 20 листопада 2023 року у справі № 466/10837/16, від 19 травня 2021 року
у справі № 350/652/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Посилається на те, що відповідачкою при влаштуванні вигрібної ями через невідповідність відстані до питного колодязю позивачки порушені вимоги ДБН. Спірна вигрібна яма є новозбудованим об`єктом, який був зведений у 2021 році. Зі схематичного плану в інвентаризаційній справі, виготовленій 14 лютого 2008 року, та схематичного плану з технічного паспорта, виготовленого 30 березня 2021 року, вбачається, що на останньому відсутня вигрібна яма № І, яка вказана в інвентаризаційній справі
від 14 лютого 2008 року, натомість зазначена нова вигрібна яма № ІІ з іншим місцем розташування та роком побудови - 2008 рік.
20. Зауважує, що з листа комунального підприємства "Чернівціводоканал" № 33/660 від 15 березня 2022 року вбачається наявність підтоплення належного позивачці колодязя брудною водою із запахом, що свідчить про присутність стічної води та підтверджує наявність неприємних запахів та забруднення ґрунтових вод.
21. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази.
22. Вважає, що апеляційний суд безпідставно поновив відповідачці строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки представник відповідачки - адвокат Павчук І. С. був присутнім при проголошені вступної та резолютивної частини рішення суду 27 грудня 2023 року, а тому мав цікавитись подальшим рухом справи, зокрема датою складення повного тесту рішення. Повний текст рішення було складено 05 січня 2024 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 лютого 2024 року, а отже відповідачка та її представник мали об`єктивну можливість ознайомитись з повним текстом рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У серпні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, оскільки апеляційний суд обґрунтовано поновив їй строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та ухвалив законну постанову.
24. Зазначає, що позивачкою здійснено будівництво колодязя із довільним визначенням його місця розташування. При цьому її вигрібна яма збудована ще до будівництва позивачкою будинку та колодязя.
25. Стверджує, що відповідно до ДБН, які діяли на час зведення вигрібної ями, санітарно-захисні розриви між господарсько-побутовими будівлями та спорудами повинні були складати 5-8 м.
26. Позивачкою не доведено, що належній їй колодязь є питним, а із багаторічного спостереження аналізів води в районі Роша, м. Чернівці, вбачається забруднення колодязів через відсутність системи централізованого водовідведення, високого рівня ґрунтових вод, наявності багатьох садових товариств та інших об`єктів забруднення.
27. Вважає, що задоволення позову позбавить її можливості користуватися комунікаціями свого будинку за відсутності системи централізованого водовідведення.
28. Звертає увагу, що вона не притягалась до адміністративної відповідальності за порушення санітарних норм.
Обставини справи, встановлені судами
29. 22 квітня 2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку, загальною площею 289,50 кв. м.,
з належними до нього будівлями та спорудами, розташованим за адресою:
АДРЕСА_1 .
30. На підставі договору дарування землі від 22 квітня 2016 року, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 0,07090 га, розташовану за адресою:
АДРЕСА_2 . 15 лютого 2022 року КП "Чернівціводоканал", з метою виконання мікробіологічних та фізико-хімічних досліджень, із підтопленого розподільчого колодязя здійснено відбір проб води. За результатами дослідження проб води виявлено вміст аміаку, нітритів, нітратів та органічних речовин, що свідчить про присутність стічної води.
32. 18 лютого 2022 року складено акт відбору проб стічних вод.
33. 24 грудня 2014 року попередньому власнику домоволодіння по
АДРЕСА_1 ОСОБА_6 було видано будівельний паспорт та 16 серпня 2022 року Управлінням ДАБІ у Чернівецькій області було надано повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт.
34. Відповідно до висновку експерта № 92-06-23 від 24 липня 2023 року, при проведенні обстеження об`єкта дослідження домоволодіння по
АДРЕСА_1 встановлено, що його каналізування організовано двома видами: господарсько-побутова каналізація; зливова (дощова) каналізація.
35. Господарсько-побутова система каналізації будинку по
вул. Подільській, 1-Д в м. Чернівці належить до автономної накопичувальної каналізації без очистки стічних вод, яка в свою чергу поділяється на внутрішню (побутову, будинкову) каналізацію та зовнішню (дворову) каналізацію. Зливова (дощова) система каналізації будинку по
АДРЕСА_1 належить до точкової системи закритого типу. Системи каналізації житлових будинків пожежними вимогами не нормуються.
36. Станом на 30 березня 2021 року господарсько-побутова система каналізації житлового будинку по вул. Подільській, 1-Д в м. Чернівці відповідала вимогам пунктів 1.1 (абзац 2), 2.21 та 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року.
37. Виконані роботи з влаштування вигрібної ями домоволодіння по
АДРЕСА_1 щодо дотримання відстані до криниці № 1 домоволодіння по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", але відповідають пункту 2.22 (4-ий абзац) Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
41. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
42. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша-п`ята статті 319 ЦК України).
43. Згідно з частинами першою, третьою статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
44. Відповідно до статті 386 ЦК Українидержава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.
45. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
46. У відповідності до частини першої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
47. Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (стаття 104 ЗК України).
48. Стаття 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" передбачала, що підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проєктуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проєктуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати санітарного законодавства.
49. Відповідно до пункту 2.21 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони Здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року, рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.
50. Відповідно до пункту 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.
51. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.
52. Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з чинним законодавством.
53. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, водночас відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. Слід також враховувати напрямок схилу ділянки.
54. Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право людини на приватне і сімейне життя, житло і кореспонденції. У випадку, коли особа серйозно стурбована незручностями, спричиненими іншими особами (зокрема поведінка сусідів), може виникнути питання щодо порушення статті 8 Конвенції. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися комфортом свого житла. З метою оцінки факту порушення права особи на повагу до житла потрібно визначити, чи досягли незручності того мінімального рівня, необхідного для встановлення втручання у права особи на повагу до житла та приватного життя. Необхідно враховувати всі обставини справи, зокрема інтенсивність та тривалість незручностей, їх фізичні чи психічні наслідки.
55. Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду
від 14 грудня 2021 року у справі № 149/736/20, від 20 березня 2024 року у справі № 343/1820/22.
56. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
57. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої
статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
58. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс
(пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
59. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не довела,що відповідачкою, внаслідок облаштування вигрібної ями, порушено санітарні норми і право позивачки на безпечні умови проживання.
60. Колегія суддів погоджується з такими висновками, які ґрунтуються на оцінці доказів, наданій апеляційним судом в межах своїх повноважень.
61. Апеляційний суд також правильно врахував, що вигрібна яма, розташована на території домоволодіння ОСОБА_2, була побудована раніше, ніж колодязь, що належить ОСОБА_1 .
62. З висновку експерта № 92/06-23 від 24 липня 2023 року, складеного за результатами судової будівельно-технічної експертизи, вбачається, що належна позивачці земельна ділянка станом на 2008 рік була вільна від забудови. Схемою забудови земельної ділянки з будівельного паспорта
№ 32/08 від 30 липня 2012 року на індивідуальний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, будівництво криниці не передбачено. На дату дослідження на вказаній земельній ділянці криниця, із врахуванням терміну зведення, споруджена з порушенням вимог пунктів 3.32 та 3.34 ДСанПіН 2.2.4.-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питаної, призначеної для споживання людиною", пункту 7.10 ДСП 173-96 "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів". Фактичне розташування спірної вигрібної ями № ІІ відповідає її розташуванню на схематичному плані земельної ділянки. Герметичність вигрібної ями № ІІ підтверджується відповідною характеристикою. Житловий будинок, який належить позивачці, забезпечений послугами централізованого водопостачання.
63. Зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини, надану оцінку доказам, з урахуванням балансу прав та інтересів сторін спору, колегією суддів не встановлено підстав для висновку, що оскаржена постанова ухвалена з неправильним застосуванням норма матеріального права чи порушенням норм процесуального права.
64. Щодо доводів заявниці про безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, то колегія суддів зауважує, що апеляційний суд в ухвалі від 08 квітня 2024 року належним чином мотивував своє рішення про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з яким погоджується і Верховний Суд.
65. Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 чи її представник отримали повний текст рішення суду першої інстанції, раніше ніж 01 березня 2024 року.
66. Звертаючись 28 березня 2024 року з апеляційною скаргою,
ОСОБА_2 порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням для цього відповідних підстав.
67. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
68. Апеляційний суд встановивши, що апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідачці повного рішення суду, у відповідності до наведених положень статті 354 ЦПК України, правильно поновив строк на апеляційне оскарження.
69. За встановлених обставин висновки апеляційного суду не суперечать висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 22 червня 2023 року у справі № 643/5369/16, у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 2-1478/11, від 22 травня 2024 року у справі № 1522/13227/12,
від 20 березня 2024 року у справі № 343/1820/22, від 14 грудня 2021 року у справі № 149/736/20, від 11 квітня 2018 року у справі № 686/23737/15-ц,
від 20 листопада 2023 року у справі № 466/10837/16, від 19 травня 2021 року у справі № 350/652/17, на які заявниця посилається у касаційній справі.
70. Доводи ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині недослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам в межах своєї компетенції відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
71. Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими апеляційним судом обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
72. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
74. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
75. Оскаржені ухвала та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення як питання про поновлення строку на апеляційне оскарження так і щодо вирішення спору по суті.
76. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
77. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду