1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6422/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І. В., Ємця А. А.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Царенко Є. П. (адвокат),

відповідача - Бабій Х. М. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства "Укрвугілля"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025

за позовом Державного підприємства "Укрвугілля"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про внесення змін до договору.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Укрвугілля" (далі - Підприємство, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі -Товариство, відповідача) про внесення змін до договору про поворотну фінансову допомогу від 30.12.2021 №37-004-08-21-01527, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині строків повернення поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), зокрема, з урахуванням заяви про зміну предмета позову:

- пункт 5.1 Договору викласти в такій редакції: "5.1. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню в строк не пізніше 180 календарних днів з дати закінчення (скасування) дії воєнного стану в Україні";

- пункт 5.2 Договору (в редакції Договору, зміненого Додатковою угодою від 03.07.2023 № 2) викласти в такій редакції: "5.2. Отримувач зобов`язується у строк, встановлений у п. 5.1 Договору, повернути Надавачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі, визначеній в п. 2.1., а у разі отримання її частини - у сумі, що відповідає сумі заборгованості за поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного між сторонами спору Договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (суддя Ломака В. С.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (колегія суддів: Сітайло Л. Г., Шапран В. В., Буравльов С. І.) у позові відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовано тим, що наведені позивачем обставини, а також надані докази в сукупності не свідчать про істотну зміну обставин після укладення Договору. За висновками судів, обставини, на які послався позивач в обґрунтування позову у тому числі із посиланням на висновок Торгово-промислової палати України також не можуть бути підставою для внесення змін до Договору, оскільки вже були підставою для укладання між сторонами спору Додаткових угод від 03.07.2023 № 2 та від 19.10.2023 № 3.

2.3. Порушення контрагентами позивача своїх зобов`язань за Договорами про поворотну фінансову допомогу, наведені позивачем в якості підстав для внесення змін до договору, за своєю природою також не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання саме Підприємством. Умовами Договору не встановлена залежність виконання зобов`язань позивача щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від дій його контрагентів, як і не визначено, що єдиним джерелом повернення отриманих за Договором коштів є виконання державними вугледобувними підприємствами своїх зобов`язань перед позивачем за Договорами про поворотну фінансову допомогу.

2.4. З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що обставини, якими Підприємство обґрунтовує свої позовні вимоги, не є істотними для внесення змін до Договору, а також Підприємством не доведено належними засобами доказування одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Підприємство, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 652 ЦК України, зокрема, "чи може вважатися істотна зміна обставин, яка відбулася після укладання договору, однак до укладання додаткової угоди до такого договору, правовою підставою для внесення змін до договору на підставі статті 652 ЦК України за рішенням суду"?

4.1.3. Скаржник також вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам сторін та аргументам сторін і помилково дійшли висновків про недоведення позивачем наявності обставин, які дають право стороні вимагати в судовому порядку змінити умови Договору.

4.1.4. На переконання скаржника, суди, пояснюючи відсутність правових підстав для задоволення позову наявністю Додаткових угод до Договору, які змінили спірний Договір, неправильно тлумачать норму статті 652 ЦК України, оскільки положення цієї статті, пов`язують можливість зміни Договору за судовим рішенням у зв`язку з істотною зміною обставин, які відбулися, як після укладання Договору, так і після внесення змін до нього або викладення частини умов інакше.

4.1.5. З огляду на наведене скаржник вважає, що суди безпідставно визначили підписання Додаткових угод до Договору, новим моментом з якого повинна настати істотна зміна обставин. Такий підхід у застосуванні положень статті 652 ЦК України прямо суперечить її положенням.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1 У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Між позивачем - Підприємством, як отримувачем та Товариством (надавач), відповідно до витягу з протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 150, укладений Договір про поворотну фінансову допомогу від 30.12.2021 № 37-004-08-21-01527 (Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавач передає отримувачу кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1 (далі - поворотна безвідсоткова фінансова допомога), а отримувач зобов`язується повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в порядку та у строк, визначені цим Договором.

5.2. Відповідно до витягу з протоколу засідання від 15.12.2021 № 150 Кабінет Міністрів України, з метою підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, погодився з пропозицією Товариства щодо надання зазначеним державним підприємством безвідсоткової зворотної фінансової допомоги Підприємству в розмірі 600 000 000,00 грн зі строком повернення до 20.12.2022.

5.3. Згідно з пунктом 2.1 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 11.01.2022 № 1 до нього) поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 500 000 000,00 грн. ПДВ за даною операцією не передбачено.

5.4. Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається з метою використання її отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації. Поворотна фінансова допомога надається отримувачу на безоплатній основі, проценти за користування грошовими коштами не нараховуються та не сплачуються.

5.1. За змістом пунктів 5.3, 5.4 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається отримувачем шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача та вважається поверненою надавачу отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається поверненою надавачу отримувачем після сплати усієї суми отриманої отримувачем, вказаної у пункті 2.1, а у разі отримання її частини - у сумі, що відповідає сумі заборгованості за поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою.

5.2. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявністю) сторін і діє до повного виконання обов`язків сторонами. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, вчинене під час дії цього Договору (пункти 7.1, 7.2 Договору).

5.3. Суди також встановили, що з урахуванням протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 №1 50 та пункту 2.2 Договору, між Підприємством та державними вугледобувними підприємствами 30.12.2021 укладено 9 договорів поворотної фінансової допомоги на загальну суму 500 000 000,00 грн зі строком повернення безвідсоткової фінансової зворотної допомоги - до 15.12.2022 (включно).

5.4. У подальшому між Підприємством та Товариством укладені Додаткові угоди до Договору, якими сторони вносили зміни до умов щодо строків повернення фінансової допомоги та викладали їх у нових редакціях.

5.5. Зокрема, пунктами 5.1, 5.2 Договору (в редакції додаткових угод від 03.07.2023 № 2 та від 19.10.2023 № 3 до нього) встановлено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2024 (включно). Поворотну фінансову допомогу отримувач зобов`язується повернути надавачу відповідно до Графіку повернення, який є невід`ємною частиною Договору.

5.6. У Графіку повернення (у редакції Додаткової угоди № 3) сторони погодили такі строки повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 350 000 000,00 грн: до 31.12.2023 - 155 000 000,00 грн; до 31.01.2024 - 16 250 000,00 грн; до 29.02.2024 - 16 250 000,00 грн; до 31.03.2024 - 16 250 000,00 грн; до 30.04.2024 - 16 250 000,00 грн; до 31.05.2024 - 16 250 000,00 грн; до 30.06.2024 - 16 250 000,00 грн; до 31.07.2024 - 16 250 000,00 грн; до 31.08.2024 - 16 250 000,00 грн; до 30.09.2024 - 16 250 000,00 грн; до 31.10.2024 - 16 250 000,00 грн; до 30.11.2024 - 16 250 000,00 грн; до 31.12.2024 - 16 250 000,00 грн.

5.7. Суди встановили, що у визначений Договором строк позивач свої зобов`язання не виконав, тоді як часткове погашення заборгованості на суму 150 000 000,00 грн відбулося з простроченням, зокрема, 27.12.2022 Підприємство перерахувало на користь відповідача 50 000 000,00 грн; 29.12.2022 - 50 000 000,00 грн; 04.01.2023 - 50 000 000,00 грн.

5.8. Судами також встановлено, що листом від 16.05.2023 № 0324/06 Підприємство звернулося до відповідача з пропозицією продовжити граничний строк повернення поворотної безвідсоткової позики за Договором, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Означена пропозиція мотивована з посиланням на настання форс-мажорних обставин, внаслідок початку повномасштабної збройної агресії проти України, які унеможливили виконання вугледобувними підприємствами договірних зобов`язань перед позивачем та, як наслідок, зобов`язань Підприємства перед Товариством за Договором.

5.9. Листом від 24.05.2023 № 01-10214/04-вих Товариство повідомило позивача про акцептування вищенаведеної пропозиції щодо зміни умов Договору (продовження граничного строку повернення поворотної фінансової допомоги) за умови отримання погодження уповноваженого органу Підприємства на внесення змін до умов Договору, встановлення графіка повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, зокрема: до 31.10.2023 - 150 000 000,00 грн, до 30.11.2023 - 100 000 000,00 грн, до 31.12.2023 - 100 000 000,00 грн, а також забезпечення протягом 30 календарних днів з дати укладення Додаткової угоди внесення змін до всіх договорів з банківськими установами, укладених на обслуговування рахунків Підприємства, щодо безакцептного списання грошових коштів у межах суми заборгованості за договором на користь Товариства.

5.10. На виконання означених вище пропозицій Підприємство та Товариство уклали Додаткову угоду від 03.07.2023 №2, в якій, зокрема, погодили нову редакцію пункту 5.1 Договору: поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 20.12.2023 (включно).

5.11. Листом від 11.10.2023 №0668/06 Підприємство повторно звернулося до відповідача з проханням переглянути умови Договору, в частині зміни графіку повернення фінансової допомоги. У листі позивач вказував, що вугільна галузь перебуває у стагнації. Державні вугледобувні підприємства, які отримали кошти у якості фінансової допомоги, мають значний брак обігових коштів, а тому не можуть своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за переробку вугілля, оплату матеріально-технічних та технологічних потреб, своєчасну виплату заробітної плати, оплату за електроенергію тощо. Окремі державні вугледобувні підприємства опинилися на тимчасово окупованих територіях та в зоні ведення активних бойових дій, у зв`язку з чим припинили виробничу діяльність та не мають можливості повернути кошти отриманої фінансової допомоги.

5.12. З огляду на викладене, Підприємство просило відповідача змінити графік повернення фінансової допомоги, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору, виклавши його у такій редакції:

- протягом листопада-грудня 2023 року - 155 000 000,00 грн;

- до 31.01.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 29.02.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 31.03.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 30.04.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 31.05.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 30.06.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 31.07.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 31.08.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 30.09.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 31.10.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 30.11.2024 - 16 250 000,00 грн;

- до 31.12.2024 - 16 250 000,00 грн.

5.13. Листом від 18.10.2023 № 01-21546/04-вих відповідач повідомив позивача про акцептування означеної оферти. Враховуючи наведені обставини, Підприємство та Товариство уклали додаткову угоду від 19.10.2023 № 3, в якій, зокрема, погодили нову редакцію пункту 5.1 Договору: поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2024 (включно), а також внесли запропоновані Підприємством зміни до Графіку повернення фінансової допомоги.

5.14. Звертаючись до суду з позовом Підприємство вказує, що отримані за Договором грошові кошти фінансової допомоги у загальному розмірі 500 000 000,00 грн, на виконання пункту 7.2 протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 направлені державним вугледобувним підприємствам в якості поворотної фінансової допомоги на підставі укладених з такими підприємствами договорів.

На час укладення Договору між сторонами спору та на час укладання договорів між позивачем та державними вугледобувними підприємствами не існувало підстав і обставин, які б свідчили про неможливість у майбутньому виконати сторонами свої зобов`язання за укладеними правочинами, як і підстав вважати, що такі істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні цих угод можуть виникнути. Однак, після укладення Договору відбулася зміна обставин, зумовлена багатьма чинниками, що стали наслідком воєнної агресії проти України, які позивач не має можливості усунути після їх виникнення та які унеможливили виконання Підприємством всіх його зобов`язань за Договором.

5.15. У 2023 році позивач звертався до Товариства з проханням відтермінувати строк повернення коштів за Договором. За результатами означених звернень сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою, зокрема, продовжили строк виконання Підприємством зобов`язань з повернення грошових коштів до кінця 2024 року.

5.16. Згідно з умовами Додаткової угоди № 3 до Договору сторони погодили, що повернення залишку заборгованості Підприємство буде здійснювати за узгодженим графіком до кінця 2024 року.

5.17. Позивач вказує, що до листопада 2023 року частково отримав запозичені кошти від державних вугледобувних підприємств та повернув відповідачеві 150 000 000,00 грн.

5.18. Однак у зв`язку із військовою агресією проти України та повномасштабним вторгненням деякі державні вугледобувні підприємства були вимушені зупинити свою господарську діяльність через знаходження на тимчасово окупованій території або території, яка знаходиться в безпосередній близькості до зони ведення бойових дій (АТ "Лисичанськвугілля", ДП "Первомайськвугілля", ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та ДП "Шахта ім. М.С. Сургая"), що унеможливлює ведення господарської діяльності, а отже і повернення цими підприємствами заборгованості за договорами отримання фінансової допомоги. Інша частина вугледобувних підприємств не може повернути отримані від позивача кошти, у зв`язку із значним погіршенням фінансового стану та збитковістю господарської діяльності.

5.19. Також вказує, що У 2024 році єдиним напрямком, за яким Підприємство здійснювало відвантаження вугілля, були ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" (Зміївська та Трипільстка ТЕС), однак у березні-квітні 2024 року відбулися обстріли ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО", внаслідок чого останнє втратило можливість приймати зафрахтоване вугілля, а позивач фактично зупинив свої комерційні операції.

5.20. Наведені обставини, на переконання Підприємства, свідчать про те, що 11.04.2024 виникли форс-мажорні-обставини, викликані ракетними обстрілами, які мають безпосередній зв`язок із неможливістю виконання позивачем зобов`язання з повернення боргу за Договором у визначений строк.

5.21. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Товариство вказує, що у спірних правовідносинах сторони двічі реалізували таку можливість за взаємною згодою та за ініціативою позивача (сторони внесли зміни до Договору за визначеними позивачем умовами щодо нових строків повернення фінансової допомоги). Зокрема, Додатковими угодами від 03.07.2023 № 2 та від 19.10.2023 № 3 сторони внесли зміни до пунктів 5.1, 5.2 Договору саме з урахуванням обставин, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

5.22. Відповідач наголошує, що Договір діє та виконується сторонами не в первинній редакції, а вже з урахуванням змін та доповнень (внесених додатковими угодами). Зокрема, вже з більш тривалим строком повернення поворотної фінансової допомоги ніж строк, який сторони визначили укладаючи Договір - до 31.12.2024. Водночас обставини, на які посилається позивач (військова агресія) існували, як до внесення сторонами змін до Договору, так і після внесення змін, що у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для застосування положень статті 652 ЦК України до спірних правовідносин.

5.23. Товариство зазначає, що військова агресія проти України та пов`язані з нею наслідки, негативно впливають не тільки на позивача, як суб`єкта господарювання, а також і на відповідача, який, зокрема, внаслідок окупації філії "ВП ЗАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" втратив виробничі потужності. Постійні ракетні атаки на енергосистему впливають також на роботу інших атомних станцій України, які через зниження частоти в енергосистемі України працюють у проектному режимі без генерації у енергосистему країни.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.2. Як встановили суди, взаємні права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про поворотну фінансову допомогу від 30.12.2021 №37-004-08-21-01527, який за своєю правовою природою є господарським договором позики.

7.3. Предметом позову в цій справі є внесення змін до договору.

7.4. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

7.5. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України, де за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

7.6. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

7.7. Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин регулюється приписами статті 652 ЦК України, згідно з частиною першою якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

7.8. Відповідно до статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга).

7.9. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта).

7.10. З наведеного слідує, що положення статті 652 ЦК України застосовуються як при розгляді справ, предметом спору в яких є вимоги про зміну правочину, так і при подачі позову з вимогами про його розірвання.

7.11. Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема змістом постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23.

7.12. За висновками Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у наведених справах при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

7.13. Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

7.14. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (припис абзацу 2 частини першої статті 652 ЦК України).

7.15. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними.

7.16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах обставин, з якими закон пов`язує необхідність зміни умов Договору, а отже, і про відсутність підстав для задоволення позову та внесення змін до Договору на підставі статті 652 ЦК України.

7.17. Зокрема, вирішуючи питання наявності одночасно усіх чотирьох умов, з якими закон пов`язує можливість внесення змін до Договору відповідно до статті 652 ЦК України, суди попередніх інстанцій встановили обставини, що стосуються кожної окремо взятої умови да дійшли висновків про те, що:

- укладаючи Договір у пункті 5.1 (в його первісній редакції) Підприємство та Товариство за взаємною згодою визначили строк повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги - до 20.12.2022 (включно);

- після підписання Договору сторони Додатковими угодами від 03.07.2023 № 2 та від 19.10.2023 № 3 вже неодноразово вносили зміни до цього правочину - до 31.12.2024, при цьому, зміни вносилися сторонами саме внаслідок початку повномасштабної збройної агресії проти України, скрутного матеріального становища державних вугледобувних підприємств, перебування частини з них на тимчасово окупованих територіях та в зоні ведення активних бойових дій тощо;

- отже, Договір діє та виконується сторонами вже не в первинній редакції, а з урахуванням змін та доповнень (внесених додатковими угодами), зокрема, із більш довгим строком повернення поворотної фінансової допомоги ніж строк визначений у договорі до 31.12.2024, а обставини, на які посилається позивач (військова агресія) вже існували на час внесення таких змін. Тобто, позивачу були відомі ці обставини, отже він у повній мірі мав розуміння при яких обставинах буде виконуватися Договір;

- умовами Договору не встановлена залежність виконання зобов`язань позивача з повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від дій його контрагентів, крім того Договором не визначено, що єдиним джерелом повернення таких коштів за Договором є повернення державними вугледобувними підприємствами позивачу коштів, які вони отримали від останнього на підставі відповідних договорів про поворотну фінансову допомогу;

- військова агресія проти України та пов`язані з нею наслідки, негативно впливають не тільки на позивача, як суб`єкта господарювання, а і на відповідача, отже вказані обставини є ризиком ведення підприємницької діяльності у розумінні статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) для обох сторін правочину;

- наведені Підприємством у позові обставини не можуть бути підставою для зміни договору, тому позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, шо не підлягають задоволенню.

7.18. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає, що застосування статті 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

7.19. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, існування одночасно чотирьох умов достатніх для внесення змін до договору, які відповідно до частини другої статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні правочину, вимагає з`ясування судом змісту кожної окремо взятої умови.

7.20. Зокрема, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні/зміні умов договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення.

7.21. Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.

7.22. Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб`єктивний, а як об`єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

7.23. Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов`язання.

7.24. Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 01.08.2020 у справі № 910/16784/20.

7.25. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 651 ЦК України). В абзаці 2 частини першої статті 652 ЦК України встановлено критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

7.26. Скаржник посилається як на істотні зміни обставин, що унеможливили своєчасно виконати Договір, на повномасштабну збройну агресію, розпочату 24.02.2022, у зв`язку з чим деякі державні вугледобувні підприємства були вимушені зупинити свою господарську діяльність, що відповідно вплинуло на можливість своєчасного виконання Підприємством своїх зобов`язань за Договором.

7.27. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції такі доводи позивача відхилив з огляду на те, що означені позивачем обставини вже були підставою для внесення змін до Договору за ініціативою позивача і такі зміни сторонами внесені. При цьому станом на час внесення змін до Договору означені позивачем обставини вже існували, і позивач, як заінтересована сторона у зміні умов Договору знав про ці події та відповідно, мав взяти їх до уваги.

7.28. Укладаючи Додаткові угоди № 2 та № 3 до Договору, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався повернути грошові кошти у встановлений такими додатковими угодами строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені Договором (у редакції внесених сторонами змін) у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з вимогами статей 42, 44 ГК України.

7.29. Верховний Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

7.30. Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

7.31. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

7.32. Наведені вище норми дають підстави для висновку, що фактично суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи Договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

7.33. Верховний Суд наголошує, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

7.34. При цьому повномасштабна агресія, розпочата 24.02.2022, безпосередньо вплинула на можливість суб`єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність. Водночас стосовно різних видів діяльності цей вплив мав різний ефект та інтенсивність.

7.35. У вирішенні доводів касаційної скарги Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на те, що станом на час укладання додаткових угод № 2 та № 3 позивач був обізнаний та міг передбачити виникнення труднощів у виконанні Договору, що пов`язані з початком повномасштабної збройної агресії проти України, скрутного матеріального становища державних вугледобувних підприємств, перебування частини з них на тимчасово окупованих територіях та в зоні ведення активних бойових дій тощо, а тому настання зазначених скаржником подій не може розглядатись як підстава для визнання додаткової угоди щодо продовження строку повернення позики укладеною у зв`язку з істотною зміною обставин.

7.36. При цьому означені позивачем обставини станом на час укладання Додаткових угод № 2 та № 3 до Договору мали загальний характер для обох сторін правочину, а отже є комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін Договору, а не лише позивача, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть.

7.37. Крім того суди, звертаючи увагу на момент укладення Додаткових угод до Договору у співвідношенні з датою введення воєнного стану, також правильно вказали, що позивач мав враховувати умови, в яких укладаються зміни до Договору.

7.38. Отже, у спірних відносинах відсутня умова про те, що в момент укладення Додаткових угод до Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

7.39. Водночас за відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при вчиненні правочину, не можна змінити договір за рішенням суду. Наведене у сукупності є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові Підприємства.

7.40. Крім того суди також не встановили, а позивач не довів, наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, вказаними позивачем, та продовженням терміну виконання своїх зобов`язань, про які просив позивач.

7.41. Встановивши наведене вище, господарські суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на вимогах закону висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для внесення змін до договору, передбачених нормами матеріального права.

7.42. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції не може взяти до уваги доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статті 652 ЦК України, оскільки такий висновок є загальним та універсальним і наведений у численних постановах Верховного Суду, а висновки господарських судів у повній мірі відповідають та не суперечать таким висновкам.

7.43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюють суди на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

7.44. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.45. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

7.46. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

7.47. За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

7.48. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо формування висновку Верховного Суду у питанні застосування статті 652 ЦК України, у контексті доводів скаржника, які наведені у пункті 2.1.4, оскільки доводи у цій частині фактично зводяться до необхідності здійснення переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду справи, передбачені статтею 300 ГПК України.

7.49. Разом з тим, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій надали оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

7.50. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

7.51. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

7.52. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.53. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.


................
Перейти до повного тексту