ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 380/14356/23
адміністративне провадження № К/990/39857/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М. та судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Львівської міської ради,
особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2,
про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., Пліша М.А. від 18 вересня 2024 року
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі також - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо прийняття рішення № 274 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1" після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації її звернення від 08 лютого 2023 року, яке зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3800-9684-4667-4664;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22 березня 2023 року № 274 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що відповідач відмовив їй у наданні містобудівних умов та обмежень на 29 робочий день з моменту подання заяви, тому на підставі підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 722 "Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану" отримала право здійснювати проєктування об`єкта будівництва без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевого рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України від 08 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини".
3. Виконавчий комітет Львівської міської ради не визнав позов, обґрунтовуючи це тим, що намір позивачки здійснити реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5, розташованої на АДРЕСА_2 (26 січня 2024 року набув чинності Закон України від 28 липня 2023 року № 3285-IX "Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України", яким термін "смт" замінено на "селище"; далі - селище Брюховичі), яке входить до Львівської міської територіальної громади, не відповідає генеральному плану селища Брюховичі, затвердженому рішенням Брюховецької селищної ради від 26 квітня 2018 року № 567 "Про затвердження проекту коригування генерального плану смт Брюховичі". На цій території передбачалося будівництво оздоровчо-розважального комплексу, а не житлових об`єктів на території закладів відпочинку та туризму. Відтак, оскаржуване рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень є правильним по суті та не може бути визнано протиправним та скасованим лише з підстави пропуску 10-денного строку прийняття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 21 вересня 2023 року задовольнив позов.
5. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 21 березня 2023 року № 274 про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень після закінчення 10-денного строку з моменту подання позивачкою заяви є достатньою підставою для скасування такого рішення виконавчого комітету.
6. Виконавчий комітет Львівської міської ради оскаржив судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
7. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 травня 2024 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що реконструкція зблокованої нежитлової будівлі котеджу у житлову одиницю не відповідає Генеральному плану селища Брюховичі, що є законною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а відтак, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21 березня 2023 року № 274 ухвалене відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідає критеріям правомірності, передбаченим частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) як особа, яка не брала участі у справі, покликаючись на порушення його прав, свобод та інтересів, 28 червня 2024 року подав апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року.
10. 08 серпня 2024 року Виконавчий комітет Львівської міської ради подав відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, та клопотання про закриття апеляційного провадження.
11. Відповідач обґрунтовував відзив тим, що прохальна частина апеляційної скарги ОСОБА_2 не відрізняється від резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та, на думку Виконавчого комітету, таке судове рішення не могло вплинути на права, інтереси та обов`язки скаржника.
ОСОБА_2 аналогічно позивачці у цій справі реалізував право на отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 6 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_3 та Виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням від 21 березня 2023 року № 275 відмовив йому у наданні містобудівних умов та обмежень.
ОСОБА_2 не навів в апеляційній скарзі доводів, які б не розглядалися Восьмим апеляційним адміністративним судом та не були враховані у постанові від 13 травня 2024 року. Покликаючись на ці ж обставини, відповідач просив закрити апеляційне провадження.
12. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2024 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, ухвалив нове рішення про задоволення позову.
13. Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що суд першої інстанції мав залучити ОСОБА_2 до участі в справі як третю особу, оскільки проєктування будівництва безумовно стосується його прав як співвласника об`єкта будівництва; закон дозволяє розміщення житлових об`єктів на землях рекреаційного призначення за умови дотримання режиму їх використання та містобудівного законодавства; оскільки відповідач не надав відповідь у встановлений строк та позивач набув право на застосування принципу мовчазної згоди щодо реконструкції нежитлової будівлі котеджу № 5 на вулиці Незалежності України, 64 у селищі Брюховичі у житлову одиницю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Виконавчий комітет Львівської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 24, пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), частини першої статті 1, частини шостої статті 4-1 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 2806-IV), абзацу першого частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), порушив пункт 7 частини третьої статті 257 КАС України щодо врахування позиції сторони стосовно розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та не взяв до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 826/5252/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 803/1596/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 15 липня 2020 року у справі № 826/1419/18.
Скаржник вважає, що апеляційний суд необґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, оскільки рішення першої інстанції не стосувалося прав і інтересів ОСОБА_2, який не брав участь у розгляді справи. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилково висновку щодо можливості застосування принципу мовчазної згоди для реконструкції зблокованої нежитлової будівлі котеджу, оскільки необхідно перевірити відповідність планів забудови чинному законодавству, а без цієї перевірки неможливо стверджувати, що орган містобудування мав зобов`язання ухвалити позитивне рішення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
16. Виконавчий комітет Львівської міської ради 18 жовтня 2024 року подав касаційну скаргу.
17. Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі.
18. Копія зазначеної ухвали направлялася поштою ОСОБА_1 за адресою, вказаною нею у процесуальних документах ( АДРЕСА_4 ), проте поштове відправлення повернуто до Верховного Суду без вручення "за закінченням терміну зберігання".
19. 27 лютого 2025 року адвокат Різник Олександр Романович в інтересах ОСОБА_1 та 28 лютого 2025 року адвокат Вус Орест Ігорович в інтересах ОСОБА_2 отримали копію ухвали Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року, проте в установлений Судом строк не скористалися правом подати відзиви на касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради.
20. Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2025 року призначив справу до розгляду у письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 26 березня 2025 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 є власницею (співвласницею) зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5, розташованої на АДРЕСА_2 .
22. 08 лютого 2023 року ОСОБА_1 зареєструвала в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером AM01:3800-9684-4667-4664 заяву до Виконавчого комітету Львівської міської ради про видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 . До заяви було долучено: План топографо-геодезичного знімання території в масштабі 1:2000; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 жовтня 2022 року; Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками; Ситуаційна схема - схема розміщення ділянки в структурі населеного пункту.
23. 21 березня 2023 року Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 274 "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_5 ) на АДРЕСА_2, яким відмовив громадянці ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1, Львівська міська територіальна громада.
24. Позивачка оскаржила дії Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо прийняття відповідачем зазначеного рішення з пропуском 10-денного строку, встановленого підпунктом 1 пункту 1 Постанови КМУ № 722.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд виходить з такого.
26. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
31. Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
32. Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
33. Право особи на звернення до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства є гарантованим конституційним правом, яке реалізується за умови наявності реального порушення прав, свобод або законних інтересів цієї особи (частина перша статті 5 КАС України).
34. Це порушення має бути спричинене рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень і стосуватися конкретних, індивідуально виражених прав чи інтересів заявника та мати безпосередній вплив на його правове становище.
35. Таким чином, реалізація права на звернення до суду в адміністративному судочинстві передбачає не лише наявність суб`єктивного переконання щодо порушення прав, а й наявності правового спору між особою та суб`єктом владних повноважень, а також необхідності захисту порушених прав.
36. Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2010 року № 18-рп/2010).
37. Право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 293 КАС України мають учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
38. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 293 КАС України).
39. Тобто, особа, яка не є учасником справи, повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору, зокрема, те, що у мотивувальній чи резолютивній частині судового рішення визначаються права та/або обов`язки цієї особи.
40. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, яка не брала участі у розгляді справи, а й її процесуальні гарантії, засновані на положенні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий судовий розгляд у справах, що стосуються його цивільних прав і обов`язків.
41. Будь-який інший правовий зв`язок між особою, яка не брала участі у справі, та сторонами спору не має значення для оцінки такого порушення.
42. Зазначене узгоджується з висновками щодо застосування цих норм КАС України, висловленим Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 19 жовтня 2018 року у справі № 826/13182/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 1.380.2019.005487, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 160/11823/20 та від 26 січня 2022 року у справі № 640/8328/19, від 22 грудня 2022 року у справі № 580/3147/19.
43. Перевірка наявності у особи права на подання апеляційної скарги здійснюється до розгляду законності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень по суті.
44. Для з`ясування, чи були порушені права або інтереси особи, яка брала участі у справі, апеляційний суд має встановити, що після ухваленням судом першої інстанції рішення у справі у такої особи виникають нові прав чи обов`язків, змінюються або втрачаються існуючі права.
45. Оцінка законності судового рішення можлива лише за скаргою належного суб`єкта, а відсутність у особи підстав для апеляційного оскарження унеможливлює розгляд скарги по суті.
46. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 465/79/18.
47. При цьому, належність суб`єкта апеляційного оскарження, з`ясування порушення прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, ухваленням судом першої інстанції рішення по суті вирішуються апеляційним судом після відкриття апеляційного провадження у справі (частина перша статті 300 КАС України).
48. У разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України.
49. У справі, що розглядається, оскаржується рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради та пов`язані з його прийняттям дії, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .
50. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року), зазначав, що він є один з двох власників зазначеної зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5, та здійснення проєктування об`єкта будівництва і будівельних робіт зачіпає його права як співвласника.
51. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Частиною четвертою цієї ж статті Закону передбачено підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
52. Згідно зі статтею 19 КАС України право на оскарження адміністративного акту (зокрема, відмови у видачі містобудівних умов) має особа, чиї права, свободи чи інтереси порушені цим рішенням.
53. Восьмий апеляційний адміністративний суд, переглядаючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2, встановив, що останній перебуває у шлюбі з позивачкою та спірний об`єкт нерухомості належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
54. З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції мав залучити ОСОБА_2 до участі в справі як третю особу та не розглядати без нього спір по суті.
55. Відповідно до частини першої статті 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.
56. Частини друга статті 49 КАС України передбачає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
57. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи (частина 5 статті 49 КАС України).
58. Отже, вирішення питання про залучення до участі в справі третьої особи належить до повноважень суду першої інстанції.
59. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
60. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві не заявляла про перебування зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 5, розташованої на АДРЕСА_2 у спільній сумісній власності, а суд першої інстанції таких обставин не з`ясовував.
61. З огляду на статтю 318 КАС України апеляційний суд не вправі направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції за порушення норм процесуального права, які не стосуються підсудності, та у разі встановлення порушення прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, за наслідками розгляду апеляційної скарги має ухвалити одне з судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 315 КАС України.
62. Проте, апеляційний перегляд судового рішення за скаргою особи, яка не брала участі у справі, відповідно до статті 293 КАС України обмежується захистом прав, свобод чи інтересів цієї особи, які були порушені оскаржуваним рішенням.
63. Суд апеляційної інстанції у такому разі перевіряє, чи вплинуло рішення суду першої інстанції на законні інтереси скаржника, і розглядає справу лише в тій частині, що стосується цих прав та інтересів. Тобто перегляд не охоплює всю справу в цілому, а обмежується обсягом, необхідним для захисту прав особи, яка подала апеляційну скаргу.
64. Суд апеляційної інстанції у постанові від 13 травня 2024 року, ухваленій за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, виходив з того, що Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення з порушенням строку (понад 10 робочих днів), однак лише факт порушення строку не є достатньою підставою для скасування рішення, якщо воно є законним по суті. Також апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21 березня 2023 року № 274 було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом; наміри забудови позивачки не відповідали Генеральному плану, тому Виконавчий комітет мав підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень, а принцип мовчазної згоди не може застосовуватися для легалізації діяльності, яка суперечить закону (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 826/2810/17).
65. Скасовуючи зазначену постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду разом з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв оскаржуване рішення № 274 усупереч частині шостій статті 29 Закону № 3038-VI та підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ № 722 після спливу 10 робочих днів, тому позивачка набула права на проєктування будівництва за принципом мовчазної згоди після 23 березня 2023 року. Також апеляційний суд дійшов висновку про можливість розміщення житлових об`єктів на землях рекреаційного призначення та те, що Виконавчий комітет Львівської міської ради необґрунтовано вважав, що реконструкція будівлі суперечить містобудівній документації чи порушує режим використання земель.
66. Тобто, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18 вересня 2024 року переглянув справу у повному обсязі, а не лише в межах можливого порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, яка не була скаржником в цьому апеляційному провадженні.
67. Крім того, розгляд апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, з огляду на статтю 323 КАС України, обмежується доводами, які не досліджувалися під час апеляційного розгляду справи за першою апеляційною скаргою.
68. Верховний Суд також підкреслює, що основною метою адміністративного судочинства, визначеною частиною першою статті 2 КАС України, є забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, а також прав та інтересів юридичних осіб у публічно-правових відносинах.
69. Участь третіх осіб у справі обґрунтована необхідністю дотримання таких вимог процесуального законодавства.
70. З огляду на частину другу статті 49 КАС України суд може з власної ініціативи залучати до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
71. Проте апеляційний суд відповідно до КАС України не має повноваження залучати осіб, які не брали участі у розгляді справи у суді першої інстанції, або направляти справу на новий розгляд через незалучення третіх осіб.
72. Суд касаційної інстанції також немає процесуальної можливості усунути недоліки розгляду справи під час касаційного перегляду, пов`язані з незалученням третіх осіб до участі справі, проте може скасувати рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, якщо виявить порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до статті 353 КАС України.
73. Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що вирішення цього спору може мати вплив на права і обов`язки ОСОБА_2, а суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України таких обставин не переоцінює.
74. У такому разі необхідним є направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
75. Суд касаційної інстанції не перевіряє доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування у цій справі правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 826/5252/17 (щодо умов застосування принципу мовчазної згоди), від 11 лютого 2020 року у справі № 803/1596/17 (щодо підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень), від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18 (щодо процедурних порушень, які не є достатніми підставами для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень), від 15 липня 2020 року у справі № 826/1419/18 (щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), оскільки через порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд не перевіряв правильність застосування судами першої та/або апеляційної інстанцій норм матеріального права.