ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 676/2248/22
провадження № 61-10120св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів Талалай О. І., П`єнти І. В., Ярмолюка О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, про визначення способів участі батька у вихованні дітей,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на те, що за період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 у них з`явилося троє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 . За судовим наказом батько сплачує аліменти на дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, належно виконує обов`язок з утримання дітей. Після розірвання шлюбу доньки проживають з ОСОБА_1 .
21 квітня 2022 року ОСОБА_1 призвано на військову службу. 05 квітня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним за скоєння адміністративних правопорушень, які полягали в застосуванні домашнього насильства та дрібного хуліганства, видано обмежувальний припис та встановлені заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 . З січня 2022 року діти почали відвідувати психолога. Згоди щодо місця проживання сторони не дійшли.
За таких умов позивач просила суд визначити місце проживання усіх дітей з матір`ю.
У липні 2022 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення способів участі батька у вихованні дітей.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що любить своїх дітей та бажає брати участь у їх вихованні, однак ОСОБА_1 йому в цьому перешкоджає. ОСОБА_2 в зв`язку з наведеними обставинами звертався до Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради із заявою про визначення способу участь у вихованні дітей, направив проект договору щодо здійснення батьківських прав відносно дітей, проте ОСОБА_1 на засідання не з`являлася, що свідчить про її небажання вирішувати спір у позасудовому порядку.
За таких умов ОСОБА_2 просив суд визначити такі способи участі у вихованні дітей:
· кожну суботу і неділю першого та третього тижнів кожного календарного місяця діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· кожні вівторок, середу, четвер і п`ятницю другого та четвертого тижнів кожного календарного місяця діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· у літній період протягом одного календарного місяця діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· у літній період протягом одного календарного місяця діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання з правом виїзду за кордон;
· першу половину осінніх канікул діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· другу половину зимових канікул діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· другу половину весняних канікул діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· під час святкування Пасхи та Різдва діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· під час святкування Нового Року діти спільно проживатимуть з матір`ю за її місцем проживання;
· у кожен день народження батька діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· у кожен день народження матері діти спільно проживатимуть з матір`ю за її місцем проживання;
· день народження дітей, День знань, випускні вечори дітей святкуються спільно дітьми та батьками;
· хвороба дітей не є перешкодою для їх перебування та/або проживання, спілкування з батьком;
· сторони домовились, що у випадку якщо відпочинок дітей планується за кордоном, кожен із батьків зобов`язаний надати передбачене чинним законодавством України погодження для виїзду дітей за кордон з одним із батьків строком на 1 календарний місяць;
· умови участі батьків в матеріальному забезпеченні та утриманні дітей визначається за попередньою домовленістю. Батьки не звільняються від обов`язку приймати спільну і рівну участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами;
· інші питання виховання дітей вирішуються між сторонами, виходячи з інтересів дітей, принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Ухвалою від 15 березня 2023 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 щодо таких зустрічних позовних вимог про участь у вихованні дітей:
· кожні вівторок, середу, четвер і п`ятницю другого та четвертого тижнів кожного календарного місяця діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· у літній період протягом одного календарного місяця діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання з правом виїзду за кордон;
· першу половину осінніх канікул діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· другу половину зимових канікул діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· другу половину весняних канікул діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· під час святкування Пасхи та Різдва діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· під час святкування Нового Року діти спільно проживатимуть з матір`ю за її місцем проживання;
· у кожен день народження батька діти спільно проживатимуть з батьком за його місцем проживання;
· у кожен день народження матері діти спільно проживатимуть з матір`ю за її місцем проживання;
· день народження дітей, День знань, випускні вечори дітей святкуються спільно дітьми та батьками;
· хвороба дітей не є перешкодою для їх перебування та/або проживання, спілкування з батьком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 29 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визначив місце проживання дітей разом з матір`ю ОСОБА_1, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд керувався тим, що станом на час звернення до суду з позовом діти не досягли повноліття, визначення місця проживання пов`язане з конкретною особою та не прив`язане до адреси проживання, а тому враховуючи також висновок Органу опіки та піклування визнав обґрунтованими вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю ОСОБА_1 . Водночас, суд не визнав обґрунтованими зустрічні позовні вимоги з огляду на те, що вони не відповідають інтересам дітей. Такий висновок судом зроблений на підставі пояснень свідків та дитячого психолога.
Додатковим рішенням від 12 квітня 2024 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 770 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 12 червня 2024 року скасував рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення способів участі батька у вихованні дітей та ухвалив у цій частині нове судове рішення, який зустрічні позовні вимоги задовольнив частково.
Визначив такі способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дітей ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 :
· протягом трьох місяців з часу набрання законної сили рішенням суду у першу та третю п`ятницю місяця з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв побачення батька з дітьми проводити за участю фахівця Кам`янець-Подільського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у визначеному цим фахівцем місці з урахуванням стану здоров`я дітей, зайнятості у позашкільних навчальних закладах та за попереднім погодженням з матір`ю дітей ОСОБА_1 ;
· в подальшому після спливу трьох місяців у першу суботу та третю неділю місяця з 12 год 00 хв до 17 год 00 хв побачення батька з дітьми проводити у громадських місцях, дитячих розважальних закладах з урахуванням стану здоров`я дітей, зайнятості у позашкільних навчальних закладах за згодою дітей і за попереднім погодженням з матір`ю ОСОБА_1 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_2 неналежно поводив себе по відношенню до колишньої дружини і дітей, вчинив правопорушення, передбачені статтею 173 КпАП України та частиною 1 статті 173-2 КпАП України, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 КК України. Рішенням суду стосовно нього було видано обмежувальний припис та він з 05.12.2021 був занесений в банк даних сімей, де існують випадки вчинення насильства в сім`ї або виникає реальна загроза його вчинення, та з 16.02.2022 перебуває на обліку в Кам`янець-Подільському РУП ГУНП в Хмельницькій області як особа, яка вчиняє домашнє насильство. Саме на ґрунті цих подій у дітей сформувалася думка, що батько може бути небезпечний як для них самих, так і для матері, малолітня ОСОБА_4 у суді висловила своє небажання зустрічатися з батьком.
Однак в подальшому ніяких правопорушень ОСОБА_2 не вчиняв, за місцем роботи він характеризується позитивно, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває.
У період з 15.06.2022 по 15.07.2022 він проходив курс психологічної реабілітації у практичного психолога-консультанта, протягом якого у нього спостерігалася позитивна динаміка: зменшення проявів прихованої агресії, збільшення інтересу до оточуючих, наявність бажання до побудови майбутнього, побудови хороших стосунків з дітьми, забезпечення їх активного дозвілля, турботи та опіки, усвідомлення необхідності побудови стабільних стосунків з колишньою дружиною з метою недопущення негативного впливу на психіку дітей, необхідності побудови свого особистого життя. Станом на 01.08.2022 в результаті проходження лікування у психолога його стан психологічного здоров`я покращився: знизився ступінь тривожності, підвищилась працездатність, відновився та нормалізувався спосіб життя. Апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції про доцільність налагодження стосунків батька з дітьми шляхом визначення періодичних побачень протягом кількох годин у день протягом тижня, у тому числі при необхідності за участі представника служби у справах дітей, проте вважав, що суд припустився помилки, вказавши, що позбавлений можливості самостійно визначити інші способи участі, ніж просить батько і відмовив в позові, оскільки часткове задоволення позовних вимог та визначення судом певного способу участі батька у вихованні дітей з урахуванням їх інтересів, а саме встановленням адаптаційного періоду для зустрічей батька з доньками, який полягає в обмеженні часу їх проведення, погодженні з матір`ю та в присутності інших осіб під час проведення зустрічей, не є виходом за межі позовних вимог.
Крім того, колегія суддів не погодилась із висновком органу опіки та піклування з огляду на принцип рівності прав батьків у вихованні дітей, а також інтереси останніх, необхідності отримання доньками виховних заходів від кожного із батьків.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
15 липня 2024 року представник ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_1, подала касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року, яку просить скасувати, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 753/23626/17. Також на переконання заявника апеляційний суд не оцінив докази в повній їх сукупності, а саме не взяв до уваги висновок Органу опіки та піклування, не врахував думку трьох неповнолітніх дітей, які були жертвами насилля з боку батька.
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без врахування якнайкращих інтересів дітей.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що касаційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції своїм рішенням фактично позбавив ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей, відмовивши йому у задоволенні позовну щодо встановлення графіка побачень з дітьми. ОСОБА_2 наполягає на рівності батьків у вихованні дітей та врахуванні недопустимості тлумачення порушення такої рівності на шкоду інтересам дитини. ОСОБА_2 зауважує, що за наявності побачення з дитиною може бути призначене також в присутності іншої особи. Крім того, відповідач за первісним позовом вказує на те, що незважаючи на період, за який він заробив репутацію, схильного до насилля батька, в подальшому він жодних правопорушень не вчиняв та пройшов курс психологічної реабілітації на роботі характеризується позитивно.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
09 серпня 2024 року цивільна справа № 676/2248/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Суд апеляційної інстанції встановив, що 22 вересня 2007 року сторони зареєстрували шлюб.
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 26 січня 2022 року у справі № 676/7325/21 шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвав.
На підставі судового наказу, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 21 січня 2022 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 30 грудня 2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості відділу ДВС у місті Кам`янці-Подільському станом на 05 липня 2022 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно з витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб відділу реєстрації місця проживання Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради № 3761/04-17 від 22 грудня 2021 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхні діти ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
За змістом довідки КП "УК "Південь" від 07 липня 2022 року № 137 ОСОБА_1 за зустрічним позовом не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з грудня 2020 року.
Станом на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 знятий з реєстрації у вказаній квартирі.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 19 квітня 2022 року за адресою АДРЕСА_2 будинок належить сестрі ОСОБА_1 ОСОБА_9 . Під час обстеження в будинку перебувала ОСОБА_10, мати ОСОБА_1, яка допомагає у вихованні малолітніх дітей. За вказаною адресою тимчасово проживають ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 . Діти мають окремі спальні місця, шафу для зберігання одягу, забезпечені всім необхідним відповідно до віку та потреб.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2022 року у справі № 676/719/22 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 . Тимчасово обмежено його права строком на 6 місяців, а саме: заборонено перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей у квартирі за номером АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей. Також тимчасово обмежено його права строком на 3 місяці, а саме: обмежено спілкування з постраждалою малолітньою донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем її перебування та навчання; обмежено спілкування з постраждалою малолітньою донькою ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її перебування; заборонено вести листування, телефонні переговори з малолітньою донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2022 року у справі № 676/7428/21 ОСОБА_2 визнаний винним за статтею 173 КпАП України та частиною першою статті 173-2 КпАП України у вчинені протиправних дій у вигляді насильства в сім`ї відносно ОСОБА_1, які мали місце 03 грудня 2021 року та 05 грудня 2021 року по місцю спільного проживання сторін із дітьми по АДРЕСА_3, та 13 грудня 2021 року біля НВК № 14 по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Кам`янці-Подільському, в т. ч. 13 грудня 2021 року та 14 грудня 2021 року в присутності малолітньої доньки. Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173 та частиною першою статті 173-2 КпАП України, закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КпАП України.
Відповідно до листів Департаменту соціального захисту населення № 5286/09-19 від 20 червня 2022 року та Кам`янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області від 22 червня 2022 року ОСОБА_2 з 05 грудня 2021 року занесений в банк даних сімей, де існують випадки вчинення насильства в сім`ї або виникає реальна загроза його вчинення, та з 16 лютого 2022 року перебуває на обліку в Кам`янець-Подільському РУП ГУНП в Хмельницькій області як особа, яка вчиняє домашнє насильство.
Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2022 року у справі № 676/275/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, відносно ОСОБА_9 (рідної сестри ОСОБА_1 ) та призначено покарання у вигляді трьох місяців арешту.
Сторони не можуть дійти згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Батько бажає брати участь у вихованні доньок, піклуватися про них, спілкуватися з ними.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей та визначення способу участі батька у спілкуванні з ними, затвердженого рішенням 27 сесії 8-го скликання Кам`янець-Подільської міської ради № 38/27 від 23.03.2023, орган опіки та піклування вважає за доцільне відмовити батькові у спілкуванні з дітьми, оскільки це шкодить їхнім інтересам
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У справі оскаржуване судове рішення переглядається в частині зустрічного позову, предметом якого є визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, а тому Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Законом України "Про охорону дитинства", а також іншими правовими актами.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
В цій справі суд апеляційної інстанції не погодився з висновком Органу опіки та піклування, з огляду на принцип рівності прав батьків у вихованні дітей, а також їх інтереси, необхідності отримання виховних заходів від кожного з батьків.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дітьми, спілкуванні з ними, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та принцип забезпечення найважливіших інтересів дітей.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дітьми узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дітей. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дітей, у тому числі їх думки, якщо вони відповідно до віку здатні сформулювати власні погляди.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У цій справі, суд апеляційної інстанції зазначав, що ОСОБА_1 не надала та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька із дітьми, що є предметом зустрічного позову у цій справі, порушує інтереси дітей станом на час розгляду цієї справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 з 05 грудня 2021 року занесений в банк даних сімей, де існують випадки вчинення насильства в сім`ї або виникає реальна загроза його вчинення, та з 16 лютого 2022 року перебуває на обліку в Кам`янець-Подільському РУП ГУНП в Хмельницькій області як особа, яка вчиняє домашнє насильство, однак врахувавши прагнення батька на участь у вихованні дітей, дослідивши обставини проходження ним психологічної реабілітації, відсутності батька на обліку в психіатричному та наркологічному диспансерах, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Для встановлення психологічного контакту між батьком та дітьми за обставин цієї справи недостатньо лише вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на зростання прихильності дітей до нього, встановлення із дітьми психологічного контакту. Для досягнення вказаної мети учасники правовідносин потребували допомоги, яку суд апеляційної інстанції надав від імені держави шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні із доньками.
Встановлюючи порядок побачень батька із дітьми, врахувавши інтереси дітей, їх вік, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участі у їх вихованні, врахувавши прагнення батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми, встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, необхідність спілкування дітей як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку зустрічей батька із дітьми за участю фахівця Кам`янець-Подільського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у визначеному цим фахівцем місці з урахуванням стану здоров`я дітей, зайнятості у позашкільних навчальних закладах та за попереднім погодженням з матір`ю дітей ОСОБА_1, а після спливу трьох місяців визначив за можливе побачення батька з дітьми проводити у громадських місцях, дитячих розважальних закладах з урахуванням стану здоров`я дітей, зайнятості у позашкільних навчальних закладах за згодою дітей і за попереднім погодженням з матір`ю ОСОБА_1 .
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, в частині вирішення зустрічного позову.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної станції правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 753/23626/17 з огляду на такі обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
Так у постанові, на яку в касаційній скарзі посилається заявник, Верховний Суд, дійшов висновку про те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не дослідили надані відповідачем докази, порушивши цим принцип всебічності та повноти дослідження обставин справи. Внаслідок таких дій судів попередніх інстанцій Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Водночас, у зазначеній постанові Верховний Суд не роз`яснював порядок застосування норми права у подібних правовідносинах, зосередившись на процесуальних порушеннях судів попередніх інстанцій щодо порядку дослідження доказів.
На відміну від зазначеної постанови у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції дослідив докази у справі, надані обома сторонами спору, заслухав пояснення свідків та оцінивши їх в комплексі, врахувавши основоположні принципи участі батьків у вихованні дитини, рівність та обов`язковість такої участі, проаналізувавши обставини, пов`язані з неналежною поведінкою батька під час погіршення стосунків у сім`ї та його бажання брати участь у вихованні дітей, роботу над покращенням психоемоційного стану в подальшому, ухвалив рішення по суті спору. Натомість заявник порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права в процесі дослідження доказів та обставин справи не довела.
В той же час, висновок суду апеляційної інстанції в частині застосування правового підходу щодо вирішення спірних правовідносин про встановлення участі у вихованні дітей не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, сформульованим у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 750/1786/21, від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20, від 20 вересня 2024 року у справі № 521/15370/22 тощо.
За таких обставин посилання заявника на невідповідність застосування судом апеляційної інстанції норм права правовому висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження.
Доводи касаційної скарги про те, що, задовольняючи зустрічний позов, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував думки дітей, не заслуговують на увагу, оскільки думка неповнолітніх дітей є достатньо вразливою для нав`язування певних ідей та думок близькими родичами, з якими вона постійно проживає. Тому думка неповнолітньої дитини є важливою, але не може бути абсолютною для суду. Такими міркуваннями керувався Верховний Суд від 30 серпня 2023 року у справі № 348/1451/20. Крім того, такий висновок заявника також не відповідає в повній мірі сформульованим в оскаржуваній постанові висновкам суду апеляційної інстанції, який вказував на те, що внаслідок погіршення відносин у сім`ї наприкінці 2021 року у дітей сформувалася думка, що батько небезпечний як для них, так і для матері, про що також зазначив психолог Кам`янець-Подільського міського центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді Поліщук В. А . Суд апеляційної інстанції надав оцінку і поясненням малолітньої ОСОБА_4, допитаної в якості свідка у суді першої інстанції.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до надання суб`єктивної характеристики доказам та обставинам справи, які спрямовані на досягнення бажаного для ОСОБА_1 результату розгляду зустрічних позовних вимог.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
За таких умов колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави касаційного оскарження, на які ОСОБА_1 посилається в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.