ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 633/195/17
провадження № 51-1564 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Малинівка Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 8 грудня 2022 року вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Ухвалою від 31 травня 2023 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановила передати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему.
30 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року у відношенні ОСОБА_7 скасовано та визнано його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 3 роки, покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК. На підставі статті 54 КК ОСОБА_7 позбавлено спеціального звання - майор служби цивільного захисту.
Згідно з вироком ОСОБА_7, будучи майором служби цивільного захисту на посаді головного інспектора Печенізького районного сектору Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області (далі - Печенізький РС ГУ ДСНС України у Харківській області), приблизно о 09 год 40 хв 06 березня 2017 року ОСОБА_7, перебуваючи на роботі в Печенізькому РС ГУ ДСНС України у Харківській області за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Незалежності, 51, знаходячись у службовому кабінеті провідного інспектора - лейтенанта служби цивільного захисту Печенізького РС ГУ ДСНС України в Харківській області ОСОБА_8, який перебував у його підпорядкуванні, почав робити зауваження останньому, щодо виконання ним своїх обов`язків. У зв`язку з чим, між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_8, який перебував у сидячому положенні на стільці біля комп`ютеру та, з метою демонстрації своєї переваги, достеменно розуміючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, безпідставно застосував до ОСОБА_8 фізичну силу, а саме наніс удар кулаком правої руки в область верхньої частини носу. Від вказаного удару ОСОБА_8 впав зі стільця на підлогу. Далі ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_8, який перебував у лежачому положенні на підлозі, та наніс удар кулаком, який прийшовся у ліву скроневу ділянку голови.
Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 фізичного болю та спричинив йому легкі тілесні ушкодження.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційних скарг зазначають про те, що дії ОСОБА_7 апеляційним судом неправильно кваліфіковані за частиною 2 статті 365 КК, вважають, що висновок суду, з посиланням на висновки щодо застосування норми права у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року по справі № 633/195/17, базується на проведеній аналогії (подібності) понять "працівник правоохоронного органу" та "працівник Державної служби з надзвичайних ситуацій України", є досить суперечливим та не відповідає принципу правової визначеності, який є невід`ємним елементом принципу верховенства права. Тоді як за частиною 4 статті 3 КК застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Крім того, засуджений у касаційній скарзі указує на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями і наслідками.
Також зазначає, що у 2017 році звільнився зі служби цивільного захисту та був виключений з кадрів Державної служби з надзвичайних ситуацій України, а тому у суду не було підстав застосовувати норми статті 54 КК та позбавляти його спеціального звання - майор служби цивільного захисту.
Захисник у касаційній скарзі наголошує також на тому, що розгляд в апеляційному суді був проведений з недотримання процедури судочинства, без урахування відповідної спеціалізації, адже кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 розглядала колегія суддів, у складі якої лише один суддя був кримінальної спеціалізації, а двоє інших - цивільної.
Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 21 січня 2020 року зазначив, що суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК, не звернув уваги на той факт, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення. На думку сторони захисту, суд першої інстанції мав повернути прокурору обвинувальний акт, адже при повторному розгляді справи висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, відповідно до частини 3 статті 415 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), є обов`язковими. Проте суд першої інстанції не врахував цього при ухваленні вироку від 28 січня 2022 року, а апеляційний суд при перегляді вказаного вироку також залишив зазначене поза увагою.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити касаційні скарги з підстав, зазначених у них.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без зміни оскаржуване рішення, а касаційні скарги без задоволення.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про здійснення апеляційного розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 з порушенням спеціалізації розгляду, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом.
Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ (частина 5 статті 15 вищевказаного Закону).
Відповідно до частини 3 статті 35 КПК визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), крім випадків, установлених законом.
Згідно з пунктом 121 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 до початку функціонування підсистеми електронного документообігу у складі ЄСІТС реєстрація документів, які надходять на адресу суду (в тому числі процесуальних документів, що можуть бути предметом судового розгляду), здійснюється в АСДС відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами), та інструкції з діловодства. Реєстрація документів в інших органах та установах системи правосуддя здійснюється за правилами, передбаченими відповідними документами та інструкціями з діловодства, чинними до затвердження цього Положення.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 № 30:
- автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, у тому числі спеціалізації зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. (пункт 2.3.20);
- збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ, зокрема, і у разі неможливості визначення судді-доповідача з числа суддів відповідної спеціалізації (судової палати), у разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів відповідної спеціалізації (судової палати) (пункт 2.3.13).
Відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених Рішенням зборів суддів Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, при неможливості автоматичного розподілу конкретних кримінальних справ, учасники судової колегії обираються після відповідного розпорядження керівника апарату суду щодо внесення технічних налаштувань в частині розподілу таких справ серед суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, враховуючи данні часткової спеціалізації лише для головуючого судді (судді-доповідача). А при неможливості й такого автоматичного розподілу конкретної кримінальної справи, учасники судової колегії обираються після відповідного розпорядження керівника апарату суду щодо внесення технічних налаштувань в частині розподілу таких справ серед суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, без врахування встановленої часткової спеціалізації з розгляду справ за апеляціями на рішення слідчих суддів, та за апеляціями на постанови місцевих суддів, оскарження яких передбачено статтею 294 КУпАП.
За наслідками розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 Великою Палатою Верховного Суду 30 серпня 2023 року скасовано ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2023 року (т. 5, а. п. 171) у Харківському апеляційному суді визначено склад колегії у справі № 633/195/17: суддя-доповідач ОСОБА_9, судді ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року задоволено заяву судді ОСОБА_9 про самовідвід та задоволено заяву захисника ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, та передано матеріали провадження для повторного автоматизованого розподілу справи та визначення складу колегії (т. 5, а. п. 195 - 196).
Також в матеріалах кримінального провадження наявний протокол про неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2023 року (т. 5, а. п. 198).
Далі, у зв`язку з неможливістю розподілу справи між суддями, на підставі вимог пункту 7 Розділу І "Розподіл судових справ між суддями" Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Харківському апеляційному суді, розпорядженням в.о. керівника апарату суду 20 листопада 2023 року зобов`язано забезпечити внесення відповідних налаштувань до АСДС щодо проведення автоматизованого розподілу справи № 633/195/17 серед всіх суддів Харківського апеляційного суду враховуючи встановлену спеціалізацію для головуючого (т. 5, а. п. 199).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20 листопада 2023 року визначено головуючу суддю ОСОБА_12 та суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Враховуючи наведене, колегією суддів не встановлено порушень визначення колегії суддів для розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 Харківським апеляційним судом.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги засудженого про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями і наслідками.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Апеляційний суд висловився щодо обставин самої події, та, на його переконання, судом першої інстанції було виконано всі вимоги закону, досліджено докази у справі, допитано свідків і потерпілого, показання яких є чіткими та послідовними. Констатовано, що обвинувачений та потерпілий у кабінеті були вдвох, сварка виникла з приводу зауважень ОСОБА_7 до ОСОБА_8 щодо виконання останнім своїх службових обов`язків, які ОСОБА_7 вимагав виконати. В подальшому ОСОБА_7 підійшов до потерпілого та наніс удари, після чого потерпілий вибіг з кабінету, спустився на перший поверх і попросив диспетчера викликати поліцію. Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 бачили кров на обличчі потерпілого. За висновком судово-медичного експерта № 77-Ч/17 від 07 березня 2017 року тілесні ушкодження ОСОБА_8 у виді забиття на спинці носу могло утворитися від ударної та дотикової дії тупого твердого предмету, які за критерієм тривалості розладу здоров`я кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника щодо невідповідності обвинувального акта вимогам статті 291 КПК і необхідності його повернення судом першої інстанції прокурору з огляду на те, що предметом цього касаційного провадження є вирок суду апеляційної інстанції. Питання, про які зазначає захисник, вирішуються у підготовчому провадженні у суді першої інстанції, рішення якої стороною захисту на теперішній час не оскаржується.
Стосовно доводів касаційної скарги про безпідставність застосування до нього положень статті 54 КК, колегія суддів зазначає наступне.
Так, санкція частини 2 статі 365 КК передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Згідно зі статтею 12 КК кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винуватим, відноситься до тяжких злочинів.
Відповідно до статті 54 КК засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
На час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 перебував на посаді головного інспектора Печенізького районного сектору Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області та мав спеціальне звання майора служби цивільного захисту.
Доводи засудженого з посиланням на Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, про те, що на час ухвалення вироку він був звільнений зі служби цивільного захисту, не доводять неможливість застосування судом додаткового покарання - позбавлення спеціального звання майора служби цивільного захисту.
Стосовно кваліфікації дій ОСОБА_7 за частиною 2 статті 365 КК.
Основним питанням, яке мав вирішити Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року та касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, було визначення, чи відноситься Державна служба з надзвичайних ситуацій України до правоохоронного органу і чи є засуджений працівником такого органу.
Колегією суддів, з огляду на необхідність формулювання фундаментальних підходів та чітких критерії для визначення понять "правоохоронний орган" та "працівник правоохоронного органу", з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, ухвалою від 31 травня 2023 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частина 5 статті). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
За наслідками розгляду кримінального провадження у справі № 633/195/17 Велика Палата Верховного Суду скасувала ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_7 і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції, та сформувала такі висновки щодо застосування норми права:
"63. Критеріями віднесення органів державної влади до правоохоронних є інституційно-функціональні ознаки, що визначають правовий статус такого органу в системі органів державної влади.
64. До правоохоронних органів слід відносити органи державної влади, визначені в законах України як правоохоронні чи такі, що здійснюють закріплену за ними на законодавчому рівні правоохоронну функцію.
65. При вирішенні питання про те, чи є особа працівником правоохоронного органу, необхідно виходити із системного аналізу: положень Конституції України, КК України, КПК України, КУпАП, нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус того чи іншого органу державної влади, з яким особа перебуває у трудових чи службових відносинах; повноважень працівника згідно з його посадовою інструкцією, які передбачають реалізацію правоохоронної функції, зокрема вжиття визначених законом превентивних заходів і заходів примусу, а також передбачених кримінальним процесуальним законодавством і законодавством про адміністративні правопорушення заходів; законодавства про пенсійне забезпечення відповідної категорії працівника".
Скасовуючи вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року, яким ОСОБА_7 буловизнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував наступним.
"Відповідно до диспозиції частини 1 статті 365 КК перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. За частиною 2 статті 365 КК кримінальна відповідальність настає за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони супроводжувалися: 1) насильством або погрозою застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 30 серпня 2023 року, системний аналіз положень КК свідчить про те, що в ньому не розмежовано поняття "працівник правоохоронного органу" та "працівник ДСНС", а відтак, з огляду на викладене, положення частини 2 статті 365 КК підлягають застосуванню при кваліфікації дій працівника ДСНС як працівника правоохоронного органу.
За відсутності інших норм до внесення змін до законодавчих актів інакше тлумачення понять "правоохоронний орган" та "працівник правоохоронного органу", ніж через реалізацію правоохоронної функції та її виконання шляхом правозастосування, для цілей норм КК буде перешкодою для правильної кваліфікації суспільно небезпечних і протиправних діянь особи, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення чи сукупності кримінальних правопорушень, закріплених у цьому Кодексі, визначення працівника правоохоронного органу як суб`єкта відповідних складів кримінальних правопорушень, визнання потерпілим від низки кримінальних правопорушень, а також стосовно дотримання правил підслідності.
Крім того, в судовому засіданні, колегією суддів було встановлено, що у ОСОБА_7 за посадою, зокрема був і обов`язок притягати осіб до адміністративної відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки.
Обов`язок притягнення до адміністративної відповідальності є правоохоронною функцією і ОСОБА_7 був наділений притягати до цього виду відповідальності осіб, винних у порушенні вимог пожежної безпеки.
Більш того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2008 року № 695 "Про поширення дії постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" для призначення пенсій за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII до вислуги років осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, органів і підрозділів цивільного захисту зараховується служба в органах і підрозділах цивільного захисту з дня призначення на відповідну посаду.
Постанова Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту" розкриває поняття, хто відноситься до органів цивільного захисту.
Пункт 10 зазначеної постанови вказує, що постійно діючими органами управління цивільного захисту, до повноважень яких належать питання організації та здійснення заходів цивільного захисту, є, зокрема,на державному рівні - Кабінет Міністрів України, ДСНС, а також центральні органи виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, та підрозділи з питань цивільного захисту у складі їх апаратів.
Таким чином, ОСОБА_7 має право на пенсійне забезпечення за вислугою років, що є додатковою ознакою того, що ОСОБА_7 займав посаду в правоохоронному органі та є працівником правоохоронного органу.
За таких обставин, з огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що ОСОБА_7 за посадою є працівником правоохоронного органу, а отже є суб`єктом частини 2 статті 365 КК".
Колегія суддів зауважує, що рішення апеляційного суду відповідає нормам Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та нормам КПК.
За правилами статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приписами статті 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі, зокрема, необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків та повинен містити короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги.
За наслідками касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, апеляційний суд належним чином мотивував. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статті 420 КПК, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, закон про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а тому касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд