ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 157/928/16-к
провадження № 51-4111 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_7,
представника потерпілої
адвоката ОСОБА_8,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030090000324 та № 12016030090000442, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Любешів Волинської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 2 ст. 146 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 3 ст.152 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 263 КК України - на 1 рік позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Задоволено частково цивільний позов неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 та стягнуто на користь останньої з ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року вирок суду першої інстанції змінено та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону № 838-VIII від 26.11.2015) зараховано ОСОБА_7 термін перебування під вартою за період з 28 червня 2016 року по 28 листопада 2017 року, включно, з 10 вересня 2021 року по 11 вересня 2021 року, включно та з 11 жовтня 2021 року по 27 листопада 2023 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 19 червня 2016 року, близько 03:00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поблизу Будинку Культури в с. Пнівне Камінь-Каширського району Волинської області, погрожуючи ножем, який він при невстановлених достовірно обставинах придбав (набув) і зберігав та, котрий згідно з висновком експертизи холодної зброї № 2323 від 13.09.2016 року відноситься до холодної зброї з коротким клинком, примусив неповнолітню ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, проти її волі, сісти в автомобіль марки "Опель Віваро", д.н.з. НОМЕР_1, після чого з метою зґвалтування останньої шляхом обману відвіз її в лісовий масив, що поблизу села Волиця Камінь-Каширського району Волинської області, де вчинив фізичне та психологічне насильство, яке виразилось в демонстрації ножа, висловленні погроз вбивством і заподіянні шкоди здоров`ю, які потерпіла сприйняла реально, а також нанесенні тілесних ушкоджень, шляхом здушування ременем шиї потерпілої, двічі вчинив зґвалтування, позбавляючи ОСОБА_9 протягом тривалого періоду можливості залишити місце події та вільно пересуватися.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На його думку, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки суд не навів у ній належних мотивів щодо необґрунтованості доводів, викладених у апеляційних скаргах сторони захисту, в яких вони наголошували на визнанні недопустимими доказів які, на їх думку, здобуто з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме протоколів огляду місця події від 19 червня 2016 року, протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 та стверджували про відсутність в справі належних доказів на підтвердження винуватості останнього у вчиненні інкримінованих злочинів. На переконання засудженого, при перегляді вироку, суд апеляційної інстанції не усунув порушень, які були допущені судом першої інстанції, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною.
Під час касаційного розгляду засуджений та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу ОСОБА_7 та, з наведенням доводів на її обґрунтування, просили задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого і вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 також заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, воно безумовно, повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
У статті 419 КПК України наведено чітку вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що зміст доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 аналогічний змісту та доводам апеляційних скарг сторони захисту, які були предметом апеляційного розгляду та за результатом яких постановлено ухвалу, що повністю відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.
Так, суд першої інстанції за наслідком розгляду даного провадження дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і правильності кваліфікації його дій саме за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 263 КК України. При цьому, перевірив твердження засудженого про недопустимість, на його думку, деяких доказів, зокрема, протоколів огляду місця події від 19 червня 2016 року, протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_7, недоведеність наявності в його діях складів зазначених злочинів та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції у вироку та мотивами, з яких підстав він не прийняв до уваги показання засудженого щодо його версії розвитку подій, з огляду на те, що показання потерпілої та свідків в своїй сукупності повно відтворюють картину подій та узгоджуються між собою та іншими доказами, які є належними, достовірними та допустимими, які суд першої інстанції правильно оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та спростовують доводи сторони захисту в цьому провадженні про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152 та ч. 2 ст. 263 КК України.
Перевіривши вирок за апеляційними скаргами засудженого та захисника апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому, визнав безпідставними посилання на недопустимість протоколів слідчого експерименту за участі ОСОБА_7, огляду предмету, постанов про визнання і приєднання до справи речових доказів, протоколів пред`явлення речей для пізнання та інших доказів, у зв`язку з відсутністю рішення суду про арешт вилученого майна, оскільки зазначені у вказаних процесуальних документах речі були визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд також дав належну оцінку посиланням захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складів інкримінованих злочинів і обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні суд першої інстанції мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152 та ч. 2 ст. 263 КК України, послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.
Апеляційний суд не встановив порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції. Проаналізувавши всі наявні докази в цій справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 .
Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів касаційної скарги засудженого зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказам.
Проте залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого та захисника, вказаний суд дав належну оцінку всім посиланням сторони захисту на наявність, на їх думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, і ретельно перевіривши їх зміст та матеріали кримінального провадження, обґрунтовано не знайшов підстав для їх задоволення. З наведеними в ухвалі апеляційного суду мотивами визнання доводів сторони захисту безпідставними погоджується і колегія суддів, а нових доводів, які б свідчили, що цю справу розглянуто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону у касаційній скарзі захисника не наведено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 419, 370 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції, залишене без змін судом апеляційної інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог засудженого немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд