ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 127/9509/20
провадження № 51-2792км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
засудженої
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5
захисника
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6
потерпілої
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_7
представника потерпілої
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги: прокурора ОСОБА_10, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року; засудженої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вказану ухвалу в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вінниці, яка зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року ОСОБА_5 була засуджена за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 2 роки без штрафу і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 цього Кодексу звільнена від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 100 000 грн у рахунок компенсації моральної шкоди та 19 408 грн витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватою у вчиненні за викладених у вироку обставин службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і спричинило тяжкі наслідки.
Як установив суд, обіймаючи з 3 листопада 2014 року посаду керуючої Вишенським відділенням Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"" (далі - Банк) у м. Вінниці (вул. 600-річчя, 17), ОСОБА_5 усупереч вимогам пунктів 1.14, 1.16, 3.6-3.9 розд. VI Інструкції про ведення касових операцій у Банку не забезпечила передавання майстер-ключа по Журналу реєстрації печаток, ключів від грошових сховищ, пломбірів, іменних штампів касирів, постійного перебування працівника Банку в сховищі разом із клієнтами та постійного знаходження сховища під охоронною сигналізацією. Унаслідок цього невстановлена особа в період 7-25 березня 2015 року, отримавши безперешкодний доступ до індивідуального банківського сейфа (далі - ІБС) № 1/12, викрала з нього належні ОСОБА_7 150 000 дол. США, що становило 3 493 176,60 грн.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 13 березня 2024 року виключив із вироку вказівку про віднесення судових витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, на рахунок держави і такі витрати в загальній сумі 9250,76 грн стягнув із ОСОБА_5 на користь держави. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), змінити судові рішення стосовно ОСОБА_5 і виключити з вироку вказівку про призначення їй покарання. На думку скаржника, обравши засудженій захід примусу й водночас звільнивши від нього, місцевий суд неправильно застосував ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, а суд апеляційної інстанції попри приписи ч. 2 ст. 404 КПК не усунув допущеного порушення, звідси, при ухваленні рішень не додержано і вимог ст. 370 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням скаржника, ОСОБА_5 була необґрунтовано визнана винуватою у вчиненні інкримінованого за ч. 2 ст. 367 КК злочину, натомість апеляційний суд не перевірив таких доводів сторони захисту, не дав належної оцінки доказам, залишив поза увагою, що згідно з показаннями свідків та наявними у справі документами засуджена вжила всіх заходів для додержання Інструкції про ведення касових операцій у Банку; крім того, усупереч засаді безпосередності та попри клопотання сторони захисту під час апеляційного провадження не було повторно досліджено зібраних фактичних даних, не усунуто протиріч, на яких акцентувалося в поданих апеляційних скаргах. Вважає, що допущені порушення, невиконання приписів статей 7, 22, 23, 91, 94 КПК зумовили постановлення ухвали, яка не відповідає положенням статей 370, 419 цього Кодексу.
Засуджена ОСОБА_5, наводячи в касаційній скарзі подібні за змістом доводи, також просить скасувати ухвалу від 13 березня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Заперечуючи вчинення кримінального правопорушення, скаржниця наголошує на тому, що приміщення Банку було забезпечене засобами охоронної сигналізації, сейфи та сейфова кімната - опечатуванням, у відділенні вівся журнал реєстрації печаток, ключів від грошових сховищ, пломбірів, іменних штампів касирів; додатково вівся журнал передачі ключів від депозитарію між відповідальними особами; крім того, сховище не було обладнане кабіною для клієнтів від початку запровадження послуги користування ІБС і первинний договір із потерпілою ОСОБА_7 теж було укладено до призначення ОСОБА_5 на посаду керуючої. На думку засудженої, наведених обставин апеляційний суд не дослідив і дійшов хибного висновку про її винуватість у службовій недбалості.
На касаційні скарги засудженої та її захисника представник потерпілої ОСОБА_8 подала заперечення, в яких зазначає про законність ухвали апеляційного суду і просить залишити її без зміни.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджена та її захисник підтримали свої касаційні скарги; потерпіла та її представник заперечили обґрунтованість вимог сторони захисту; щодо вирішення скарги сторони обвинувачення вказані учасники покладалися на розсуд суду; прокурор вважав, що оспорювану ухвалу апеляційного суду як незаконну належить скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді, наполягаючи також на слушності доводів, викладених у скарзі сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах і в поданих запереченнях, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку. Європейський суд з прав людини наголошує, що вказана гарантія як частина права на справедливий суд повинна бути такою ж ефективною, оскільки це положення спрямоване на забезпечення можливості виправити будь-які недоліки, допущені на стадіях судового розгляду або винесення вироку (наприклад, рішення у справі "Швидка проти України", заява № 17888/12).
Відповідно до ст. 370 КПК ухвала апеляційного має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Зважаючи на приписи ст. 419 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними в справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на конкретні фактичні дані й норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
За змістом положень гл. 31 КПК під час перевірки законності вироку суду першої інстанції апеляційний суд має з`ясувати, чи в установленому законом порядку здобуто докази, чи відповідно до критеріїв ст. 94 цього Кодексу оцінив їх місцевий суд і чи правильно був застосований закон України про кримінальну відповідальність
За усталеною практикою Верховного Суду, оскільки апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації права особи на справедливий розгляд справи шляхом проведення судового слідства, то в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими (наприклад, постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) від 3 листопада 2021 року, 9 лютого 2023 року, справи № 296/3810/15-к, 752/3467/21 відповідно).
Під час перегляду вироку стосовно ОСОБА_5 апеляційний суд не додержав окреслених приписів.
Як убачається з матеріалів справи, не погодившись із обвинувальним вироком, ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6 оскаржили це рішення в апеляційному порядку. У поданих скаргах, наводячи конкретні аргументи на підтвердження своєї позиції, у тому числі щодо неналежної оцінки доказів та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, сторона захисту наполягала на скасуванні вироку і закритті кримінального провадження відповідно до ст. 417 КПК.
Однак викладені в згаданих скаргах доводи суд апеляційної інстанції ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей не перевірив і в постановленій ухвалі переконливо не спростував з огляду на особливості нормативного змісту ч. 2 ст. 367 КК та визначені у ст. 91 КПК обставини, які підлягають доказуванню.
Службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який за ч. 1 ст. 367 КК визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди, а за ч. 2 цієї статті - спричинення тяжких наслідків. Такі наслідки і причинний зв`язок між ними та діянням є обов`язковими елементами об`єктивної сторони кримінально караної службової недбалості, а тому в силу закону належать до предмета доказування.
Отже, для правильного застосування ч. 2 ст. 367 КК, окрім кола службових обов`язків особи, необхідне встановлення реальної можливості виконати їх за конкретних обставин і причинного зв`язку між невиконанням цих обов`язків та тяжкими наслідками (наприклад, постанови Суду від 23 червня 2020 року, 17 серпня 2021 року, 31 липня 2024 року, справи № 159/3738/16-к,484/1376/18, 742/3620/21 відповідно).
Залишаючи вимоги сторони захисту без задоволення, апеляційний суд вирішив, що висновки у вироку відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, винуватість ОСОБА_5 доведено і юридична оцінка діяння за ч. 2 ст. 367 КК є правильною.
Разом із тим, як убачається зі справи, вирішальним для висновку про вчинення ОСОБА_5 службової недбалості слугував факт виявлення потерпілою 25 березня 2015 рокувідсутності коштів в ІБС № 1/12. При цьому в ухвалі не обґрунтовано, чому суд вважає, що невідома особа отримала несанкціонований доступ до ІБС і вчинила крадіжку саме після 3 листопада 2014 року, тобто з часу коли посаду керуючої обійняла засуджена, ураховуючи встановлені фактичні обставини, за якими потерпіла ОСОБА_7 залишила кошти на зберігання 7 травня 2014 року і до 25 березня 2015 року не відвідувала сховища (сейфової кімнати) Банку. Даних, котрі виключають несанкціоноване вилучення коштів упродовж 7 травня - 3 листопада 2014 року, апеляційний суд у своєму рішенні не навів, обмежившись цитуванням викладеної у вироку тези про час крадіжки.
Крім того, замість умотивованого спростування аргументів сторони захисту шляхом аналізу зібраних фактичних даних і зіставлення їх змісту, у постановленій ухвалі апеляційний суд лише перелічив прізвища потерпілої та свідків і формально зазначив, що немає підстав сумніватися в достовірності їхніх показань, котрі підтверджуються належними, допустимими письмовими доказами, а надалі констатував про достатність доказів і про дотримання судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК. Так само без обґрунтування, відобразивши лише пункти Інструкції ведення касових операцій у Банку, апеляційний суд виснував про неналежне виконання ОСОБА_5 своїх службових обов`язків.
Таким чином доводи захисту залишилися без вичерпних відповідей, а постановлена ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Викладене свідчить, що суд апеляційної інстанції неефективно здійснив провадження, допустивши спрощення стандартів доказування належно не виконав приписів ст. 2 КПК, звідси, не забезпечив права засудженої на справедливий перегляд вироку щодо неї за передбаченою законом процедурою.
Допущені на стадії апеляційного провадження порушення згідно зі ст. 412 КПК є істотними, перешкоджають суду касаційної інстанції дійти безспірного висновку про винуватість чи невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, правильність чи неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ураховуючи наведене, оспорювана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 439 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Тому касаційні скарги засудженої та захисника необхідно задовольнити частково.
Щодо аргументів прокурора про необхідність зміни судових рішень, то їх не можна визнати прийнятними.
У цій справі сторона обвинувачення не зверталася до апеляційного суду з питанням про неправильне застосування статей 49, 74 КК. У своїй апеляційній скарзі, яку суд задовольнив, прокурор твердив лише про неправильний розподіл процесуальних витрат. Висуваючи нову, іншу вимогу, вказана сторона не зазначає, яким чином призначення покарання позначилося на правовому становищі засудженої і вплинуло на остаточне рішення, суть якого скаржник не ставить під сумнів. До того ж, заявляючи вимогу про зміну судових рішень, прокурор просить виключити вказівку про призначення покарання лише з вироку, що не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК. Тому така позиція автора скарги не зумовлює застосування судом касаційної інстанції повноважень за п. 4 ч. 1 ст. 436 КПК, зважаючи на точний зміст положень ст. 413 цього Кодексу. Отже, і немає підстав для задоволення поданої прокурором касаційної скарги.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, а також інші аргументи сторін, дати на все вичерпну відповідь і прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів